Верховна Рада чи національна зрада?

Верховна Рада 19 червня розглядала питання про денонсацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (так званих Харківських угод).

За денонсацію цих антиукраїнських домовленостей Януковича з Москвою проголосувало всього 152 народних депутата. При чому з числа «Батьківщини» 5 депутатів, які були присутні в залі не проголосували, це Андрієвський, Данілов, Кравчук, Сікора, Стець. Ще 17 були відсутніми в залі, серед них Катеринчук, Терьохін, Турчинов, Кожем’якін.

Серед членів фракції «УДАР» двоє з присутніх не проголосували, це Іщенко і Павленко. Ще шестеро були відсутніми.

Натомість проти денонсації проголосувало 29 комуністів і 23 члена фракції Партії регіонів, серед яких Олена Бондаренко, Сергій Ківалов, Сергій Тігіпко, Михайло Чечетов. Прикметно, що син Януковича при голосуванні утримався.

Отже, голосування за денонсацію Харківських угод можна вважати показовим, його результати, як виглядає, свідчать, що колабораціоністи, зрадники, агенти Кремля є у всіх фракціях. І вони в жодному випадку не будуть працювати на національні інтереси України.

Чи можна тих, хто голосував проти, утримався, чи взагалі не голосував, чітко охарактеризувати як зрадників України? Це не народні депутати, їх можна називати по-різному, депутатами Кремля, депутатами Путіна, «Газпрому», депутатами КДБ, ФСБ, ГРУ, але це не народні депутати України. І їм не місце у Верховній Раді.

Сланцевий газ – це шлях в нікуди

Коментар УНКП з приводу розгляду питання щодо видобутку сланцевого газу на Львівщині

Львівська обласна рада скерувала до США свою делегацію для вивчення питання видобутку сланцевого газу. Втім, за повідомленнями ЗМІ до делегації не потрапив жоден депутат облради, лише помічник голови і помічник першого заступника голови облради.

Українська Національна Консервативна партія категорично виступає проти видобування сланцевого газу на території України. Про яке вивчення питання видобутку сланцевого газу у Сполучених Штатах може йти мова? Скільки можна морочити голову? Краще відправити делегацію Львівської обласної ради в Австрію. Наприклад, Олег Соскін на початку червня 2013 року возив до Відня групу, пропонував і львівським депутатам до неї приєднатися, щоб вивчати досвід переходу на альтернативні джерела енергії. Адже у Відні в березні 2013 року відбувся референдум, на якому 67% мешканців висловились за відмову від традиційних джерел енергії і перехід на відновлювальні. Ось куди треба їхати – в Австрію, Швейцарію, інші європейські країни.

А підписання угод про розподіл продукції із «Шелл» та «Шеврон» - це комерційна оборудка Сім’ї з найбільшими транснаціональними корпораціями, які контролюються світовими космополітичними силами. Це для українців може принести лише величезні екологічні проблеми.

Тому лідер УНКП професор Олег Соскін готовий провести тренінг чи майстер-клас для львівських депутатів по сланцевому газу та альтернативним джерелам енергії у випадку, якщо вони ще не усвідомили, в якому напрямку слід рухатися Україні. Тільки за альтернативними відновлювальними джерелами енергії майбутнє.

Прес-служба Української Національної Консервативної партії

Бізнес ошукали: Азаров вводить векселі

Верховна Рада 18 червня прийняла в першому читанні Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо вдосконалення процедури стосовно фінансових векселів).

Цим документом пропонується встановити, що до 1 січня 2014 року органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі отриманих висновків відповідних органів державної податкової служби із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету, можуть відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» за заявою платників податків видавати їм зазначені у висновках суми бюджетного відшкодування шляхом видачі фінансових казначейських векселів.

Взагалі, законодавчо механізм фінансових казначейських векселів був оформлений ще наприкінці минулого року схваленням 6 грудня 2012 року Закону № 5519-17 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів», що набрав чинності 1 січня 2013 року. Цим документом в Україні було запроваджено, окрім банківського, ще один різновид векселів – фінансовий казначейський вексель. Згідно з законом, «порядок випуску, обігу, погашення та стягнення» щодо цього цінного паперу визначається і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Але де ця постанова Кабінету Міністрів? Хто її бачив? Крім цього, під векселем має бути якась застава. Чим гарантує держава ліквідність векселя? І куди підприємства мають дівати ці цінні папери, хто їх буде погашати? На який термін будуть вони випускатися? Під який дисконт? Хто буде формувати цей дисконт? В якому документі це описано? Хто буде реєструвати ці векселі, якому органу віддадуть цю функцію? Крім того, потрібно страхувати ризики. Хто буде цим займатися? Де механізм його акцептації, погашення? Під запровадження казначейських векселів має бути розроблений цілий інструментарій. Але де ж цей інструментарій?

Хто взагалі дав право уряду відшкодовувати ПДВ за допомогою векселів? Це порушення будь-якої європейської системи законодавства. Де це бачено, щоб заборгованість бюджету погашалась векселями? Де в Європі діє така практика? Якщо є бюджетна заборгованість, то треба робити просту річ – секвестр бюджету, скорочення його дефіциту. Так робили всі держави, які потрапляли у вир кризи – Греція, Португалія, Іспанія, Італія. Тільки секвестр, в крайньому випадку випускають боргові зобов’язання – внутрішні чи зовнішні. Але жодних векселів, адже схоже, що казначейські векселі для відшкодування ПДВ – це суто корупційна схема.

Бізнес «Сім’ї» важливіший національних інтересів України?

Лукашенко 18-19 червня прибуває в Україну з офіційним візитом, де його на найвищому рівні прийматиме Янукович. Отже, виглядає на те, що правлячий режим визначився зі своєю генеральною лінією і демонструє, хто для нього є партнером, з ким він готовий співпрацювати.

Однак, для всього українського народу офіційний прийом Лукашенка в Києві на найвищому рівні може означати плювок в обличчя. Справа не лише в тому, що для українців Лукашенко сприймається, як диктатор, що здійснює у своїй країні масові політичні репресії. Бо крім цього, Україна у торгівельних відносинах з Білорусією несе величезні збитки. Адже у 2012 році дефіцит зовнішньоторговельного балансу між Україною та Білорусією склав 2,8 млрд. доларів. В той час, коли Україна експортувала в Білорусію товарів і послуг на 2,25 млрд. доларів, імпорт з Білорусії склав 5,07 млрд. доларів.


Структура зовнішньої торгівлі товарами України з Білорусією, млн. доларів

Експорт Імпорт Сальдо
2011 рік 1922 4212 -2289
2012 рік 2251 5069 -2817
2013 рік
(І квартал) 502 847 -345


Складається враження, що в Україні утворилась якась пролукашенківська п’ята колона, яка здійснює економічне пограбування України. Треба задати питання: хто завозить з українського боку білоруські нафтопродукти, на чиї вони йдуть автозаправки, хто власники цих оптових і роздрібних баз? Хто «кришує» роздрібну торгівлю білоруськими товарами з рук? Фактично в Україні вже сформоване білоруське економічне лобі, але х то ж за цим стоїть? Хто дає право масово встановлювати на території України тисячі кіосків з білоруською продукцією? Нам білоруські продукти не потрібні. В Україні достатньо виробників, які можуть виготовляти якіснішу продукцію сільського господарства, легкої, текстильної і хімічної промисловості. Це просто безвідповідальна грабіжницька політика, яка не дає постати українському аграрному класу та вітчизняним промисловим підприємствам.

Отже, сьогодні ми дожилися до того, що Білорусія, переробляючи російську нафту, заполонила нею весь український ринок нафтопродуктів. Можна висловити припущення, що тут діє певна кримінальна схема. Якщо це припущення вірне, то в такому випадку можна виснути версію, що Лукашенко їде до Києва, щоб домовитися про ще якусь схему, де вже, можливо, фігуруватимуть структури Курченка.

Відтак, схоже, що заради бізнес-інтересів Сім’ї правлячий режим готовий принести в жертву гідність України, питання національної безпеки, міжнародного авторитету.

Але якщо Янукович визначився зі своєю генеральною лінією і вирішив тісно співпрацювати з Лукашенком, то тоді можна очікувати, що в Україні ситуація розгортатиметься так, як і в Білорусії – відбуватиметься остаточне встановлення диктатури, масові політичні репресії, викрадення і вбивства опозиціонерів. Але чому всі мовчать? Чому цим питанням не опікуються лідери парламентської опозиції, опозиційні народні депутати?

Що чекатиме на Януковича, якщо з Тимошенко у в’язниці трапиться трагедія?

Впродовж останнього тижня в українських ЗМІ з’являлося багато повідомлень про те, що різко погіршився стан здоров’я Юлії Тимошенко, а також про погіршення самопочуття її матері.

Незважаючи на це, як виглядає, Янукович продовжує займати жорстку позицію і не збирається випускати на волю лідера української опозиції. Хоча керівники Європейських держав, офіційні представники Сполучених Штатів весь час наголошують на тому, що Янукович повинен звільнити Юлію Тимошенко.

Якщо ж на мить уявити, що з екс-прем’єром у в’язниці дійсно трапиться щось погане, то яка доля чекатиме на Януковича? Невже він ніколи над цим не замислювався? Скільки тоді йому потрібно дивізій, армій для особистої охорони? Скільки гелікоптерів постійно над ним кружлятиме, скільки зенітно-ракетних комплексів оберігати життя Януковича?

Але ж відома українська приказка: «Від своєї долі не втечеш». І часто трапляється так, що людина стає жертвою того, перед чим у неї є постійний страх. Тому, Януковичу час уже замислитися над своїм майбутнім, і над тим, що його чекатиме, якщо із Юлією Тимошенко у в’язниці трапиться якась трагедія.

В Україні йде невидима війна, сотні громадян стали жертвами масового терору

З кожним роком правління режиму Януковича в Україні посилюються репресії, терор, переслідування українців. Можна припустити, що це не випадкові і не поодинокі акти, що діє ціла система, яка набирає обертів.

Хвиля терору, репресій піднімається на все більший рівень. З такими темпами Україну скоро може захлеснути 9-ий вал. Після подій 18 травня в Києві всім стало зрозуміло, що в Україні діють добре організовані злочинні групи, що, як виглядає, виконують на замовлення правлячого режиму каральні акції, проводять залякування, розправи над громадянами. Як відомо, такі організації, як, наприклад, «Червоні бригади», були проектами спецслужб, які потім виходили з-під контролю і перетворювалися на некеровані садистські банди вбивць, грабіжників. Хто ж стоїть за здійсненням репресій проти української опозиції, хто координує акції терору, залякування, погроз, розправ?

Чи можна припустити, що за терором і залякуванням правих національних опозиціонерів в Україні стоять кремлівські спецслужби? Адже українські націоналісти, системні інтелектуали завжди були найстрашнішим ворогом для Московії. Так було і за часів царя, і під час більшовицької окупації України. Так вбили Богдана Хмельницького, Мазепу, Міхновського, Петлюру, Коновальця, Бандеру, Шухевича.

Отже, що сьогодні відбувається в Україні? Хто відповість за те, що сотні українців стали жертвами масового терору проти опозиції.

Для більшої наочності наведемо список лише найбільш резонансних прикладів терору, які відбувалися у 2012-2013 роках проти представників опозиції, журналістів, громадських діячів.

2012 рік
23 січня в Донецьку побили трьох журналістів.
29 січня в Донецьку група невідомих напала на мирну акцію, постраждав журналіст.
3 лютого в Броварах побили місцевого депутата від «УДАРу» Павла Різаненка, постраждалий отримав струс мозку, перелом руки.
23 лютого в Житомирі побили депутата міської ради.
1 березня в Ірпені побили голову ініціативної групи захисту парку «Курган».
6 березня в Донецьку побили лідера правозахисної організації «Союз порятунку Донбасу».
26 березня в Києві побили співзасновника видання «Дорожній контроль».
11 квітня в Києві напали на знімальну групу передачі «Маєш право знати».
18 квітня в Донецьку побили журналіста місцевого телеканалу.
28 квітня в Харкові напали на народного депутата від «БЮТ-Батьківщини» Олександра Абдулліна.
17 травня в Ужгороді побили секретаря Ужгородської міської ради Віктора Щадея («Батьківщина»).
17 травня в Києві напали на ведучу телеканалу «Перший Національний».
6 червня в місті Берегово побили депутата Закарпатської обласної ради від Демократичної партії угорців України.
9 червня в Нікополі побили активіста партії «УДАР».
27 червня в Києві в присутності міліції побили активіста «Дорожнього контролю».
9 липня в Одеській області коктейлями Молотова закидали будинок журналіста, члена партії «За Україну!».
12 липня в Харкові побили правозахисника, одного з лідерів громадської організації «Зелений Фронт» Євгена Соловйова.
13 липня в Миколаєві побили оператора TAK TV.
20 липня в Одесі побили двох хлопців за те, що вони розмовляли українською мовою, одному порвали паспорт.
23 липня в Харкові побили п’ятьох народних депутатів від «БЮТ-Батьківщини».
23 липня в Ірпені спалили авто координатора руху захисту зелених зон Ірпеня.
26 липня в Києві у власній квартирі побили активістку акцій протесту проти мовного закону.
30 липня в Києві напали на журналіста Мустафу Найєма.
31 липня в Ужгороді здійснено напад на головного редактора видання «Вся Закарпатська правда».
31 липня в Києві, за повідомленнями ЗМІ, міліціонери побили правозахисника Олега Веремеєнка.
1 серпня в Дніпропетровській області вбили еколога, голову громадського руху «За права громадян на екологічну безпеку» Володимира Гончаренка.
4 серпня в Києві побили знімальну групу телеканалу ТВі.
9 серпня в Києві розбили скло в автомобілі народного депутата Олега Ляшка, вкрали документи.
15 серпня в Харкові напали на учасників акції протесту проти мовного закону.
21 серпня в Києві напали на працівника виборчого штабу партії «УДАР».
25 серпня в Новоград-Волинському побили активістів громадського руху «Відсіч».
27 серпня в Києві побили агітатора партії «УДАР», який отримав струс мозку.
31 серпня в Києві пограбували офіс кандидата в народні депутати від партії «УДАР».
3 вересня в Смілі напали на кандидата в народні депутати від партії «Україна – вперед!».
4 вересня у Львівській області спалено авто головного редактора видання «Газета для Вас».
8 вересня в Тернопільській області побили кандидата в народні депутати від «Нашої України», чоловік отримав струс мозку.
11 вересня в Києві 7 ударів ножем отримав кандидат в народні депутати від Радикальної партії Олег Бойко.
15 вересня в Донецьку побили кандидата в народні депутати від Радикальної партії, чоловік отримав струс мозку.
16 вересня у Вінницькій області побили двох активістів громадського руху «Відсіч».
27 вересня в Києві побили журналіста телеканалу «1+1».
29 вересня в Броварах здійснено напад на народного депутата від «БЮТ-Батьківщини» Костянтина Бондарєва.
5 жовтня в Білій Церкві побили кандидата в народні депутати від «УДАРу».
7 жовтня у Львові напали на агітаційний намет ВО «Свобода».
8 жовтня в Києві жорстоко побили агітаторів «УДАРу», людна отримала струс мозку.
10 жовтня в Києві жорстоко побили дівчину-агітатора від Об’єднаної опозиції.
17 жовтня в Бердичеві напали на активіста громадської організації «Тверезий Житомир».
17 жовтня на Закарпатті здійснено напад на агітаторів Об’єднаної опозиції.
21 жовтня в Кіровограді побили народного депутата від «БЮТ-Батьківщина» Валерія Кальченка.
22 жовтня на Закарпатті розтрощено автомобіль журналіста Олега Подебрія.
23 жовтня в Київській області побили кандидата в народні депутати самовисуванця Юрія Кравця.
25 жовтня в Києві невідомі напали на мирну демонстрацію.
29 жовтня в Луганській області невідомі напали на виборчу дільницю.
1 листопада в Луцьку побили головного редактора видання «Аверс-прес».
4 листопада у Вінниці напали на знімальну групу телеканалу «ТВі».
13 листопада у Львівській області побили двох членів партії «Демократичний альянс».
10 грудня в Нікополі кинули бойову гранату на подвір’я журналіста Руслана Соловйова.
25 грудня в Харкові розбили вікна в авто народного депутата Арсена Авакова.
27 грудня в Ялті побили п’ятьох активістів, які боролися проти незаконної забудови.
29 грудня у Львові побили активіста «Дорожнього контролю».

2013 рік
4 січня в місті Дубно побили заступника міського голови.
11 січня в Києві побили народного депутати з фракції «УДАР» Володимира Куренного.
22 січня в Одесі напали на голову Всеукраїнської профспілки підприємців «Єдність».
23 січня в Полтаві скоєно напад на помічника народного депутата з фракції «УДАР» Сергія Капліна.
29 січня в Києві скоєно напад на народного депутата від ВО «Свобода» Едуарда Леонова.
1 лютого в Рівному побили депутата Рівненської обласної ради від «Батьківщини».
17 лютого в Севастополі невідомі напали на громадську приймальню Едурада Леонова.
18 лютого в Києві за повідомленнями ЗМІ бійці спецпідрозділу «Беркут» били народних депутатів.
5 березня у Вінниці побили головного редактора видання «Тарасова правда».
6 березня в Черкасах скоєно напад на активіста «Батьківщини», який роздавав партійні газети.
12 березня в місті Чоп побили заступницю міського голови Чопа.
13 березня в Херсоні напали на знімальну групу «Таврія News».
15 березня в Києві розбили скло в автомобілі помічниці народного депутата Олега Ляшка.
18 березня в Черкасах з ножем напали на журналістку «Вечірніх Черкас».
20 березня в Броварах побили члена ВО «Свобода», голову страйкового комітету ТОВ «Чисті матеріали».
21 березня в Києві пограбовано автомобіль народного депутата від ВО «Свобода» Юрія Сиротюка.
22 березня здійснено напад на офіс Харківської обласної організації «Батьківщини».
24 березня в Києві побили співзасновника Інтернет-видання «Дорожній контроль».
28 березня в Києві напали на журналіста телеканалу «2+2».
28 березня в Єнакієве напала на голову місцевого осередку ВО «Свобода».
3 квітня в селі Княжичі Броварського району біля власного будинку група невідомих осіб погрожувала народному депутату, голові Київської обласної організації «Батьківщина» Костянтину Бондарєву.
4 квітня в селі Чорноголова Великоберезнянського району Закарпатської області здійснено напад на журналістку видання «Старий замок».
8 квітня в Севастополі знову здійснено напад на громадську приймальню нардепа Едуарда Леонова.
8 квітня в Рубіжному Луганської області напали на активіста «Дорожнього контролю».
13 квітня в Запоріжжі завдали кілька ножових ударів журналісту видання «Новий регіон».
3 травня в Коломиї побили депутата Коломийської районної ради.
8 травня в Дніпропетровську на мирну акцію громадян напала група невідомих осіб.
9 травня в Білій Церкві побили активістів «Дорожнього контролю».
11 травня в Севастополі підпалили автомобіль редактора київського відділення видання «Новий регіон».
14 травня в Києві невідомі напали на чотири агітаційних намети «Батьківщини».
Середина травня – в Києві було жорстоко побито кількох активістів ВО «Свобода».
18 травня в Києві під час акції опозиції було побито на очах в міліції двох журналістів.
19 травня у Львові невідомі намагалися увірватись в помешкання журналіста Костянтина Чаваги.
25 травня в Києві побили активіста Гостинного двору.
26 травня в Олександрії Кіровоградської області побили редактора видання «За нашу перемогу».
1 червня в Сімферополі здійснено напад на активістів «Дорожнього контролю».
8 червня в Києві побили журналіста, виконавчого секретаря Незалежної медіа-профспілки України.
10 червня в Маріуполі напали на будинок голови Донецької обласної організації «Фронту змін».
10 червня в Броварах невідомі підпалили автомобіль голові Броварського «УДАРу».
10 червня в Києві невідомі вже вдруге надіслали листа з погрозами на адресу голови Української Національної Консервативної партії Олега Соскіна. На листі містяться сліди крові.

Репресії наростають! Олегу Соскіну погрожують фізичною розправою!

Олегу Соскіну, професору, директору Інституту трансформації суспільства, голові Української Національної Консервативної партії надходять листи з погрозою фізичної розправи.

Зокрема, 10 червня 2013 року на адресу Олега Соскіна прийшла листівка, у якій сказано: «Осторожно! враг всех славян. Он призывает к вражде между славянами. Он ненавидит братский народ. Он продался оккупантам и продаст жизненное пространство предназначенное для ваших детей. Не допусти этого. Останови его. БОРН действует, действуй и ты». Тут же на листівці зображене перекреслене фото Олега Соскіна.

Кількома днями раніше на адресу Олега Соскіна прийшов ще один лист, в якому від імені організації «Боевая организация русских националистов» на його адресу лунали погрози фізичної розправи, якщо професор не припинить публікувати свої матеріали.

Схоже, що в Україні вже не діє Конституція України, зокрема, стаття 34: «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань». А після того, як так звані правоохоронні органи досі не можуть розкрити такі резонансні справи, як убивство харківського судді і членів його сім’ї, яким відрізали голову, закрадаються великі сумніви, чи справді міліція в Україні може захистити громадян.

Скидається на те, що в Україні починається відкрита війна. Війна проти всіх тих, хто системно і послідовно протистоїть правлячому режиму бандократії. Чи випадково, що ці листи з погрозами почали надходити якраз після того, як Янукович і Путін провели свої зустрічі, і Азаров в Мінську підписав Меморандум з Митним союзом і Євразійської економічної комісією?

Отже хто стоїть за погрозами в бік опозиціонерів, націоналістів, хто вирішив оголосити війну українському народу, українській нації? Кому публікації і виступи в пресі професора Олега Соскіна заважають спокійно жити і обкрадати українців? Стає очевидним, що в цей складний момент всім проукраїнським, здоровим національним силам треба об’єднуватися, щоб протистояти ворогам української нації.

Слава Україні! Героям слава! Смерть ворогам!

Довідка
Боева́я организа́ция ру́сских национали́стов (сокращённо — БОРН) — террористическая организация, взявшая на себя ответственность за следующие действия:
4 сентября 2008 года
Подрыв притона на улице Генерала Белова (кафе, бывшее местом сходок авторитетов азербайджанской диаспоры).
4 декабря 2008 года
Расстрел двух среднеазиатов в подмосковном посёлке Лунёво (в ответ на убийство двух русских людей, совершённое узбеками 13 сентября того же года).
8 декабря 2008 года
В мусорном контейнере возле здания управы Можайского района Московской области была обнаружена отрезанная голова уроженца Таджикистана. Ответственность за убийство на себя взяла «Боевая организация русских националистов», активисты которой разослали электронное письмо в правозащитные организации, приложив цифровую фотографию отрубленной головы.(Содержимое этого письма не может быть приведено нами в энциклопедии, потому что оно занесено в Федеральный список экстремистских материалов под номером 1158 по решению Никулинского районного суда Москвы от 21 декабря 2011 года.) Обезглавленное тело было также обнаружено, но в другом районе (деревня Жабкино Ленинского района Московской области).
26 августа 2009 года
Подрыв здания Кунцевского отдела СКП по Москве (демонстративная акция, без стремления к человеческим жертвам).
3 сентября 2009 года
Уничтожение Расула Халилова, активного участника исламистской банды «Чёрные ястребы».
16 ноября 2009 года
Убийство вожака московских антифашистов, Ивана Хуторского, застреленного в подъезде своего дома.