Про світову економічну кризу, складну соціально-економічну ситуацію в нашій країні та шляхи виходу з неї розмовляємо з директором Інституту трансформації суспільства професором Національної академії управління Олегом Соскіним.
— Олегу Ігоревичу, про світову та нашу внутрішню економічну кризу останнім часом говорять дедалі менше. Чи означає це, що вона пішла на спад?
— Криза в світі, на жаль, триває, бо має системний характер. Тобто її причина не в якомусь тимчасовому збої, а в хибності самої світової економічної системи. Провідні країни світу здійснюють її, так би мовити, косметичний ремонт, хоча б мали взятися за кардинальну перебудову, суть якої у перерозподілі багатства на користь широких верств населення. Тож криза наростатиме. Якщо Німеччина, Франція, Нідерланди, Норвегія, Швейцарія, Австрія, Словаччина ще якось тримаються на плаву, то Португалія, Іспанія, Ірландія, Ісландія, Угорщина, Литва, Латвія, Естонія, Італія, Греція — на межі дефолту. Загострюється валютна війна між США і Китаєм. Більшість країн світу не відновила свого економічного максимуму, який вони мали до 2007 року. Найменше потерпіли від кризи деякі азійські країни, бо зуміли вчасно вжити ефективних заходів. Але якщо впав попит на товари і послуги в США та Європі, то це має статися у всьому світі. Тож під час чергового витка кризи її центром може стати Азійський континент. Уже нині меншає роль Китаю у світовій економіці, а наступного року його становище, за багатьма прогнозами, ще більше погіршиться. Переживає кризу і Японія.
— А як в Україні? Чи все так добре, як розповідають нам урядовці?
– Не можу сказати нічого втішного. Ситуація в економіці нині така ж тяжка, як і 2009 року. Щоправда, темпи падіння ВВП дещо вповільнилися, але всі ознаки кризи — на поверхні. По-перше, різко зменшено внутрішнє споживання за рахунок того, що, по суті, заморожено заробітну плату. Її середній розмір на сьогодні становить 2300 гривень, тобто майже 200 євро, в той час як у Польщі — 1000 євро, в інших країнах ЄС цей показник ще вищий. По-друге, наші банки не видають кредити, отже, немає процесу відтворення, не нагромаджується банківський капітал, який має фінансувати всі економічні фази: виробництво, обмін, споживання, розподіл. Збитки банків протягом цього року становлять понад 11 мільярдів доларів. По-третє, продовжує збільшуватися дефіцит Держбюджету — зараз це близько 160 млрд. гривень. Дефіцит Пенсійного фонду — 70 мільярдів гривень. Виплата пенсій фактично фінансується з Державного бюджету. НАК «Нафтогаз України» — банкрут. За листопад цього року він сплатив Росії за спожитий газ 1 млрд. 44 млн. доларів, які йому фактично позичив уряд. Але постає запитання: куди діваються гроші, які одержує НАК від споживачів газу? Чому постійно виникає цей борг? Може, тому, що газотранспортні системи контролюються кримінальними структурами? Це, до речі, підтверджується матеріалами, розповсюдженими скандально відомим сайтом «Вікілікс».
Зростає сукупний державний борг (внутрішній, зовнішній і гарантований). Якщо на 31.12.2009 р. його сума була 36,684 млрд. доларів, то на 31.10.2010 — 51,23 млрд. дол., у подальшому вона може сягнути 55 млрд. доларів, тобто 50 відсотків ВВП. Це означає, що країна опиниться перед загрозою дефолту. А чому ніхто не б’є тривогу з приводу того, що більшість міст України в кінці бюджетного року не зможе звести кінці з кінцями? В особливо важкій фінансовій ситуації опинилися Київ, Львів, Одеса, Харків, Дніпропетровськ. Щоб утримати державний корабель на плаву, уряд мусить щомісяця робити зовнішні та внутрішні запозичення на суму понад 2 млрд. доларів. Одне з цих джерел — облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Якщо станом на 1 січня 2010 року їх було випущено на 79 млрд. гривень, то протягом наступних одинадцяти місяців — ще на 56 млрд. гривень. Причому власником майже половини з них (60 млрд. грн.) став Національний банк України.
— Роз’ясніть, будь ласка, що в цьому поганого?
— Те, що НБУ, аби врятувати державу від дефолту, вимушений постійно збільшувати грошову масу. Пригадуєте слова Попандопула з фільму «Весілля в Малинівці»: «Бери ці гроші, мені не шкода, я ще намалюю». Але від того, що чинять нинішні урядовці, Попандопулові не сміятися, а плакати треба, бо вони фактично безсоромно грабують свій народ, адже наші зарплати внаслідок їхніх операцій знецінюються.
— Але ж, мабуть, більшість соціально-економічних труднощів, яких зазнає наша країна, — це наслідок об’єктивних причин, пов’язаних зі світовою економічною кризою. Не може ж бути у нас краще, ніж, скажімо, у країнах ЄС?
— Криза у країнах ЄС і в Україні — це небо і земля. Я вже порівнював розміри мінімальної та середньої заробітної плати у нас і в них. Рівень бідності в Україні, який становить понад 30 відсотків населення, є одним із найвищих у Європі. Більшість країн ЄС має чіткий план дій в умовах кризи, проводить ефективну соціальну політику. А наш уряд виконує волю Міжнародного валютного фонду і кримінально-олігархічних кланів. Тому всі так звані реформи за змістом є не що інше, як спроба перекласти тягар кризи на плечі пересічних громадян.
Візьмемо, наприклад, так звану податкову реформу. Нехай не радіють «спрощенці», бо їхня перемога тимчасова. Податкові пільги, які їм по-царському подарував Янукович, у новому ПК — наче чужорідне тіло. Бо Кодекс створено лише для того, щоб процвітали великі холдинги, якими володіють олігархи. Він не зачіпає їхніх інтересів, незважаючи на те що вони «відмивають» мільярди доларів через офшорні зони. У цьому документі залишено тільки примітивний спрощенський рівень, хоча мале та середнє підприємництво може діяти і в рамках інших форм господарювання: кооперативів, товариств, приватних підприємств. Проте вони у новому ПК не згадуються. А тому вважаю, що влада в цьому питанні рано чи пізно візьме реванш. Передбачаю, що організатори та учасники акції у різний спосіб будуть покарані. Вже сьогодні багатьох із них під надуманими приводами притягнуто до кримінальної відповідальності. Тобто проведуть своєрідну суспільну «зачистку», аби подібне не повторилося під час наступних псевдореформ. Далі буде спроба проштовхнути Трудовий кодекс, який фактично перетворить людей праці на рабів. Після цього реформатори-олігархи наполягатимуть на ухваленні нового Житлово-комунального кодексу, в якому буде передбачено конфіскацію квартир та будинків через борги за газ та комунальні послуги. Потім уряд запропонує підвищити пенсійний вік. Уже є рішення про підвищення на 50 відсотків цін на газ для населення з квітня наступного року. Всі ці заходи я не можу назвати інакше, як геноцидом власного народу. Бо влада в Україні зосереджена в руках компрадорсько-космополітичної буржуазії, яка навіть не належить до українського етносу. Це чужинська буржуазія, так звані громадяни світу, тому вони так беззастережно нас експлуатують. Їм байдуже, хто працюватиме на їхніх фабриках. Якщо українці вимруть або виїдуть за кордон, то вони завезуть китайців, негрів, азіатів...
— Чи стане Держбюджет 2011 року дієвим антикризовим заходом?
— Я не впевнений у тому, що його взагалі можна буде сформувати на основі нового Податкового кодексу. За моїми розрахунками, надходження до центрального і місцевих бюджетів суттєво зменшаться. Міста, які внаслідок ухвалення нового ПК фактично залишилися без податкових джерел, самостійно вижити не зможуть. Проте й держава не спроможна буде їм допомогти. Надходження від митних платежів теж зміліють, бо зменшується зовнішньоторговельний оборот. Уряд хвалиться, що збільшив товарооборот з Росією. Але якщо пильніше придивимося до цього так званого успіху, то побачимо, що за січень — вересень 2010 року ми імпортували з Росії товарів на 5,65 млрд. доларів більше, ніж експортували. Бо наша братня країна закрила перед нами свій ринок. Я переконаний, що норма щодо ПДВ як не діяла з часу свого запровадження, так і не діятиме й у новому ПК. Бо вона породжує корумповані схеми. Заробітні плати і пенсії залишаться фактично на рівні 2010 року. В той же час ціни на харчі та товари широкого вжитку зростуть. Отже, на внутрішньому ринку спостерігатиметься застій. Людей «посадять» на макарони, картоплю і ковбасу «собача радість». Відтак зупиниться багато підприємств. Зросте безробіття. Вже сьогодні, згідно з розрахунками Міжнародної організації праці, його рівень становить понад 9 відсотків. У січні-лютому почнуться так звані «віяльні» відключення будинків від тепла та електрики. Словом, те, що маємо нині внаслідок кризи,— квіточки, а ягідки будуть потім.
— Що ж може врятувати нашу державу від катастрофи?
— Порятунок — у народній, дрібнобуржуазній революції. Перший її етап відбувся в жовтні-листопаді цього року, а наступний незабаром побачимо. В результаті цього мирного протесту народ має назавжди відсторонити від влади бандитсько-олігархічні групи. Адже в Україні фактично відновлено модель бандократії часів Кучми у найгіршому варіанті. Люди мусять знати, що Янукович, Азаров, Тігіпко — доларові мільйонери, мета яких — збільшити свої статки. Все решта їх не хвилює. Ця революція має вилитися у демократичні вибори всіх гілок влади. Вже сьогодні є всі законні підстави для їхньої зміни, адже Конституція 1996 року, яку було відновлено рішенням Конституційного суду, поставила поза законом і Президента, і парламент, і уряд, і регіональні органи влади. Під контролем народу слід ухвалити такий Основний Закон, в якому були б збалансовані всі гілки влади, і, найважливіше, її слід децентралізувати, передавши більшість повноважень на місцевий рівень. Самоврядування дасть державі енергію руху вперед, розбудить ініціативу і творчу енергію народу. Зверніть увагу: нинішня влада про розвиток самоврядування і не згадує. Бо воно загрожує владі олігархів, які зацікавлені в тому, щоб контролювати суспільство, наче концтабір.
Зрозуміло, не обійтися і без економічних реформ. Їхній перелік викладено у моїй програмі «Народний капіталізм», що описана у багатьох моїх наукових статтях, ознайомитися з якими можна на порталі www.soskin.info. У податковій системі слід опиратися не на вилучення податків, а на запровадження податку на купівлю, при цьому розщеплення бюджетних доходів має здійснюватися автоматично, 60 відсотків із них має йти на місцевий рівень. Слід передбачити також заходи щодо розвитку малого та середнього бізнесу, системи енергопостачання, стимулювання будівництва соціального житла. На більшість суспільних проблем ця програма реагує чіткими дієвими рецептами.
Чим швидше Україна прокинеться і позбудеться ярма, у яке її загнуздав режим Януковича—Азарова, тим швидше подолаємо кризу. Ось відповідь на запитання, коли українці стануть жити, як люди, а не як жебраки.
Газета "Сільські вісті"
№143 від 9 грудня 2010 року
Комментариев нет:
Отправить комментарий