Медведчука спонсирует Россия, но эффективность его проекта нулевая

Виктору Медведчуку, бывшему высокопоставленному чиновнику времен Леонида Кучмы, за год массированной рекламной кампании так и не удалось донести до жителей страны суть того, что скрывается за вывеской «Украинский выбор». Работу пиарщиков штаба можно признать провальной.

Колоссальные траты на рекламу «Украинского выбора» в Киеве обычно принято связывать с кумовством Медведчука и российского премьера Дмитрия Медведева.

Он скупой человек, поэтому сам он не тратит деньги, его явно спонсирует Россия. Но это ошибка России, ведь проект абсолютно неудачный, социологические исследования это подтверждают. Нет сомнений, что Медведчук, на самом деле, на этом проекте, используя российское руководство и деньги, просто в очередной раз наживается. Его жена с ее медийными возможностями и имиджем содействует Медведчуку в этом. По сути, у них общий налаженный бизнес. В этом плане, как они умеют зарабатывать деньги, им можно только позавидовать. Но с точки зрения эффективности проекта, это полный ноль.

Янукович і його режим перебувають у фінансовій агонії. Кіпр наближається?

Україна з кожним днем перебування при владі режиму Януковича та уряду Азарова-Арбузова все глибше занурюється в економічну руїну. Фактично, українська держава вже опинилась в борговому зашморзі.

Так, за офіційною інформацією Державної казначейської служби у 2013 році станом на 8 квітня на обслуговування державного боргу вже було витрачено 7 млрд. гривень, а на погашення самого тіла боргу – 14,8 млрд. гривень. Таким чином, з державного бюджету за три місяці на обслуговування і погашення державного боргу було витрачено 21,8 млрд. гривень, тобто в середньому виділяється 7 млрд. гривень на місяць.

В той же час, згідно із даними Міністерства фінансів, за січень-лютий видаткова частина державного бюджету склала 56,6 млрд. гривень, тобто в місяць держава витрачає 28,3 млрд. гривень. Як ми бачимо, четверта частина всіх видатків, або ж 25% спрямовується на обслуговування і погашення боргів. На це виділяється більше грошей, ніж на оборону, громадський порядок, безпеку, судову владу, охорону навколишнього природного середовища, охорону здоров’я та освіту і науку разом взяті. Разом на всі ці статті видатків у січні-лютому виділялось менше 6 млрд. гривень на місяць.

Навіщо нам такі люди при владі, які фактично кинули нас в борговий вир і ще й мають нахабність розповідати, як нам добре живеться? Які довели Україну до того, що фактично ми, українці, працюємо лише на обслуговування та погашення боргів? І кожен тиждень правлячий режим продовжує збільшувати державний борг. Якщо впродовж 3 місяців 2013 року на його обслуговування і погашення витрачено 21,8 млрд. гривень, то за цей же період тільки облігацій внутрішньої державної позики було розміщено урядом Азарова-Арбузова на 29 млрд. гривень, а їх же теж треба буде обслуговувати в середньому під 8-14% річних, на що буде витрачено додатково ще мільярди гривень, які належать українському народу.

І хоча було взято 29 млрд. гривень нових боргів, показники державного бюджету все одно не виконуються. Якщо дохідна частина держбюджету на 2013 рік запланована у розмірі 362,8 млрд. гривень, то в середньому в місяць це становить 30,2 млрд. гривень, натомість у січні-лютому доходи держбюджету складали в середньому 27,3 млрд. гривень, тобто 90% від запланованої суми. А видаткова частина затверджена на 2013 рік в розмірі 412,1 млрд. гривень, або 34,3 млрд. гривень на місяць, однак в січні-лютому видатки складали 28,3 млрд. гривень в місяць, або 82,5% від запланованої суми.

Тобто навіть попри багатомільярдні запозичення, бюджет не виконується, відбувається недофінансування, в першу чергу вчителів, освітян, працівників культури, дитячих садочків, шкіл. Те, що спостерігається зараз – це фінансова агонія правлячого режиму. Це – фінансовий крах. Тому зараз треба не гроші виділяти на нові статті видатків, як було зроблено 4 квітня на антиконституційному зібранні народних депутатів-путчистів, а негайно вводити секвестр державного бюджету. Бо буде як на Кіпрі, який вже за крок від дефолту. Але чому мовчать люди? Де економісти, де фінансисти? Різні дилетанти з ранку до вечора щось нам розповідають з екранів телевізора, хоча взагалі в економіці і фінансах нічого не розуміють. А де професіонали, чому вони мовчать?

Тому кожен день перебування при владі Януковича, Азарова, Арбузова, Клименка, Соркіна та інших представників правлячого режиму погіршують економічне становище України, затягують ще більше борговий зашморг на шиї української держави. Чим швидше ці особи будуть усунені від влади, тим більше в української нації та української держави буде шансів врятуватись від остаточного занепаду і руйнації.

Де в цих умовах парламентська опозиція? Чому вона не звертається до українського народу, чому в областях не проводяться наради, форуми, віче за участю народних депутатів і депутатів місцевих рад та міських голів? Оскільки гроші з державного бюджету все одно розбазарюються, то, можливо, настав час місцевим громадам припинити перераховувати свої кошти в казначейство, де вони так чи інакше будуть вкрадені? Сьогодні всім треба взяти на озброєння принцип: порятунок потопаючих справа рук самих потопаючих.

Рибак, Макеєнко, Звягільський мають бути негайно усунені від влади

Рибак 8 квітня 2013 року підписав антидержавні рішення, так звані закони, які були прийняті путчистським збіговиськом народних депутатів 4 квітня 2013 року на вулиці Банковій. Як відомо, саме зібрання народних депутатів-путчистів та прийняття ними так званих законів є антиконституційним. Оскільки Рибак підписав ці рішення, то він поставив себе поза законом. Після цього стало зрозуміло, що Рибак несе персональну загрозу українському національному суверенітету, українській державі та українській нації. Тому його стерилізація має відбутися якомога швидше.

Мабуть, все-таки вік дає себе взнаки. Психологічні, фізичні, емоційні перенавантаження призвели до повної втрати ним відчуття реальності. Після останніх висловлювань Рибака складається враження, що людина неадекватно сприймає себе і оточуючий його світ. Лікарі у випадках, коли в людини з’являється манія величі, пов’язують це з різними психічними комплексами та відхиленнями.

Зрозуміло, що Рибака потрібно негайно усувати з посади голови Верховної Ради. Три парламентські опозиційні партії повинні чітко подивитися, скільки у них є голосів, і скільки не вистачає для цього. Після чого їм треба зустрітися із Симоненком та лідерами фракції комуністів і запропонувати їм здійснити відставку Рибака спільними зусиллями. Якщо комуністи відмовляться, то треба їм поставити альтернативу, що разом з Рибаком буде усунений і перший заступник голови Верховної Ради Калетнік. Але можна це зробити і без комуністів, для цього слід здійснити інвентаризацію «вільних» депутатів. Однак, «тушки» мають здати свої мандати. Якщо ж «тушка» не хоче здавати мандат, то тут можна згадати і про українські традиції, згідно з якими зрадників-іуд окунали в дьоготь, а потім в пір’я, і випускали їх в центрі міста.

Треба зробити все для того, щоб під «тушками» просто земля горіла. Для цього можна проводити вуличні вистави про зрадників у великих містах України, особливо в тих, звідки вони родом. Потрібно зібрати групи активістів, які прийдуть у ті школи, де навчалися «тушки», де вчаться їхні діти, туди, де працюють їх близькі, розклеювати відповідні листівки, що нація розшукує своїх зрадників. Всі «тушки» мають бути стерилізовані, їм немає місця в головному законодавчому органі влади.

Але головний удар треба завдати по Рибаку, Макеєнку, голові регламентного комітету, і Звягільському. Ця трійка має бути усунена негайно, як головні організатори путчу. Вся інформація про Рибака, про його сина, про всі його оборудки має бути оприлюднена. Чи мав він відношення до привласнення землі, до ухвалення незаконних рішень? Врешті-решт, це один із батьків Партії регіонів, він належить до центрального її ядра, до тих, хто народив цей антиукраїнський проект. Об’єднана опозиція має створити відповідну кризову групу щодо стерилізації Рибака і цього ядра. Вся інформація про них, про їх можливу причетність до КДБ теж має бути якнайширше висвітлена, чи давали вони підписку про співпрацю із комуністичними спецслужбами, чи належать вони до кремлівської агентури? Особливо потрібно поставити в центр цього моніторингу і сканування Звягільського, як одного з тих, хто належить до серцевини антиукраїнських сил.

Парламентська опозиція повинна перейти до реальних кроків для того, щоб врятувати Україну від остаточної руїни. Час гасел і закликів закінчився, треба починати займатися реальними справами. Тому парламентська опозиція має весь час оприлюднювати, в тому числі і на своїх офіційних сайтах, свій план дій, і звітувати перед громадянами про його виконання, про результати своєї роботи.

Укрзалізниця має підвищувати якісь і швидкість перевезень пасажирів, а не запроваджувати іменні квитки

Козак, міністр інфраструктури, разом з Азаровим, з 6 квітня 2013 року, запровадили норму щодо вказування прізвища в залізничних квитках. До них таку новацію робив ще один дилетант, цього разу помаранчевий – Червоненко, який, зайнявши крісло вбитого Кирпи, не придумав нічого кращого, ніж запровадити іменні квитки і підняти на них ціни. З того часу, ціна залізничних квитків весь час зростає.

Отже, як ми бачимо, помаранчева влада Ющенка, Червоненка та інших, і влада Януковича, Азарова, Арбузова, Козака діють так само. Вони налаштовані лише на те, щоб захищати інтереси кланів і завдавати шкоди українцям. Як помаранчева влада Ющенка почала розвалювати залізничну систему, так нинішній режим здійснює те саме. Ми вже дожились до того, що у нас перманентно десятками зупиняються і виходять з ладу нікому не потрібні Хюндаї, а Колесніков та Азаров досі не понесли відповідальності за те, що придбали це залізяччя. Середня швидкість потягів в Україні становить 40 кілометрів на годину, і потяги ці такі страшні, що нагадують товарняки, в яких сталінці і гітлерівці перевозили людей в концтабори і на заслання, вокзали брудні. В Європу практично їздити неможливо, зняли майже всі потяги, немає можливості комфортно і швидко їздити, наприклад, в Польщу. Хоча, Янукович і Азаров постійно говорять про євроінтеграцію України. Але яка може бути євроінтеграція, якщо на кордоні з Польщею діє практично залізна завіса, як в комуністичні часи? «Укрзалізницю» майже повністю розікрали, процвітає корупція. А міністр інфраструктури Козак разом із своїм шефом Азаровим в цих умовах завдав українцям ще один клопіт і вигадав іменні квитки.

Хіба так діють в розвинених, цивілізованих, європейських державах? Наприклад, сусідня Польща підвищує якісь і швидкість перевезення пасажирів залізницею, а не займається всілякими дурницями, на зразок запровадження іменних квитків.

Українська Національна Консервативна партія вже наголошувала на цьому, і ще раз підкреслює: іменні залізничні квитки запроваджуються для того, щоб слідкувати за українцями, за їх рухом. На кожного збирається інформаційне досьє. Режим хоче знати, що робить кожен громадянин, куди він їздить, чим займається. Такі, як Козак, і будують в Україні суспільство так званої «Матриці».

Отже, УНКП робить висновок, що цей режим треба негайно гнати залізною мітлою. Зрозуміло, що уряд Азарова, Арбузова, Козака треба притягувати до відповідальності, усі ці дилетанти-міністри мають відповісти за всю шкоду, яку завдали українському народу та українській державі. Не можна таких недолугих, бездарних, некомпетентних людей пускати на державні посади. Вони, як виглядає, не вміють нічого, окрім як красти, лизати чоботи своїм господарям і нищити технічні структури, керувати якими їх поставили їх старші бандити-товариші, пахани. Тому УНКП вимагає негайного скасування цієї комуністично-фашистської норми щодо продажу залізничних квитків із вказуванням прізвища. Це веде в умовах диктатури, яка сьогодні усталилась в Україні, до тотального стеження за громадянами України.

Також ми вимагаємо негайної відставки міністра інфраструктури Козака за некомпетентність, перевищення службових повноважень і завдання шкоди національним інтересам України. На нашу думку, об’єднана опозиція та її лідери – Яценюк, Кличко, Тягнибок – мають підтримати нашу ініціативу, і саме такими конкретними справами підвищувати дієвість парламентських опозиційних сил. Настав час перейти від гасел і закликів до практичної діяльності і реальних справ.

Путч 4 квітня призвів до двовладдя в Україні, опозиція тепер може формувати свій уряд

4 квітня в Україні фактично склалося двовладдя. Тепер парламентська опозиція може розпочати формування свого уряду, спираючись на ті міста та області, які її підтримають.

Перед голосуванням у Верховній Раді питання щодо призначення виборів в Києві опозиція сказала: у нас є свій кандидат, у нас вже все розписано. Після того, як лідери парламентської опозиції виступали на мітингу біля Верховної Ради, піднялась лише одна людина – Порошенко. Мабуть, треба було розуміти, що узгоджений кандидат від опозиції, очевидно, також узгоджений і з групою Льовочкіна – це Порошенко. А Льовочкін, Фірташ, Порошенко, Азаров, Рибак – це все одне і те саме, вони всі, схоже, вийшли з одного інкубатора. Виходило так, що Порошенко – це той, хто в цілому лягає на простір. І головне, що він, як виглядає, профінансував багатьох мажоритарників. Я думаю, що криза, яка була у Верховній Раді 4 квітня, коли виступив Гриценко і ще кілька людей – це було невдоволення Порошенка і його групи, що за день за цього вони не змогли набрати більшість, як йому обіцяли, щоб були вибори в Києві, і щоб він був єдиним кандидатом від опозиції. Зламався якийсь сценарій. Я думаю, що Сім’я вирішила, що їй ці ризики не потрібні, хоча Льовочкін і міг обіцяти, що Порошенко свій хлопець. Сім’я жорстко пішла на те, щоб не дати провести вибори в Києві.


Посол США Тефт їздив у Донецьк і там йому зробили собачу виставу охлів. Він же приїхав не презервативи роздавати і не пійло наливати. Він приїхав говорити про те, як в Донецькій області підняти нові технологічні уклади. Щоб люди могли перекваліфікуватись і заробляти гроші. А вони йому зробили так би мовити «наш привіт Чемберлену». Схоже, що до цього може бути причетним і Янукович. Без нього ж у Донецькій області нічого не можна зробити. Якщо зібралась група охлів з цими плакатами проти посла США, то фактично вони Януковича просто кинули в унітаз. Тому що уряд грошей тепер від МВФ не отримає, а зараз якраз в Україні працює місія МВФ і призначено нового представника МВФ в Україні. Від Європейського банку гроші вони теж не отримають. Грошей немає, а 5 мільярдів доларів в цьому році треба віддати Міжнародному валютному фонду. А Азаров не знає, де йому ці гроші зараз брати, тому що їх фізично немає.

Правлячий режим організував конфлікт в Києві, 4 квітня ми побачили, що й в опозиції теж почалися якісь процеси, тому що не пройшла група Порошенка на вибори в Києві, як планувалось, в Києві тепер тупик щодо виборів, Верховну Раду 4 квітня розкололи, а це було повністю неправильно – збиратися в іншому місці, щоб намагатися провести так звану виїзну сесію Верховної Ради. В мене таке враження, що Януковичу спеціально радять якісь його вороги, а він на це ведеться. Я думаю, що у них працюють люди Медведчука, які сказали: дивіться, яка була хороша схема в кінці 1999 на початку 2000 року, коли ми тоді Ткаченка скинули. От давайте ми зараз те саме зробимо. І вони повели Рибака на заклання. Після цього шлях Рибака, як політика, закінчився, він повинен негайно йти у відставку. Це було нелегітимне зборище, люди які там зібралися, мабуть, не розуміли, що вони повністю порушують Конституцію, і найстрашніше, що вони створили прецедент. Тепер ми, керуючись вчинком, який вони зробили 4 квітня, можемо спокійно провести в Києві збори, створити тимчасовий комітет управління, прийняти рішення, назначити якийсь банк, наприклад, «Хрещатик», сказати всім суб’єктам господарювання відкривати тут свої рахунки, і гроші в казначейство не посилати, і можемо збирати всі гроші, говоримо, що податок тепер буде тільки з покупки і продажу, ПДВ ліквідуємо, інші податки ліквідуємо, і в нас будуть через тиждень черги стояти. Отже, 4 квітня було створено двовладдя. Є одна Верховна Рада, є друга Верховна Рада. Тепер опозиційна Верховна Рада, спираючись на ті міста і області, мерів і голів облдержадміністрацій, які її підтримають, може створити свій уряд.

Росія і Білорусія здійснюють економічну експансію в Україну

Путін 3 квітня 2013 року доручив «Газпрому» повернутися до проекту будівництва газопроводу «Ямал-Європа 2». Після цього 5 квітня голова правління «Газпрому» Олексій Міллер і керівник польської компанії «ЄвРоПолГаз» Мирослав Добрут поставили підписи під меморандумом про взаєморозуміння. Згідно і проектом, магістральний трубопровід «Ямал-Європа 2» постачатиме газ до Європи через територію Білорусії та Польщі в обхід України.

Треба зазначити, що в Європейському Союзі найбільшими імпортерами російського газу є Німеччина, Італія і Польща. При цьому, за будь-якими нормами максимум третина, тобто 33%, імпортного газу може йти з одного джерела, а в Німеччині частка російського газу в структурі споживання вже перевищує 40%, в Польщі вона становить понад 60%. Тоді виникає питання: навіщо цей новий газопровід Польщі і Німеччині? Тим більше, вони є членами ЄС, і на них поширюється норма щодо поступового переходу на альтернативні джерела енергії. Спалювати газ для опалення – це дикунство, лише відсталі країни з нерозвиненою економікою можуть собі це дозволити. Нормальна розвинена країна повинна від цього відмовитись, і використовувати газ лише на якісь хімічні сполуки, добрива. Спалювати газ для металургії – це анахронізм, так діє лише Україна. Отже, Польщі збільшення імпорту російського газу не потрібне, Німеччині – теж. Чи вони збираються масово будувати нові хімічні заводи,металургійні комбінати чи використовувати газ для опалення? ВВП ж не зростає, навіщо в умовах другої хвилі світової кризи збільшувати імпорт природного газу? Навпаки, треба всіма способами зменшувати його споживання.

Що стосується Білорусії, то те, що ця держава робить, дозволяючи на своїй території будувати газопровід в обхід України, - це, звичайно, її право. Але ми повинні у своїх стосунках з Білорусією також захищати свої економічні інтереси. Очевидно, що всі розмови про братні стосунки між нашими країнами вже не мають ніякого сенсу. В умовах капіталістичної економіки для сюсюкання вже немає місця. Єдиною мотивацією може бути лише прибуток. Тому й Україна повинна поводити себе щодо Білорусії відповідним чином. Відносини між Україною та Білорусією мають будуватись на основі взаємної вигоди і рівноправності. Натомість, сьогодні ми бачимо цілком протилежну картину. У 2012 році дефіцит зовнішньоторговельного балансу між Україною та Білорусією склав 2,8 млрд. доларів. В той час, коли Україна експортувала в Білорусію товарів і послуг на 2,25 млрд. доларів, імпорт з Білорусії склав 5,07 млрд. доларів.

Тому нам потрібно припинити дозволяти режиму Лукашенка функціонувати суттєво за рахунок українського народу. Складається враження, що в Україні утворилась якась пролукашенківська п’ята колона, яка здійснює економічне пограбування України. Треба задати питання: хто завозить з українського боку білоруські нафтопродукти, на чиї вони йдуть автозаправки, хто власники цих оптових і роздрібних баз? Хто «кришує» роздрібну торгівлю білоруськими товарами з рук? Фактично в Україні вже сформоване білоруське економічне лобі, але х то ж за цим стоїть? Хто дає право масово встановлювати на території України тисячі кіосків з білоруською продукцією? Особливо багато цих торгових точок в Києві. Якщо Попов і Голубченко не хочуть займатися цим питанням, то може настав час, щоб народ сам почав зносити ці кіоски? Нам білоруські продукти не потрібні. В Україні достатньо виробників, які можуть виготовляти якіснішу продукцію сільського господарства, легкої, текстильної і хімічної промисловості. Це просто безвідповідальна грабіжницька політика, яка не дає постати українському аграрному класу та вітчизняним промисловим підприємствам.


І коли різні дилетанти, наприклад, міністр доходів і зборів Клименко, говорять, що українського сільськогосподарського виробника треба обкласти податком у розмірі 7%, то чому ж не обкладають податками продукцію з Білорусії, яка взагалі не є членом Світової організації торгівлі і здійснює просто розбійницьку економічну політику на нашій території? Взагалі, може скластися враження, що Клименко є проплаченою креатурою Лукашенка. Білоруських виробників треба негайно викидати з нашого ринку. Ми повинні перейти на українські продукти. Україна в змозі сама виготовляти мило чи зубну пасту, розфасовувати каву або чай. Чому ми несемо такі величезні втрати? Це все кримінальні схеми, штучний імпорт. Якщо проти нас Білорусія і Росія проводять торгову, економічну, фінансову, енергетичну війну, то й Україна повинна давати відсіч і захищати свої економічні інтереси і національного виробника від білоруської та російської експансії.

Але ми бачимо, що ні Янукович, ні Азаров, ні Арбузов, Клименко, Соркін не вміють, не здатні, не хочуть захищати фінансово-економічні та енергетичні інтереси України. Тому їх треба усувати із їхніх посад і негайно відправляти уряд Азарова-Арбузова у відставку. Партія регіонів разом із путчистами Рибаком та Єфремовим мають бути усунені від влади, як абсолютно некомпетентна політична структура, яка не здатна захищати національні інтереси України.

Чому в цих умовах мовчить парламентська опозиція? Ви ж народні депутати, вас обирав український народ, коли ви почнете захищати його інтереси?

Янукович і його режим довели українців до відчаю. Ще крок - і почнуться коктейлі Молотова

Опозиція у випадку з призначенням виборів в Києві зазнала поразки. Він висловив думку, що ситуація загалом в Україні продовжує бути близькою до вибуху, і після Великодня в українському суспільстві почнуть наростати протести.

Україна – це християнська держава. Тому, я думаю, що до 80% громадян усвідомлюють, що зараз триває Великий піст. Всі розуміють, що в цей період треба не переходити межу. Тому, я вважаю, що це дуже важливий фактор, і люди думають, що треба ще трохи почекати.

Україна зараз нагадує величезний казан, в якому дуже багато різних речовин. Вогню поки що ще бракує, розуміння, що робити теж бракує. Але в цей казан весь час додаються нові компоненти, вони варяться. Другий фактор полягає в тому, що ніхто не хоче перейти Рубікон, коли треба буде стріляти і просто знищувати ворога. Але перші прояви цього вже є. Коли з’являється така ненависть і відторгнення цієї правлячої касти, олігархату, що вже є люди, які починають кидати в них сніжки, бити палицями, то це для них дуже небезпечно. Практично, залишився ще крок, і почнуться коктейлі Молотова! Це буде наступним етапом. Адже в цій державі неможливо себе реалізувати.

В країні 50% населення працює лише на їжу і на якісь дрібні примітивні розваги. 80% людей живуть в бідності, середнього класу майже немає. А правляча каста показує: у мене «Порше», у мене джип, і хизується цим. Але сьогодні вони в тебе є, а завтра їх в тебе не буде.

Що треба робити, наприклад, Галині Герезі, після того, як вона оприлюднила свою декларацію? Їй зараз треба негайно йти у відставку і складати із себе повноваження, як і її чоловікові, і тихенько займатися бізнесом. Інакше після Великодня в Києві кілька «Епіцентрів» можуть просто згоріти. Тому що народ більше не може терпіти цю несправедливість. Якщо в Києві не призначать вибори, то відбудеться вибух. Ми вже до цього вибуху підійшли.