Некваліфікована політика нашого уряду і Нацбанку привела до втрати золотовалютного запасу

Чимало експертів говорять про можливу девальвацію гривні. Уряд, навпаки, запевняє, що цього не буде. Однак ні для кого не секрет, що головна особливість сучасної валютно-фінансової системи – це колосальні обсяги спекулятивного капіталу, що вкрай не зацікавлений саме в стабілізації валют. Наскільки міцна українська гривня?

Ми не можемо втекти від сучасного глобалізованого світу, тому забезпечити стабільність національної валюти досить важко. Стався крах ямайської валютної системи, стало дві світові валюти — долар і євро. Отже, світ фінансів ускладнюється і окремим державам зі своїми національними валютами треба докладати зусиль, щоб їх утримати.

Перш за все, слід прибрати внутрішні фактори, які знецінюють національну валюту. Насамперед — це дефіцит державного бюджету. Він в Україні є, і дуже значний, принаймні останні вісім років завдавав чималого клопоту. Закривати його можна або за рахунок нових запозичень, або збільшенням валютної виручки, з позитивним торговим балансом. Звичайно, в основі всього лежить підвищення підприємницької активності і зайнятості населення, але у нас нічого подібного не спостерігається. І витікання капіталу, порівняно з притоком прямих і портфельних інвестицій, оборотного капіталу для іноземних підприємств -- також не на нашу користь.

Таким чином, ми маємо для інфляції всі макроекономічні передумови, до яких треба додати ще величезні видатки на утримання самої держави. Ця держава проникла в усі шпаринки суспільного життя, всюди вимагає дозволів, і створює ідеальне корупційне середовище. Хабарі вже стали у нас суттєвим фактором ціноутворення. Наша держава породила на додаток товстий прошарок посередників, ускладнила процедуру експорту-імпорту. Знову ж, хабарництво на кордонах. Зрештою, вона пестить і плекає олігархат, який є надприбутковою монополією. 80% населення жебракує, а це, відповідно, призвело до падіння цілих ринків: іпотечного, ринку нерухомості, будівельних матеріалів і будівництва. Практично немає повноцінного валютного ринку, не було й немає ринку землі.

Гривня взагалі має дуже обмежений ареал обертання, не охоплює все господарське середовище. Вона живе, наче як в сезон засухи, розрізненими болітцями, біля котрих збираються невдахи, що опинилися далеко від русла повноводної ріки.

То ж маємо всі підстави для девальвації. Банки не виконують свою головну функцію — розвиток капіталу. Вони повинні кредитувати виробництво, але перетворилися на звичайних лихварів. Уряд випустив на 195 млрд. облігацій внутрішньої державної позики, з них 106 млрд. викупив Національний Банк України. І це при тому, що, відповідно до закону про банки, він взагалі не має права купувати такі боргові зобов`язання. До того ж, їх купують ще два державних банки — Ексімбанк та Ощадбанк. А головою наглядової ради цих банків поставили Ірину Носачьову, яка очолює одночасно ще й київську податкову адміністрацію. Чи припустимо, за великим рахунком, поєднувати в одній голові дві протилежні філософії — креативну і паразитуючу?

Очевидно, якби наші банки справді сповідували філософію розвитку, то це було б неможливо. Але як вони самі стали паразитами, то подальша девальвація гривні просто неминуча. За 2010-й і 2011-й роки української готівки, до речі, стало в обігу приблизно на 15% більше, ніж у 2009-му році. За 2012-й рік ще додалося 7%. Це все неправильно, адже немає приросту ВВП. В Україні зараз рецесія, всі додатково надруковані гроші стають порожніми.

Сукупний, тобто внутрішній і зовнішній, гарантований державний борг України наближається до 65 млрд. доларів. Це вже половина річного ВВП в реальних цінах. А якщо взяти зовнішній державний корпоративний борг, то він скоро сягне 140 млрд. доларів, тобто перевищить річний ВВП. Його треба обслуговувати, а це реально складає 10-12% на рік. Це величезні борги, уявіть собі лише — тільки-но народилась дитинка, а вже винна понад три тисячі доларів!

Так виникає дуже погана ситуація із золотовалютними запасами. На кінець вересня 2011-го року вони становили 38,2 млрд., а зараз лише біля 24 млрд. доларів.

Так, зараз Китай значно збільшує запаси золота. Та й Індія, Туреччина, Бразилія, і ще багато хто формує свої ліквідні запаси в золоті. Бо всім відомо, що ціна на золото постійно буде зростати, це незворотньо ліквідний ресурс.

Український Нацбанк, на жаль, в металі запасів не створив. Україна дуже мало видобуває золота, проте його можна було отримати від багатьох інших країн, що розвиваються.

Зараз у світі дві валюти — долар і євро, а також дві надпотужні економіки — США та ЄС, що мають ВВП порядку 15 трлн. доларів. В умовах світової кризи вони перейшли до так званої інфляційної моделі, тобто постійно виготовляють свою валюту і випихають її назовні. Образно кажучи, вони друкують папірці, і купують на них товари, що мають реальну вартість, найчастіше — сировину і робочу силу, в країнах, що розвиваються. До списку ліквідних товарів належить також зерно, якого Україна може мати понад 100 млн. тон щороку. Корисні копалини, вода, земля — все це становить основу золотовалютних запасів. Але існуючий олігархічний режим затягує на нашій шиї зашморг девальвації.

Можна говорити, що некваліфікована політика нашого уряду і Нацбанку привела до втрати золотовалютного запасу. З тих 24 млрд. доларів що зараз ще є, 10,5 — це борг МВФ, половину треба віддати вже наступного року. Далі маємо величезні запозичення в євробондах — майже на 4 млрд. лише за цей рік взяв собі уряд, і це без урахування муніципальних запозичень Києва, Харкова, Львова, Одеси, та інших міст. Ще є запозичення НАК Нафтогазу, Укравтодору, Укрзалізниці. Я вже не рахую банки та корпоративні структури, такі як СКМ чи Приват Групп. Взагалі, існує підозра, що наша держава більше не здатна обслуговувати борги, не те, щоб їх повертати.

20-го листопада курс гривні мусив впасти до 9,5 грн. за долар. Чому так не сталося? Бо 19-го Нацбанк і вся правляча кліка авральним методом прийняли закон про обов`язковий продаж валюти експортерами. Всі суб`єкти господарювання, які отримують валютну виручку, зобов`язані тепер 50% її продати протягом дев`яноста днів, а не ста восьмидесяти, як раніше.

Що це практично означатиме? Насамперед те, що суми на валютних рахунках в Україні (зараз це 7 млрд. доларів ) суттєво зменшаться. Тобто, суб`єкти господарювання, яким потрібні обігові кошти в іноземній валюті, матимуть їх значно менше. Банки, відповідно, втративши активи в стійкій валюті, також почуватимуться нестабільно. Звичайно, на протидію будуть застосовані схеми виводу виручки в офшори. А наша економіка, що й без того ледь-ледь дихає, зазнає ще сильнішого удушення. І ми відчуємо його вже за три місяці.

Та планується ще один удар — здирати 15 чи 16 відсотків з фізичних осіб, що обмінюють одну валюту на іншу. Але цього прагнуть вже такі невігласи, що їх слід вважати виключно економічними диверсантами. Це вже просто олігархічний рекет, чи розбій. Дрібний капітал, трудова приватна власність, весь національний бізнес при такому розкладі оголосять війну олігархам і їхній державі.


Не слід довіряти остаточно, все змінюється — це справа часу. Навіть конкурент Обами у передвиборних дебатах планував змінити долар таким чином, щоб повернути йому реальну ліквідність. То ж мене не здивує навіть повернення до золотого стандарту, бо кращого еквіваленту людство не вигадало. Альтернативою золоту може бути, хіба що, зерно.


Та це й не обов`язково — нехай собі коливаються. До речі, коли кажуть, що від зміцнення курсу валюти сильно страждають експортери, а з ними і вся економіка, то це міф. Хто думає, що покращити економіку своєї країни можна через девальвацію її валюти, той схожий на собаку, що хоче наздогнати свій хвіст. Ситуація в Україні підтверджує це цілком очевидно.

19-го листопада Україна запозичила 1,225 млрд. доларів через євробонди. Андерайтерами, ініціаторами цього запозичення були структури Моргана, котрі у нас представляє Мітюков, та ще дві російські структури — “ВТБ Капитал” (Путін з Мєдвєдєвим) і “Сбербанк” (Олександр Базаров, відомий як авантюрний фінансист). Цими запозиченнями вдалось стабілізувати гривню, однак ясно, що це ненадовго — в січні ці гроші скінчаться.

Однозначно можна говорити про те, що нам не слід накопичувати долар чи євро. Нам треба накопичувати золото й зерно — тільки тоді ми матимемо гарантоване забезпечення гривні. Інакше ми підтримуємо лише дві світові господарські надсистеми — Сполучені Штати і Євросоюз. Фактично, вони нас експлуатують для підвищення життєвого рівня своїх народів.

Але від цього страждаємо не тільки ми?

Так, страждають всі, хто не друкує долари і євро: Росія, Китай, Бразилія, і так далі.

Золото, срібло, платина і зерно — я не бачу інших речей, що мали б більше ліквідної вартості. Нехай ще вода і земля, але вже за певних обставин. Можливо, ще діаманти і високого рівня антикваріат. На нинішньому рівні кращого забезпечення для валюти немає.