Україна живе в стані техногенної, фінансової і політичної катастрофи

Янукович і його правлячий клан в результаті своїх дій поставили Україну в умови, коли наша держава живе стані техногенної, фінансової і політичної катастрофи.

Сьогодні понад 50% молоді хоче виїхати з України, при чому, це люди, які мають вищу освіту, професію, вони затребувані, як особистості, але тут, в Україні, не можуть себе реалізувати. А взагалі, до 80% молодих людей, які чогось досягнули, не пов’язують своє майбутнє з Україною. Це – катастрофа.

Це – люди, які досягнули високого рівня, які можуть створювати велику кількість додаткового капіталу, доданої вартості, тобто це – представники інтелектуального людського капіталу, і якщо ці люди хочуть покинути нашу державу, то це означає, що умови життя в Україні абсолютно ентропійні, коли людина не може тут дихати. Формально тут начебто є повітря, але людина відчуває, що як особистість, вона тут гине.

В результаті спостерігається наступна картина. Модель кланово-олігархічного капіталізму себе вичерпала. Коли в помаранчеві часи була хоча б олігополія, коли існувало до 10 різних фінансово-корпоративних груп, то сьогодні ми перейшли фактично до кланової монополії. Тобто є лише Сім’я Януковича. Зараз вони оприлюднили свої декларації, там мова йде про сотні мільйонів доларів, про величезне майно, яке росте наче на дріжджах. Все населення бідніє, а якась маленька групка людей стає мільярдерами і наближається до статусу мультимільярдерів. Природно, що люди, бачачи таку страшну соціальну несправедливість, мовчати вже не хочуть.

Трамплін, по якому ми заскочили в поточний тиждень – це Кіпр, а друга подія – це стихія в Україні, яка повністю проілюструвала безсилля існуючого режиму, продемонструвала, що цей режим жадібний, зухвалий, цинічний, готовий брехати на всі рівнях і ні за що не відповідає. Він їсть тільки сам, він споживає тільки для себе, а всіх інших українців він розглядає як біомасу. Ми побачили, що на випадок стихійного лиха, врятуватись нікому не вдасться, і побачили повну некомпетентність, безпорадність влади у вигляді Азарова, Попова, Януковича, призначених ними губернаторів. З другого боку, приклад Кіпру показав, що фактично в Україні може зараз відбутися те ж саме з грошовою системою. І підтвердженням цьому стало те, що впродовж січня, лютого, березня і кількох днів квітня 2013 року уряд Азарова вже випустив облігацій внутрішньої державної позики майже на 30 мільярдів гривень, в середньому, під 12-14% річних. Тобто, вже за 3 місяці вони здійснили внутрішні запозичення на 3 мільярда євро.

Це означає, що дохідна частина державного і консолідованого бюджету практично порожня. Це означає, що на пенсії, зарплати вчителям, лікарям, бюджетникам, соціальні допомоги багатодітним сім’ям грошей вже не вистачає. Щоб покрити ці витрати, від яких залежать десятки мільйонів людей, необхідно здійснювати ці запозичення. По суті, уряд випускає папери, боргові зобов’язання, векселі і розміщує їх на ринку. Але хто їх купуватиме? Купувати їх вже нікому. Тоді Національний банк здійснює рефінансування декількох банків, наприклад, «Ощадбанку», «Ексімбанку», «Укргазбанку», «Дельта банку». При цьому облікова ставка НБУ становить 7,5% річних, він додає ще 2% і під 9% НБУ кредитує ці банки, які за ці кредити купують ОВДП. Але банки купують облігації вже із дохідністю під 14%, тобто спокійно мають маржу 5%. «Нафтогаз України» свій статутний фонд теж поповнює за рахунок цих облігацій. В результаті банки накопичують ОВДП, а коли їм треба віддавати гроші Нацбанку, вони замість кредитів віддають ці облігації. Відтак Нацбанк накопичує боргові зобов’язання уряду. Це – шулерство, афера, корупція. Формально по закону Нацбанк не має права купувати боргові зобов’язання уряду, але тут він їх начебто не купує на первинному ринку, а не третинному, вторинному ринках. По економічним законам це категорично не можна робити. В результаті сьогодні в обігу знаходиться ОВДП на суму 212 млрд. гривень, з них майже 123 млрд. перебуває в руках НБУ. Але якщо ОВДП випущено пд. 12-14%, то щороку їх треба обслуговувати. А де брати гроші? Вони беруть гроші з нас, з платників податків.

Народ розуміє, що буде так, як на Кіпрі, народ починає нервувати. Громадяни бачать безпорадність влади перед якимось стихійними лихами, техногенними аваріями. Ось ціла станція згоріла за 8 годин в Донецькому краю, яка давала 2% електроенергії України, 20% електроенергії Донбасу. Місто з населенням 12 тисяч, яке обслуговувало цю станцію, лежить в руїнах, ніхто нічого не знає, закрили людей, як в концтаборі. І нічого. Начебто так і має бути. А завтра може ще якась станція згоріти. Наприклад, зупинився один із реакторів на Запорізькій станції, кажуть на плановий ремонт, а може не на плановий? 4 квітня щось на електростанції в Дарниці в Києві горіло. Практично ми живемо в стані технологічної, техногенної катастрофи, ми живемо в стані фінансової катастрофи і відповідно політичної катастрофи.

Ця політична катастрофа почала проявлятися безпосередньо у Верховній Раді, яка виступає концентрацією протистояння. Група, що політично окреслена як Партія регіонів, а фактично це – Сім’я, і ті, хто обслуговує цей клан, і лідер цього клану Янукович перейшли всі межі. Янукович хоче, щоб всі жили по його «понятіям» і «понятіям» його дітей, і щоб всі обслуговували його самого і його дітей. А людина тоді задумується, для чого ж я народився, щоб все моє життя пішло на те, щоб обслуговувати рецидивіста і його дітей? В результаті почався конфлікт. Цей конфлікт вийшов на поверхню стосовно Києва. Київську громаду Сім’я, розуміючи, що з тріском програє вибори, позбавляє можливості обрати ваду, яка буде мати довіру і компетентність для управління Києвом, і почне розгрібати ці авгієві стайніі, які були створені Черновецьким і його групою, Ющенком і так далі. І от Янукович та його група в особі Рибака та інших, не дали цей процес вирішити.