28 дек. 2009 г.

Становлення національної буржуазії та середнього класу в Україні

Розвиток держави та нації пов’язаний із формуванням національної буржуазії. Якщо етнос не усвідомлює необхідності створення умов для її становлення, тоді він ніколи не перетвориться на повноцінну націю, яка, своєю чергою, не зможе розбудувати ефективну, потужну, креативну державу.

Проблема творення національної буржуазії для України є надзвичайно гострою. Саме нездатність українського етносу сформувати повноцінну національну буржуазію й призвела до того, що українська нація, яка має власну територію, мову, культуру, традиції, не спромоглася утворити власну національну державу й останні три століття була колонією різних імперій.

Після 1991 року, коли Україна відновила свою національну та державну незалежність, минуло вже 18 років, але головне завдання на шляху побудови держави європейського типу й досі не виконано: не сформовано потужної національної буржуазії. 18-річний розвиток України після відновлення незалежності засвідчив невиконання основного завдання трансформаційного процесу: не відбулося якісної зміни соціально-економічної структури суспільства та формування її ядра – національної буржуазії. І досі не вибудувані малий та середній сегменти національної буржуазії, а економічна політика держави не націлена на створення основи стабільності суспільства – середнього класу приватних власників.

На відміну від України в усіх державах, де нації визволялися від імперського гніту, державне будівництво очолювала національна буржуазія, котра найбільше опікується розвитком економіки та соціуму, в якому функціонує. Тому панівна владна еліта країни повинна насамперед дбати про формування економіко-правових умов для розвитку національної буржуазії, особливо дрібної та середньої.

Повний текст: http://soskin.info/news/2810.html

25 дек. 2009 г.

Повертаючи борги вкладникам, Тимошенко досягає кількох цілей

Виплата боргів «Родовід банку», «Укрпромбанку», «Надра банку» - не альтруїстичні прагнення Юлії Тимошенко, а жорсткий, холодний, хижацький розрахунок.

Держава повинна нести відповідальність перед людьми, які надали свої гроші в користування приватним комерційним банкам. Але над цими банками є безпосередній керівник – Національний Банк України, який видавав ліцензії комерційним банкам, який відповідає за їх статус і діяльність, і за те, що власники цих банків не є злодіями. «НБУ мав слідкувати, щоб банки не збанкрутіли. Але цю функцію не виконав.

Таким чином, прем’єр-міністр Юлія Тимошенко отримала додаткові можливості закріпити свої позиції. Вона почала компенсувати депозити вкладникам «Родовід банку», і їй вдалось це зробити. Тепер вона роздає борги «Укрпромбанку», який штучно доведений до банкрутства, і бере на себе борги банку «Надра». А це найбільші три банки, які мали близько 3 мільйонів вкладників.

Сьогодні «Укрпромбанк» і банк «Надра» фактично ліквідовані. І зараз їхні активи вливаються в державний банк «Родовід», який перед цим був куплений державою. Зокрема 6 мільярдів гривень вкачали в «Родовід», порядку 6 мільярдів пішло на борги «Укрпромбанку» і 7 мільярдів зараз дають «Родовід банку», щоб він компенсував борг вкладникам «Надра» - це фактично 20 мільярдів гривень. Звідки ці гроші? – З держбюджету.

І виникає питання, навіщо Тимошенко це робить? Для чого прем’єрці домовлятись з власниками цих банків (з тими, хто довів їх до банкрутства і вкрав гроші), про те, що вона вирішить проблеми вкладників, які майже були готові вийти на вулиці з акціями протесту.

На мій погляд, таким чином Юлія Тимошенко досягає кількох цілей.

• Вирішує проблеми вкладників банків, за що отримує гроші від власників цих банків. «Вона не притягує їх до кримінальної відповідальності, не дає наказ почати слідство, а йде іншим шляхом – вона їх прикриває».

• Демонструє людям, як турбується про їхні інтереси, гроші, вирішує їхні проблеми. «Мовляв, я вирішила проблеми «Родовід банку», вирішую проблеми «Укрпромбанку» і вирішу проблеми банку «Надра» – Голосуйте за мене!».

• Паралельно формує величезний державний банк, якому немає аналогів, на базі трьох приватних систем. «Тимошенко з’єднує три банки в один, збирає величезну систему розповсюджених філіалів, вкладає під них величезний капітал. Це далекоглядний крок. Можливо, вона готує цей банк під свою групу. І якщо вона стане президентом, цей банк може стати для неї дуже серйозним фінансовим джерелом».

• Відрізає кінці, щоб ніхто не зрозумів, що насправді відбувалось в цих банках, і хто причетний до крадіжки цих грошей. Окрім цього, в її руки попадають всі кредити і історії. «Таким чином Тимошенко зможе контролювати величезні маси фізичних осіб, бізнес. І побудувати велику мережу залежності».

Тобто все це не альтруїстичні прагнення, а жорсткий, холодний, хижацький розрахунок. І мета одна – розширити зону свого впливу, впливу своєї кланово-корпоративної структури.

23 дек. 2009 г.

Масові акції можуть бути тільки проти кандидатів

Народ не вийде на Майдан за кандидатів в президенти, але може вийти проти плутократії і олігархії.

На мою думку, не буде ані Майдану за Тимошенко, ані Антимайдану за Януковича, оскільки в більшості український народ не підтримує жодного з кандидатів. І особливо після останніх економічних негараздів, епідемії, тощо.

Переконаний, що якщо раніше люди з різних міст України були готові стояти на Майдані за Юлію Тимошенко за 50 грн. добових, сьогодні прем’єру на це розраховувати не прийдеться. Менше ніж за 150 грн. цього разу ніхто в Київ не поїде. І за такі гроші поїдуть тільки ті, хто матиме час і бажання подивитись столицю.

Але якщо почнеться газовий конфлікт з Росією, що може статись між першим і другим туром виборів народ може вийти на Майдан проти всіх – проти олігархії і плутократії. І ніхто не знає, з чого це може початись. Спонтанні виступи починаються несподівано. Це загроза для країни, але в першу чергу це велика загроза для олігархів. А стояти за кандидатів українці не стануть. Це, як кажуть «дурень думкою радіє.

22 дек. 2009 г.

Об’єднання «під Ющенка» можливе лише на словах

Спроби об’єднати національні, ліберально-консервативні сили – агонія Віктора Ющенка.

Всі кандидати в президенти, що сповідують праву ідеологію, дуже різні. Кожен з них має власний план дій і сьогодні вже ніхто не вважає діючого Президента лідером. Тому союз «під Ющенка» неможливий.

Всі розуміють, що на президентських виборах Віктор Ющенко набере максимум 3%. І для Гриценка, Яценюка, Тягнибока, Костенка, він не є перспективним, об’єднуючим кандидатом. Тому це об’єднання залишиться тільки на словах.

Про об’єднання на парламентських виборах, на мій погляд, сьогодні говорити зарано. Спочатку потрібно провести вибори президентські, потім до місцевих органів влади. При чому перед цим потрібно змінити виборчу систему до місцевих органів влади, а потім - до Верховної Ради, обов’язково запровадити відкриті списки в окремих округах, і тільки після цього говорити про якісь об’єднання на парламентських виборах.

Сьогодні Віктор Ющенко виглядає безперспективним і на парламентських виборах. Всі хочуть почекати, подивитись скільки голосів 17 січня він набере. А після результатів буде видно, з ким варто мати справу.

8 дек. 2009 г.

Парламент, обраний за закритими списками, Україні не потрібен

Зміна виборчого законодавства має відбуватись цивілізовано. Якщо депутати на це не підуть, не виключені революційні заходи, спроби зламати супротив олігархічної плутократії, яка засіла у Верховній Раді.

Зміна виборчої системи в Україні конче необхідна. Термінових змін потребує не тільки виборча система на місцевому рівні. Змін потребує і виборча система на парламентському рівні - вибори до Верховної ради мають відбуватись за відкритими списками.

Те, що законопроект, поданий депутатами від НУНС, підтримала більшість фракцій, дуже важливо. Це було вимогою всіх європейських країн і Ради Європи, оскільки українське виборче законодавство не відповідало європейським нормам. Тому ВР просто повинна негайно прийняти зміни до закону про вибори до місцевих органів влади, щоб 30 травня 2010 року провести вибори на базі мажоритарно-партійного принципу. Також важливо, щоб в великих містах вибори мерів відбувались в два тури. Потрібно розділити функції між мером, виконавчою владою в місті і головою міської ради. Виконавча влада має бути відділена від нормативно-інструктивної бази.

Якщо ВР намагатиметься знову відтягувати час, щоб в решті не прийняти цей закон, на мій погляд, можна чекати на збурення народу. Верховну Раду, яка не хоче приймати такий закон потрібно просто розганяти.

Крім цього, важливо, щоб в законі була закріплена норма, щоб вибори дострокові не впливали на проведення виборів чергових. Зокрема, термін діяльності мера має завершуватись не залежно від того, обрали його на дострокових чи чергових виборах. І в Києві мають теж проводитись вибори 30 травня 2010 року. За мажоритарним принципами, відкритими списками і двома турами. І ці питання мають бути закріплені в новому законі.

Змінивши закон про вибори депутати повернуть Україну на шлях європейської демократії. Зараз на жаль ми з цього шляху зійшли і йдемо в помилковому напрямі. І питання виборів, якраз є ключовим.

3 дек. 2009 г.

Реприватизація – патологічна брехня прем’єра

Тимошенко «пресує» великий бізнес, з метою отримати гроші і підтримку на виборах.

Пригадайте «ігрища» і гучні скандали навколо приватизованих підприємств, які влаштувала Юлія Тимошенко, коли перший раз стала прем’єром. Зараз, на мій погляд, ситуація повторюється – прем’єр знову намагається залякати крупний капітал.

Тимошенко піднімає ставки. Їй потрібні гроші і вона залякує Коломойського, Новинського і інших. Мовляв, якщо ви мене не підтримаєте, не дасте мені грошей на виборчу кампанію, якщо не підете під мене - на вас чекають дуже складні часи. Я почну вас пресувати і забирати ваші компанії. Тим паче, що я потужна, сильна і буду президентом.

Але президентом Юлія Тимошенко навряд чи стане, а якщо і стане у неї не буде такої влади, щоб перевести в державну власність приватизовані підприємства. Більше того, на погляд експерта, це суперечить попереднім діям Тимошенко. Вона хотіла продати Одеський припортовий завод тому ж Коломийському, але в останній момент їм не вдалось домовитись. Тому ці погрози – патологічна брехня прем’єра.