Україна: Крах кланово-олігархічної моделі наближається

Янукович, уряд Азарова-Арбузова та їх діяльність призвели до того, що стосунки між Україною та Міжнародним валютним фондом є складними і переживають не найкращі часи. Не секрет, що Україна, як держава, і суб’єкти, які її представляють – Кабінет Міністрів і Національний банк – повністю провалили і завели в глухий кут відносини з Міжнародним валютним фондом, членом якого з-поміж 188 держав є і Україна. І ці стосунки лише постійно погіршуються. Ситуація ускладнюється тим, що помаранчева влада Ющенка-Тимошенко, і біло-блакитна влада Януковича та Азарова взяли в борг мільярди доларів у МВФ. Але треба наголосити, що брали ці гроші олігархи, а віддавати доводиться всім українцям, і не просто віддавати, а ще й платити відсотки. Дуже важким в плані виплат є якраз 2013 рік, оскільки в цьому році Україна має повернути МВФ 5,8 млрд. доларів.

Як в такій ситуації чинять розважливі уряди і керівники держав? По-перше, вони взагалі не беруть у борг грошей, але якщо беруть, то одразу думають і про те, як їх віддавати, і не перекладати цей тягар на плечі своєї нації, народу. На жаль, при владі в Україні стоять представники олігархату, корупціонери, злодії, а в цілому – мафіозний режим бандократії. Це особи, які мають хижацьку природу, безвідповідальні, не професіонали, дилетанти, жадібні клептомани. Вони не думають про інтереси української нації, українського народу, української держави, а лише про власний шлунок, гаманець і про своє особисте збагачення. Вони поклоняються не Богові, а мамоні, золотому тільцю. І беручи багатомільярдні борги, ці особи абсолютно не думали, як їх потім повертати.

На жаль, ми бачимо, що нинішній уряд Азарова-Арбузова, і в цілому режим Януковича обрали найгіршу модель повернення боргу, яку тільки можна уявити. Оскільки МВФ розпізнав їхню сутність і не йде з ними на жодні переговори,усвідомлюючи, що правлячий в Україні режим весь час хоче з ними зіграти в донбаські наперстки, МВФ зайняв дуже жорстку та об’єктивну позицію: не йти з цією владою на жодні компроміси. Але тепер весь тягар цих боргів правлячий режим перекладає на українців. Бо ж Янукович та Азаров розуміють, що повертати гроші треба, адже в протилежному випадку будуть заарештовані їхні рахунки, нерухомість, яхти, будинки, і правляча в Україні плутократія стане невиїзною. Тому вони змушені віддавати МВФ гроші відповідно до всіх міжнародних правил. Але вони їх віддають за рахунок усіх українців, фактично сформовано борговий вир низхідного типу, і правляча кліка затягує нас всіх у цей вир. Так, у 2012 році Україна повернула МВФ 3,7 млрд. доларів, а в 2013 році треба повернути 5,8 млрд. доларів, з них виплачено лише 1,33 млрд. доларів, а залишається ще 4,5 млрд.

Найстрашніше в даній ситуації те, що Янукович та Азаров використовують модель так званого перекредитування, яка полягає в тому, що погашається борг перед МВФ, але при цьому уряд здійснює нові запозичення ще під більші відсотки. Таким чином сукупний державний борг України не лише не зменшується, а навпаки – зростає, і його структура стає гіршою, відсотки на обслуговування ще більшими, і відповідно експлуатація всіх українців стає просто звірячою.

Але наслідки цього одразу не помітні, вони, так би мовити, відтерміновані, бо нові борги беруться на 5, 7, 10 років. При цьому накопичується величезна маса відсотків, які потрібно буде віддавати, окрім самого тіла боргу. Але цей тягар, на перший погляд, не є достатньо видимим. Можна сказати, що будується боргова піраміда, яка поступово лягає на плечі українців, і її на початках не відчуваєш, цей тягар стане відчутними через 3-4 роки, коли потрібно буде повертати і тіло боргу, і обслуговувати відсотки. Але вже зараз в уряду немає можливості хоча б фінансувати виплату відсотків по старих боргах, вони виплачуються за рахунок нових запозичень. Отже, це – фінансовий, економічний крах, а далі має настати й політичний крах, бо політика – це концентрований вираз економіки, це споріднені частини єдиного процесу.

Однак, пересічні українці цього не відчувають, тому що вони не розуміють високих фінансово-економічних технологій, 90% українців живе на рівні побутової свідомості, і тримає в пам’яті події лише двотижневої давнини. Ось цим і користуються кланово-олігархічна влада, правляча Сім’я Януковича.

Вихід з цієї ситуації лише один. В Україні має згуртуватися потужна, духовна верства моральних людей, професіоналів, активного віку, таких, якими колись були козаки-характерники, які повинні врешті-решт врятувати націю. Адже сьогодні питання треба ставити руба: або буде українська нація і держава, або вона загине, так як зараз гинуть Кіпр, Греція та інші країни, які потрапили у борговий вир. Тому сьогодні основне завдання – негайне усунення від влади Януковича та Азарова, тому що кожен день їхнього перебування при владі наближає геополітичну та геоекономічну поразку сучасної України, і те, що впродовж останніх місяців вони займаються лише здійсненням нових багатомільярдних запозичень – це свідчення повного краху правлячого режиму, як менеджерського організму, який повинен забезпечувати національні інтереси.

Тому врешті-решт, лідери парламентської та позапарламентської опозиції, громадські активісти, моральні та духовні авторитети мають зібратися, обговорити ту критичну ситуацію, яка сьогодні склалася, і прийняти план дій, першочергових кроків, які потрібні для того, щоб врятувати Україну. Інакше потім, коли почнеться незворотна ланцюгова реакція розпаду, буде вже пізно.

В такому випадку відповідатимуть не лише ті, хто перебуває зараз при владі – Янукович, його Сім’я, Азаров, Арбузов та інші. Але відповідальність ляже також і на лідерів парламентської опозиції – Кличка, Яценюка, Тягнибока, – і на керівників церков, духовенство, відповідати будуть також економісти-професіонали, директори інститутів, які чомусь мовчать і не б’ють в набат, не говорять, в якому критичному стані зараз перебуває українська держава і українське суспільство. Головне завдання сьогодні – не допустити повторення Руїни, яка настала в Україні у 1666 році і після поразки УНР в 1921 році. Бо майбутні покоління нікому цього не пробачть.