Ахметов та його роль в українській руїні

Національний Банк України оприлюднив дані відносно платіжного балансу України за перший квартал 2013 року. Ці дані підтверджують те, на чому ми наголошуємо впродовж останніх місяців: що країна, як на державному рівні, так і на рівні підприємницьких структур, банківського сектора перебуває в занепаді.

Це вже не просто криза, а повний колапс. Це видно хоча би з того, що запозичення, які здійснюються банками та іншими секторами, перевищують їхні виплати. Зокрема, у березні, згідно із звітом, банки за допомогою середньострокових і довгострокових кредитів залучили 598 млн. доларів,а виплатили лише 305 млн. доларів (дельта складає 293 млн. доларів), а інші сектори отримали надходжень 659 млн. доларів, а здійснили виплат 686 млн. доларів. На жаль, і державний сектор управління, і приватні сектори економіки страждають від однієї і тієї самої проблеми. По суті, вони є банкрутами, і для того, щоб підтримувати себе на плаву, щоб приховати свою збитковість, банкрутство, вони застосовують механізм фінансової піраміди, здійснюють так зване перекредитування, покриваючи старі борги за рахунок нових, більших запозичень.

Виглядає так, що класичним прикладом застосування цього механізму може слугувати група System Capital Management (СКМ), одноосібним власником якої є мільярдер Рінат Ахметов, який за версією ізраїльського видання Forbes займає 12 місце в світі у списку найбагатших євреїв, а його статки оцінені в 15,4 млрд. доларів.

До групи СКМ входять компанії Метінвест і ДТЕК, Перший Український Міжнародний Банк і Ренесанс-Капітал, АСКА і АСКА-Життя, телекомунікаційна група Vega, Медіа Група "Україна" і видавничий холдинг "Сегодня Мультимедіа", ЕСТА Холдинг (нерухомість), Український Ритейл (роздрібна торгівля), UMG (видобуток глин), Паралель (оператор ринку нафтопродуктів), HarvEast (сільське господарство), Український Аптечний Холдинг, машинобудівний холдинг "Гірські машини", транспортний холдинг "Портінвест" та інші.

Розглянемо один із останніх прикладів того, як структури, що належать Ахметову, продовжують брати нові борги. В березні 2013 року компанія ДТЕК здійснила запозичення у формі випуску євробондів, розрахованих на 5 років під 8,125%. Проведемо невеликий аналіз. Із суми 600 млн. доларів щороку треба віддавати 48,75 млн. доларів для обслуговування цього боргу, а загалом, окрім тіла кредиту, компанії доведеться віддати ще й 243,75 млн. доларів відсотків впродовж 5 років. Якщо відсотки на обслуговування цих євробондів складають 8,125%, то прибуток компанії ДТЕК тепер має бути вищим, ніж ці відсотки. Виникає два важливих питання: по-перше, під що компанія ДТЕК отримала ці гроші? Чи давала вона якусь матеріальну гарантію, чи було закладено під розміщення цих євробондів якісь об’єкти? Чи були віддані в заставу якісь виробничі активи? І друге питання – куди ці гроші будуть вкладатися? На що вони підуть? На поповнення обігових коштів, чи на модернізацію, чи на закупівлю обладнання? Чи їх просто проїдять, чи за рахунок цих коштів знову будуть приватизовані якісь державні об’єкти? Наприклад, шахти, теплоелектростанції, обленерго. Отже, на що витрачаються ці кошти? Для чого їх брати?Адже бере лише одна компанія, а боржниками, по суті, стають всі українці, вся держава. Чи здійснюється за рахунок цих запозичень модернізація, реконструкція підприємств? Чи споруджуються нові сучасні об’єкти, які б займалися високотехнологічним виробництвом і створювали нові робочі місця? Наприклад, фабрики чи заводи з виготовлення сучасних комп’ютерів, телевізорів, автомобілів тощо?

Ми розглянули лише один приклад, як структури Ахметова здійснюють запозичення. Але насправді таких випадків достатньо багато. Їх можна розділити на три групи.

По-перше, це залучення коштів шляхом розміщення єврооблігацій. Так, у 2013 році, окрім розміщених компанією ДТЕК в березні євробондів на суму 600 млн. доларів, в квітні нею було додатково розміщено єврооблігацій на суму 150 млн. доларів.

У 2011 році інший підрозділ групи System Capital Management – Metinvest випустив семирічні єврооблігацій на суму 750 млн. доларів під 9% річних, лід-менеджерами розміщення виступили банки Credit Suisse, Deutsche Bank, ING, The Royal Bank of Scotland і ВТБ Капитал. На обслуговування цього боргу компанії Ахметова доведеться витратити 472,5 млн. доларів впродовж наступних 7 років.

У 2010 році вже згадувана компанія ДТЕК розмістила 5-річні євробонди на суму 500 млн. доларів під 9,5% річних, на обслуговування яких їй доведеться витратити 237,5 млн. доларів.

По-друге, це залучення внутрішніх кредитів. Наприклад, компанія «Гірничі машини», що входить в структуру СКМ, у 2013 році отримала 3-річний кредит у Дочірнього банку Сбербанку Росії (Київ) на суму 250 млн. гривень. У 2012 році для «Західенерго» Ощадбанк відкрив кредитну лінію на суму 410 млн. гривень на 1 рік під 15,6%. У 2011 році агропромисловий холдинг HarvEast, засновниками якого є «СКМ» Ахметова та «Смарт» Новинського, взяли кредитів на 380 млн. гривень, з них 110 млн. гривень у Промінвестбанку на 1 рік. А 2010 році 1-річну кредитну лінію на 100 млн. гривень Ощадбанк відкрив для «Дніпроенерго». Які ж доходити мають бути у компанії, що сплачувати такі великі відсотки по гривневим кредитам? Де в Україні є можливість легально отримувати такий високий прибуток?

По-третє, це залучення зовнішніх кредитів. Наприклад, у 2013 році компанія ДТЕК отримала 10-річний кредит на суму 107 млн. євро у німецького Landesbank Berlin. У 2012 році ДТЕК взяв кредитів на суму 416 млн. євро у Сбербанку, Газпромбанку, UniCredit та ING. В цьому ж році Metivest завдяки 3-річному синдикованому кредиту залучив 325 млн. доларів під ставку LIBOR+4,75%. У 2011 році ДТЕК отримала 5-річний кредит у Сбербанку Російської Федерації на 500 млн. доларів, а також отримала кредитну лінію в розмірі 10 млрд. рублів (близько 330 млн. доларів) терміном на 5 років у Russian Commercial Bank, що входить до групи ВТБ. А Metinvest завдяки синдикованому 5-річному кредиту від банків Deutsche Bank, ING, Natixis, UniCredit, WestLB AG, BNP Paribas залучив 850 млн. доларів під ставку 3%+Libor.

Отже, фактично, структури Ахметова вже занурились в борги, але Ахметов не зупиняється, він знову випускає євробонди, залучає нові кредити, після чого бере участь у нових конкурсах щодо приватизації державних підприємств. Тому виникає питання, чи не виділяється частина грошей, залучених компаніями Ахметова у вигляді кредитів та розміщення єврооблігацій, на приватизацію державних об’єктів? Схоже, що Ахметову вже не достатньо Донбасу, він поступово здійснює фінансово-економічну окупацію Києва, зокрема, отримав контроль надоб’єктами на Андріївському спуску, на Контрактовій площі, над Центральним універмагом на Хрещатику, над «Київенерго». Але чи покращується від цього життя киян?

Однак, зважаючи на вище описані величезні боргові запозичення, які продовжують здійснюватися структурами Ахметова, можна висловити версію, що насправді СКМ вже може бути банкрутом. Схоже, що Ахметов діє по тій же схемі, що й уряд Азарова, який щотижня здійснює нові багатомільярдні запозичення, в тому числі, щоб профінансувати повернення старих боргів. Ахметов набирає все більше кредитів, але чи змінює він на краще менеджмент, чи здійснює капіталізацію того чи іншого об’єкту, модернізацію, високотехнологічне переоснащення? Виглядає так, що його система тримається просто за рахунок перекредитування і вичавлення з неї не лише прибутку, але й частини необхідного доходу, амортизації тощо.

Варто сказати, що Ахметов не є винятком, й інші кланово-олігархічні групи, схоже, працюють за подібними моделями, за рахунок нових запозичень. А оскільки зараз запозичення брати все важче, оскільки посилюється світова системна економічна криза, то фінансова ситуація цих груп дедалі погіршується, і наближається той момент, коли може впасти їхня піраміда. Хто в такому випадку повертатиме багатомільярдні борги компаній та структур, що належать кланово-олігархічним групам? Чи не ляже цей борговий тягар на плечі місцевих громад чи української держави? І куди подінуться об’єкти, які, можливо, були закладені для отримання цих позик? Чи не може статися так, що одного ранку українці прокинуться, а їм вже нічого в цій державі не належатиме? А може нас вже комусь продали, може, ми вже є рабами, але ще про це знаємо, можливо, вже завтра всі об’єкти змінять своїх власників, які десятками тисяч викидатимуть своїх робітників на вулиці?