Опозиція не навчилась проводити народні віче

Опозиція в особі політичних партій «Свобода», «Батьківщина» та «УДАР» 16 березня 2013 року провели у Львові акцію в рамках всеукраїнської кампанії «Вставай, Україно!». Однак, цей мітинг немає ніякого стосунку до віче, тому що народне віче – це форма висловлювання та організації народної думки та прийняття рішень. З часів свого виникнення в період Русі-України, віче завжди скликалися для ухвалення життєво важливих рішень.

Натомість ми вкотре бачимо, що зібралась група політиків, які почали виголошувати різні гасла і розпускати пір’я – хто кращий, в кого хвіст гарніший, як у павичів. Скільки можна? Потрібно припинити займатись балаканиною і штампами, від яких тхне нафталіном 20-річної і більше давнини. І не паплюжити саме поняття народного віче, народних зборів, не девальвувати їх. Кожне народне віче завчасно і детально готується, виступати повинні не політики, а делегати, представники громади. Має бути прийнятий порядок денний, зазвичай виносяться одне-два питання, по яких треба прийняти рішення. Одне – загальноукраїнське, одне – регіональне.

Загальнонаціональне питання на сьогодні може бути лише одне: Януковича – у відставку, Партію регіонів – усунути від влади, як узурпаторів, саме таке рішення має прийняти народне віче по цьому питанню. Найважливішим регіональним питанням на сьогодні є формування виконавчого органу обласної ради. Згідно із 5 статтею Конституції народ, як єдине джерело влади в Україні, може доручити обласній раді створити такий орган. Це здійснюватиметься якраз в рамках Європейської хартії місцевого самоврядування, яка ратифікована Україною, і відповідатиме духу і практиці місцевого самоврядування в інших європейських країнах.

Саме такими повинні бути дві вимоги, по яких народні віче сьогодні мають приймати рішення. І не потрібно говорити про якийсь травень, про те, що 18 травня всім треба їхати до Києва і лише там починати вимагати відставки Януковича та Партії регіонів, адже на акції у Вінниці, Ужгороді, Львові прийшли десятки тисячі людей, які нічого путнього не почули, окрім заяложених штампів та заїжджених гасел. Тому досить балаканини, у народу вже скоро урветься терпець. Акція у Львові 16 березня ще раз засвідчила, що опозиція не вміє працювати стратегічно і практично. Стратегія подальших дій не розроблена, знову йдуть розмови про якійсь закони, десятки законопроектів, які вже нікому не потрібні. В Україні наприймали тисячі законів, але це не дало ніякого результату.

Сьогодні потрібно не прапорами махати, а здійснювати реальні кроки для знищення режиму і формування справжнього народовладдя на місцях. Оце – два головних завдання на сьогодні, і їм має бути підпорядкована вся діяльність парламентської та польової опозиції.