Олег Соскін, директор Інституту трансформації суспільства у Львові під час презентації своєї монографії “Народний капіталізм: Економічна модель для України” розповів, чим завершилась його спроба переконати Кучму побудувати економічну модель на основі середнього класу.
“Праця над науковою монографією “Народний капіталізм: Економічна модель для України” тривала 16 років мого життя. Вперше я почав думати про цю модель ще тоді, коли я був радником у Кравчука, десь у 1992 році. У Кучми у 1993 році, коли я був у нього радником, а він був прем'єр-міністром із надзвичайними повноваженнями, у нас відбувся розкол. Коли завершувалися його повноваження, він запитав у своїх восьми штатних радників, що далі робити. Була серйозна полеміка. Я запропонував модель, орієнтовану на формування середнього класу. Група радників розкололась на дві частини. Я залишився фактично сам. Табачник, Рижов, Суслов, Осика, Лелик, Терьохін, Пинзеник стали на бік того, що в Україні треба розвивати модель фінансово-промислових груп, що ці групи, як локомотиви, витягнуть всю економіку України. А я сказав, що потрібно рухатися шляхом децентралізації, конкуренції, кидати сили на розвиток малого і середнього бізнесу, підприємницького середовища. Мені Кучма сказав, що я його штовхаю на авантюру, потім заявив, що я зрадник, і тоді я пішов і став першим заступником директора по науковій частині Інституту світової економіки та міжнародних відносин в Академії наук і почав розвивати модель народного капіталізму. А Україна пішла шляхом розвитку фінансово-промислових груп. Я тоді казав, що це призведе до формування кланово-олігархічної моделі. Мені не повірили, сказали, що я катастрофолог. У 1998 році Кучма, коли у нього було 3% підтримки, знову мене покликав. У мене до сих пір є його записочка: “Олег, зайди на следующей неделе”. Я здуру зайшов. Треба було добити його, а я зайшов. І ми вдруге зробили його президентом. Він клявся-божився, що ми вступимо в НАТО. Як завжди, збрехав. І вирішив добудувати кланово-лігархічну модель. Все завершилось Помаранчевою революцією”, - розповів Олег Соскін.
“Праця над науковою монографією “Народний капіталізм: Економічна модель для України” тривала 16 років мого життя. Вперше я почав думати про цю модель ще тоді, коли я був радником у Кравчука, десь у 1992 році. У Кучми у 1993 році, коли я був у нього радником, а він був прем'єр-міністром із надзвичайними повноваженнями, у нас відбувся розкол. Коли завершувалися його повноваження, він запитав у своїх восьми штатних радників, що далі робити. Була серйозна полеміка. Я запропонував модель, орієнтовану на формування середнього класу. Група радників розкололась на дві частини. Я залишився фактично сам. Табачник, Рижов, Суслов, Осика, Лелик, Терьохін, Пинзеник стали на бік того, що в Україні треба розвивати модель фінансово-промислових груп, що ці групи, як локомотиви, витягнуть всю економіку України. А я сказав, що потрібно рухатися шляхом децентралізації, конкуренції, кидати сили на розвиток малого і середнього бізнесу, підприємницького середовища. Мені Кучма сказав, що я його штовхаю на авантюру, потім заявив, що я зрадник, і тоді я пішов і став першим заступником директора по науковій частині Інституту світової економіки та міжнародних відносин в Академії наук і почав розвивати модель народного капіталізму. А Україна пішла шляхом розвитку фінансово-промислових груп. Я тоді казав, що це призведе до формування кланово-олігархічної моделі. Мені не повірили, сказали, що я катастрофолог. У 1998 році Кучма, коли у нього було 3% підтримки, знову мене покликав. У мене до сих пір є його записочка: “Олег, зайди на следующей неделе”. Я здуру зайшов. Треба було добити його, а я зайшов. І ми вдруге зробили його президентом. Він клявся-божився, що ми вступимо в НАТО. Як завжди, збрехав. І вирішив добудувати кланово-лігархічну модель. Все завершилось Помаранчевою революцією”, - розповів Олег Соскін.
Комментариев нет:
Отправить комментарий