Воєнний стан — це індульгенція на встановлення диктатури правлячим олігархатом

Верховна Рада 12 травня прийняла в другому читанні проект Закону про правовий режим воєнного стану. В першу чергу треба відзначити, що цей закон суперечить Конституції України, яка чітко визначає:

“Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод”.
Отже, не можуть прийматись закони, які звужують, обмежують чи скасовують конституційні права і свободи. Тому це питання має бути розглянуте Конституційним Судом або винесене на референдум.
Воєнний стан може вводитися лише тоді, коли існує пряма загроза військової агресії. А військова агресія може бути тільки тоді, коли керівництво держави виявилось недієздатним, щоб запобігти цій агресії. В такому випадку треба говорити, що президент, уряд, Верховна рада виявились недієздатними, неефективними, а зовнішня агресія є наслідком недієздатності влади, яка не виконала свої зобов'язання.
Потрібно виробити механізми і критерії, які би свідчили про те, що керівництво держави є неефективним. Зокрема, якщо постійно спостерігається дефіцит державного бюджету, якщо влада весь час бере в борг, якщо знецінюється національна грошова одиниця тощо. За наявності сукупності таких критеріїв мають автоматично проводитись дострокові вибори і Верховної Ради, і президента, а уряд має піти у відставку, а не вводити військовий стан для свого збереження.
Отже, військовий стан — це наслідок бездіяльності, неефективної діяльності, непрофесіоналізму, зради керівництва держави. Але навіть в умовах, коли вводиться воєнний стан, не можуть звужуватись, обмежуватись чи скасовуватись конституційні права і свободи. Воєнний стан має застосовуватись тільки щодо армії, спецпідрозділів, він має стосуватись тільки зони фронту.
Тому цей закон є а пріорі неприйнятним,  він відкриває шлях для встановлення прямої диктатури з боку олігархату. А Верховна Рада виявилась безпорадною, неефективною, дилетантською, там зібрана велика кількість людей, які не просто не розуміються на законотворчій діяльності, а є безграмотними. Тому її треба розпускати разом із відставкою президента.
Відтак слід звертатися до Конституційного Суду щодо скасування цього закону. А якщо Конституційний Суд винесе позитивне рішення, необхідно проводити референдум, тому що це не закон, а індульгенція мільярдерам і бандократії на встановлення диктатури, адже він дозволяє розправлятися будь з ким.
Для чого нам Верховна рада, яка позбавляє нас наших прав і свобод? Чим вона краща, ніж Верховна Рада при Януковичі? Не даром кажуть, що Порошенко — це Янукович №2, не дарма у них навіть риси обличчя схожі.
У зв'язку із ухваленням цього закону має вступити в дію 5 стаття Конституції України:
“Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу”.
Прийшов час формувати комітети національного визволення, щоб усунути від влади правлячу бандократію. Яка різниця між Януковичем і Порошенко-Кличком? Чим відрізняється цей закон про воєнний стан і так звані диктаторські закони 16 січня?

Олег Соскін, голова Української Національної Консервативної партії

Ось які обмеження очікують на громадян України у випадку введення воєнного стану:

військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:
запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері,
використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони,
примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка;
запроваджувати комендантську годину,
встановлювати особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян,
забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів,
орушувати у порядку, визначеному Конституцією та законами України, питання про заборону діяльності політичних партій, громадських об'єднань, якщо вона спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення,
встановлювати заборону або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан,
регулювати роботу підприємств телекомунікацій, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів та інших підприємств, установ, організацій і закладів культури та засобів масової інформації, а також використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для військових потреб і проведення роз'яснювальної роботи серед військ і населення; забороняти роботу приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передачу інформації через комп'ютерні мережі;
встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, особового складу служби цивільного захисту, евакуйованого населення та розміщення військових частин, підрозділів і установ;
інтернувати (примусово оселяти) громадян іноземної держави, яка загрожує нападом чи здійснює агресію проти України;