Янукович вступає в клан диктаторів Путіна, Лукашенка, Назарбаєва

Янукович 28-29 травня 2013 року в Астані зустрінеться з президентами країн-членів Митного союзу, диктаторами Путіним, Лукашенком, Назарбаєвим. Раніше 5 квітня Янукович заявив, що Україна має намір отримати статус спостерігача в Митному союзі, тому, ймовірно, саме це питання може стати предметом переговорів. Але що являє собою ця організація, і чому Янукович так хоче з нею співпрацювати?

Митний союз – це збіговисько диктаторів, які поневолили власні народи і нації, це спільна буцегарня Путіна, Назарбаєва і Лукашенка. Зараз вони хочуть приєднати до себе четвертого диктатора –Януковича, який схоже, вслід за ними прагне перетворити Україну на «зону» і бути тут «паханом». Про те, що цей процес перетворення України на концтабір є незворотним, свідчать дані Freedom House, згідно з якими рейтинг свободи України у 2012 році впав ще на один бал, після того, як у 2011 році він впав одразу на 3 бали. Тепер Україна розділяє 131–133-є місця з Замбією і Південним Суданом серед 197 країн світу. Ці три держави стали останніми з числа частково вільних держав, одразу після них в рейтингу вже йдуть повністю невільні, серед яких і три члени Митного союзу – Російська Федерація, Білорусія, Казахстан. По суті, у них формуються такі режими, як в Ірані, Північній Кореї.

Треба відзначити, що диктатори, зазвичай, є неповноцінними людьми, до диктатури найчастіше тяжіють особи, які в дитинстві зазнали психічних травм, для всіх них характерний комплекс неповноцінності. Швидше за все, такі фігури піддавалися в дитинстві тортурам, були забитими дітьми, які всього боялися. Для них також характерний комплекс величезної ненависті і люті. Таких людей взагалі навіть близько до влади не можна підпускати, адже серед диктаторів зустрічається дуже багато садистів, педофілів та інших збоченців. Втім, для простору, на якому розташовується Митний союз, садизм – характерна риса, яка притаманна багатьом правителям. Саме на території Білорусії, фіно-угорської тюркської конгломерації під назвою Російська Федерація і Казахстану довгі століття існував царат, а як відомо, дуже багато князів і царів Московії були садистами.

Зокрема, Іван IV, так званий «Грозний», був садистом, психічно хворою особою, який вбив навіть власного сина, отримував насолоду від того, що вбивав, катував, ґвалтував. В одному лише Новгороді у 1569-1570 роках опричники Івана Грозного вбили і закатували до смерті 15 тисяч людей. Відомо, чим закінчилося це царювання – Великою смутою, внаслідок якої Московія розвалилась і була перезаснована династією Романових. Але і з числа представників цієї династії так само було багато садистів і неповноцінних осіб. Наприклад, Петро Перший власну сестру піддав тортурам, спочатку її розтягнули на дибі, а потім пороли батогом, після цього її тримали під вартою в монастирі, особисто брав участь у катуваннях, а власного сина вбив за те, що той його критикував за жорстокість і розпусту. Катерина Друга вбила свого чоловіка, а її сина Павла Першого вбили табакеркою за відома внука Катерини Другої і сина Павла Першого – Олександра Першого.

Як ми бачимо, князі і царі Московії весь час вбивали один одного – то власних дітей, то батьків, то своїх чоловіків, то дружин. Схоже, що для них це була характерна генетична риса. Тому, як ми бачимо, на цьому просторі, який зараз формує Митний союз, якраз і культивувався садизм, людиноненависницькі схильності. Такими ж кровожерливими були і більшовики-комуністи.

Отже, будь-яка диктатура – це масові вбивства, пролиття крові. На жаль, в Україні до влади прийшла така ж популяція, яка орієнтована на пролиття крові і формування диктатури. Але генетично це не українці, це чисті манкурти, яничари. Вони вирвалися із криворізько-єнакіївської сатанинської резервації, спочатку знищили Донбас, здійснили його моральну, духовну, інтелектуальну кастрацію, а тепер хочуть зробити це і по всій Україні.

Тому головне на сьогодні завдання української громади – одним вилікуватися від цієї хвороби, іншим – не заразитися, щоб самим собі довести, що ми – європейці, цивілізована нація, яка здатна до саморозвитку, компромісів, демократії, багатоманітності і плюралізму. Українці повинні не допустити сповзання своєї держави до диктатури, а щоб цього не сталось, треба зробити все можливе і неможливе, щоб згідно 5 статті Конституції режим Януковича пішов у небуття. Це наше генеральне завдання, яке потрібно реалізувати впродовж 50 днів після Великодня. Для цього є всі правові підстави, адже 30 квітня Європейський суд з прав людини одноголосно постановив, що у справі з арештом Юлієї Тимошенко мало місце порушення статті 5 § 1 (право на свободу та особисту недоторканність) Європейської конвенції з прав людини; порушення статті 5 § 4 (право на швидку оцінку законності тримання під вартою); порушення статті 5 § 5 (право на компенсацію за незаконне тримання під вартою); порушення статті 18 (межі застосування обмежень прав). Суд вирішив, зокрема: що тримання під вартою пані Тимошенко як запобіжний захід було свавільним; що законність її тримання під вартою не було належним чином оцінено; а також що у неї не було можливості вимагати компенсації за незаконне позбавлення волі. Суд також постановив, що, з огляду на обґрунтування у судовій постанові необхідності взяття заявниці під варту твердженням про перешкоджання з її боку проведенню засідань та прояв зневаги до учасників судового засідання та суду, її право на свободу було обмежено з інших підстав, ніж передбачено статтею 5.

Отже, Тимошенко було заарештовано незаконно, а відтак і вирок їй було винесено теж незаконно, а ті особи, які здійснювали над нею суд і арешт, діяли протиправно, а отже порушували статтю 60 Конституції України, яка передбачає, що за відання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність. Отже, всі ті прокурори і судді, які були причетними до незаконних дій відносно Юлії Тимошенко мають бути затримані і постати за свої дії перед судом. А саму Тимошенко потрібно негайно звільнити. Більше того, зникли усі перешкоди для того, що партія «Батьківщина» та соратники і прихильники Тимошенко застосовували будь-які активні дії для її звільнення, а якщо міліція чи інші правоохоронні органи чинитимуть цьому супротив, то це варто розцінювати, як незаконні дії і свавілля. І якщо Янукович хоче спокійно піти у відставку, він повинен негайно звільнити Юлію Тимошенко. Адже після рішення Європейського суду з прав людини дорога до її визволення відкрита, і будь-які дії щодо визволення Юлії Тимошенко лежатимуть в площині європейського правосуддя. Звільнення Юлії Тимошенко має стати лакмусовим папірцем для того, щоб перевірити, чи Україна може стати європейською, цивілізованою державою, чи це – диктаторський анклав Московії, де живе дикунська біомаса.