Україна підійшла до Рубікону, після якого або почнеться пошук компромісу, або почнеться відкрите зіткнення правлячого режиму та опозиційних сил. Тому важливу роль відіграє психотип президента України – чи здатен він іти на компроміси, чи його психічні особливості штовхатимуть Януковича на ескалацію конфлікту.
Україна перебуває на межі колапсу, події у нашій державі все більше загострюються. Схоже, що вони розгортаються таким чином, що еволюційним шляхом ситуація змінитися не може. Щоправда залишається шанс зробити так, як це робили в кінці 80-их років у Польщі, Німецькій Демократичній Республіці, Болгарії, де проходили круглі столи, коли за переговорний процес сідали різні, в тому числі й антагоністичні, сили і шукали компроміс, щоб у країні не почалась громадянська, соціальна, національна війна. Фактично, зараз в Україні складаються всі умови, щоб відбувся такий круглий стіл, в якому би взяли участь люди, які мають політичні впливи, політичні структури, громадські організації, інтелектуальні кола, і шукали компроміс, як вийти із ситуації, що склалася, аби задовольнити інтереси різних соціальних груп населення. Якщо ж правляча група буде себе поводити так, як зараз, продовжуватиме вести корпоративні війни, здійснювати масові політичні репресії проти свого народу, даватиме вказівку карально-репресивним органам переслідувати своїх політичних опонентів, нав’язувати абсолютно неприйнятні для суспільства і держави рішення, наприклад, по сланцевому газу, Податковому кодексу, пенсійній реформі, позбавлення місцевих громад самоврядування, позбавлення Києва реальної самоврядності, то цього вже ніхто терпіти не зможе. Це веде до того, що ущемляються, порушуються, нехтуються права більшості населення, яке перетворюється на бідноту, жебраків. Сьогодні вже 80% населення України живе або за межею бідності, або на межі бідності. Так далі тривати не може. Отже, соціальний і національний конфлікт у нашій державі назріває, і тепер залишається питання, яких форм він набуде. Таким чином, на сьогодні є два варіанти. Перший із них – це еволюційний шлях, проведення круглого столу, пошук компромісу. Якщо ж правлячий режим не піде шляхом пошуку компромісу, то тоді єдиний конструктивний варіант - це усунення його від влади. Тоді події можуть вийти з-під контролю усіх сторін, і все більш неминучим стане силовий варіант розвитку подій. В цьому випадку, як можна припусти, правляча група намагатиметься встановити відкриту диктатуру, а парламентська та польова опозиція чинитиме цим спробам спротив. Тоді доведеться провести стерилізацію Партії регіонів, яка повинна понести повну відповідальність за свої дії. Отже, або буде досягнуто компроміс, як в усіх цивілізованих країнах, або неминуче відкрите зіткнення, яке може привести до тотальної війни.
Отже, для того, щоб був обраний все ж таки перший варіант, пошук компромісу, проведення круглого столу, величезну роль відіграють особистості лідерів. Особливо це стосується першої особи держави, саме вона несе генеральну відповідальність за те, що відбуватиметься в Україні. Якщо раніше, за часів Радянського Союзу таку відповідальність несла КПРС чи Політбюро, то в нашому випадку - це тільки фізична особа, а саме – президент Янукович, оскільки зараз все взагалі зводиться лише до однієї людини та її сім’ї і найближчого оточення. Тим паче єдності, в самій Партії регіонів навіть у Верховній Раді, на фракційному рівні, схоже, немає. Як виглядає, вона складається з п’яти сегментів. По-перше, це сегмент Льовочкіна, Фірташа, Хорошовського, по-друге, група Єфремова, по-третє, група Азарова, по-четверте, це сегмент Сім’ї Януковича. Серед них вирізняється група Ахметова, яка не є однозначно самостійною, вона намагається шукати компроміс з усіма, але найближча поки що до Сім’ї, де має свою квоту. На цьому фоні ведуться зовнішні корпоративні війни – з групами Ярославського, Коломойського, Балоги, Порошенка, Кучми-Пінчука, і групою Тимошенко, яка, по суті, майже розгромлена, принаймні її фінансово-економічна частина.
Тому величезну роль відіграє психотип лідера, його психічні, фізіологічні, моральні, духовні, професійні властивості, з якого він оточення, родовіду, які навички були у нього закладені. Якщо з таких позицій ми розглянемо Януковича, його родовід і життєвий шлях, ми побачимо негативні елементи, які є дуже небезпечними для всієї країни, нації, держави, тому що вони програмують цю людину на шлях реалізації другого варіанту розвитку подій, який приведе до ескалації насильства, зіткнення, масових розправ, репресій, терору і переходу до повномасштабної соціальної і національної війни.
Чому складається таке враження? Якщо взяти першу фазу, звідки походить сім’я Януковича? Є цілий ряд матеріалів, які ніким не були спростовані. Його родовід походить із Білоруської провінції, із маленького, глухого, відсталого села Януки, Вітебської області, ніякого стосунку до України він не має, його предки постійно жили у відсталій, провінційній частині Білорусії, це середовище не продукувало видатних особистостей. Першу згадку про рід Януковичів, як зазначає сайт UAINFO, знаходимо в історичних документах, які свідчать про те, що Мінський суд в кінці 16 століття розглядав справу Петрука Януковича, який разом зі своїм братом Якубцем Януковичем вкрали в пана Войтеха Стягловського одяг – кожухи, жупан, сорочки, тканини та інше. Отже, вже перша згадка про рід Януковича піднімає на поверхню негатив, оскільки, як свідчать ці джерела, його предками були злодії.
Сайт Vlasti.net подає інші матеріали, згідно із якими дід Януковича Володимир Петрович Янукович в роки Громадянської війни начебто очолював каральний загін білогвардійців, проводячи зачистки в українських селах, і його жорстокість, за даними сайту, вразила самого Нестора Махна. Згідно із цими матеріалами, Володимир Янукович перейшов в скорому часі на сторону більшовиків і згодом керував масовими розстрілами білогвардійських офіцерів в Житомирі і Самарі. Але з часом потрапив у немилість до комуністичної верхівки, і його було відправлено у білоруську глибинку проводити колективізацію, де він спився. Цей же сайт наводить архівні документи на підтвердження тези про те, що батько Януковича в роки Другої Світової війни був нацистським поліцаєм. Принаймні, ця версія пояснює, чому про батька Януковича немає жодних відомостей в архівних документах Радянського Союзу, хоча Янукович стверджує у своїй біографії, що той воював на боці Червоної Армії і навіть отримав поранення. Але в цьому випадку Федір Янукович мав би отримати, якщо не орден, то хоча б якусь медаль, яку отримували всі ветерани війни, але відомостей про це знайти нікому не вдалося.
Отже, чому батько Януковича Федір Володимирович опинився на Донбасі та ще й в Єнакієвому? Що являло собою це місто у 50-их роках минулого століття? Які люди там здебільшого проживали? Чи можна висловити версію, що батько Януковича від когось тікав? Чому він покинув Білорусію? Хто була ця жінка, з якою він познайомився на Донбасі – Ольга Леонова, матір нинішнього президента? Чому вона померла у 1952 році у віці 27 років, чи вона хворіла, чи загинула? В інтерв’ю виданню «Факти» Янукович розповів, що коли він був першокласником, то провалився у яму в коксохімічному заводі. Його почало затягувати на дно, він не міг вибратися і страшно перелякався, тоді Янукович подивився на небо і почав просити у мами пробачення. Отже, чи думає Янукович, що вина за смерть його матері лежить на ньому, чому він відчуває перед нею якусь провину? Адже йому на той момент було 2 роки. В тому ж інтерв’ю він розповів, що у дитинстві прийшов на могилу матері і обійняв пам’ятник, і в цей момент до його щоки доторкнулась гілка бузку, тоді Янукович вирішив, що це мама його погладила. Чому для нього були важливими такі символи? Також довгий час біографії Януковича замовчували той факт, що у нього був рідний брат, який помер у 1954 році ще немовлям. Про це широкій громадськості стало відомо лише у 2012 році, після того, як президент відвідав могили своєї матері та брата.
Після передчасної смерті Ольги батько Януковича одружився вдруге. За однією із версій, батько Януковича помер, коли тому було 5 років. Згідно з іншою версію, помер Федір Володимирович Янукович у 1991 році, але з незрозумілих причин Янукович після смерті матері більше не міг жити разом із ним, і певний час жив разом із бабцею у маленькому флігелі. Після цього Янукович проживав у дитячому будинку, в інтернаті. Що відбувалося у дитячих будинках Єнакієвого у 50-их роках? Чи панував там садизм, знущання, зґвалтування малих дітей? Чи не могла така ж трагедія статися і з Януковичем, чи не міг хтось Януковича у дитячому будинку зґвалтувати, або завдати інших знущань? Отже якщо всі ці дані вірні, то одна психічна травма Януковича накладалась на іншу. Фактично з самого початку свого життєвого шляху він вже був психічно травмованою дитиною. Смерть матері, брата, крім цього, як стверджує сам Янукович, двічі в дитинстві він мало не загинув, один раз, коли впав у ямі на коксохімічному заводі, іншого разу впав у колодязь. В обох випадках він дуже перелякався, думав, що помре. Це теж не могло минути для дитячої психіки безслідно.
Чи можна сказати, що через такі трагічні випадки у малого Януковича була деформована психіка? І що це наклало відбиток на все його подальше життя? Чи був він активним учасником підліткових злочинних зграй? Всім відомо, що Янукович двічі сидів у в’язниці, але існують різні версії, за що його судили. Зокрема, за однією із версій, Янукович потрапив за ґрати за спробу групового зґвалтування. Якщо це дійсно було так, то який відбиток такі факти біографії Януковича наклали на його психіку?
Крім цього в засобах масової інформації постійно циркулюють чутки про жорстокість Януковича у його поводженні зі своїми підлеглими. Зокрема, з’являлась інформація про застосування ним фізичного насильства до Кирпи, Кушнарьова, Лавриновича, Герман. Чи можна говорити, що в Януковича трапляються хвилеподібні приступи люті, після яких він може навіть не пам’ятати, що з ним в цей момент відбувалось?
Також в його біографії йдеться про те, що після того, як він вдруге вийшов на волю, Янукович раптом потрапив в Монако, в Монте-Карло на авторалі. Але ж як в ті комуністичні кадебістські часи хтось із двома судимостями міг потрапити у Монако? Що це означає? Як відомо, в цій маленькій країні часто збиралися злодії в законі з усього світу. Сьогодні багато представників кримінального світу має своє помешкання у Монако. Чи можна говорити, що Янукович дав згоду співпрацювати із комуністичними спецслужбами, і саме вони його відправили у Монако із якимось таємним дорученням, так би мовити, під прикриттям, як представника кримінального світу, як начебто учасника авторалі? Але якщо це дійсно так, якщо Янукович і справді дав згоду на співпрацю з «органами», то можна також припустити, що якісь компрометуючі його документи зберігаються в архівах КДБ, а, можливо, і в робочому кабінеті самого Путіна?
Варто згадати і про випадок, який трапився із Януковичем 24 вересня 2004 року в Івано-Франківську, коли у нього із натовпу жбурнули яйце і Янукович із зростом 192 см і вагою 115 кілограм, як подейкують ЗМІ, від цього яйця втратив свідомість. Згідно із висновками лікаря, Янукович потрапив у колаптоїдний стан внаслідок психогенного шоку. Як відомо, колаптоїдний стан – це легка форма колапсу, яка супроводжується зниженням артеріального тиску, головокружінням і втратою свідомості. А психогенний шок виникає під впливом раптової сильної психічної травми, яка становить загрозу існуванню. Протікає або у формі ступору, коли хворий просто ціпеніє від жаху, або ж навпаки проявляється у хаотичних безладних панічних рухах. Отже, можна висунути версію, що накладені одна на одну психічні травми, які Янукович переніс у дитинстві, те, що він пережив у молодості, призвели до невідворотних психічних відхилень у Януковича. Чи можна говорити, що він, окрім нападів люті, піддається також напливам страху? Адже вся Європа була шокована, коли український президент привіз із собою на Всесвітній економічний форум у Давосі 14 тілоохоронців, хоча мирне швейцарське містечко й так було прочесане місцевими правоохоронцями до кожного міліметру. В Україні ж вже ходять легенди, про те, що резиденцію Януковича охороняють із залученням зенітних комплексів і протиракетних військових частин. А, за повідомленням ЗМІ, 18 жовтня 2012 року, під час візиту Януковича до Донецька його кортеж складався із 30 автомобілів охорони. Найсвіжіший приклад – зустріч Януковича з дітьми 28 лютого 2013 року, на якій він був у присутності 50-ти охоронців, що не підпускали до Януковича дітей ближче, ніж на 10 метрів.
Отже, якщо всі ці припущення вірні, і дійсно характеризують психічний стан Януковича, то як людина із такою пошкодженою психікою може керувати державою, адекватно реагувати на ті виклики, які приносить із собою політична дійсність? Чи можна очікувати, що людина із такими травмами, буде шукати мирного вирішення будь-яких конфліктів?
Таким чином, Україна підійшла до Рубікону. Для того, щоб не почав втілюватися в життя найгірший варіант, щоб не почалась соціальна і національна війна, потрібно, щоб розпочались переговори у вигляді круглого столу, як це відбувалось в багатьох посткомуністичних країнах. Це повинен зробити Янукович, а коли ж він не може зробити цього в силу якихось психічних відхилень, то якщо Янукович усвідомлює свою відповідальність перед українським народом та українською державою, якщо в ньому ще діє крихта здорового глузду, ясного розуму, совісті та моралі, то він повинен негайно подати у відставку і відкрити шлях до компромісу.
Бо ж якщо розпочнеться соціальна і національна війна, вона, як каток, пройде по долях мільйонів українців та їх сімей, увірветься у життя кожного громадянина України. А може й не тільки України. Часу залишилось обмаль. Кожен можновладець повинен поставити перед собою це питання і дати на нього відповідь.
Комментариев нет:
Отправить комментарий