Сталін і Гітлер – кати українців

Війна, яка велась комуністичною чекістською диктатурою на чолі з Джугашвілі та іншими бандитами у 1939-1945 роках, яку вони назвали «великой отечественной войной», це не наша війна, це – здійснення комуністичного геноциду проти України. А тому ніякої перемоги для українського народу в цій війні не може бути, ту криваву бійню варто розглядати лише як страшну трагедію для всіх нас, яка забрала життя десятків мільйонів українців.

Для того, щоб розставити всі крапки над «і» й показати, що для українців про жодну перемогу у так званій «великой отечественной войне» не може іти мова, наведемо ряд аргументів.

1. Потрібно чітко розуміти, що більшість населення поневолених більшовиками національних держав, які захопила комуністична Росія на чолі з Ульяновим-Бланком (Леніним), Бронштейном (Троцьким) і Джугашвілі (Сталіним), ненавиділа більшовицький комуністичний радянський режим.

Це проявилося в тому, що з початком Другої Світової війни мільйони солдат і офіцерів Червоної Армії масово почали здаватися в полон німцям. Тільки згідно із офіційною статистикою Червоної Армії, у 1941 році потрапили у полон і зникли без вісті 2,34 млн. бійців Червоної Армії. А згідно із німецькою статистикою, у 1941 році в полон потрапили 3,81 млн. радянських солдатів. Ще від 1 до 1,5 млн. солдатів та офіцерів дезертирували. Ці дані свідчать про те, що люди, які проживали на території комуністичної Росії та окупованих нею національних державах під назвою Радянський Союз, вважали, що ця імперія є для них в’язницею, і як тільки з’явилась можливість, вони почали масово здаватися німцям, оскільки вірили, що з ними прийшла свобода.

2. Відомо, що Ульянов-Бланк і Джугашвілі ненавиділи українців-арійців, а наполовину єврей Шикльгрубер ненавидів слов’ян. Гітлер ошукав українців, яким обіцяв дати можливість створити державу, він не стримав свого слова перед Бандерою, Стецьком, хоча у них були домовленості. Українці були впевнені, що вони зможуть відновити свою державу. Це не була мрія і бажання лише ОУН, це відповідало бажанням більшості українців – відновити свою державу, адже ми завжди її мали, починаючи з Русі і до Богдана Хмельницького, УНР. Українська нація завжди мала або боролась за свою державою. Але так сталось, що різні імперії, особливо хазарсько-тюркська Московія під псевдоназвою Росія, Російська Федерація, постійно нас гнобили. Гітлер та його режим згідно із нацистською доктриною вважали слов’ян нижчою расою, тому він дав наказ вбивати слов’ян, особливо українців, вважаючи нас недолюдьми.

З другого боку, на боці комуністів і Сталіна не хотіли воювати українці, як і інші поневолені більшовиками нації. Джугашвілі на початках війни розгубився і злякався, але потім у ньому перемогла його хижацька диявольська природа, і він та інші більшовицькі бандити стали на шлях звірства, примушування людей воювати проти фашистської Германії.

У 1942 році, коли Червона Армія зазнала нищівної поразки під час Харківської операції в районі Харкова і Ростова, в результаті якої було вбито, взято в полон і поранено 277 тисяч радянських солдат, а також було втрачено величезні території. Джугашвілі, зрозумівши, що ситуація остаточно виходить з-під контролю, що він зазнає поразки, пішов на нелюдський, сатанинський крок і 28 липня 1942 року видав наказ №227 «Ні кроку назад!», яким запроваджував у Червоній Армії штрафні батальйони, а також загороджувальні загони, які отримували наказ стріляти з кулеметів по всіх, хто намагався втекти з поля бою. А Георгій Жуков, начальник Генштабу Червоної Армії, 28 вересня 1941 року відправив командувачем арміями Ленінградського фронту і Балтійського флоту шифрограму № 4976: «Роз'яснити всьому особовому складу, що всі сім'ї тих, хто здався ворогові будуть розстріляні і після повернення з полону вони теж будуть розстріляні». Отже мільйони жінок і дітей Жуков письмовим наказом оголосив заручниками і погрожував їх розстріляти.

Таким чином терор проти українців здійснювався паралельно і Гітлером і Сталіним.

3. В часі збіглося два процеси. З одного боку серед українців почалось величезне розчарування, тому що Гітлер ошукав українців і посадив до концтабору верхівку ОУН на чолі з Бандерою і його братом і почав катувати, переслідувати і вбивати українців, у відповідь на що 14 жовтня 19242 року було створено УПА. З другого боку, більшовицький режим під страхом смерті змушував своїх громадян іти на криваву бійню. І людям вже просто не було куди діватися – що там смерть, що там загибель. Їм довелося рятувати себе і свої сім’ї. У зв’язку з цим українці почали битись за свою землю. Тому що українська земля опинилась під окупацією Гітлера, який почав чинити на ній масові розправи.

Але не було якогось патріотизму, героїзму, покликаного душею, українці ішли на криваву бійню в лавах Червоної Армії від безвиході. Адже і з одного, і з другого боку на них і на їхні сім’ї, дітей чекали вогонь і смерть. В цьому полягає весь трагізм Другої Світової війни для української нації. Тому більш свідома частина українців боролась за незалежність, а інша частина боролась за свої сім’ї, щоб не були вбиті їхні близькі і воювали під загрозою смерті, адже в протилежному випадку людей розстрілювали відповідно до наказу Сталіна.

4. Важливо, що Сталіна підтримали Сполучені Штати і Великобританія, коли вони зрозуміли, що їхній території загрожує гітлерівська Германія. Ці дві країни відіграли дуже важливу роль у перемозі над Гітлером. Вони відкрили другий фронт, а в рамках ленд-лізу надали СРСР військової техніки, зброї та інших товарів на суму 11,3 млрд. доларів (близько 140 млрд. доларів в нинішніх цінах).

5. Жуков і Сталін – це кати, які в часи Другої Світової війни пролили ціле море української крові. Загалом у війні загинуло щонайменше 10 млн. українців. Однак, ніякого звільнення і перемоги для нас не було, українці знищили одного хижака, але їх територію згарбав інший – комуністичний хижак. Знищили коричневого дракона, а прийшов червоний циклоп із зіркою-пентаграмою на чолі. І сил у нації для того, щоб скинути зі своєї шиї червону чуму не вистачило, оскільки страшні втрати і братовбивча війна знекровили націю.

6. Сталін під час наступу Гітлера вивіз з України всю худобу, найкращих фахівців, заводи, а те, що залишилось, було підірвано і спалено. Саме більшовики замінували Хрещатик, саме вони підірвали Успенський собор Києво-Печерської лаври, комуністи підірвали собор Архистратига Михаїла в 30-их роках. Такий самий терор пограбування здійснювали і гітлерівці, вони теж забрали все, що могли, все, що недограбував Сталін, вивозили наших людей на рабство в Германію. Потім, коли вже Сталін наступав на гітлерівців, Червона Армія без пощади бомбардувала Київ. Таким чином, Сталін і Гітлер просто влаштували на території України побоїще, це була їхня мета, тому що комуністи і нацисти генетично ненавиділи українців.

7. Джугашвілі і комуністичний режим по своїй суті були однаковими з Гітлером і нацистською Германією. Доказом цього може слугувати і той факт, що до війни СРСР разом з Германією готували кадри в спільних таборах Гестапо, СС і НКВС.

8. Опір Української Повстанської Армії, який тривав до 1954 року, вдалося придушити лише за допомогою двох операцій «Обмін населенням» та «Вісла». Внаслідок них частину українців, які проживали в Польщі, вивезли в СРСР, а далі – в Сибір. Зокрема, у 1944-1946 з Польщі до СРСР було переміщено 518 тисяч чоловік. А другу частину, близько 150 тисяч українців, поляки вивезли у західні і північні воєводства, колишні німецькі території, які їм дісталися в результаті Берлінської конференції.

9. Українців зрадила коаліція країн-переможниць, тому що сотні тисяч українців впродовж кількох років після війни видавалися Сталіну Черчілем і Рузвельтом. Це люди, які боролися проти більшовицького режиму і встигли виїхати на Захід, перебували в інфільтраційних таборах для переміщених осіб, і їх повертали в СРСР, після чого ешелонам гнали в Сибір, в концтабори на катування.

Ось яка страшна трагедія спіткала українську націю. Але хто ж нав’язує нам цей алгоритм святкування 9 травня? Це роблять чекісти-кадебісти та регенерована комуністична номенклатура і бандити, злодії в законі, які сьогодні правлять Україною. Зараз саме кадебістів найбільше залишилось живими з числа осіб, які мають статус учасника бойових дій. Адже всі, хто знищував ОУН-УПА до 1954 року, отримали статус учасників так званої «великой отечественной вони». І саме їх найбільше з числа ветеранів Другої Світової війни живе на території України. Тому в нас 9 травня відзначають кадебісти, які були головними організаторами і виконавцями знищення Української Повстанської армії.

Отже, що ми святкуємо 9 травня? Які пісня співаємо? Про яку взагалі перемогу може йти мова, якщо комуністи довели країну до руїни, а їхню чорну справу продовжили бандити-кадебісти, які сьогодні при владі, і нова комуністична номенклатура? Саме вони винні в Чорнобильській трагедії, саме Комуністична партія разом з Хрущовим споганила Дніпро, побудувавши електростанції, затопивши наші славетні сакральні території, місця, де розташовувалася Запорізька січ. Саме вони перетворили Донбас на депресивний, зруйнований регіон. А зараз їхні спадкоємці, комуністично-бандитський режим Януковича довів до банкрутства державу, перетворили українців на карнавальну біомасу, а самі стали мільярдерами, саме вони довели державу до стану, коли 80% громадян ведуть жебрацький спосіб життя, а 50% працюють лише на їжу.

Відтак, для українського народу немає ніякої перемоги, є лише трагедія. І від цієї трагедії ми до цього часу не можемо оговтатись. Тому святкування 9 травня – це справжня похабщина, наруга, в цей день треба плакати і молитись, по всій Україні слід влаштовувати молебні, а не сатанинські гульбища.

Особливо це стосується Києва, який зазнав найстрашнішого удару під час Другої Світової війни, місто було знищене комуністами та фашистами. Тому кияни ніколи не пробачать Попову та іншим посіпакам Януковича, які 9 травня влаштовують гульбища на кістках жертв фашистсько-комуністичної окупації. Чому мовчать предстоятелі українських церков – Шевчук, Філарет, Мефодій, Сабодан? Якщо вони не в змозі створити єдину українську помісну церкву, яка служитиме Богу і молитиметься за людей, а не задовольнятиме інтереси попів, то, можливо, їм варто вчинити як папа Бенедикт XVI і зректися престолу?

І де наша парламентська опозиція? Де її лідери – Яценюк, Кличко, Тягнибок? Де Катеринчук, Порошенко, Гриценко, Балога? Чому вони всі мовчать? Куди поділися?

Українська Національна Консервативна партія звертається до українців. Схаменіться, скільки можна це терпіти, іти до прірви? Настав час вилікуватися від цієї хвороби, як зробили інші нації, наприклад, угорці, греки, де посилюються праві національні консервативні сили, де відбулося оздоровлення нації від мультикультуралізму і космополітичного лібералізму. Треба брати приклад з Ізраїлю, який захищає свої національні інтереси не лише на власній території, але й по всьому світу. Так і ми повинні діяти, щоб відродити велику Русь-Україну, як спадкоємницю арійської, скіфської держави.