Сьогодні в українському суспільстві є так звані 3 % мільярдерів, яким належить 80 % багатства країни, і є, за статистикою ООН, 80 % – бідне населення, яке живе на межі бідності, а 20 % - 25 %, за різними оцінками, – це вже люди, які належать до так званого соціального маргінесу. Це люди, які вже втратили соціальний статус, фактично функціонують, як біоістоти. Це результат 20-річного існування і діяльності кланово-олігархічних фінансових груп.
Їх, власне кажучи, чотири, це: сім’я Кучми, Донецько-Донбаське угрупування і Єнакіївська сім’я Януковича, це сім’я Ющенка і це сім’я Тимошенко. У кожної з цих фінансово-корпоративних груп є свій політичний проект, своя політична сила. Мова йде про те, що ці політичні сили за останні 15 років показали, що вони не спроможні вивести Україну в європейське лоно розвитку, в модель «народного дому», народного капіталізму, середнього класу, дрібної і середньої національної буржуазії і місцевого самоврядування. Ці структури хочуть закріпити своє пануюче становище, і остаточно перейти до фактично кастової моделі. Відповідно, Галичина дала свою відповідь цьому процесу, сформувавши Комітет опору диктатурі.
Сьогодні мова йде про те, що у вирішальний час, коли в жовтні вибори, повинні бути сформовані і висунені кандидати в народні депутати, які відповідають напрацьованим критеріям, сформованим в тяжкій інтелектуальній праці, в тяжких дискусіях, тому типу народних депутатів, які вже не допустять існування цієї фінансово-корпоративної кланової моделі, тому що вона веде Україну в небуття. Повинен бути сформований своєрідний кодекс, згідно якого народний депутат повинен захищати інтереси громад, нації, народу, а не служити оцим фінансово-корпоративним групам. На сьогоднішній день ми маємо об’єднану партію «Батьківщина», в яку увійшла певна кількість політичних партій, які, по суті, поступово стають частинами цієї політичної сили. Але, на мою думку, ми не маємо відповіді на питання, чи змінила свою політичну природу партія «Батьківщина», чи вона хоче виражати інтереси народного капіталізму, народного дому, народних мас, а не продовжувати виражати інтереси кланово-олігархічного капіталу, знову формуючи модель «тушок», як це було в попередні 7 років. Для нас це принципово важливо. Нам потрібно вибудувати певний мур, щоб до Верховної Ради, хоча б від Галичини, не прорвалися «тушки», які нав’язані згори, щоб не було так,що там десь нагорі ведуться переговори і встановлена початкова ціна в список – 5 мільйонів «баксів», якщо в тебе є якісь додаткові ресурси, то це – компенсація за другу частину внеску, якщо немає, то тоді – до 10 мільйонів.
Якщо такий торг залишається, якщо ціна на індивідуальних округах починається десь із 300 тисяч доларів за мажоритарного депутата, якого висуває партія, то це абсолютно хибно, такого не повинно бути. Необхідно, щоб був врахований голос громадських організацій патріотичного спрямування, потрібно, щоб все відбувалось чесно і прозоро, треба посилити, ми вважаємо, львівський КОД, розширити його діяльність хоча б на галицько-волинський простір, і долучити до цього сили, які є в Києві, і таким чином, іти шляхом координаційної спілки таких регіональних КОДів. Тоді громадськість через політичні партії патріотичного, правого спрямування зможе все-таки висунути тих кандидатів, які будуть жорстко обстоювати інтереси широких верств громади, народу, громадських організацій, а не служити кланово-корпоративним олігархічним структурам, їх володарям, це люди, які розірвуть процес функціонування в Україні кланово-олігархічної моделі розвитку і повернуть Україну на європейський шлях.
Вперше з часу каденції цієї бандократії в особі Партії регіонів та Януковича відбувся якийсь збій або якесь нове явище, яке потрібно якось проаналізувати. Воно виглядає дуже важливим з точки зору правильної діяльності львівського КОДу. Мова йде про те, що у Щорсі, Чернігівської області у достатньо глухому місті переміг кандидат від Радикальної партії Ляшка – Зуб, який пропонував об’єднаній опозиції, щоб вона його підтримала, але об’єднана опозиція не захотіла, в силу невідомих для нас причин, це зробити. Об’єднана опозиція набрала в Щорсі, якщо не помиляюсь, менше 7 %, кандидат від Радикальної партії набрав 57 %, партія влади набрала більше 20 %. Отже, він ішов, як жорсткий представник опозиції, в брутальній формі, радикальній. Це явище важливе для нас. Це означає, що народ гуртується, народ хоче змін, радикальних змін. До цього треба готуватися. Отже, згори технологічні кандидати, які просто здають по 5, по 7, по 8 чи більше, мільйонів доларів, чи газету, наприклад, вони вже не зможуть так просто стати депутатом. Відбувається некерований процес. Також з’явився фактор «троянського коня» в особі Медведчука, який каже, що український вибір – це злитись з Росією, увійти в її шлунок. Ну але ж це робили вже не один раз наші пращури. Тому кандидат повинен себе позиціонувати, як український націоналіст, як людина, яка за будь-яких обставин буде битись за свою країну, за українську державність, за народ, повинен присягу складати, обітницю в церкві дати, на Євангелії.
Нинішню ситуацію можна охарактеризувати так: багатії всіх партій єднайтесь. В Партію регіонів, або в об’єднану «Батьківщину». Кому що більше подобається. А всі інші – ви ізгої, у вас 0,10 %. І тоді в мене виникає питання. От з’явилась інформація, що пастор, який представляє сьогодні об’єднану «Батьківщину», у своїй квоті каже так: я починаю говорити з кимось про включення до списку, якщо він каже, що він готовий дати 5 мільйонів «баксів». Чи моральний це принцип, це нормально? Вони спочатку вклали гроші, які їм дали, а гроші вони у нас же ж вкрали, 80 % нас же ж стало бідними, зараз мільйон підприємців знищено, 25 % населення опущені на дно, – це ж у нас кров випили. А вони: Ахметов – 26 мільярдів, Пінчук – 8 мільярдів, Коломойський, Фірташ, це вони ж фінансують. Хто профінансував Форум об’єднаної опозиції на Софії?.
Тому ми доходимо висновку, що треба шукати консенсус, подобається це комусь, чи не подобається. Можна чітко сказати, що якщо «Батьківщина», як об’єднана партія, з тими партіями, які в неї влились, спробує нав’язати своїх кандидатур з Києва, то, окрім проблем, у них нічого не вийде. Приклад міста Щорса на сьогоднішній день це класично підтвердив. Другий висновок. Можна зробити таку річ, що є дуже впливові громадські організації на Львівщині, в яких є своє бачення кандидатів. Вони повинні дати в КОД ці прізвища. Я думаю, що є низка «польових» ідеологічних партій правого спрямування, таких, як УНКП, УРП – це найстаріші партії, наша партія з 1992 року діє. Тому ми готові висунути від себе, якщо буде така ситуація, при підтримці КОДу і тих громадських організацій, висунути за їх дорученням відповідних мажоритарних кандидатів. Я впевнений, що ми зможемо зробити надзвичайно потужну, жорстку гру, для того, щоб наші кандидати, які не заплямовані корупцією, продажністю і «тушкуванням», навіть якщо не переможуть, закладуть фундамент наступної перемоги. Тому що ми не знаємо, чи буде ця Верховна Рада довго функціонувати, але Комітет опору диктатурі буде функціонувати як структурована синергетична система для політичних партій і громадських організацій і незалежних, не продажних кандидатів в депутати, які займуть другі, треті місця. Фактично, ми сьогодні переходимо до наступної фази боротьби. Наша боротьба полягає в тому, щоб не дати ворогам України, яких сьогодні очолює «троянський кінь», в шлунку якого сидять Путін і Медвєдєв, захопити і окупувати Україну. І це для нас головний критерій. Тільки український націоналіст, непродажний, може протистояти космополіту, компрадору, московському шовіністу. Не існує на сьогоднішній день інших людей, які їм можуть протистояти.
Комментариев нет:
Отправить комментарий