Кіпр опинився у фінансовій прірві, фактично, ця держава стала банкрутом і зазнала національної катастрофи. Для нас приклад Кіпру дуже показовий з точки зору того, що може чекати на Україну в найближчому майбутньому. Адже в рейтингу країн за ризиком суверенного дефолту, складеним агенцією Business Insider у 2012 році Кіпр займав третє місце, більшим ризик дефолту був лише в Греції та Аргентині, а четвертою після Кіпру розташувалась Україна.
Одна із причин такого жахливого фінансового стану Кіпру є те, що народ Кіпру не реагував на стрімке накопичення державного боргу – з 8,4 млрд. євро у 2008 році (48,9% ВВП країни) до 13,23 млрд. євро у 2012 році (74,6% ВВП країни). Люди не виходили на демонстрації, на мітинги, вони мирилися із такою політикою уряду і вели паразитичний спосіб існування. І хоча в Кіпрі ситуація була набагато краща, ніж в Україні, адже це член Європейського Союзу, до того ж, тут діє офшорна зона, але ми бачимо, чим там все закінчилося – національною катастрофою, чергами в банкоматах, які спочатку видавали до 1000 євро, потім не більше 600 євро, після чого в більшості банкоматів взагалі закінчилась готівка, а перевести гроші на інший рахунок стало неможливим.
Європейський Союз висунув для Кіпру ряд критеріїв, але він відмовився їх виконувати. Після цього ЄС погодився надати Кіпру допомогу у розмірі 10 млрд. євро, у випадку, якщо той виконає ряд вимог, але й ці вимоги Кіпр виконувати відмовився, натомість пішов шукати допомоги у Російської Федерації і країн Близького Сходу.
В результаті Кіпр фактично зазнав банкрутства, національної катастрофи. Не набагато краща ситуація в Греції та Аргентині. Чому українці не хочуть робити висновки на прикладі цих країн? Адже фінансово-економічні параметри України свідчать про наближення колапсу. Наведемо декілька промовистих прикладів.
Агентство Moody’s у грудні 2012 року знизило рейтинг державних облігацій України на один щабель – з “B2” до “B3”, прогноз – “негативний”. Зниження кредитного рейтингу в Moody’s пояснили “слабкою інституційною стійкістю”; браком зовнішньої ліквідності, що збільшує ризик ослаблення місцевої валюти і подальшого поглиблення фінансової та економічної кризи; а також негативним прогнозом щодо української економіки в цілому. Можна сказати, що «В3» – це рейтинг вигрібної ями. Нижчим рейтингом може бути тільки «С», але в такому випадку цінними паперами України взагалі можна буде розпалювати піч.
Впродовж останніх 17 місяців золотовалютні резерви України скоротилися на 35,3% – з 38,2 млрд. доларів станом на вересень 2011 року до 24,7 млрд. доларів станом на лютий 2013 року. На кінець 2012 року державний і гарантований державою борг становив 64,6 млрд. доларів, з них державний борг – 50 млрд. доларів. У 2013 році Міністерство фінансів запланувало збільшити державний борг з 50 млрд. доларів до 60,4 млрд., або на 21%. Валовий зовнішній борг на кінець 2012 року становив 132,4 млрд. доларів, або 75,3%, а в 2013 році Національний банк взагалі почав приховувати цей показник.
Чого ж очікують українці, чи хочуть, щоб було те саме, що на Кіпрі, в Греції, Аргентині? Зрілість нації проявляється саме в тому, що її представники б’ють на сполох завчасно, а не тоді, коли вся будівля вже палатиме. Скільки можна вести карнавальний спосіб буття, існувати, як охли і люмпени? Де відповідальність, де еліта нації? Де духовна, релігійна, економічна еліта? У нас вже всі показники свідчать про повний фінансово-економічний крах. Але ж Україну ніхто рятувати не буде. Приклад Кіпру наочно це демонструє. Ця держава вирішила не лікувати хворобу згідно із рекомендаціями ЄС, хоча вона є членом Європейського союзу і рішення ЄС для неї є обов’язковими, натомість Кіпр кинувся шукати допомоги в Росії, але вона відмовилась надавати йому цю допомогу.
Для України це дуже показовий приклад, що ілюструє, як чинитиме Росія з нами, якщо у нас теж буде повний фінансово-економічний розвал держави. Російська Федерація – це монстр, вампір, який ніколи нікому нічого не дає, і готовий здерти останню сорочку. Тому думати, що в Митному союзі можна щось знайти – це утопія, там Кремль нас обдере до нитки, і Кіпр – приклад цього.
Що ж робити в цій ситуації? Треба виокремити кілька першочергових найважливіших кроків:
1. В жодному випадку не вступати до Митного союзу.
2. Відставка продажної колабораціоністської ренегатської влади правлячого режиму Януковича, Азарова, Арбузова та Партії регіонів.
3. Негайне подання позову до міжнародного арбітражного суду і припинення дії газових контрактів із Росією.
4. Негайне розірвання харківських угод.
5. Перегляд розміру орендної плати російського флоту в Україні, підняття ставок щонайменше в десять разів за його перебування на території України.
6. Жорстка фінансова монетарна політика стосовно російських банків в Україні.
7. Підписання угод з європейськими компаніями щодо транзиту їх газу територією України.
Якщо ж Україна негайно не здійснить цей ряд першочергових заходів, то найближчим часом економіка і фінанси нашої держави зазнають повного краху.
Комментариев нет:
Отправить комментарий