Падiння Порошенка

Нiхто досi не береться пояснити, що спонукало колишнього "помаранчевого генерала" перейти на бiк Партiї регiонiв "Ми всi продемонстрували, що в тi днi, в якi кожен з вас мерз на Майданi, продемонстрували високу мобiлiзацiйну готовнiсть. Кинули ви всi особистi справи, тому що бiльш важливої справи, нiж незалежнiсть держави, нiж чесна i моральна влада, для кожного з вас не iснує. I я хотiв би низько вклонитися всiм вам за те, що сьогоднi ми здобули фактично остаточну перемогу. Зараз цей уряд, який розташований через дорогу, який вкрав нашi голоси, який крав нашi голоси, який брехав своїм громадянам, виборцям, цей уряд отримав гарбуза вiд українського народу i пiшов геть!" Так говорив Порошенко на Майданi в листопадi 2004-го про уряд Януковича. У березнi 2012-го вiн став членом команди Януковича... О часи, о звичаї! Чому це сталося і які наслідки спричинить таке кадрове рішення? Про це "Експрес" розмовляв з експертами — членом правління Інституту економіко-соціальних досліджень “Республіка” Володимиром Чемерисом та директором Інституту трансформації суспільства Олегом Соскіним. - Якби Петро Порошенко пішов на ці вибори з опозицією, то, мабуть, міг би відігравати в цьому таборі значно більшу політичну роль, ніж він має в команді Януковича. То навіщо він усе ж пішов у цей “уряд камікадзе”? В. Чемерис: - Він такий самий представник великого капіталу, як і впливові члени Партії регіонів, БЮТ і могутньої після 2004-го “Нашої України”. Насправді в цих людей немає партійності. Представникам великого капіталу загалом усе одно, до якої партії належати, головне завдання — усіляко примножувати свій капітал. Якщо кажуть, що немає такого злочину, на який великий капітал не піде задля 300% рентабельності, то поміняти політичну команду, до якої належиш, за кілька відсотків рентабельності -- уже точно “не проблема”. Головне, аби було місце, де ти зможеш свої інтереси зреалізувати. Звичайно, з приходом Порошенка в уряд не буде ніякої зміни економічної політики — ця політика так званих реформ, що безперервно поглиблює прірву між 90% звичайних громадян і 10% “особливих”, триває всі 20 років незалежності. О. Соскін: - Одне слово, “природа взяла своє”. Він починав iз Кучмою, з Азаровим -- як співтворець Партії регіонів (Азаров із Ландиком тоді очолювали Партію праці, а Порошенко -- “Солідарність”). Ці дві та ще три інші партії своїм злиттям і утворили Партію регіонів. - Це все, що можна йому закинути? О. Соскін: - А ще - Порошенко такий самий учасник дерибану “епохи” первинного накопичення капіталу, як абсолютна більшість інших представників великого українського капіталу. Він, як і ті ж регіонали, починав фактично як мародер. Але потім йому вдалося зробити собі “білий і пухнастий” імідж — чоловік витончений у справі формування іміджу. Але імідж -- це на публіку. А “хлопці” з єнакієвської “сім'ї” дуже добре знають про всі його “скелети у шафі”. От і працюють методом батога і пряника. “Батіг” - це, певна річ, дуже ясні натяки на те, що з його біографії кримінальних справ можна “наклепати”, скільки заманеться, бізнеси відібрати, партнерів розгромити. А “пряник” -- міністерський портфель. Причому під Мінекономіки передають керування державними пакетами акцій підприємств iз державною часткою власності. Це дуже ласий шматок. - Постривайте, але хіба, йдучи у блок Ющенка перед парламентськими виборами 2002-го та вклавши максимум енергії і фінанси в перемогу того в 2004-му, Порошенко не ризикував? В. Чемерис: - Насправді, усе логічно. Капіталізм — це такий лад, де завжди існує конкуренція. Тим паче, що коли йдеться про такий великий ринок, який зветься “Україна”, то конкуренція дуже велика. І зрозумiло, що існують різні клани, які між собою конкурують. Попри олігархічну суть кучмівського режиму, в цьому середовищі лишалося багато людей, котрі в цій системі не могли реалізувати свої економічні інтереси тією мірою, у якій мали амбіції, тож хотіли більшого. Вони приєдналися до Ющенка і з його перемогою спочатку домоглися дуже багато — не тільки Порошенко. - Навіщо він Партії регіонів нині? О. Соскін: - На Заході Порошенко все ще знаний як один із “помаранчевих генералів”. Тому його влиття в команду, на думку Януковича, мало би стати підтвердженням правильності політики, яку проводить нинішня влада. Друга причина: “сім'я” прагне абсолютного контролю за “друкарським верстатом” грошей. Для цього їм потрібно було опанувати дві висоти — посаду голови правління Нацбанку (головна) і голови ради НБУ (другорядна). Останню ще з доянуковичівських часів обiймав Порошенко. Просто усунути його можна було, але все ж краще, якщо ця подія не стане черговим джерелом заяв про репресії... А ще - бажання поставити під свій контроль гроші Порошенка, медiйнi ресурси, де він є власником та співвласником. Контроль над інформаційними ресурсами та фінансами ще жодній політсилі не був зайвий. У пiдсумку, цей ресурс може спрацювати на регіоналів, або, як мінімум, не стати в пригоді опозиціонерам — теж результат. - Чому ж представники опозиційних партій не критикують Порошенка жорстко за цей крок, а тільки так обережно про його “помилку” говорять? О. Соскін: - А чи чули ви, скажімо, від БЮТ гучну критику Васадзе, братів-банкірів Буряків, Фельдмана, Губського, Баграєва та низки інших фінансових "важковаговиків"?.. В. Чемерис: -- Позаяк членом Партії регіонів він не став, а увійшов до уряду “індивідуально”, то в опозиційному таборі все ще плекають надію, що “не все втрачено” і, за певних обставин, його фінансовий та інфомаційний ресурси попрацюють на опонентів влади. Як мені відомо з неофіційних джерел, він і нині фінансує деякі, умовно кажучи, “помаранчеві” проекти, тому сваритися з ним опозиціонери не хочуть. Брати гроші й критикувати одночасно — не пасує. Андрій ГАНУС Експрес online