Мітюков. Сірий фінансовий кардинал правлячого олігархату

Україна опинилась за крок до повного фінансово-економічної краху. Одна із причин такої катастрофічної ситуації – стрімке зростання державного боргу, який постійно збільшується за рахунок нових запозичень у вигляді облігацій внутрішньої і зовнішньої державної позики.
Як виглядає, до стрімкого зростання державного боргу України має пряме чи опосередковане відношення така фігура, як Ігор Мітюков. Ми вважаємо, що настав час звернути увагу на цю персону і її роль у фінансово-економічному колапсі України. Отже, в офіційній біографії Мітюкова вказано, що у 1994 році він працював заступником голови Національного банку України, згодом віце-прем’єр-міністром з питань фінансової та банківської діяльності, у 1995-1997 рр. був спеціальним представником уряду України при Європейському Союзі (м. Брюссель) з повноваженнями віце-прем'єра. У 1997–2001 рр. працював міністром фінансів України. У 2002 році заснував і очолив громадську організацію «Інститут фінансової політики». Впродовж 2002–2005 рр. обіймав посаду Надзвичайного та Повноважного Посла України в Об'єднаному Королівстві Великобританії та Північної Ірландії, а також представляв Україну у Міжнародній морській організації. У 2008 році очолив українське представництво американського інвестиційного банку «Morgan Stanley», паралельно у 2010 році Янукович призначив його позаштатним радником глави держави і членом Комітету по економічним реформам.
Тепер перейдемо до суті справи. Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) – це фінансові зобов’язання уряду, запозичення, які здійснюються начебто для того, щоб фінансувати дефіцит державного бюджету. Ці запозичення беруться під відсотки, обслуговування яких, як і повернення тіла кредиту, лягає на державний бюджет. Хто від цього виграє, хто користується цими грошима? Це таємниця за сімома печатками. Хто ж фінансує ці боргові зобов’язання уряду та відсотки по їх обслуговуванню? Громадяни України, які податковими платежами формують державний бюджет. Ми цих грошей не бачимо, їх витрачають на фінансування суддів і прокуратури, але ми ці борги повертаємо і сплачуємо по них відсотки.
Вперше такий інструмент, як ОВДП, у нас з’явився у 1995, коли ще Україна не мала своєї національної валюти. В цей період Мітюков був у Брюсселі, мабуть, вивчав досвід застосування цього механізму. Тоді цих облігацій було випущено на суму 304 млн. гривень (в еквіваленті), в наступному 1996 році – на 3,72 млрд. гривень. На той час гривня була дуже сильною, її курс коливався на рівні 1,85-1,89 грн. за долар. У лютому 1997 року Міністерство фінансів України очолив Ігор Мітюков, і випуск ОВДП був поставлений на конвеєр: у 1997 році через продаж ОВДП до бюджету було залучено 8,86 млрд. гривень, у 1998 році – 8,1 млрд. Отже, саме із приходом Ігоря Мітюкова на посаду міністра фінансів пов’язаний в часі масовий випуск ОВДП – за два роки на суму близько 17 млрд. гривень. Треба зазначити, що у 1997 році вся грошова маса в Україні (готівка плюс безготівка) складала 9,05 млрд. гривень, у 1998 році вона вже становила 10,33 млрд. гривень, а в 1999 році 14,09 млрд. гривень, тобто за два роки грошова маса зросла на 55,7%. Вже у серпні 1998 року гривня завдяки таким діям уряду знецінилася майже втричі, і її курс на багато років встановився на рівні близько 5 грн. за долар. В цей час до червня 1997 року прем’єр-міністром України був Павло Лазаренко, згодом виконуючим обов’язки – Василь Дурдинець, а в липні 1997 року прем’єром став Валерій Пустовойтенко. Посаду президента України обіймав Леонід Кучма, головою Національного банку України в цей час був Віктор Ющенко, а Микола Азаров – головою Державної податкової адміністрації.
В той же період, у 1998 році Україна розпочала продавати також облігації зовнішньої державної позики, так звані євробонди. Того ж року було отримано 1 млрд. німецьких марок і 500 млн. ЕКЮ (євро). Одним із лід-менеджерів, тобто компаній, які займалися розміщенням боргових зобов’язань уряду України на той час виступила компанія CS First Boston, швейцарсько-американський інвестиційний банк, представником якого в Україні був Олександр Базаров. До речі, CS First Boston був одним із найбільших покупців і російських облігацій, тоді були дуже високі відсотки під обслуговування цих облігацій, ті, хто їх купував, заробляли шалені гроші, це була фактично фінансова піраміда.
Отже, перший обвал гривні можна пов’язати із масовим випуском облігацій внутрішньої державної позики та єврооблігацій, яке призвело до різкого збільшення грошової маси. Необхідно з’ясувати, яку роль в цьому відіграли Ігор Мітюков та Олександр Базаров.
27 грудня 2001 року Мітюков пішов з посади міністра фінансів України, і в першій половині 2000-их років Україна щороку розміщала ОВДП не більше, ніж на 1-2 млрд. гривень. У 2002 році Мітюков став Надзвичайним та Повноважним послом України у Великобританії. До речі, з 2001 року в Лондоні працював і Олександр Базаров в банку «Credit Suisse» керівником групи по роботі з клієнтами країн Центральної і Східної Європи. В даному контексті ця держава цікава в першу чергу тим, що в числі територій, які перебувають під її контролем, є багато офшорних зон, зокрема це острів Мен, три острова, що входять в групу Нормандських островів, Гібралтар, а також в Карибському морі – Ангілья, Британські Віргінські острови, Монтсеррат, Каймани, Теркс і Кайкос, і в Атлантичному океані – Бермудські острови.
Після того, як Мітюков у 2008 році знову з’явився в Україні в якості представника «Morgan Stanley», випуск ОВДП знову набув масового характеру. Наскільки це співпадіння, а наскільки закономірність, – це питання, на яке, без сумніву, потрібно буде дати відповідь. Якщо у 2007 році було розміщено ОВДП на загальну суму 3,62 млрд. гривень, то у 2008 – 23,54 млрд. гривень, у 2009 році – 74,53 млрд. гривень. Загалом станом на 1 лютого 2007 року в обігу було ОВДП на суму 7,28 млрд. гривень, а в січні 2009 року – 29,15 млрд. гривень. Паралельно відбувалось зростання грошової маси, у 2009 порівняно з 2007 роком грошова маса зростає на 91 млрд. гривень (на 21%), а гривня знецінюється більш, ніж в 1,5 рази – з 5 грн. за долар майже до 8 грн. за долар. Отже, виглядає так, що діяв той самий механізм, що й 1997-1999 роках, з тією різницею, що тоді Мітюков був міністром фінансів, а з 2008 року представляє в Україні транснаціональне імперіалістичне утворення, яким є «Morgan Stanley».
З приходом до влади на початку 2010 року Януковича активне розміщення ОВДП продовжується. У 2010 році їх розміщено на суму 70,7 млрд. гривень, у 2011 році – на 50,3 млрд., у 2012 на 59 млрд., а в січні-березні 2013 року на 29 млрд. гривень. І якщо в січні 2010 року загалом в обігу перебувало ОВДП з різним терміном погашення на суму 85,7 млрд. гривень, то в січні 2011 року – на суму 136,2 млрд. гривень, в січні 2012 – 157,6 млрд. гривень, а станом на 29 березня 2013 року в обігу знаходиться ОВДП на суму 212,1 млрд. гривень. При чому 7 грудня 2011 року Верховна Рада дозволила випускати ОВДП не лише в гривнях, а й в доларах. Конвеєрний випуск ОВДП дійшов до того, що деякі облігації уряд Азарова продавав взагалі на 2 місяці, тобто за те, що Кабінет Міністрів впродовж двох місяців користувався певною сумою грошей, з державного бюджету треба було сплачувати десятки, а то й сотні мільйонів гривень відсотків. Більше того, основна кількість ОВДП уряду України перебуває у руках Нацбанку, зокрема, на сьогоднішній день в нього зосередилось 57% всіх ОВДП України, які перебувають в обігу. Хоча законом «Про Національний банк України», зокрема, статтею 54, НБУ прямо заборонено купувати боргові зобов’язання уряду. Фактично ж ситуація виглядає так, що НБУ кредитує злочинний уряд Азарова.
Але з початком правління Януковича пов’язане і різке зростання продажу облігацій зовнішньої державної позики. Так за період з 2003 до 2009 року Україна здійснювала продаж єврооблігацій всього чотири рази на загальну суму 2,7 млрд. доларів і 600 млн. євро. На обслуговування цих боргів треба витратити з державного бюджету 1,9 млрд. доларів і 297 млн. євро. Але в травні 2010 року Міністерство фінансів обрало лід-менеджера, тобто управляючого, для здійснення випуску та розміщення облігацій зовнішньої державної позики. Конкурс виграло три структури: JP Morgan, Morgan Stanley (який представляє в Україні Мітюков) та російський банк VTB. Згодом до цього числа додався ще один російський банк – Сбербанк, старшим віце-президентом в якому працює Базаров. Відтак з 17 вересня 2010 року до 14 листопада 2012 року (впродовж 2 років і 2 місяців) було продано єврооблігацій на загальну суму 9,6 млрд. доларів, по яких з державного бюджету треба буде сплатити 5,25 млрд. доларів відсотків (42 млрд. гривень). При чому згідно із угодою, лід-менеджери за розміщення українських єврооблігацій не отримують ніяких комісійних. За що ж вони тоді працюють? Просто так? Зрозуміло, що ні. Значить тут є якийсь прихований механізм. Чому б нам не згадати період, коли Мітюков працював послом у державі, якій належить стільки офшорів? Чи можна припустити, що й Morgan Stanley і JP Morgan якимось чином пов’язані із офшорами? Чи тримають на британських офшорах гроші Азаров, Арбузов, Соркін, зрештою, Сім’я Януковича? Може, саме тому вони так спокійно себе поводили в період краху Кіпру, оскільки їхні гроші зберігались не на Кіпрі, а на британських офшорах?
Ще одне важливе питання, на яке треба дати відповідь – хто купує облігації внутрішньої і зовнішньої державної позики? Хто є власниками боргових зобов’язань уряду, може якраз члени Сім’ї? Може саме вони наживаються на державному бюджеті, з якого сплачуються відсотки, можливо, саме тому уряд Азарова постійно випускає нові облігації? Чи причетні до цього Арбузов, Клименко, син Януковича, Соркін? Чи знає керівництво Morgan Stanley, чим займається Мітюков, про його справжню діяльність, про те, що тут може тхнути корупцією?
Тому парламентська опозиція має негайно поставити ці питання руба, здійснити секвестр бюджету, і не давати можливості правлячому режиму розподіляти нові гроші, як це відбулось на останньому засіданні бюджетного комітету, коли із суми 1,7 млрд. гривень виділили десятки і сотні мільйонів на прокуратуру, міліцію, СБУ. Потрібно негайно припинити випускати ОВДП, і створити спеціальну комісію Верховної Ради для розслідування діяльності Азарова, Мітюкова, Базарова Арбузова, Соркіна, Клименка та інших, щодо випуску, механізму розміщення облігацій, хто є їх власниками, кому вони потрапили до рук і по якій ціні. Чому б цим питання не поцікавитись прокуратурі, мабуть, це все ж таки важливіше, ніж займатись переслідуванням політичних опонентів, перетворювати Україну на політичний концтабір в центрі Європи. Тут би може й Фролова пригодилась, показала би разом з Кузьміним свою кваліфікацію, що вони не лише справи Тимошенко вміють розслідувати.
Кличко, Яценюк, Тягнибок, як лідери парламентської опозиції, мають негайно взяти ці питання на особистий контроль. Якщо самі не можете, то запросіть тих, хто знає, спеціалістів по міжнародним фінансам, вони вам розкажуть, як це робиться, проведуть майстер-класи, тренінги. Треба працювати не лише руками і язиком, а й головою. Настав час парламентській опозиції та її лідерам демонструвати свою зрілість.