РИЗИКИ СТВОРЕННЯ ГЕОЕКОНОМІЧНИХ АНКЛАВІВ У КРАЇНАХ НЕВИЗНАЧЕНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ

VIІІ Міжнародна науково-практична конференція „Сучасні проблеми глобальних процесів у світовій економіці”

РИЗИКИ СТВОРЕННЯ ГЕОЕКОНОМІЧНИХ АНКЛАВІВ У КРАЇНАХ НЕВИЗНАЧЕНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ

Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується кількома генеральними стратегічними процесами. По-перше: відбувається глобалізація всіх царин економічного та фінансового життя, як на рівні країн, так і на рівні окремих суб’єктів господарювання. Глобалізацію треба розглядати як вищу форму поділу праці, інтернаціоналізації господарського життя, кооперації, концентрації та централізації капіталу. По-друге:  паралельно із процесом глобалізації розвивається процес національної самоідентифікації і захисту національних систем господарювання. По-третє:  світова економіка сьогодні функціонує в умовах настання другої хвилі світової економічної структурної кризи, яка, за своєю суттю, є проявом стадії занепаду великого К-циклу, у процесі якого відбувається перехід від п’ятого до шостого технологічного укладу. По-четверте: під впливом глобалізації світ перейшов від біполярного устрою до множинної системи функціонування у вигляді багатоцивілізаційної системи; відбувається формування базових цивілізаційних центрів. По-п’яте:  почався поділ значної частини країн (африканських, азійських, певною мірою латиноамериканських, і особливо колишніх радянських республік на євразійському просторі, які ще досі цивілізаційно не визначені) на дві групи – держави, що нагромаджують багатство, і держави-реципієнти, які мають невизначену модель розвитку й не спроможні  самостійно здійснювати процес розширеного відтворення. До другої групи належать так звані транзитивні країни, що знаходяться у фазі транзитивного переходу від одного стану економічної системи до іншого. Багатьом із них притаманні: спадаючий алгоритм функціонування; неможливість піднятися до найвищої точки свого розвитку, яка вже була зафіксована в минулому; ентропійність основних соціально-економічних процесів. Ці країни, які можна охарактеризувати як країни „сірої зони”, нині стають полем боротьби між базовими цивілізаційними центрами. Відтак базові цивілізаційні країни починають формувати в ентропійних, слабких країнах, до яких належить і Україна, свої геоекономічні анклави.

Наша країна перетворюється із суб’єкта геоекономічної боротьби на об’єкт геоекономічних змагань. На практиці це виявляється в тому, що на території України базові цивілізаційні країни утворюють геоекономічні анклави. Для кожного із них характерна відповідна сукупність господарсько-технологічних укладів, що визначається рівнем розвитку тієї чи іншої базової цивілізації. Сьогодні в Україні вже діє ряд геоекономічних анклавів:

1) анклави, що функціонують у рамках євроатлантичної цивілізації і мають такі ознаки: присутність західних транснаціональних корпорацій, формування відповідних господарських систем різного напряму, рівня і технологічної складності. Наприклад, у галузі харчової промисловості України діють такі ТНК, як «Кока-Кола», «МакДоналдс», «Пепсі-Кола», пивні й тютюнові компанії. Різні західні корпорації присутні у сфері виробництва і переробки сільгосппродукції, виробництва продукції легкої промисловості. Наразі в Україну з метою видобутку  сланцевого газу намагаються ввійти транснаціональні нафтовидобувні й нафтопереробні компанії, які представляють американський («Тексако») та англійсько-нідерландський («Роял Датч Шелл») капітал. Євроатлантична цивілізація також формує геоекономічні анклави шляхом залучення України в міжнародні європейські структури.  Найбільш характерним у цьому контексті є переговорний процес України з Європейським Союзом, який є центром європейської гілки євроатлантичної цивілізації, щодо підписання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС. Доведення цього рішення до логічного, успішного завершення сприятиме остаточному геополітичному та геоекономічному визначенню нашої країни, і вона стане частиною європейської гілки євроатлантичної цивілізації. На нашу думку, це найбільш перспективний та позитивний процес структурування і розвитку України;

2) мусульманський (ісламський) базовий цивілізаційнийний анклав, для якого характерні насильницька природа, експансивність, що подекуди переходить в агресивність, ентропійність та інші негативні прояви. Подібні типи господарсько-ментальних анклавів є неприродними для України, проте вони впроваджуються і розширюються на нашій території. Досить швидко мусульманський анклав розвивається на Сході України – у районі Донбасу, у Донецькій області, де він уже укорінений як економічно, так і політично, на Півдні – у районі Кримського півострова, ареалах Херсона, Миколаєва, а також у місті Києві. Він структурується на духовно-ментальному рівні у вигляді ісламської релігії (будівництво мечетей та інших ісламських релігійних центрів), через формування ісламської системи інформації і поширення ісламської ідеології. Водночас відбувається проникнення цього анклаву в господарське життя, особливо в сектор дрібної торгівлі та малого бізнесу, сільськогосподарське виробництво, сферу нерухомості. Суб’єкти мусульманського анклаву намагаються взяти під контроль сільськогосподарські землі, масово скуповують нерухомість (як підприємницького типу, так і особисту) у містах;

3) китайський анклав із корейськими та японськими елементами. Він також дуже швидко розвивається в Україні, і сьогодні функціонує як на духовному, так і на підприємницькому рівнях. Відбувається структуризація та експансивне поширення китайських, японських, корейських ресторанів, мереж магазинів, захоплення потужних сегментів різних торгових ринків, нав’язування українській спільноті китайської продукції, починаючи від товарів легкої, харчової промисловості й закінчуючи автомобілями. Окрім того, китайський (так само, як і мусульманський) анклав прагне зайняти провідні позиції у сфері земельних відносин. Наростає тенденція до утворення китайсько-українських та корейсько-українських сімей, які починають вести спільний бізнес, народжувати дітей і т.ін., розширюючи тим самим зону впливу китайсько-корейської ментальності;

4) індуський геоекономічний анклав. Він заходить через фармацевтичну та харчову галузі, виробництво харчових додатків, переробку сільгосппродукції, створення системи комп’ютерних модулів тощо. Відбувається вторгнення індуїзму в духовну сферу українства через так звані студії, клуби з вивчення йоги та ін.;

5) африканський і латиноамериканський анклави, для яких характерна відповідна сукупність господарсько-технологічних укладів.

Присутність зазначених базових цивілізаційних анклавів є вкрай небезпечною для України, оскільки розриває нашу цілісність та однорідність, ламає і подрібнює український соціум, що робить нашу країну неконкурентоспроможною в умовах посилення глобальних загроз та  міжцивілізаційних змагань.

Слід зауважити, що із проблемою утворення геоекономічних анклавів, що мають різні цивілізаційні устої і характеризуються багатоманіттям господарсько-технологічних укладів, зіштовхуються всі країни, у тому числі базові цивілізаційні центри. Кожна країна намагається по-своєму вирішити це питання. Україна також має шукати ефективні шляхи виходу із ситуації, що склалася, аби позбутися статусу країни „сірої зони”, не втратити конкурентоспроможність та обрати цивілізаційний геном розвою, що дозволяє не тільки вижити в умовах глобальних викликів, а й обстоювати національні системні, стратегічні інтереси. Для цього, на нашу думку, потрібно передусім розробити та впроваджувати в Україні відповідну національну економічну модель розвитку.

Найбільш вдалим типом моделі, яка здатна відбивати як зовнішні, так і внутрішні загрози та адекватно відповідати на існуючі виклики, може бути модель народного капіталізму. Вона довела свою адаптивність в умовах наростання глобалізації, сучасної світової кризи, переходу до системи хаосу і функціонування в умовах стадії занепаду великого К-циклу. Цій моделі притаманні такі риси, як динамічність, витривалість, позитивна стійкість, надзвичайно високий потенціал стабільності завдяки звуженню системи державного управління та розвитку мережевих горизонтальних структур на рівні первородних господарсько-технічних форм функціонування у вигляді громад першого рівня, які найбільшою мірою можуть пристосуватися до нового етапу науково-технічної революції, яка розвивається у вигляді Інтернет-комп’ютерно-технологічної революції. Модель народного капіталізму формує найбільш потужну верству суспільства – середній клас, стрижнем якого є дрібна і середня національна буржуазія, яка здатна органічно функціонувати на вищих рівнях технологічних укладів – п’ятому і шостому. Впровадження моделі народного капіталізму дозволить Україні стати конкурентоспроможною, успішною, процвітаючою державою у ХХІ столітті, самодостатнім, повноправним суб’єктом світової економіки.