Верховный Совет: куклы, которые не принимают решений?

Олег Соскин, глава Украинской Национальной Консервативной партии, в эфире передачи Сопротивление на канале Балашова:

«Как появилась Самопомич? Видимо, произошло следующие. Есть Сорос, есть фонд Возрождение. Они говорили о том, как это делалось в Грузии. Сорос финансировал соответствующие программы, набирались специально люди, молодежь. Требование — знать язык, иметь артистические способности, уметь вживаться в роль. Это как реалити-шоу «За стеклом». В принципе в Верховном Совете мы сейчас наблюдаем такое шоу, это куклы. А где-то сидят другие люди. Которым платят большие деньги, и депутатам говорят: ты должна читать вот это, и она с Айпада читает быстренько то, что ей сказали».

Украина: грецкий путь ведет в пропасть

В Греции на протяжении последних лет руководство страны набрало кредитов у МВФ, европейских финансовых институций, вследствие чего Греция уже фактически банкрот. Страна уже не может развиваться.

В результате парламентских выборов в стране к власти пришли какие-то маоисты, троцкисты, коммунисты. Хотя кто может навести пример, чтобы левые силы хоть в какой-то стране могли что-то изменить к лучшему, исправить ситуацию? Нет, к этому способны только правые, национальные силы. Где что-то позитивное сделали троцкисты или маоисты?

То есть греков дезориентировали, и народ вместо того, чтобы пойти за правыми, пошли за левыми. Известно, что без Божьей помощи ничего не сделаешь. А левые верят в Бога, или нет? Когда это маоисты, троцкисты, ленинцы верили в Бога, когда такое было?

Олег Соскин, глава Украинской Национальной Консервативной партии

Путин и Ленин - убийцы Украины

Путин в войне против Украины в 2014-2015 годах использует почти такую же технику, как Ульянов-Бланк (Ленин) в 1918 году использовал для уничтожения Украинской Народной Республики.

В 1918 году существовала УНР, с которой большевики подписали какой-то договор о признании. А потом сами же этот договор полностью нарушили и начали войну на уничтожение УНР. Точно так же происходит и сейчас — у нас подписан Большой Договор о дружбе партнерстве и сотрудничестве между Украиной и Российской Федерацией. Этим договором предусматривается невмешательство во внутренние дела, взаимное признание суверенитета и целостности, обязательство решать все споры мирным путем. После того, как украинский народ сместил Януковича, и это смещение не признала Россия, Путин все-таки начинает вести переговоры с Порошенко, признает его как президента.

Но при этом Российская Федерация нарушает все договора и вводит в Украину войска, организовывает террористические банды, снабжает их оружием и боеприпасами. А когда мы уже почти добили Лугандонию, они проводят референдум, хотя было договорено о том, что никаких референдумов не будет, а Донецкая, Луганская области получат особый статус. Но референдум все равно проводится и провозглашаются так называемые республики.

Захваченные территории накачивают оружием и войсками и требуют от Украины, чтобы мы сели с ними за стол переговоров, и чтобы мы убрали свои войска. Но так же было и во времена УНР. В Харьков послали специальных людей, которые создали Украинскую Советскую Республику с какой-то стати, а Муравьеву поручают защитить эту так называемую республику и создать пояс безопасности. Грушевский оказался не состоятельным, чтобы обеспечить мощную армию, предал Михновского, который должен был стать военным министром и мог создать армию. Муравьев осуществляет террор в Харькове, потом захватывает Полтаву, там наносит урон и движется дальше, применяя методы эшелонной войны, двигаясь поездами. И никто на пути его войск не подрывает железнодорожные пути. В конце концов Муравьев подходит к Киеву. Несколько сотен молодежи, добровольцев дают бой в Черниговской области, под Крутами, где их убивают — чем не Иловайск, где погибли наши добровольцы? Грушевский за это предательство заплатил, ведь артиллерия Муравьева сожгла его дом. В спину УНР бьет пятая колонна — местные коммунисты, большевички. Муравьев захватывает Киев, несколько дней дает на разграбление полуразрушенного мощными обстрелами Киева, тысячи людей расстреляны. Муравьев убивает митрополита Владимира прямо в Киево-Печерской лавре.

Уничтоженный дом Грушевского, Киев, 1918 год. Фото: http://zalizyaka.livejournal.com/570995.html

Расстрелянные украинские офицеры. Киев, 1918 года. Фото: http://stkachuk2.livejournal.com/127290.html

Суть одна и та же. Сейчас происходят такие же события. К нам приезжает Меркель и Олланд и предлагают сдать свою территорию, отвести свои войска. Ведь как можно перекрыть границу Украины с Россией? Только если будут выведены российские войска. А у Путина нет в планах выводить свои войска, он действует как Ульянов-Бланк, только вместо Муравьева он использует Гиркина, Захарченко, Плотницкого, Моторолу, Гиви. Но модель агрессии, предательства, вероломства, наглости та же самая. У Путина все замешано на лжи, он весь состоит из лжи. Верить ему ни при каких обстоятельства ему нельзя. Особенно в свете показаний, которыя дала жена убитого Литвиненко о том, что Путин связан с мафиози, которых он покрывает, в том числе и Семена Могилевича, который находится в Сочи, и Путин это знает но не выдает его Интерполу.

Мы все это проходили. Именно так режим большевиков-коммунистов, используя маньяка Муравьева, извращенца, захватили УНР из-за предательства руководства Украинской Народной Республики. И как главным организатором уничтожения УНР является Ульянов-Бланк Ленин, так главным архитектором вторжения в Украину является Путин. И как Ленин убрал Муравьева, так Путин убирает Гиркина, Безлера, Бетмена и других бандитов, которые начинали создавать Лугандонию. Сколько уже главарей бандитов расстреляны, как был убит Муравьев латышскими красными стрелками.

Главным разработчиком планов по уничтожению УНР был Ленин. По его приказу разрушались города, расстреливались тысячи людей. А теперь его труп, его вонючая мумия лежит в сатанинской гробнице в центре Москвы. Получается, что Путин действует как Ленин. Если выразится фигурально, то дух Ленина вселился в Путина.

Руками одного маньяка в первой половине 20 века была уничтожена Украинская Народная Республика, как субъект международного права. Теперь, в начале 21 века еще один маньяк пытается уничтожить Украину. А на территории нашей страны до сих пор стоит тысяча памятников первому маньяку, Ульянову-Бланку Ленину, в том числе в Черниговской области, где произошел бой под Крутами. И ни областной совет, ни горсоветы не хотят эти памятники убрать. Хотя каждый год выступают с пламенными речами, отмечая годовщину боя под Крутами.

Люди должны в конце концов все это осознать. Кто не знает истории, тот погибает. История никогда не бывает мертвой, она всегда живая, и события прошлого всегда тянутся в настоящее и в будущее.

Олег Соскин, глава Украинской Национальной Консервативной партии

Гонтарева должна быть уволена немедленно, иначе народ начнет сметать власть

Открытое обращение к народным депутатам Украины

Верховный Совет должен немедленно уволить Гонтареву с поста главы Национального банка Украины. Что себе думают народные депутаты Украины? Для чего вас избирал украинский народ?

Финансово-экономическая ситуация в Украине идет к катастрофе. Сколько вы будут держать Гонтареву? Вы осознаете, какая судьба будет вас ждать, если в самое ближайшее время Гонтарева не будет уволена и эта безумная политика по уничтожению гривни не прекратится? Или вы думаете, что отсидитесь в Верховном совете?

Думаете народ долго будет вас терпеть, терпеть ту чушь, которую вы несете с трибуны? Вместе с Порошенко, Гонтаревой, Гройсманом вы стали даже хуже, чем были мародеры Януковича. Это настоящее трупоедство, вы уже просто живьем шкуру с народа снимаете.

Если Гонтарева немедленно не будет уволена, если не прекратится бандитская схема рефинансирования и покупки долговых обязательств, то надо просто сметать эту власть, которая еще более, циничная и предательская, чем была банда Януковича.

Олег Соскин, глава Украинской Национальной Консервативной партии

Ленінопад: Кириленко повинен завершити очищення України від ідолів Ульянова-Бланка

Відкрите звернення до віце-прем'єр-міністра — міністра культури В'ячеслава Кириленка
Пане Кириленко. Ви почали добру справу щодо остаточного очищення України від пам'ятників україножеру і кровопивці Леніну. Чому ви цю справу не продовжуєте? Настав час перейти до реальних справ.

Чому б вам не поїхати в Чернігівську область, наприклад, в той же Щорс. Давайте очолимо цей процес, будемо знищувати боввани Ульянова-Бланка. Адже чому врешті-решт в Україні перемогла революція? Тому що в багатьох містах були знесені ці сатанинські ідоли. Там, де ідолів скинули, міста залишились цілими, там немає війни. Ось, будь ласка, приклад Києва, Харкова, Дніпропетровська.
Давайте будемо продовжувати цю справу і очистимо від ленінської погані всю Україну. Я давно вас знаю, ви все-таки людина, яка дотримується патріотичних національних поглядів. Всі свідомі українці сьогодні очікують від вас, що ви успішно завершите процес очищення України від комуністичної скверни.
Олег Соскін, голова Української Національної Консервативної партії

Украина: безумие и жадность олигархов грозит распадом стране

В Украине усиливается милитарная составляющая. Нужно понимать, что чем сильнее будет военная составляющая, тем больше шансов будет в стране на установление военной модели правления. Поэтому когда власть так легко идет на усиление милиатрной составляющей, то тем самым она открывает путь к установлению власти военных в виде хунты или какого-то другого военного режима.

Но поскольку Украина слишком большая страна, сразу начнутся отцентровые тенденции, дезитеграция. Ясно, что если в центре победит группа военных — генералы или офицерский состав, то они всю страну не удержат, потому что тогда периферийные части — западные и северные — начнут откалываться, особенно там, где больше европейскости, демократизации.

Поэтому промедление с реформой местного самоуправления и админтерриториальной реформой очень опасно для существования единой Украины.

Все затяжки, попытки сохранить старую админтерриториальную финансово-экономическую систему в конце концов обернутся сепаратизмом. Чем больше центр будет стараться сохранить свою власть и денежные потоки, и не будет отдавать на места деньги и полномочия, тем больше будут нарастать отцентровые тенденции. А если еще будут попытки установить диктатуру в том или ином виде, то, что сейчас происходит, когда людей массово насильно забирают в армию, это вызовет неприятие и сопротивление. Ведь люди не понимают, почему они должны своих детей, мужей отдавать на убой.

Олигархи, которые стоят у власти настолько тупые и жадные, что не хотят тоже внести соответствующие тяготы и лишения, отдавать свои деньги, ресурсы, не хотят своими деньгами делится с миллионами простых граждан, а наоборот пытаются все более сконценрировать в своих руках власть и замкнуть на себя денежные потоки. Но государственный механизм уже настолько исчерпан кланово-олигрхической системой, настолько обветшалый и дает сбои, что любая попытка закрутить гайки или усилить диктатуру может привести к распаду государства.

Олег Соскин, глава Украинской Национальной Консервативной партии

Украина: пора прекратить шароварное жлобство и ратифицировать Римский статут

Почему Украина до сих пор не Ратифицировала римский статут? Ведь все страны Европы, кроме Украины, Белоруссии и России его ратифицировали. Зачем все время проявлять хитрость? Сколько можно заниматься этим жлобством? Если есть соответствующий инструмент, то надо в его рамках действовать, а не жульничать.

Установлены международные институции. Ну давайте в рамках этих институций будем действовать. В конце концов можно стать нормальным государством, а не посткоммунистическим гибридом? Это хитрование — характерная черта кланово-олигархической модели. Все время хотят кого-обмануть, что-то передернуть, сжульничать, думая, что от этого можно что-то выиграть. Сколько можно заниматься шароварным жлобством?

Это все увертки. Россия Римский статут не ратифицировала и ратифицировать не будет, ведь это по своей сути диктаторская страна. Она де факто прекратила свое участие в ПАСЕ из-за каких-то надуманных, негуманных приводов, потому что она не хочет придерживаться принятых принципов международной деятельности. Россия грубо нарушила устав ООН, не говоря о других европейских документах.

Олег Соскин, глава Украинской Национальной Консервативной партии

Справка (Вікіпедія)

Римський статут Міжнародного Кримінального Суду (англ. Rome Statute of the International Criminal Court) — міжнародний договір, що заснував Міжнародний кримінальний суд. Прийнятий на дипломатичній конференції в Римі 17 липня 1998 року і вступив в силу з 1 липня 2002 року. Станом на травень 2011 року, договір ратифікувало 114 держав, всього Римський Статут підписало 139 держав, але ратифікували угоду не всі.
Статут встановлює функції, юрисдикцію і структуру суду.

Історія

Римський статут встановлює чотири основних міжнародних злочини: геноцид, злочини проти людяності, військові злочини і злочини агресії. Проте в ході переговорів, були розглянуті для включення й інші злочини, в тому числі екоцид.^[1]
Після кількох років переговорів спрямованих на встановлення постійного міжнародного трибуналу для судового переслідування осіб, звинувачених у геноциді та інших серйозних міжнародних злочинів, таких як: злочини проти людяності, воєнні злочини і нещодавно доданих, певних злочинів агресії, Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй скликала п'яти тижневу дипломатичну конференцію в Римі, в червні 1998 року, для доопрацювання і прийняття конвенції про створення Міжнародного кримінального суду.^[2][3]
17 липня 1998 року, Римський статут був прийнятий шляхом голосування 120-ти держав, 7 висловилися проти, 21-на  утрималась.^[4] Які саме країни проголосували проти, остаточно не відомо.^[5] Але абсолютно очевидно,що серед них були такі держави як  КНР, Ізраїль і Сполучені Штати, тому що, згодом, вони публічно висловили своє негативне ставлення. Спостерігачі і коментатори роблять припущення, що серед залишившихся чотирьох невідомих країн, які висловилися проти, можуть бути  Індія, Індонезія, Ірак, Лівія, Катар, Росія, Саудівська Аравія, Судан і Ємен. Найбільше дослідники схиляються ,  що до держав які проголосували проти, можна віднести  Ірак, Лівію, Катар та Ємен, як найбільш часто ідентифікованих.^[5]
11 квітня 2002 року водночас, на спеціальній церемонії, що відбулася в штаб-квартирі Організації Об'єднаних Націй в Нью-Йорку, десять країн ратифікували Статут^[6], в результаті чого загальне число підписавши країн, досягло шістдесяти, що було мінімумом, необхідним для приведення Статуту до чинності, як це визначено у статті 126 ^[7] Договір набув чинності 1 липня 2002 року;^[6] МКС може розслідувати тільки ті злочини, які були скоєні після дати набуття його чинності^[8].
Римський статут являє собою результат багаторазових спроб створення національного та міжнародного трибуналу. Наприкінці 19 ст., міжнародна спільнота здійснила перші кроки до створення незмінних судів з національною юрисдикцією. Разом з Гаагською міжнародною конвенцією миру, представники найбільш великих націй спробували угодити закони війни, та ввести обмеження на використання високотехнологічної зброї. Після першої світової війни та після ще більш тяжких злочинів, скоєних під час Другої Світової війни, вона стала пріоритетним завданням для переслідування осіб, відповідальних за злочини, які вважаються настільки серйозними, що їх необхідно назвати злочинами «проти людства».
Для того, щоб відповідати основним принципам демократичної цивілізації, злочинці не були страчені на площах або відправлені в табори тортур, замість цього з ними поводяться як зі злочинцями, регулярно здійснюючи судовий розгляд, з присутністю права на захист і презумпції невинності. Нюрнберзький процес відзначився як важливий момент в історії права, після якого, були підписані деякі договори, які привели до розробки Римського статуту.
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 260,  9 грудня 1948, Конвенція про запобігання та покарання злочину геноциду, було першим кроком на шляху до створення міжнародного постійного кримінального трибуналу з юрисдикцією на злочини, котрі, на той момент, ще не були визначені у міжнародних договорах. У резолюції була надія на зусилля від Юридичної комісії ООН у цьому напрямку.
Генеральна Асамблея, після міркувань, висловлених від комісії, створила комітет для підготовки проекту статуту і вивчення відповідних юридичних питань. У 1951 був представлений перший проект; Другий пішов в 1958, але було багато затримок, офіційно через труднощі у визначенні злочину агресії, які були вирішені тільки за дипломатичними зборами в роки після набуття статутом сили. Геополітична напруженість холодної війни також сприяла затримці.
Тринідад і Тобаго запитав Генеральну Асамблею в грудні 1989 року, щоб знову відкрити переговори про створення міжнародного кримінального суду і в 1994 році представив проект статуту. Генеральна Асамблея заснувала спеціальний комітет для Міжнародного кримінального суду, вислухавши висновки Підготовчого комітету який працював за проектом протягом двох років (1996-1998).
Тим часом, Організація Об'єднаних Націй створила спеціальні трибунали для колишньої Югославії (МТКЮ) і по Руанді (МТР), за допомогою чого, до статуту було внесено поправки, а саме, через проблеми, які виникли в ході досудового розслідування, чи вже судовій стадії розгляду, що дуже нагадує Римський Статут.
Під час своєї 52-й сесії Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення про скликання дипломатичної конференції для установи Міжнародного кримінального суду, який відбувся в Римі 15 червня - 17 липня 1998 як зазначає договір, який набув чинності 1 липня 2002 року. Ця Римська конференція була відвідана представниками  161 держави, разом зі спостерігачами інших різноманітних організацій, міжурядових організацій та агентств, та неурядових організацій (включаючи багатьох груп з захисту прав людини) та були влаштовані у штабі Продовольства та Організації Землеробства Організації Об'єднаних націй, розміщений приблизно в чотирьох км від Ватикану (однієї з представлених держав).^[9][10]

Держави-учасники

Держави стають учасниками МКС, а злочини, скоєні їх громадянами або на їх території — підсудні йому, по факту ратифікації Римського статуту.
За станом на квітень 2013 року Римський статут ратифікувало 122 держави світу^[11]. Серед 193 держав-членів ООН ратифікувало лише 121 (острова Кука не є членами ООН), 31 — підписали, але не ратифікували, а 41 — взагалі не підписали.
Російська Федерація підписала Римський статут 13 вересня 2000 року, однак ще не ратифікувала його та, таким чином, не є державою-учасником Міжнародного кримінального суду. Попри це Росія співпрацює з МКС  і бере участь у його  функціонуванні в якості спостерігача.
Деякі держави принципово негативно ставляться до самої ідеї існування МКС. На їх думку МКС обмежує суверенітет держави та має невизначено великі компетенції. Такої думки притримуються такі держави як США, Китай, Індія, Ізраїль та Іран.
Найбільш запеклим супротивником МКС є США. По при те, що уряд США і підписав Римський статут у 2000 році, вже у 2002 відкликав свій підпис. Спочатку Білл Клінтон, підписуючи документ, пояснив, що США не збирається ратифікувати Римський статут, доки в повній мірі не ознайомиться з діяльністю МКС^[12]. Пізніше, адміністрація Буша-молодшого маючи на меті захист своїх військовослужбовців повністю відмовилась від участі в Римському статуті, назвавши його таким, що порушує національні інтереси і суверенітет США. Окрім того, у 2002 році був прийнятий спеціальний Закон про захист американського персоналу за кордоном, котрий дозволив застосування військової сили для визволення будь-якого американського громадянина, або громадян країн союзників США затриманих на території якої-небудь держави за орденом ^[13]. Так само США уклали двосторонню угоду з державами, в котрих зобов’язали їх видавати  підозрюваних американських громадян Міжнародному кримінальному суду, а у випадку порушення цих домовленостей  США припинить надавати військову допомогу та будь-яку іншу підтримку^[14][15].
Держави-учасники ратифікувавши Римський статут, поділяються на наступні регіональні групи:

• Африканські держави;
• Азійські держави, серед яких і держави  в районі Тихого океану;

• Східноєвропейські держави;
• держави Латинської Америки та Карибського басейну;
• Західна Європа та інші держави.

За станом на квітень 2013 року 34 держави-учасниці МКС відносяться до африканських країн, 18 — до азійських держав, 18 — є представниками від Східної Європи, 27 — від Латинської Америки та Карибського басейну і 25 — від Західної Європи та інших держав

Держави учасниці.    Підписали і ратифікували    Підписали, але не ратифікували    Не підписали і не ратифікували