У випадку, якщо найближчим часом не буде введено секвестр бюджету, не припинять друкувати облігації державної позики і гривню, на початку 2010 року долар США може коштувати 15-20 гривень. Якщо ж термінові заходи будуть вжиті, можна буде уникнути внутрішнього дефолту, який загрожує в жовтні-листопаді 2009 року, а також утримати курс долара на рівні 8 гривень за долар.
За 7 місяців поточного року сукупний дефіцит платіжного балансу становив 8,2 млрд доларів. Іншими словами, країна на рівні юридичних та фізичних осіб спожила на 8,2 млрд доларів більше, ніж створила.
Фактично Україна – країна, яка сама себе пожирає. На мою думку, такі показники дефіциту платіжного балансу неминуче наближають країну до внутрішнього дефолту.
28 авг. 2009 г.
14 авг. 2009 г.
Ющенко виправдовується перед Медведєвим, як учень перед директором
Добре, що Ющенко дав відповідь Медведєву. Але як гукнулося, так відгукнулося. Це обмін листами, і що далі? Ющенко дав свої пояснення, запропонував діалог, але, думаю, треба розуміти, що звернення Медведєва - це ще один крок у намірах Росії встановити володарювання над Україною. Текст листа Ющенка свідчить про те, що він виправдовується і пояснює. Але він має навпаки говорити про агресію Росії, про те, що вона не визнає суверенітету України.
Лист Медведєва - імперський продукт, спрямований на те, щоб не розглядати Україну як самостійну державу. Лист Ющенка не дає відповіді на лист Медведєва.
Той, хто виправдовується, тим самим визнає свою меншовартість. Ющенко виправдовується, як перед директором школи учень, у якого знайшли цигарки і сірники. Чому Ющенко у відповідь не сказав, що також відкликає українського посла з Росії? Президент мав би закликати до реакції міжнародну спільноту, зокрема, це Рада Безпеки ООН. Росія не дає можливості усталити кордон, отож не визнає Україну як повноцінного суверена. Ми маємо розуміти усю небезпеку, Ющенко має це сказати. Він має негайно звернутися до США як гаранта нашої безпеки, до Великобританії та Франції, які підписали з нами і Росією Будапештський меморандум. Треба про це нагадати хлопцям з Росії.
Така відповідь Ющенка свідчить про те, що він вже повністю вичерпав себе як президент і більше не може протистояти потужному імперському тиску.
Лист Медведєва - імперський продукт, спрямований на те, щоб не розглядати Україну як самостійну державу. Лист Ющенка не дає відповіді на лист Медведєва.
Той, хто виправдовується, тим самим визнає свою меншовартість. Ющенко виправдовується, як перед директором школи учень, у якого знайшли цигарки і сірники. Чому Ющенко у відповідь не сказав, що також відкликає українського посла з Росії? Президент мав би закликати до реакції міжнародну спільноту, зокрема, це Рада Безпеки ООН. Росія не дає можливості усталити кордон, отож не визнає Україну як повноцінного суверена. Ми маємо розуміти усю небезпеку, Ющенко має це сказати. Він має негайно звернутися до США як гаранта нашої безпеки, до Великобританії та Франції, які підписали з нами і Росією Будапештський меморандум. Треба про це нагадати хлопцям з Росії.
Така відповідь Ющенка свідчить про те, що він вже повністю вичерпав себе як президент і більше не може протистояти потужному імперському тиску.
3 авг. 2009 г.
Молдова буде прагнути до ЄС і конфедерації з Румунією
Демократичні сили, які зараз перемагають, є абсолютними прихильниками євроатлантичного шляху Молдови. Але в цій опозиції є дуже потужній сегмент – прорумунські сили, які зацікавлені в приєднанні до Румунії. Як відомо, дуже багато громадян Молдови мають румунські паспорти. Мова однакова, традиції однакові, церква православна, культурні звичаї дуже близькі і дуже велика частина населення Молдови спокійно погодиться на конфедерацію з Румунією. Значним поштовхом в цьому плані є те, що, приєднуючись до Румунії, Молдова автоматично входить в структуру Європейського союзу. І для Молдови, як надзвичайно відсталої країни, це важливо. Разом з тим, є частина населення, яка має інше коріння і не вважає себе чистими молдованами, яка поки що орієнтована на Комуністичну партію.
Найкращим варіантом було б, якби в Молдові викристалізувалась партія зі слов’янськими інтересами, яка відійде від комуністичних стереотипів, але буде виступати за збереження незалежності країни.
За будь-яких обставин занепаду комунізму не уникнути. Комуністи будуть відверто просити підтримки у Росії, скинуть овечу шкуру, під якою до цього часу ховались, і це буде чиста п’ята московська колона. Але навряд чи це їм допоможе. Після захвату документів, у опозиції, скоріш за все, є достатньо компроматів на Компартію і особисто на Вороніна. І після виборів Воронін буде змушений тікати закордон.
На мій погляд, зараз Молдова стоїть на порозі великих змін: повної зміни політичної еліти, геополітичного вектору, тощо. В цих умовах Україна могла б навіть забрати собі Придністров’я, 70% якого - українці. Це наша генетична територія. І взагалі, якби в Україні було нормальне керівництво, а не мафіозні формування, ми б були регіональним геополітичним лідером на цьому просторі, і мали б відповідні переваги і можливості. Сьогодні Придністров’я саме пливе Україні в руки. Але навряд чи Україна зможе його забрати.
Найкращим варіантом було б, якби в Молдові викристалізувалась партія зі слов’янськими інтересами, яка відійде від комуністичних стереотипів, але буде виступати за збереження незалежності країни.
За будь-яких обставин занепаду комунізму не уникнути. Комуністи будуть відверто просити підтримки у Росії, скинуть овечу шкуру, під якою до цього часу ховались, і це буде чиста п’ята московська колона. Але навряд чи це їм допоможе. Після захвату документів, у опозиції, скоріш за все, є достатньо компроматів на Компартію і особисто на Вороніна. І після виборів Воронін буде змушений тікати закордон.
На мій погляд, зараз Молдова стоїть на порозі великих змін: повної зміни політичної еліти, геополітичного вектору, тощо. В цих умовах Україна могла б навіть забрати собі Придністров’я, 70% якого - українці. Це наша генетична територія. І взагалі, якби в Україні було нормальне керівництво, а не мафіозні формування, ми б були регіональним геополітичним лідером на цьому просторі, і мали б відповідні переваги і можливості. Сьогодні Придністров’я саме пливе Україні в руки. Але навряд чи Україна зможе його забрати.
30 июл. 2009 г.
Нова фаза загострення соціально-економічної та фінансово-банківської кризи можлива у жовтні
Другу фазу загострення соціально-економічної і фінансово-банківської кризи слід очікувати вже у жовтні цього року. Такий прогноз під час "круглого столу" "Соціально-економічна та фінансово-банківська криза як фактор загострення президентської кампанії в Україні" в УКРІНФОРМі зробив директор Інституту трансформації суспільства, завідувач кафедри міжнародної економіки та підприємництва Національної академії управління Олег Соскін, повідомляють кореспонденти агентства.
Неминучість наступного етапу кризи зумовлена стратегічним погіршенням соціального статусу громадян і рядом негативних чинників у базових виробничих галузях. Зокрема, варто виділити падіння індексу базових галузей, де з першого півріччя 2008 року по перше півріччя нинішнього спад становив близько 29%, промислового виробництва - 31%, ВВП - 25%, триває падіння експорту та імпорту.
На економічні та фінансові проблеми накладаються ще й проблеми політичні, зокрема, це стосується майбутньої президентської кампанії і діяльності влади в цілому. Найвищі інституції влади виявляють сьогодні мінімум активності щодо вирішення нагальних для країни питань. З входом у фазу економічної кризи Україна перейде у черговий етап формування нової системи. Ми підходимо до зміни соціально-економічної і політичної системи, втім, якою вона буде - невідомо, оскільки досі не добудована потужна модель громадянського суспільства.
Неминучість наступного етапу кризи зумовлена стратегічним погіршенням соціального статусу громадян і рядом негативних чинників у базових виробничих галузях. Зокрема, варто виділити падіння індексу базових галузей, де з першого півріччя 2008 року по перше півріччя нинішнього спад становив близько 29%, промислового виробництва - 31%, ВВП - 25%, триває падіння експорту та імпорту.
На економічні та фінансові проблеми накладаються ще й проблеми політичні, зокрема, це стосується майбутньої президентської кампанії і діяльності влади в цілому. Найвищі інституції влади виявляють сьогодні мінімум активності щодо вирішення нагальних для країни питань. З входом у фазу економічної кризи Україна перейде у черговий етап формування нової системи. Ми підходимо до зміни соціально-економічної і політичної системи, втім, якою вона буде - невідомо, оскільки досі не добудована потужна модель громадянського суспільства.
29 июл. 2009 г.
Зони впливу Америка і Китай не ділитимуть
У сучасному світі модель геополітичного впливу одних країн на інші змінюється на модель співіснування анклавів.
У прагненні США до співпраці із Китаєм немає нічого дивного, адже вони надзвичайно залежні від нього у фінансово-економічному плані. Сьогодні Китай купив цінних паперів американської федеральної системи на суму близько 800 млрд. І якщо він раптом вирішить пред’явити їх Америці на оплату, то для неї це буде дуже скрутно. Крім того, Китай володіє найбільшим у світі запасом американського долара, який тримає як власний золото-валютний резерв. Експорт Китаю до Сполучених Штатів сягає сотень мільйонів доларів. Також там представлена дуже потужна китайська бізнес-діаспора.
Таким чином, на сьогоднішній день існує дуже сильна пов’язаність на фінансово-економічному рівні американської і китайської економік, бізнесу і капіталу. Тому, іншого виходу, як співпрацювати у них немає. Ці держави залежать одна від одної. Погіршення стосунків між США і Китаєм могло б обернутися економічною катастрофою світового масштабу.
Не варто також забувати, що Китай володіє ядерною зброєю, має власні засоби космічної доставки, ракети, і вцілому має потужний вплив на Азійські, Африканські і навіть Латино-Американські країни.
Разом із тим, в результаті зміни формату взаємин між США і Китаєм не відбудеться розподілення зон впливу. Це він пояснює тим, що в сучасному світі така модель стає неактуальною. Натомість, сьогодні кожна потужна країна шукає можливості впливати на іншу державу, при цьому мова йде не про вплив вибіркові території впливу, а про вплив масштабний. Тобто, якщо раніше держави-лідери пробували поділити між собою країни, то нині вони шукають способи співіснування на тих чи інших територіях.
Сьогодні світові лідери такі як Америка, Росія, Китай, Європейський Союз мають кожен, де їм цікаво, свій анклав впливу в тій чи іншій країні. І сьогодні уся політика домовленостей спрямована на те, як мають ці анклави співіснувати один з одним». В цьому є абсолютно нова якість сучасної геополітитичної світової реальності.
У прагненні США до співпраці із Китаєм немає нічого дивного, адже вони надзвичайно залежні від нього у фінансово-економічному плані. Сьогодні Китай купив цінних паперів американської федеральної системи на суму близько 800 млрд. І якщо він раптом вирішить пред’явити їх Америці на оплату, то для неї це буде дуже скрутно. Крім того, Китай володіє найбільшим у світі запасом американського долара, який тримає як власний золото-валютний резерв. Експорт Китаю до Сполучених Штатів сягає сотень мільйонів доларів. Також там представлена дуже потужна китайська бізнес-діаспора.
Таким чином, на сьогоднішній день існує дуже сильна пов’язаність на фінансово-економічному рівні американської і китайської економік, бізнесу і капіталу. Тому, іншого виходу, як співпрацювати у них немає. Ці держави залежать одна від одної. Погіршення стосунків між США і Китаєм могло б обернутися економічною катастрофою світового масштабу.
Не варто також забувати, що Китай володіє ядерною зброєю, має власні засоби космічної доставки, ракети, і вцілому має потужний вплив на Азійські, Африканські і навіть Латино-Американські країни.
Разом із тим, в результаті зміни формату взаємин між США і Китаєм не відбудеться розподілення зон впливу. Це він пояснює тим, що в сучасному світі така модель стає неактуальною. Натомість, сьогодні кожна потужна країна шукає можливості впливати на іншу державу, при цьому мова йде не про вплив вибіркові території впливу, а про вплив масштабний. Тобто, якщо раніше держави-лідери пробували поділити між собою країни, то нині вони шукають способи співіснування на тих чи інших територіях.
Сьогодні світові лідери такі як Америка, Росія, Китай, Європейський Союз мають кожен, де їм цікаво, свій анклав впливу в тій чи іншій країні. І сьогодні уся політика домовленостей спрямована на те, як мають ці анклави співіснувати один з одним». В цьому є абсолютно нова якість сучасної геополітитичної світової реальності.
21 июл. 2009 г.
Ми летимо в прірву!
Ми маємо надзвичайно небезпечну тенденцію закріплення падіння промислового виробництва. У нас сьогодні уряд – це зміна Чорнобильських інженерів, які підірвали у квітні 1986 року ЧАЕС. Друга фаза падіння почнеться в жовтні.
Усі негативні тенденції, які були характерні наприкінці минулого року та у першому кварталі 2009 року, зберігаються. В чому це проявляється? Падіння промислового виробництва за півроку склало майже 30%. Всі розмови, що воно зменшилось з 32% до 30% - це як розмови на цвинтарі: «труп почав трошки повільніше розкладатися». Насправді ми маємо надзвичайно небезпечну тенденцію закріплення падіння промислового виробництва. Ми маємо таку ж саму тенденцію, що стосується базових галузей виробництва. Воно за півроку склало 29%. Це для нас є дуже серйозний показник. За оцінкою Національного банку, падіння індексу виробництва базових галузей в річному вимірі склало 29%. Індекс базових галузей дуже тісно кореспондується з промисловим виробництвом. Таким чином, промислове виробництво можна оцінювати теж, хоча ці цифри приховуються. Якщо індекс падіння базових галузей на півроку – 29%, і падіння промислового виробництва – приблизно 29-30%, тоді ми можемо дуже легко вивести такий показник, який теж приховується, - ВВП. Він дуже кореспондується з індексом базових галузей. Я можу сказати, що падіння ВВП за півроку склало, як мінімум, 24%.
Шановні мої, які позитивні зміни, яке дно? Дна ми ще не досягли. Дна немає, ми летимо у прірву! Чому? За півроку – і це дані Національного банку – чистий прибуток комерційних банків склав «мінус» 14,321 мільярдів. А було 8 за п’ять місяців. Яке дно? Фактично сьогодні на межі банкрутства знаходиться весь банківський сектор України. Якби тут не було іноземних банків, давно був би колапс цій банківській системі.
Ми повинні говорити, що наш експортний сектор сьогодні не просто стагнує, а він скорочується як шагренева шкіра. В цілому за січень-травень наш дефіцит поточного рахунку становив 660 мільйонів порівняно із 6,5 мільярдів доларів у січні-травні 2008 року. Але це навіть в цих умовах. Ми навіть не вийшли на нульову ставку. Тому що у нас же ще фінансовий рахунок від’ємний. У нас впали в чотири рази прямі іноземні інвестиції.
Обсяги експорту становили за п’ять місяців 14,6 мільярди, що на 43,7% менше, ніж у січні-травні. За півроку падіння експорту склало понад 50%, а падіння імпорту за 5 місяців було 16,3% у січні-травні і зменшилось у 2,1 рази. І вони все одно не можуть скоротити цей дефіцит зовнішньоторговельного балансу.
Тому ми можемо говорити про повний провал економічної політики уряду. Цього міністра економіки вже давно треба було заслати на рудники, щоб він там уран добував. У нас немає міністра фінансів. У нас сьогодні уряд – це зміна Чорнобильських інженерів, які підірвали у квітні 1986 року ЧАЕС. А Ющенко – це той самий Щербицький, який тоді стояв на чолі України.
Вони виставили на приватизацію без будь-яких повноважень Одеський припортовий завод. Є ж заборона його приватизувати. І чому за 4 мільярди? Чому так мало? Він коштує значно більше як стратегічний об’єкт. І хто дав право взагалі його приватизувати, якщо немає офіційно затвердженого голови Фонду держмайна? Це називається паніка, агонія, тому що немає ні уряду, ні більшості – нема нікого. Просто команда людей, яка грабує цю державу. Це окупаційні війська зайшли на територію цієї держати і грабують її, поки народ знаходиться в анабіозі.
Я вам скажу, чому знаходиться в анабіозі. Скільки в Україні за січень-травень було вироблено горілки і алкогольних напоїв? Якщо в січні було вироблено 2,5 мільйони декалітрів, то в травні – 4,9 мільйонів декалітрів. Якщо пива було вироблено в січні 14,8 мільйонів декалітрів, то вже в травні – 37,3 мільйонів декалітрів. Якщо сигарет у січні було вироблено 7,7, то в травні 8,4 мільярдів штук. Це і є основа нашого знищення, це є геноцид проти української нації.
Що треба робити? Зрозуміло, що ніякої приватизації цим людям робити не можна, бо вони просто все продадуть. Навпаки, треба робити реприватизацію – забрати у них обленерго, металургійні комбінати. Викупити і забрати у них, а ще у в’язницю посадити. Ми що, не розуміємо, що відбувається, що нас чекає?
Наступне, що треба робити – перезавантаження. За п’ять років Ющенко довів Україну фактично до економічної руїни і заявив, що він іде в президенти. Тимошенко, яка взагалі в економіці нічого не розуміє, фактично вміє тільки збільшувати нам борги. Наш зовнішній борг збільшився вдвічі. Хто його віддаватиме? У нас що, є гроші на повернення цих боргів? Через два роки треба буде віддати Міжнародному валютному фонду 17,5 мільярдів доларів. Звідки ми візьмемо ці гроші? На початок червня весь борг України складав 99 мільярдів доларів. Відомо, що з третього траншу кредиту МВФ 2 мільярди доларів віддали на погашення наших зовнішніх боргів. Тільки один мільярд ми візьмемо собі з цих грошей. Національний банк на сьогоднішній день фактично втрачає свій золотовалютний запас. У нас зараз немає грошей заплатити за російський газ, спожитий у червні.
Вже з’їдаються прибутки Національного банку, які ще не зароблені і не оформлені легітимно як прибутки. Яке дно, шановні мої? Ми вже проїли все, що можна було проїсти, і вже проїдаємо майбутнє. Ми вже проїли кошти, які нам сплатила Росія за транзит газу за цей рік і за перше півріччя наступного року. Які позитивні фактори розвитку? Друга фаза падіння почнеться в жовтні.
Висновок: перезавантаження негайно потрібно робити. Причому, всієї політичної еліти. І президентські вибори нам в цьому, на жаль, не допоможуть, тому що нам треба було робити перезавантаження Верховної Ради, а його треба було робити згідно резолюції ПАРЄ від квітня 2007 року, де чітко записано, що виборча система в Україні не відповідає європейському праву і стандартам, і що ставиться вимога перед Україною привести її у відповідність до європейських стандартів.
Це не було зроблено. Тоді добре, давайте чекати колапсу. Давайте чекати внутрішнього дефолту. Давайте чекати повної руйнації.
Я, на жаль, не бачу на сьогоднішній день ніяких позитивних зрушень, які би свідчили про те, що почалися якісь зміни на краще. Реформ немає, економічно продуманої політики уряду немає. Завжди є таке затишшя перед бурею.
Усі негативні тенденції, які були характерні наприкінці минулого року та у першому кварталі 2009 року, зберігаються. В чому це проявляється? Падіння промислового виробництва за півроку склало майже 30%. Всі розмови, що воно зменшилось з 32% до 30% - це як розмови на цвинтарі: «труп почав трошки повільніше розкладатися». Насправді ми маємо надзвичайно небезпечну тенденцію закріплення падіння промислового виробництва. Ми маємо таку ж саму тенденцію, що стосується базових галузей виробництва. Воно за півроку склало 29%. Це для нас є дуже серйозний показник. За оцінкою Національного банку, падіння індексу виробництва базових галузей в річному вимірі склало 29%. Індекс базових галузей дуже тісно кореспондується з промисловим виробництвом. Таким чином, промислове виробництво можна оцінювати теж, хоча ці цифри приховуються. Якщо індекс падіння базових галузей на півроку – 29%, і падіння промислового виробництва – приблизно 29-30%, тоді ми можемо дуже легко вивести такий показник, який теж приховується, - ВВП. Він дуже кореспондується з індексом базових галузей. Я можу сказати, що падіння ВВП за півроку склало, як мінімум, 24%.
Шановні мої, які позитивні зміни, яке дно? Дна ми ще не досягли. Дна немає, ми летимо у прірву! Чому? За півроку – і це дані Національного банку – чистий прибуток комерційних банків склав «мінус» 14,321 мільярдів. А було 8 за п’ять місяців. Яке дно? Фактично сьогодні на межі банкрутства знаходиться весь банківський сектор України. Якби тут не було іноземних банків, давно був би колапс цій банківській системі.
Ми повинні говорити, що наш експортний сектор сьогодні не просто стагнує, а він скорочується як шагренева шкіра. В цілому за січень-травень наш дефіцит поточного рахунку становив 660 мільйонів порівняно із 6,5 мільярдів доларів у січні-травні 2008 року. Але це навіть в цих умовах. Ми навіть не вийшли на нульову ставку. Тому що у нас же ще фінансовий рахунок від’ємний. У нас впали в чотири рази прямі іноземні інвестиції.
Обсяги експорту становили за п’ять місяців 14,6 мільярди, що на 43,7% менше, ніж у січні-травні. За півроку падіння експорту склало понад 50%, а падіння імпорту за 5 місяців було 16,3% у січні-травні і зменшилось у 2,1 рази. І вони все одно не можуть скоротити цей дефіцит зовнішньоторговельного балансу.
Тому ми можемо говорити про повний провал економічної політики уряду. Цього міністра економіки вже давно треба було заслати на рудники, щоб він там уран добував. У нас немає міністра фінансів. У нас сьогодні уряд – це зміна Чорнобильських інженерів, які підірвали у квітні 1986 року ЧАЕС. А Ющенко – це той самий Щербицький, який тоді стояв на чолі України.
Вони виставили на приватизацію без будь-яких повноважень Одеський припортовий завод. Є ж заборона його приватизувати. І чому за 4 мільярди? Чому так мало? Він коштує значно більше як стратегічний об’єкт. І хто дав право взагалі його приватизувати, якщо немає офіційно затвердженого голови Фонду держмайна? Це називається паніка, агонія, тому що немає ні уряду, ні більшості – нема нікого. Просто команда людей, яка грабує цю державу. Це окупаційні війська зайшли на територію цієї держати і грабують її, поки народ знаходиться в анабіозі.
Я вам скажу, чому знаходиться в анабіозі. Скільки в Україні за січень-травень було вироблено горілки і алкогольних напоїв? Якщо в січні було вироблено 2,5 мільйони декалітрів, то в травні – 4,9 мільйонів декалітрів. Якщо пива було вироблено в січні 14,8 мільйонів декалітрів, то вже в травні – 37,3 мільйонів декалітрів. Якщо сигарет у січні було вироблено 7,7, то в травні 8,4 мільярдів штук. Це і є основа нашого знищення, це є геноцид проти української нації.
Що треба робити? Зрозуміло, що ніякої приватизації цим людям робити не можна, бо вони просто все продадуть. Навпаки, треба робити реприватизацію – забрати у них обленерго, металургійні комбінати. Викупити і забрати у них, а ще у в’язницю посадити. Ми що, не розуміємо, що відбувається, що нас чекає?
Наступне, що треба робити – перезавантаження. За п’ять років Ющенко довів Україну фактично до економічної руїни і заявив, що він іде в президенти. Тимошенко, яка взагалі в економіці нічого не розуміє, фактично вміє тільки збільшувати нам борги. Наш зовнішній борг збільшився вдвічі. Хто його віддаватиме? У нас що, є гроші на повернення цих боргів? Через два роки треба буде віддати Міжнародному валютному фонду 17,5 мільярдів доларів. Звідки ми візьмемо ці гроші? На початок червня весь борг України складав 99 мільярдів доларів. Відомо, що з третього траншу кредиту МВФ 2 мільярди доларів віддали на погашення наших зовнішніх боргів. Тільки один мільярд ми візьмемо собі з цих грошей. Національний банк на сьогоднішній день фактично втрачає свій золотовалютний запас. У нас зараз немає грошей заплатити за російський газ, спожитий у червні.
Вже з’їдаються прибутки Національного банку, які ще не зароблені і не оформлені легітимно як прибутки. Яке дно, шановні мої? Ми вже проїли все, що можна було проїсти, і вже проїдаємо майбутнє. Ми вже проїли кошти, які нам сплатила Росія за транзит газу за цей рік і за перше півріччя наступного року. Які позитивні фактори розвитку? Друга фаза падіння почнеться в жовтні.
Висновок: перезавантаження негайно потрібно робити. Причому, всієї політичної еліти. І президентські вибори нам в цьому, на жаль, не допоможуть, тому що нам треба було робити перезавантаження Верховної Ради, а його треба було робити згідно резолюції ПАРЄ від квітня 2007 року, де чітко записано, що виборча система в Україні не відповідає європейському праву і стандартам, і що ставиться вимога перед Україною привести її у відповідність до європейських стандартів.
Це не було зроблено. Тоді добре, давайте чекати колапсу. Давайте чекати внутрішнього дефолту. Давайте чекати повної руйнації.
Я, на жаль, не бачу на сьогоднішній день ніяких позитивних зрушень, які би свідчили про те, що почалися якісь зміни на краще. Реформ немає, економічно продуманої політики уряду немає. Завжди є таке затишшя перед бурею.
13 июл. 2009 г.
Суд зобов'язав Президента провести референдум зі вступу України в НАТО
Я вважаю, що Президентові треба розпустити цей окружний суд і зробити у відповідні органи юстиції подання, що ж це за люди - нехай СБУ перевірить їхню діяльності - чи займаються вони бізнесом, чи брали хабарі, хто їх родичі, хто вони такі, що виносять питання, які не належать до їх компетенції. Подруге, потрібно подивитися на їхню професійну компетентність через органи юстиції - може, їх просто треба позбавити статусу суддів. Потретє, треба внести пропозиції у законодавство - де є прогалини, щоб усякі хацапетівські суди не розглядали питання рівня національної безпеки. Бо коли кожен почне розглядати ці питання, то півУкраїни взагалі не залишиться. Бракує лише, щоб якийсь містечковий суд розглянув питання, чи був правомірний референдум 1991 року. Узагалі, такі питання вирішити неможливо - нема правової бази. Президент ветував закон про референдум, а старого закону нема. Закону про референдум узагалі нема. Є закон про референдум часів радянської України, якої не існує. А якщо навіть буде новий закон, то зібрані підписи вже не будуть легітимні, бо треба збирати підписи на базі чинного закону. Це абсурд на абсурді. Це просто провокація російських спецслужб. Я думаю, що ці судді належать до п'ятої промосковської колони. Окрім того, ЄЕПу не існує - він же юридично не оформлений. Куди ж вступати? Тому це питання треба розглянути на РНБО й ухвалити відповідні рішення.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)