Перевес в газовом противостоянии не на российской стороне

Перевес сейчас точно не у России– они потеряли уже десятки миллиардов долларов, у них нарушился бюджет, падает рубль. Вы что, 32 рубля за 1 доллар – они в шоке. Рушатся все их планы, к тому же они видят, что Европа – не на их стороне. Представляете, Россия должна отказаться от цены 400 долларов для Украины за газ, но тогда это будет подрывом авторитета Путина и Медведева. Есть ещё одна версия – у России нет таких запасов газа, чтобы обеспечивать поставки газа сейчас, зимой.

Критической точкой газового противостояния станет встреча 17 января 2009 года Юлии Тимошенко, Владимира Путина, премьер-министра Чехии Мирека Тополанека и председателя Еврокомиссии Жозе Мануэля Баррозу. Вопрос – состоится ли она, и смогут ли стороны договориться.
Остаётся вариант, к которому Европа сейчас созревает – это выйти на прямые контракты между НАК «Нафтогаз» и европейскими кампаниями по транзиту газа по нашей территории – это было бы самое правильное и всё решило бы. На это готова Тимошенко, но клан Ющенко не готов, потому что схема становится абсолютно прозрачной – украсть ничего нельзя. Ясно, что при этой ситуации у России нужно будет покупать газ по 400 долларов. Сейчас – по 400, потом дешевле. Но, фактически, наша цена будет привязана к цене для Европы. Это в общем-то выгодно всем – снимает лишние вопросы. Но в то же время, это будет уменьшением прямого геополитического влияния России на Украину.

Я, уверен, что абсолютно реальным выглядит вариант, при котором Россия пойдёт на открытое военное противостояние с Украиной. Ситуация такова, что поведение Украины доводит политиков в Кремле до «белого каления».
Есть одна страшная опасность – если у Путина и Медведева сдадут нервы, они начнут военное вторжение в Украину танковыми колоннами. Если стороны не договорятся в ближайшее время, истерия может достичь такого уровня, что у кого-то могут сдать нервы.

Юлия Тимошенко, на фоне газового конфликта, вчистую переигрывает Виктора Ющенко. Премьер-министр Украины ведёт себя спокойно и не срывается, в то время как в парламенте уже во втором чтении рассматривается законопроект об импичменте президента. Виктор Ющенко необратимо теряет авторитет в Украине и за рубежом.

Газовое противостояние Украины и России движется в сторону вооружённого конфликта

Есть агрессор – Украина — совершенно плохая страна. Есть Россия, которая -практически жертва, и Россия вроде бы находится в такой ситуации, что она должна защитить свои интересы. Точно также было с Грузией и после этого началась война. А здесь причина войны ещё больше чем в Грузии, потому что если Украина выстоит, и напрямую начнёт подписывать договоры с западными, восточно-европейскими и балканскими странами про транзит, Россия перестанет быть центральным игроком на Центроазийском пространстве.
Действия украинской власти в газовом конфликте с Россией Олег Соскин называет бездарными. Президент Ющенко вместе со своим кланом – Фирташем и кампанией – припёрли себя к стенке, и теперь вынуждены идти до конца – отступать уже некуда.

Ющенко, как и Саакашвили, кстати, перевёл конфликт в открытое русло. Только тот сразу в военный перевёл, а тут есть ещё экономико-политическая фаза и отступать он уже не может – его сметёт, у него и так 2% поддержки населения. Надо сказать – пусть будут европейские цены, куда деваться? Но мы хотим, чтобы была европейская структура цены на транзит, мы хотим, чтобы стояли счётные устройства на границе. Он же про это не говорит. Он должен людям сказать, — народ, будет тяжело, но мы поставим вам всем счётчики газовые, мы сейчас начнём давать деньги, чтобы местная власть могла закупать автономные котельни.

Путин сказал: «Европейская цена, но пусть будет и европейская цена за транзит». Это попытка найти компромисс. Ведь вопрос для России тоже очень тяжёлый – они могут неделю простоять со своим газом, а потом куда им его девать – кушать на завтрак, обед и ужин? Поэтому надо этот вопрос до Старого Нового года решить, или надо России начинать атаку для обеспечения защиты своих интересов и войти танковыми колоннами в Восточные регионы Украины, в том числе – высадиться в Одессе, поэтому деваться им тоже некуда.

Я думаю, что приеду до конца января – проведём что-нибудь интересненькое. Только я хочу, чтобы всё было цивилизовано, мы же не бандиты. Я же тоже могу применить свои физические навыки, неужели я должен это делать?

Третина України готова йти в НАТО

Третина українців, а саме 30,1% опитаних, проголосували б за вступ України в НАТО на референдумі.

Такими є результати Всеукраїнського соціологічного дослідження, проведеного Інститутом трансформації суспільства, передає Ліга.net.
Крім того, 30,2% опитаних вважають, що Україна має приєднатися до ПДЧ і в такий спосіб продовжити свій рух у напрямку євроатлантичної інтеграції.
26,5% респондентів упевнені, що вступ до НАТО стане гарантією територіальної цілісності України.

Достатньо велика частина населення усвідомлює, наскільки добросусідські відносини з Альянсом важливі для української держави.
Зокрема, понад 55% вважають, що такі відносини України з НАТО є дуже важливими, 21,3% - скоріше важливими, ніж не важливими -34% для країни.

Дослідження проводилося на замовлення Міністерства закордонних справ України за сприяння посольства Норвегії в Україні й експертної підтримки працівників-соціологів Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченко й Українського фонду "Громадська думка".
Для проведення дослідження була створена уніфікована методика вивчення зовнішньополітичних орієнтацій громадян, що дозволяє здійснювати порівняння в просторі (різні області) і часі.

Ця методика стане основою соціологічних досліджень з питань євроатлантичної інтеграції України, які надалі проводитимуться у всіх регіонах України.

Дослідження проводилося в період з 13 по 24 листопаду 2008 року. Були опитані громадяни України у віці від 18 років і більше. Обсяг вибіркової сукупності: 2000 респондентів.

Смена курса

Курс родной валюты относительно доллара всегда был в центре внимания украинцев, особенно он заботил две категории предпринимателей — импортеров и экспортеров. Чем сильнее обесценивалась гривна, тем выгоднее было экспортерам — они продавали свой товар за доллары, в то время как налоги и зарплаты платили в гривнах. Слабый доллар, в свою очередь, радовал импортеров. За проданный товар они получали хорошие барыши. Такое положение вещей существовало до тех пор, пока валютный курс не превратился в источник пополнения государственной казны.

Правительство стало крупнейшим игроком, заинтересованным в обвале гривны. Ведь, обесценив национальную валюту, оно сможет наполнить бюджет страны.

Как пояснил «Известиям в Украине» эксперт Международного центра перспективных исследований Александр Жолудь, ослабление гривны приведет к увеличению гривневых доходов. «Условно говоря, при курсе 5 грн/долл. казна с сотней экспортных долларов получает 500 грн, а при курсе в 10 грн/долл. с той же суммы в бюджет поступает 1000 грн. Выгода тут очевидна», — говорит экономист.

Парламентсько-урядова криза в Україні: як знайти вихід?

Сьогодні як представники політичного бомонду, так і експерти, ЗМІ, рядові громадяни України переймаються можливим розвитком подій у парламенті. Чи вдасться політикам створити нову коаліцію, чи Верховна Рада знову буде розпущена і вже у грудні цього року нас чекатимуть чергові позачергові вибори до парламенту. Висуваються різні прогнози виходу із вересневої парламентсько-урядової кризи. Спробую викласти власний погляд на можливий розв’язок політичної інтриги.

Найбільш примарним видається варіант відновлення коаліції між Блоком Юлії Тимошенко та Блоком „Наша Україна – Народна самооборона”. Враховуючи нинішній, досить високий ступінь антагонізму в стосунках між Президентом та Прем’єром, жоден із „непримиримих” союзників навряд чи захоче повернутись до старого формату коаліції демократичних сил.

Практично нереальним та неперспективним виглядає і другий варіант формування коаліції – за участю БЮТ, НУНС та Блоку Володимира Литвина. Не є таємницею, що ціною приєднання литвинівців до коаліції може бути лише посада спікера для їхнього лідера. Але ні для Тимошенко, ні для Ющенка немає жодного сенсу власноруч розкручувати Литвина перед президентськими виборами як ще одну можливу кандидатуру на посаду керманича держави. І взагалі, чи логічним є об’єднання демократів із основним фігурантом викривальних записів майора Мельниченка?

Третій варіант створення коаліції – у складі БЮТ і Партії регіонів – також є малоймовірним, бо це два системних противника. Через свої колосальні амбіції вони не в змозі поділити посади ні на фінансовому, ні на політичному рівнях так, щоб це влаштовувало як лідерів цих політичних сил, так і представників їх фінансово-корпоративних груп. Тож такий формат коаліції, на мій погляд, можна розглядати, скоріше, як теоретично можливий.

Існує і четвертий варіант коаліції: Партія регіонів + Блок Литвина + КПУ. Якщо вони об’єднають свої мандати, то вийде цифра 223, чого, як відомо, замало для утворення більшості в парламенті. Однак у разі домовленості між Рінатом Ахметовим, Віктором Ющенком і Віктором Балогою, група останнього зможе, не виходячи із фракції НУНС, голосувати за всі рішення щодо формування такої коаліції, а після її утворення – брати участь у прийнятті необхідних політичних та соціально-економічних законів. Такий формат коаліції міг би бути досить дієвим і дав би можливість усім політичним силам перепочити і не кидати Україну у вир виборчої кампанії перед новорічними й різдвяними святами. Подібний розвиток подій, на мій погляд, влаштовує всі політичні та фінансово-корпоративні групи України.

У разі створення такої коаліції, вірогідною є домовленість її учасників про проведення дострокових парламентських виборів, однак не пізніше червня 2009 року. Цей варіант дозволить тимчасово вирішити певні протиріччя в українському політикумі та надасть можливість усім фінансово-корпоративним групам загальнонаціонального і регіонального масштабу об’єднати зусилля проти свого головного конкурента − групи Юлії Тимошенко та її особисто. Відомо, що сьогодні найбільша кількість мільярдерів зосереджена саме навколо лідера БЮТ. Очевидно, Юлія Володимирівна усвідомлює, що втрата прем’єрського крісла загрожує і втратою підтримки мільярдерів-бютівців. Саме тому вона так жорстоко б’ється за збереження для себе посади керівника Уряду.

Якщо ж парламентську коаліцію взагалі не вдасться створити за жодним із окреслених форматів, будуть проголошені дострокові вибори до Верховної Ради. Такий варіант розв’язку політичної кризи вважаю величезним випробовування для України. Адже основні політичні сили наразі не бажають вносити зміни до виборчого законодавства, які б дозволяли провести вибори до ВРУ і місцевих рад за відкритими списками. І це зрозуміло, бо система виборів за відкритими списками цілковито змінила б політичний ландшафт в Україні, а відповідно і конфігурацію всіх загальноукраїнських і регіональних фінансово-корпоративних груп. Але ніхто з них не хоче позбутися влади. Тому про відкриті списки сьогодні говорять лише деякі політологи, а політики здебільшого замовчують цю тему. Прикро також, що ні країни ЄС, ні США – наші стратегічні партнери – не звертають увагу лідерів провідних українських партій на необхідність приведення виборчого законодавства до демократичних норм. не здійснюють тиск на лідерів провідних вітчизняних партій, щоб вони здійснили таку політичну трансформацію в Україні.

У разі ж проведення дочасних парламентських виборів (імовірно, у грудні ц.р.) за старою моделлю, головними силами, які пройдуть у Верховну Раду, безумовно, будуть БЮТ і Партія регіонів. Окрім них, шанси подолати трьохвідсотковий бар’єр мають КПУ, Наша Україна, Єдиний Центр та Блок Литвина. Інших партій, як видається, в парламенті представлено не буде.

За таких умов залишається в силі система купівлі місць у виборчих партійних списках. Можна передбачити, що місце депутата Верховної Ради істотно подорожчає і коштуватиме $20–30 млн. А це, своєю чергою, породить чималі проблеми для України, адже депутати, котрі заплатили за проходження до ВРУ, намагатимуться повернути вкладені „інвестиції” з відсотками. Тож український парламент може перетворитися на потужну корупційну машину, яка буде зайнята лише відбиванням грошей, запускаючи руку в Держбюджет та формуючи штучні монополії.

Далеко за прикладом ходити не потрібно – така модель вже діє в Київраді. Столичні депутати, незалежно від партійної приналежності, поспіхом повертають собі витрачені на вибори кошти. Як наслідок, маємо тотальне пограбування Києва, яке кожного дня збільшується в геометричній прогресії. Без сумніву, аналогічні схеми працюватимуть і у Верховній Раді.

Отже, підіб’ємо підсумки. Сьогодні можливі два реальні, хоч і обидва погані для України, варіанти виходу з політичної кризи. Найкращим із них, на мій погляд, є формування так званої регіоно-литвиновсько-комуністичної умовної більшості та уникнення тим самим дочасним виборів. Впровадження такого сценарію дозволяє українському народу більш-менш спокійно пережити зиму. А всім політичним силам, і насамперед правим, використати цей час для розвалу Блоку Юлії Тимошенко як найбільшої загрози українській державності. І підготуватись таким чином до нових політичних змагань.

Що ховає Тимошенко за політичним туманом, або провал економічної політики Уряду

У перші дні вересня провідні політичні сили України, що представляють потужні кланово-корпоративні групи (донецьку групу на чолі з Рінатом Ахметовим та групу Юлії Тимошенко), збурили в суспільстві та політикумі величезну політичну куряву. Виникає запитання: навіщо? Можливо, для того щоб за голосуванням у парламенті приховати щось більш суттєве? Поставимо інше запитання: що може бути важливішим для політичних сил, основою яких є потужний фінансово-корпоративний капітал, ніж отримання надприбутків, особливо, коли вони складають понад 1000 відсотків і їх легко отримати через розкрадання Держбюджету?

Якщо ми зайдемо на фінансово-політичну кухню, де варяться кошти Державного бюджету, то побачимо, що у серпні та вересні у країні відбулось збільшення державних витрат на низку заходів. Відомо, що на так зване усунення наслідків повені на Західній Україні виділено понад 4 млрд. грн. додаткових коштів, яких не було заплановано в Державному бюджеті. Підвищені мінімальні пенсії, а це ще понад 1 млрд. грн. На початку вересня Уряд збільшив витрати на заробітну плату працівникам бюджетної сфери майже на 1 млрд. грн., нібито прискоривши тим самим упорядкування тарифної сітки. Нещодавно Верховною Радою був прийнятий новий закон про пільги для шахтарів, який уже до кінця року може потягнути ще на додаткових 3 млрд. грн. Крім того, Кабмін підняв стипендії для студентів, які навчаються за державним замовленням, у середньому до 530 грн. (хоч це є абсолютно несправедливим відносно тих студентів, які оплачують своє навчання самотужки, і, як відомо, стипендії з Державного бюджету не отримують). При цьому прем’єр-міністр обіцяє, що будуть і подальші викиди соціальних грошей в економіку України.

Юлія Тимошенко у своєму зверненні до українського народу від 3 вересня відрапортувала, що Уряд досяг космічних результатів по покращенню економічної ситуації в Україні. Зокрема, вона заявила: „Я хочу просто повідомити вам, що ми за останні 8 місяців тримаємо один з найвищих показників економічного зростання серед інших країн”. Але подібні висновки не відповідають реальній економічній ситуації в Україні. Чомусь Ю.Тимошенко замовчує той факт, що інфляція за 8 місяців 2008 року, навіть за офіційними даними, знаходиться на рівні 15 відсотків. Якимось чином Держкомстату вдалось вичавити з себе цифру, що інфляція в серпні зменшилась на 0,1%. Як відомо, є три види брехні: напівбрехня, нахабна брехня та статистика. У нашому випадку ми маємо справу саме з останнім її видом. Зрозуміло, що ніякого зменшення споживчих цін у серпні не відбувалось. Інша річ, що зростання цін зменшилось порівняно з попередніми місяцями. Але треба розуміти, що це лишень затишшя перед осінньо-зимовою „бурею”.

Усі дії Кабміну були націлені на те, щоб у липні-серпні 2008 року продовжувати створювати умови для пришвидшеного збагачення своєї кланово-корпоративної групи. Адже не секрет, що навколо Юлії Володимирівни знаходиться найбільша кількість мільйонерів. Достатньо назвати такі імена, як Тігіпко, Гайдук, Тарута, брати Буряки, Жеваго, Васадзе, Губський, Хорошковський… Зрозуміло, що саме ці люди найбільше заробляють від нових віртуальних грошей, які вприскуються Урядом у видаткову частину Державного бюджету. Однак будемо реалістами, реально зароблених державою коштів значно менше, ніж тих, що зараз виділені на видатки. Отже, в липні-серпні Кабмін спрямував у систему розподілу та споживання України щонайменше 7 млрд. грн. додаткових коштів.

Що ж нас чекає восени? А восени для українського народу настане тяжка розплата за популістську політику лідера БЮТ та її Уряду.

По-перше, інфляція остаточно не подолана. У річному вимірі вона складе 34–36 відсотків. Це означає, що ціни на товари споживчого кошика восени значно зростуть.

По-друге, спостерігається серйозна депресія цілої низки галузей, а саме будівництва, галузі будівельних матеріалів, хімічної галузі, нафтопереробки та інших.

По-третє, Ю.Тимошенко замість того, щоб зменшувати дефіцит Державного бюджету, який сягає понад 20 млрд. грн., додатковими липнево-серпневими витратами цей дефіцит лише збільшує .

По-четверте, залишається проваленою урядова програма приватизації. А це додаткова дірка у Державному бюджеті, яка складає понад 10 млрд. грн.

По-п’яте, перед Кабміном наприкінці року постане велика проблема щодо обслуговування зовнішнього боргу України і пошуку коштів на виплату відсотків по ньому. Як відомо, Уряд не зібрав відповідні суми, щоб здійснити виплати по обслуговуванню зовнішніх боргів за єврооблігаціями.

По-шосте, вже сьогодні необхідно говорити, що в дуже складній ситуації опинився НАК „Нафтогаз України”. У 2009 році ця державна компанія мусить виплатити борги в сумі 2 млрд. дол. США, набрані його колишніми керівниками Івченком та Бойком. Але чи має сьогодні Уряд для цього кошти? Крім того, необхідно враховувати, що більшість боргів НАК „Нафтогаз України” вже скуплені підставними російськими структурами, які контролює РАО Газпром.

І це далеко не весь список проблем, які Кабінет Міністрів має розв’язати першочергово. Але натомість Юлія Тимошенко накопичені в Державному бюджеті кошти витрачає на соціальні популістські програми, роздаючи гроші направо і наліво для досягнення популярності серед потенційних виборців. Глибинні реформи не проводяться, основа для економічного зростання в майбутніх періодах не закладається.

Тому необхідно, щоб представники інтелігенції, всі політично свідомі, патріотичні сили України були дуже уважні до дій Ю.Тимошенко та її кланово-корпоративної групи. Їх сьогоднішні кроки можуть виявитися фатально небезпечними для національних інтересів України і можуть призвести до невиправних наслідків, а саме – політико-економічного колапсу у країні. На жаль, поки що ми бачимо, що більшість експертів займають або нейтральну позицію, або співають осанну політиці лідера БЮТ. Так само поводить себе і більша частина засобів масової інформації. Громадяни України повинні усвідомити ризики, які несе політика Юлії Тимошенко, щоб потім не сталося так, як у відомому українському прислів’ї: „Танцювали, веселились – підрахували, просльозились”.

Дострокові вибори до Верховної Ради України? Так, але за відкритими списками!

2 вересня 2008 року відкрилась третя сесія Верховної Ради України VI скликання. Як ми і прогнозували, вона ввела в дію механізм розпаду правлячої коаліції та ознаменувала перехід її розпаду зі стану де-факто у стан де-юре. У такій ситуації все більш реальною виглядає перспектива дострокових виборів до Верховної Ради України та Президента України.

До того ж поглиблюються протиріччя між Президентом та Прем’єром щодо зовнішньополітичного курсу розвитку держави. Очевидним є те, що Юлія Тимошенко та її політична сила орієнтовані на стратегічну геополітичну співпрацю з Росією. У той же час, Віктор Ющенко та партія „Наша Україна” зберігають відданість геополітичному розвитку України як євроатлантичної держави та виступають за якнайшвидший вступ України до НАТО.

Особливо рельєфно це протиріччя проявилося через агресію Росії проти Грузії, результатом якої стало фактичне розчленування території Грузинської держави. Безперечно, Україна, дотримуючись Статуту ООН, враховуючи Договір про дружбу, співпрацю і взаємодопомогу між Україною і Республікою Грузія, який був ратифікований українським парламентом у лютому 1994 року, не може зайняти іншої позиції, ніж безумовна підтримка Грузії у даному конфлікті.

В.Ющенко і партія „Наша Україна” стоять на позиції жорсткого осуду Росії як агресора, тоді як Ю.Тимошенко та блок її імені займають у цьому питанні дуже обережну позицію, яка за своєю суттю є промосковською.

Сьогодні в українському політикумі головне питання полягає в тому, коли піде у відставку Уряд Юлії Тимошенко і чи наважиться Прем’єр на спробу імпічменту Президента В.Ющенка, заручившись підтримкою Партії регіонів та КПУ.

Ситуацію підігріло й те, що конфлікт між лідером Партії регіонів Віктором Януковичем та Секретарем РНБО Раїсою Богатирьовою, другою за політичним впливом людиною у ПР, перейшов у відкриту фазу. Нещодавно Раїса Василівна критично прокоментувала заяву лідера своєї партії Віктора Януковича щодо російсько-грузинської війни, за що була позбавлена партійного квитка. Можна стверджувати, що Віктор Янукович і його група свідомо пішли на цю провокацію проти Р.Богатирьової, метою якої є послаблення позицій її групи у Партії регіонів. Поза сумнівом, Раїсі Богатирьовій, як потенційному політичному лідеру загальнодержавного масштабу, варто якнайшвидше розпочати системну і жорстку публічну критику Віктора Януковича та його групи, які узурпували владу в партії та перетворюють її, по суті, в більшовицьке-бандитське угруповання. Потрібно зробити все можливе, щоб процес селекції та розмежування в Партії регіонів переріс у її природний розпад. Очевидно, що найбільш здорова частина ПР, яка дотримується соціально-ліберальної доктрини, повинна вступити в партію Єдиний Центр і, як ми зазначали раніше, Раїса Василівна має очолити цю політичну силу. Водночас Єдиний Центр повинен чітко стати на ідеологічно-доктринальні засади соціального лібералізму.

Зрозуміло, що за такої недолугої та неефективної Верховної Ради і такого бездарного Уряду під головуванням Юлії Тимошенко не залишається нічого іншого для порятунку України, як проведення дострокових виборів до Верховної Ради наприкінці 2008 року. На наш погляд, якісно змінити політичну ситуацію вони зможуть лише в тому разі, коли будуть проведені за відкритими партійними списками, для чого необхідно внести зміни до Закону України „Про вибори народних депутатів України”. Крім того, щоб докорінно змінити склад політичної еліти, яка сьогодні знаходиться при владі, позачергові вибори до Верховної Ради України потрібно провести не пізніше першої половини грудня 2008 року. Саме такі вибори дозволять зламати хребет клановим фінансово-політичним групам, які узурпували всю владу в Україні. Лише ці кроки в умовах жорсткої агресивної позиції Росії в усіх сферах проти України, невизначеної підтримки з боку західних країн і потужних дій п’ятої, промосковської колони всередині нашої держави дадуть змогу Україні здійснити реальні економічні й політичні реформи.

І останнє. Щоб запустити в дію механізм дострокових виборів до Верховної Ради України за відкритими списками, потрібно негайно усунути з посади Прем’єр-міністра України Ю.Тимошенко. Кожен день її перебування на цій посаді несе реальну загрозу геоекономічному та геополітичному існуванню України.