Бортничі: чи повториться чорнобильська трагедія?

Київ і вся Україна в ніч з 10 на 11 квітня 2013 року опинились на межі масштабної екологічної та техногенної катастрофи у зв’язку із проривом дамби на полі №3 Бортницької станції аерації, площею 106 гектарів (1 кілометр квадратний).

Попов та інші представники окупаційного режиму в місті Києві намагаються нас запевнити, що нічого страшного на станції в Бортничах не сталося, що прорив був діаметром всього один метр, що затопило територію площею лише 2 гектари, що нечистоти і лайно в Дніпро не потрапили, що самим Бортничам, які розташовані за 3 кілометри від станції нічого не загрожує. Після їхніх висловлювань складається враження, що, на їхню думку, все це нормально, що все так і має бути, що під Києвом так і мають відбуватися екологічні катастрофи. Але ж те, що сталося в Бортничах – це продовження тих екологічних та техногенних катастроф, які траплялися в Україні впродовж останніх тижнів. Спочатку вищі державні чиновники запевняли нас, що все добре, коли не впоралися із снігопадами, потім приховували інформацію про реальний стан справ на Вуглегірській теплоелектростанції, яка вщент згоріла за вісім годин, тепер так само заспокоюють з приводу аварії в Бортничах.

Такого штибу заяви ще раз демонструють, що на чолі української столиці, та й всієї української держави, стоять некомпетентні дилетанти, які поводять себе як типові окупанти – думають лише про власне збагачення, і повністю нехтують інтересами громади.

Але ж Попов вже запевняв нас, що на станції в Бортничах ніякої аварії не буде, хоча скільки експертів попереджали і київську владу, і уряд Азарова: на станції аерації може статися лихо. Однак, ніяких реальних запобіжних заходів, як виглядає, так і не було вжито. Чому тепер ми знову маємо вірити Попову? Він нас запевняє, що діаметр прориву дамби складає всього 1 метр. Але для чого ж тоді знадобилося аж 5 тисяч мішків з піском і для чого всю ніч працювали аж півтисячі рятувальників МНС і військовослужбовців президентського полку? 5 тисяч мішків піску мають об’єм приблизно 150 кубічних метрів. Дуже важко повірити, що такий величезний об’єм знадобився для того, щоб залатати дірку діаметром 1 метр. Тоді виходить, що ширина дамби складає до сотні метрів, що, звичайно, не може відповідати дійсності.

Також, якщо врахувати, що прорив дамби стався за одними даними о 17 годині, за іншими – о 19, а ліквідували прорив , як вони стверджують, о 2 годині ночі, то нечистоти витікали з мулового поля №3 щонайменше 7 годин, а може, і всі 10. Для прикладу, середня швидкість Дніпра складає 0,5-1 метр на секунду, тобто 1,8-3,6 кілометрів на годину, отже навіть при швидкості течії Дніпра нечистоти могли поширитись на відстань від 13 до 30 кілометрів. А треба ж іще врахувати, що при прориві дамби спостерігається ефект гідроудару, і тиск викликає швидкість води, яка значно перевищує швидкість течії річки. Тому всі ці небезпечні речовини могли потрапити не лише в самі Бортничі, але й уразити територію, радіусом в десятки кілометрів. Крім цього, треба мати на увазі, що всі ці нечистоти, лайно і мул із вмістом солей важких металів цілком можуть потрапити в підземні води, а вже потім – безпосередньо у Дніпро, і тоді життя і здоров’я всіх громадян України, які п’ють воду з найбільшої річки України, опиниться під загрозою.

В цій ситуації також виникає питання: чому ліквідація наслідків прориву дамби вночі здійснювалася лише із використанням ручної роботи рятувальників та військових президентського полку? Як сталося так, що не було можливості застосовувати техніку? Якщо у нашій державі стоїть питання про те, щоб посилити контроль за приватним життям громадян України, то без проблем встановлюються тисячі відеокамер спостереження, вводяться іменні залізничні квитки і паспорти з біометричним чіпом, а коли мова йде про життя і здоров’я мільйонів українців, то прорив на дамбі латають вручну мішками з піском, так, начебто ми повернулися в часи Древнього Єгипту, коли раби лише своїми руками будували піраміди для фараонів?

Чому ніхто не говорить, яка висота цієї дамби, скільки мільйонів кубометрів нечистот знаходиться на полі №3, скільки кубометрів лайна витекло, чи є там солі важких металів, якщо є, то яких? Чому до цього часу не опублікований склад того, що витекло. Якщо правлячий режим не може впоратися із очисною станцією, то про який видобуток сланцевого газу в Україні може йти мова? Адже ця технологія ще більш страшна і шкідлива, ніж нечистоти на полігонах в Бортничах. Не можуть вирішити прості проблеми, а хочуть займатися питаннями, які в рази складніші і в десятки разів небезпечніші, ніж Бортничі.

Невже трагедія Чорнобиля так нічого і не навчила можновладців, тих осіб,які сьогодні узурпували всі найвищі посади у виконавчих органах влади в Україні, окупантів української столиці, нащадків комуністично-кадебістської номенклатури? Хто ж тоді захистить киян і всіх українців від масштабної екологічної катастрофи, яка на них може очікувати через аварійний стан очисної станції в Бортничах? А де в цих умовах поділися народні депутати, обрані в мажоритарних округах Києва? Де Сергій Терьохін, Віталій Ярема, Володимир Яворівський, Віктор Чумак, Андрій Іллєнко, Ксенія Ляпіна, Олександр Бригинець, Володимир Ар’єв, Володимир Бондаренко, Олександр Чорноволенко, Леонід Ємець, Дмитро Андрієвський? Де ці народні обранці, які мають захищати інтереси киян? Чому парламентська опозиція мовчить, коли в небезпеці життя їхніх виборців? Чому мовчать лідери об’єднаної опозиції Яценюк, Кличко, Тягнибок? Де поділися Гриценко, Катеричнук, Порошенко? Чому вони не приїхали на станцію в Бортничах, чому не привезли із собою кореспондентів, чому не проведені брифінги, прес-конференції, чому не вимагають пояснення Попова і Гереги, чому не зустрічаються з ними? Де Азаров, Вілкул, Клюєв, секретар РНБО? А якщо їх всіх немає, то, можливо, настав час все ж таки застосувати механізм 5 статті Конституції, про що Українська Національна Консервативна партія вже стільки часу говорить і перейти до моделі реального народовладдя?