Ставицький відповість за сланцевий геноцид проти української нації!

Ставицький, міністр енергетики та вугільної промисловості має відповісти за сланцевий геноцид, який він, під патронатом «Сім’ї» Януковича влаштував для української нації.

Ставицький, міністр енергетики та вугільної промисловості, 11 лютого в ефірі телеканалу ICTV заявив, що початок видобутку сланцевого газу українській екології не загрожує. Зокрема, він сказав: «Я хочу акцентувати увагу на тому, що ніяких екологічних проблем з питанням видобутку сланцевого газу або газу за сучасними технологіями (в Україні) не існує». Крім того, Ставицький розповів, що у світі є понад 1 млн. сучасних свердловин з видобутку сланцевого газу і ще на жодній не було зафіксовано виникнення екологічної проблеми.
Але хто такий Ставицький, щоб давати оцінку екологічним загрозам, пов’язаним із видобутком сланцевого газу? З його офіційної біографії випливає, що народився він в 1972 році у маленькому провінційному містечку Лебедин Сумської області, населенням 26 тисяч. Про те, в яку школу він ходив, коли закінчив і з якими оцінками всі його офіційні біографії мовчать, як і про те, з якої він сім’ї. Нічого невідомо про те, хто його батьки, звідки його сім’я походить. Далі в біографії зазначається, що у 1994 році Ставицький закінчив Державну гірничу академію в Дніпропетровську за фахом гірничого інженера, але інформації про те, яку він отримав спеціалізацію, з якими оцінками вчився також немає. В його біографії сказано, що після закінчення гірничої академії Ставицький одразу пішов працювати у ЗАТ «Науково-виробниче об'єднання „Екологічне паливо України“», в Олександрії Кіровоградської області. Спочатку – 8 років менеджером, а потім – з 2002 до 2006 років – головою правління. Але що це за структура, чим вона займається, хто її засновник, кому вона належить? І які функціональні обов’язки виконував там Ставицький? Як відомо, Олександрія – це теж невелике провінційне місто. То ж можна зробити висновок, що до 2006 року ніхто в Україні Ставицького не знав, це була пересічна людина. І раптом, без відповідної кваліфікації, досвіду, навичок у віці 34 років він став у 2006 році радником міністра охорони навколишнього природного середовища, Василя Джарти, який, як кажуть, мав кличку «Вася біта». Чим же відзначився Ставицький, що його раптом підняли на рівень радника міністра? За які заслуги, досягнення він зайняв цю посаду?

Про те, чим Ставицький займався на цій посаді разом з Джарти існують різні версії. Але нехай би краще сам Ставицький пролив світло на ці події і розповів, чи має він причетність до зникнення з рахунків державного підприємства на користь ТОВ «Енергоресурс» 7,7 мільйонів гривень, чи мав він відношення до продажу 10 працюючих газо-нафтових свердловин за 30 мільйонів доларів та цілої Установки комплексної підготовки газу (УКПГ) за 5 мільйонів доларів, коли на рахунок підприємства надійшло за свердловини всього 242 847 грн., а УКПГ взагалі списали з балансу як металобрухт?

Не менш важливо дізнатися, чим займався Ставицький на посаді голови НАК «Надра України», з якої його тричі звільняли і тричі призначали впродовж 2007-2010 років. Наприклад, що йому відомо про викрадення з архівів підприємства геологічної карти Криму, яка становить державну таємницю і про продаж її англійській компанії «Регал Петролеум»? Яка його роль в оборудці, що дозволила Януковичу захопити «Межигір’я»? Чому за часів, коли Ставицький очолював НАК «Надра України», а Янукович був прем’єр-міністром, з балансу НАК «Надра України» зникли дві спокусливих споруди в самому центрі Києва (вул. Володимирська, 34, і Золотоворітський провулок, 9)? А також нехай Ставицький розповість українській громаді, чи видавав він незаконно ліцензії на розробку родовищ нафти і газу людям, близьким до оточення Януковича? Чи не було у нього конфліктів із Юлією Тимошенко, і якщо були, то чим вони викликані? Важливо дати відповідь на питання, хто патронує Ставицького, чиї накази він виконує, на кого працює? Чи патронує його старший син Януковича, а може безпосередньо сам Янукович?

Без таких пояснень виникає закономірне питання, чи не є Ставицький елементом величезних корупційних схем? Тільки отримавши всі відповіді, можна буде дати більш об’єктивну характеристику Ставицькому, як менеджеру. А поки що виглядає так, що його аргументи про необхідність для України видобувати сланцевий газ, що це буде корисно для українського народу, виглядають сумнівними, дилетантськими і, м’яко кажучи, не викликають довіри. Тим паче, коли він каже, що у світі є понад 1 млн. сучасних свердловин з видобутку сланцевого газу, і чомусь не уточнює, що мова йде не про весь світ, а про США і Канаду, по суті, єдині країни в світі, де сланцевий газ добувається в промислових об’ємах. А якщо говорити про Європу, то заборона на видобуток сланцевого газу діє у Франції, Чехії, Болгарії, Ірландії. В Польщі компанією Exxon Mobil було здійснено буріння всього 30 свердловин, після чого проект припинив існування. В Румунії, Німеччині спроби розпочати буріння свердловин для видобутку сланцевого газу викликали величезний спротив активістів екологічного руху і пересічних громадян. Невже в цих європейських країнах люди якісь не такі, чому ж тоді вони протестують, якщо Ставицький всіх переконує, що видобування сланцевого газу не становить екологічної небезпеки? Також близько 20 свердловин пробурили у Китаї, ще одну – в Аргентині. Тобто, в усіх країнах світу, окрім США і Канади, мова поки що йде про розвідку, а не промислове освоєння покладів сланцевого газу. А щодо США і Канади, то це держави з величезною площею і невеликою густотою населення, де є безлюдні, пустельні території, на яких земля непридатна до продуктивного використання, немає водних пластів.

Якщо ж Ставицький стільки всього знає про сланцевий газ, то нехай розповість, де у світі його добувають на території із щільною густотою населення, такою, як в Донецькій і Харківській областях, поблизу великих міст, наприклад, Краматорськ (165 тисяч мешканців), Слов’янськ (118 тисяч), Дружківка (61 тисяча), Красний Лиман (23 тисячі), Сіверськ (12 тисяч), Ізюм (52 тисячі), Балаклія (30 тисяч), Барвінкове (10 тисяч), на найбільш родючих у світі ґрунтах – чорноземах звичайних, де стільки річок (наприклад, Сіверський Донець), озер, водосховищ?! Чи можливо десь сланцевий газ видобувають на такій території, як Львівська та Івано-Франківська області, де розташовані Карпати, де сейсмічна нестабільність, де дуже багато річок і джерел, які просто ідеальні для створення зон рекреації? Нехай Ставицький скаже, що буде, якщо в таких місцях пробурити свердловини і закачати у них токсичну водну суміш, що трапиться, якщо ця отруйна суміш потрапить у водні пласти, річки, озера?

Отже, чиї інтереси переслідує Ставицький, на чиє замовлення він захищає імперіалістичні транснаціональні корпорації «Шеврон», якій планується віддати на поталу Львівську та Івано-Франківську області, і «Роял Датч Шелл», яку вже запустили у Донецьку і Харківську області? Про що домовлявся 21 січня Янукович під час особистої зустрічі із віце-головою банку «Ротшильд Європа» Клаусом Мангольдом? Бо зв’язку з цією зустріччю виникає історична аналогія, що з Ротшильдами був пов’язаний кат українського народу Ульянов-Бланк з бандитською кличкою «Ленін». І багато істориків вказує, що саме родина Ротшильдів на пару із Рокфеллерами були одними із найбільш активних спонсорів Бронштейна (Троцького), Ульянова-Бланка (Леніна), за однією із версій, саме ці родини фінансували криваву революцію більшовиків, коли ротшильдівська «Роял Датч оіл» боролась із рокфеллерівською «Стандарт оіл» за нафтові родовища, розташовані на території більшовицької імперії. Фактично, ці родини фінансували режим, який здійснював геноцид проти українців, піддав нашу націю Голодомору. Отже, якщо імперіалісти Ротшильди вирішили тепер підтримати Януковича, керівника режиму бандократії в Україні, то чого нам слід очікувати? Тоді зрозуміло, яку роль відіграє Ставицький, що реалізує та захищає інтереси правлячої «Сім’ї». Як відомо, такі ж «червоні менеджери» були у Бронштейна (Троцького), Джугашвілі (Сталіна), Ульянова-Бланка (Леніна). Саме вони нищили Україну та українців, вчиняли масові розправи і звірячі катування, а пізніше будували нікому не потрібні величезні металургійні комбінати, коксохіми, гірничо-збагачувальні комбінати, отруювали українські річки, поля, землі, ліси, озера і самих українців. Саме вони потім продовжили цю лінію і будували гідроелектростанції, затоплюючи вздовж течії Дніпра десятки українських сіл. А вже за часів Брежнєва ці більшовицькі ватажки наполегливо переконували, що від спорудження Чорнобильської АЕС для українців буде одна лише користь, а тепер ці ватажки померли, а навколо атомної станції - мертва радіоактивна зона відчуження. І вона ще досі становить небезпеку для життя і здоров’я українців, буквально 12 лютого на Чорнобильській АЕС сталася аварія - завалилася крівля машинного залу. У непрацюючому машинному залі, який раніше обслуговував енергоблоки, з боку 4-го блоку біля 7-го турбогенератора обрушилося кілька підвісних бетонний панелей. Площа обвалу становить 500-600 метрів.

А тепер Янукович піднімає нову зграю яничар-манкуртів, які хочуть добити Україну і кинути нас у новий вир геноциду на початку ХХІ століття. Тепер Ставицький затято переконує українців, що видобування сланцевого газу не становить жодної небезпеки і принесе українцям лише користь, що буде дуже добре, якщо імперіалісти нищитимуть Україну, що для нас буде дуже добре, якщо нашу державу перетворять на пустельну резервацію по видобутку сланцевого газу. Чи можна припустити, що такі, як Ставицький ставлять собі за мету знищити Україну? І чи не отримав Ставицький завдання від «Сім’ї» Януковича розпочати новий геноцид проти українців? Взагалі, до якої національності він сам себе відносить? Інтереси якої нації він захищає?
Як зупинити таких, як Ставицький? Один із можливих варіантів – спитати його, чим він готовий заплатити за істинність своїх тверджень, що видобуток сланцевого газу є великим благом для українців. Чим готовий він поручитися? Чи готовий він закласти на підтвердження істинності своїх слів своє життя, чи життя своїх дітей, близьких? Як українська нація зможе його притягнути до відповідальності? Якщо його слова не справдяться, як ми з нього спитаємо? Бо ж сьогодні він – міністр, а завтра вже може ним і не бути, сьогодні він в Україні, а завтра може бути в Монако чи десь на тихоокеанських островах. Чи Ставицький думає, що йому вдасться втекти? Українська Національна Консервативна партія вважає, що не вдасться, і що Ставицький відповідатиме перед нацією за той геноцид, який він сьогодні під патронатом Януковича здійснює проти українців, і ні син Януковича, ні сам Янукович його не захистять.

Навіщо нам взагалі сланцевий газ? Сьогодні Україні треба думати не про відсталі технології видобутку газу, а про сучасні технології використання сонячної, вітрової енергії, біопалива. Хто повинен цим займатися, захищати інтереси місцевих громад? УНКП вважає, що представники органів місцевого самоврядування. Чому ж мовчать голови українських міст, які віддані на поталу імперіалістичним компаніям? Чому мовчать міські, селищні, районні, обласні ради? Де позиція голів Харківської, Донецької облрад – Сергія Чернова, Андрія Федорука? Вони готові відповідати своїм здоров’ям і життям, за ті знущання, які сьогодні здійснює правлячий режим Януковича проти української нації?

Тому УНКП вимагає негайної відставки Ставицького з посади міністра енергетики та вугільної промисловості, як людини, чий рівень освіченості, професіоналізму і компетентності не відповідає такій високій посаді. Ми вважаємо, що його перебування на посаді міністра становить загрозу національній безпеці і суперечить національним інтересам України. Також УНКП звертається до парламентських опозиційних сил та їх лідерів – Яценюка, Кличка, Тягнибока – зробити все для того, щоб зупинити сланцевий геноцид проти України та українців, притягнути до відповідальності осіб, причетних до підписання угоди між Україною та компанією «Роял Датч Шелл», якщо будуть виявлені факти особистої зацікавленості державних посадовців чи прямого підкупу, а також провести розслідування діяльності Ставицького на посадах радника Василя Джарти і голови НАК «Надра України» та притягнути його до відповідальності, якщо він дійсно причетний до корупційних схем і розкрадання державного майна та пограбування українського народу.