31 мая 2013 г.

Янукович знищує Україну?


Янукович, як виглядає, поводить себе неадекватно. Можна висловити думку, що більшість його рішень не призводять до покращення ситуації, вони лише нагнітають її, сприяють соціальним зіткненням, збуренням, наростанню соціальної напруги, погіршенню фінансово-економічної ситуації.

Для людей, які здатні до аналізу, вже зрозуміло, що кінець не тільки для правлячого режиму, а й в цілому для України, як державної системи, наближається. Для того, щоб зробити подібний висновок, вже не треба бути економістом чи фінансистом. Класичний приклад – це те, що уряд для того, щоб розрахуватися за єврооблігації 2003 року і віддати 11 червня 1 млрд. доларів, 30 травня вирішив здійснити позачергове розміщення доларових ОВДП на внутрішньому ринку, тому що на зовнішньому ринку ці облігації вже ніхто не купує, навіть під високі відсотки.

Виникає питання: де ті гроші, які були взяті у 2003 році, куди вони поділися. Тепер треба цей мільярд повертати, а як він був використаний, чи покращив ситуацію? І як його віддавати? Уряд може це зробити лише за допомогою нових запозичень. Але ж в к кого сьогодні всередині країни можна запозичити мільярд доларів? Схоже, що це вже акт розпачу, тому що грошей просто немає звідки брати. А буде ще гірше, адже в липні треба віддавати черговий транш Міжнародному валютному фонду в розмірі 1,4 млрд. доларів. Отже, ми бачимо не просто некомпетентність і невігластво, а вже навіть психічну безпорадність та імпульсивно-рефлективні рухи уряду.

Те, що зараз відбувається у фінансовій системі України – результат дій безпосередньо Януковича і Партії регіонів та її голови Азарова. Я, Інститут трансформації суспільства та інші економісти неодноразово попереджали, що у випадку, коли така бездарна економічна та монетарна політика будуть продовжуватися, на Україну чекатиме крах.

Однак,це лише один показник, який свідчить про повний провал політики Януковича та уряду Азарова. Наведемо ще ряд інших фактів.

1. Янукович обіцяв, що буде економічне покращення. А де ж це покращення? Всі показники падають. Наприклад, споживання, імпорт і транзит природного газу в Україні впродовж чотирьох місяців 2013 року скоротилися, так само зменшилося споживання і виробництво бензину. З одного боку, це відбувається тому, що все зупиняється, а з другого боку, немає кому купувати. Адже всі структури або руйнуються, або захоплюються Сім’єю. А син Януковича, як відомо, за освітою лікар-стоматолог, отже, існують великі сумніви, чи спроможний він бути ефективним менеджером.

2. Всі правоохоронні органи в Україні, як виглядає, поставлені на службу Януковичу та його Сім’ї – СБУ, прокуратура, міліція.

3. Киян позбавили права самим обирати собі владу. Можна припустити, що Янукович усвідомлює, що вибори в Києві Партія регіонів з тріском програє, і Київ може перетворитися на плацдарм опозиції, з якого вона почне очищення України від правлячого режиму. Однак, для чого киянам тримати Київську міську раду масних котів, які, схоже, думають лише про власне збагачення і давно вже не мають підтримки в Києві? Така ситуація – теж результат діяльності Януковича.

4. Податковий кодекс, який знищив в Україні малий і середній бізнес, теж проштовхнули, як виглядає. за допомогою Януковича.

5. Янукович вирішив, що Україні потрібно мати позаблоковий статус, через це наша держава провалилася у прірву в геополітичному просторі.

6. На совісті Януковича і так звана пенсійна реформа.

7. В земельній сфері повний безлад, здійснюється грабіжництво в реєстраційних палатах.

8. В Україні вже не можливо займатися підприємницькою діяльністю, все паралізовано, всюди хабарництво, рекет, заборони. І це теж результат діяльності Януковича і Партії регіонів.

9. Янукович 28-29 травня здійснив безглузду поїздку до Астани, після якої Лукашенко заявив: «Янукович к нам, видимо, уже никогда не приедет!» Це дуже символічні слова. Може бути дві причини, чому Янукович більше не приїде. Або він вже не буде президентом, або йому туди просто більше немає чого їхати.

Взагалі, виглядає так, що Янукович має якусь чорну карму. Схоже, що всі його діють ведуть лише до погіршення ситуації і в Україні, і в Києві. Однак, після того, як Конституційний суд оголосив своє рішення про те, що у 2013 році виборів в Києві не буде, можна висловити версію, що така ж доля чекатиме і на президентські вибори у 2015 році. Їх теж може просто не відбутися. Адже зрозуміло, що Янукович ці вибори програє. Але ж він не може нікому добровільно віддати свою посаду, оскільки в такому випадку на Януковича може чекати кримінальна відповідальність за все те зло, яке він заподіяв Україні та українському народові.

Тому Януковича треба якомога швидше усувати від влади, не покладаючи марні надії на 2015 рік. Як виглядає, важливу роль у цьому процесі мають відіграти місцеві ради – міські, районні,обласні. Вони повинні взяти на озброєння 5 статтю конституції України про те, що народ є єдиним джерелом влади в Україні. І не треба боятися прокурорів чи суддів. Тим паче, що прокурори взагалі не потрібні, це зайва ланка, яка залишилася від комуністично-кадебістського режиму. А суддів має обирати громада, наприклад, терміном на 1 рік.

То ж зараз потрібно перебирати владу в містах, районах, областях в свої руки на основі Конституції України. Чекати немає чого. Все одно буде повний провал в усіх царинах, все одно грошей немає, все одно правлячий режим веде Україну до краху. Навіщо чекати, поки півень клюне в потилицю? Краще діяти на упередження.

30 мая 2013 г.

Янукович і Партія регіонів мають понести відповідальність за дефолт України


Національний банк України 29 травня оприлюднив дані відносно платіжного балансу України у квітні 2013 року. Як відомо, структура платіжного балансу складається з двох основних частин – рахунку поточних операцій та рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій.

Зокрема, рахунок поточних операцій у квітні становить -677 млн. доларів, а в підсумку за 4 місяці 2013 року -2428 млн. доларів. В тому числі зовнішньоторговельний баланс товарів і послуг у квітні -861 млн. доларів, а за 4 місяці -2765 млн. доларів.

Це означає, що українська економіка неефективна і неліквідна. Наші продукти праці на світових ринках не визнаються товарами, нам вже нема чого продавати і ніхто не купує українську продукцію. Отже, наші товари не конкурентоздатні, і наша підприємницька сфера не вміє продати їх і зайняти відповідні ринки. З другого боку, іде величезна маса імпорту, і це призводить до того, що з України вимивається валюта в мільярдних обсягах.

В той же час, структура рахунку капітальних і фінансових операцій найгірша, яку тільки можна уявити, тому що ми не експортуємо капітал, так само й до нас не приходить капітал у вигляді інвестицій, сума яких в порівнянні з попередніми роками відчутно знизилась. Падають як прямі інвестиції, так і портфельні інвестиції. Зокрема, у квітні прямих інвестицій надійшло всього 417 млн. доларів, з них 161 млн. у вигляді кредитів прямого інвестора. А портфельних інвестицій у квітні надійшло 296 млн. доларів.

Позитивне сальдо платіжного балансу, яке в квітні становить 927 млн. доларів, а в підсумку за 4 місяці 2747 млн. доларів, тримається за рахунок найгірших джерел, а саме за рахунок державних запозичень через облігації. Це сектор державного управління, який є найбільш неефективним сектором. По своїй суті це найбільш паразитичне витрачання запозиченого капіталу. Чого лише вартий приклад із боргами перед МВФ, коли Україна отримала багатомільярдні транші, але просто проїла ці гроші, і ситуація не лише не покращилася, а навпаки погіршилась,оскільки виріс державний борг, тому що уряд віддає борги МВФ лише завдяки новим запозиченням.

Крім цього, дуже ризиковану монетарну та фінансову політику проводять комерційні банки. Ці установи здійснили дуже багато запозичень, і тепер вони повинні їх повертати з відсотками. По суті банки стали пробоїною, з якої витікають народні гроші.

Тому зараз ми спостерігаємо найгіршу форму функціонування платіжного балансу, її суть полягає в тому, що Україна не створює додаткового багатства і не притягає гроші, для його створення, а уряд та комерційні структури просто запозичують гроші на боргових ринках, і це веде до все більшої боргової ями. Це вже призвело до того, що країна фактично перебуває у стані дефолту, вона вже не може обслуговувати свої боргові зобов’язання самостійно,а змушена щоразу брати нові борги, як на рівні державного сектора, так і на рівні комерційних банків та інших корпоративних структур. Зокрема, одними з найбільших реципієнтів, які беруть в борг величезні маси грошей, є групи «СКМ» Ахметова, «Ітерпайп» Пінчука і «Приват» Коломойського. Така ж ситуація і з іншими комерційними структурами.

Отже, по суті, платіжний баланс перебуває у стані колапсу, і його позивне сальдо – це омана, фата моргана. Стан платіжного балансу свідчить, що в Україні неефективна економіка, і кланово-олігархічна модель державно-монополістичного капіталізму добігла кінця, вона не здатна забезпечувати не лише процес розширеного відтворення , а й процес відтворення на простій основі. Тому правляча Партія регіонів, Янукович та уряд Азарова-Арбузова мають взяти на себе політичну відповідальність. Вони повинні негайно піти у відставку, інакше країна просто загине.

29 мая 2013 г.

Российская Федерация обречена на распад


Российская Федерация обречена на развал. Об этом говорят много мировых политиков, экспертов по международным вопросам, о этом свидетельствуют объективные законы истории. Ведь Россия - это искусственное хазарско-тюркское образование, которое захватило финно-угорские протонации. Теперь настало время, когда финно-угорские и кавказские народы этносы должны стать на путь развития национальной идентичности и формирования своих полноценных национальных государств. Это процесс, который отвечает всем международным закономерностям развития национальных государств. А современная коммунистическая кагэбистская структура, государство-химера под названием Российская Федерация, неизбежно должна распасться.

И ни Путин, ни Сечин не способны сопротивляться этому объективному историческому развитию. Как это не смогли предотвратить те, кто руководил так называемой царской Россией, которая все же развалилась - ни Петр І, ни Екатерина, ни Николай II. Так же не смог предотвратить развал коммунистической кагэбистской Московии ни Джугашвили (Сталин), ни другие большевистские бандиты. И в современных условиях должно произойти то же самое, Российская Федерация неизбежно должна распасться.

А украинскому государству нужно себя восстановить, как Русь-Украина. И когда начнется развал Российской Федерации, этого государства-химеры во главе с коммунистической кагебистской корпорацией, как наследницы хазарско-тюркского каганата, который уничтожил Русь, нашу древнее украинское государство, то к Руси-Украине должны вернуться ее генетические земли, которые всегда нам принадлежали. В частности, нужно говорить о возвращении Брянской области, Курской, Белгородской, Воронежской, Смоленской областей, Краснодарского, Ставропольского краев, части Ростовщины. Это будет справедливо с исторической точки зрения.

А национальные финно-угорские тюркские республики, которых в Российской Федерация насчитывается 21, должны завершить свое национально-государственное строительство и стать международными суверенами. И после этого они могут подписать совместный договор о создании финно-венгерско-тюркской конфедерации.

В таком случае нет смысла обсуждать вопрос передачи украинской ГТС «Газпрома», вхождение в Таможенный союз. Зато Украина сама должна предъявлять претензии, следует говорить о компенсации за геноцид, который Московия поступала в Украину, за пребывание в Украине Черноморского флота, за деньги «Сбербанка» СССР. Тогда мы станем полноценным европейским сувереном, мощным государством, способным строить свое будущее, независимым геополитическим и геоекномичним субъектом в центре Европы.

Для выполнения этой задачи Украине нужно иметь единую украинскую поместную православную церковь, в которую должны быть объединится все четыре украинских церкви, как части единого Тела Христова - УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ и здоровые части УПЦ МП.

Янукович вступает в синдикат диктаторов?


Янукович 28 мая в Астане проведет ужин в закрытом режиме вместе с президентами России, Белоруссии, Казахстана дома у Назарбаева, на котором не будут присутствовать даже помощники президентов. Скорее всего, это будет встреча без свидетелей. Что эти люди будут обсуждать на своей тайной сходке? Какие вопросы будут рассматриваться, какие ультиматумы будут поставлены перед Януковичем?

Похоже, что Янукович отверг любые колебания и собирается присоединиться к этому синдикату диктаторов. Можно выдвинуть версию, что во время этого сборища будет принято решение о формировании единого государства. Следовательно, эта сходка - своеобразный антипод встречи президентов в Беловежской пуще в 1991 году, на которой было юридически оформлено распад СССР. И, похоже, все признаки указывают на то, что Янукович согласился на вхождение в такой союз и готов предать национальные интересы, сдать Украину кагебистскому Кремлю.

Примечательно, что одновременно с визитом Януковича в Астану заместитель генерального прокурора Кузьмин выступил с целой лавиной обвинений в адрес спецслужб США и некоторых американских сенаторов, а также Чешской республики. Так что можно говорить, что эти заявления Кузьмина прозвучали не случайно. Понятно, что это беспрецедентное событие, когда клерк одного из государственных ведомств позволяет себе делать политические заявления, тем более такие громкие. По сути, он подрывает отношения Украины с Чехией и Соединенными Штатами Америки. После таких неадекватных высказываний Кузьмина нужно немедленно увольнять из Генеральной прокуратуры. А заодно, пусть бы Кузьмин рассказал, был ли он причастен к смерти Натальи Решетняк, о чем в 2009 году указывал в депутатском запросе народный депутат Владимир Левцун.

В это же время, появилось много высказываний приближенных к Януковичу высокопоставленных лиц о том, что Украине пойдет на пользу сдача ГТС Москве.

Итак, анализ совокупности разных факторов говорит о том, что ситуация выходит из-под контроля и Янукович готовится к измене и к сдаче Украины. Понятно, что на компромиссы Янукович не пойдет и проводить круглый стол со всеми политическими силами, чтобы вывести Украину из тупика, в который нас завела Партия регионов, не будет. Следовательно, следует ожидать, что конфронтация внутри Украины начнет нарастать. Тогда всем украинцам надо готовиться к отпору, или в противном случае в Украине будет установлена ​​диктатура и начнутся массовые аресты, убийства и прочие проявления репрессий, как это было в Казахстане, где солдаты Назарбаева расстреляли шахтеров, как это происходит в России, где людей массово бросают в тюрьмы, где сидит политический заключенный Ходорковский. Или вообще как в Белоруссии, где люди тысячами исчезают и их никто не находит, где преследуют даже тех, кто уже не только что-то делает против воли Лукашенко, но даже думает не так, как он.

Если мы хотим, чтобы и у нас так было, то тогда надо действовать, так, как сегодня делают некоторые эксперты и шуты, холуи – прославлять Януковича, который довел Украину до руины. Может, хватит уже терпеть? Пора остановить криворожско-енакиевский правящий режим бандократии, пока Украина еще существует, как суверенное государство.

Например, горсоветы, где существует патриотическое большинство, на основании 5 статьи Конституции должны созвать сессии с одним вопросом повестки дня: «Украина в опасности», и принимать резолюции с требованием немедленной отставки Януковича и правительства во главе с Азаровым и Арбузовым. Так же должны созываться сессии районных советов, руководствуясь 5 статьей Конституции, принимать решение о расформировании райгосадминистраций и создании собственных исполкомов. Действовать нужно немедленно, пока еще не поздно.

28 мая 2013 г.

Москва бере під контроль Верховну Раду України?


Путін і стратегічний кадебістський кремлівський штаб, як виглядає, здійснюють операцію щодо захоплення України. Можна припустити, що одним із елементів цієї спецоперації є інфільтрація в українські органи влади офіцерів російських спецслужб.

Якщо це припущення вірне, то має право на життя версія, згідно з якою Москва реалізовує нову фазу цього плану, яка полягає в тому, щоб офіцери ГРУ, ФСБ та інших кремлівських структур ставали народними депутатами України. Як виглядає, сьогодні це одне з головних завдань Москви,адже якщо Путін не зможе взяти під контроль вищий законодавчий орган України, то не матиме можливості досягнути генеральної мети – поглинення України Росією в цілому чи частинами.

Спробуємо розглянути кілька осіб, які претендують на статус народного депутата і водночас могли б, як виглядає, бути можливими агентами Кремля.

Наприклад, однією із таких персон міг би бути Вадим Новинський. Народився він у 1963 році в Новгородські області Російської Федерації. Закінчив Академію цивільної авіації (Ленінград, 1985 рік), за фахом інженер систем управління. У 1985–1989 роках працював у Петрозаводському авіазагоні цивільної авіації (Карелія); у 1989–1991 на Кафедрі систем управління та обчислювальної техніки Академії цивільної авіації (Ленінград); у 1991–1996 в Центрі перспективних досліджень (Санкт-Петербург). У 1996-1998 роках Новинський разом з партнерами створив «Лукойл - Північно-Захід». У 1998 році він зайшов в Україну і дуже швидко перетворився на одного із найбагатших у нашій державі олігархів, і тепер виступає ймовірним претендентом на депутатський мандат до Верховної Ради. Отже, Новинський починав свою кар’єру у Петербурзі, а, як відомо, в Санкт-Петербурзі і Тамбові діють дуже потужні угрупування, що перебувають під контролем кремлівських спецслужб і зацікавлені в тому, щоб мати своїх представників, лобістів – політичних та фінансово-економічних – у Верховній Раді України. А ті величезні ресурси, які є у Новинського, те, що йому дають можливість в необмеженій кількості встановлювати контроль над промисловими об’єктами в Україні, дозволяє зробити припущення, що це особа, яка безпосередньо перебуває під патронатом кремлівського кадебістського стратегічного штабу.


Ще однією такою фігурою, кремлівським агентом, як виглядає, міг би бути Аркадій Корнацький, кандидат у народні депутати від «Батьківщини» у скандальному окрузі в місті Первомайську. Народився він у Первомайському районі Миколаївської області у 1953 році, військову службу проходив в Ленінграді, у 1980 році закінчив Університет дружби народів імені Патріса Лумумби за спеціальністю «Міжнародне право». Як відомо, на Заході цей університет називали «вотчиною спецслужб», очевидно, саме через те, що тут навчалося чимало майбутніх розвідників та агентів. У 1980-1989 роках Корнацький працював юристом у Москві та Московській області, з 1989 року почав займатися підприємницькою діяльністю. Повернувся Корнацький в Україну в тому ж році, коли й Новинський зайшов на наші терени – у 1998 році, з того часу успішно займався бізнесом.

Якщо говорити про тих осіб, які вже є депутатами Верховної Ради, то варто зупинити увагу на фігурі Володимира Макеєнка, який народився у Росії в Брянській області у 1965 році. У 1987 році закінчив Ленінградську академію цивільної авіації, яку на два роки раніше закінчив Вадим Новинський. У 1988-1990 роках працював диспетчером служби управління повітряним рухом, Український центр автоматизованого управління повітряним рухом «Стріла», Бориспіль. У 1990-1994 роках був депутатом Верховної Ради України, у 1994-1995 роках заступником керівника торговельно-економічної місії Посольства України в Російській Федерації, у 1996-1998 роках – головою правління «Укргазпромбанку». З 1998 року і до сьогодні – народний депутат України.

Тому, схоже, що вслід за Кабінетом міністрів кремлівські спецслужби хочуть встановити контроль і над українським парламентом. Адже як ми підкреслювали в попередніх публікаціях,в Кабінет Міністрів України, як виглядає, вже інфільтровано чимало осіб, яких можна розглядати як агентів впливу Кремля. Наприклад, родом з Російської Федерації прем’єр-міністр Азаров (Калуга), міністр економічного розвитку і торгівлі Прасолов (Мурманська область), міністр оборони Лєбєдєв (Краснодарський край), міністр охорони здоров’я Богатирьова (Челябінська область). А міністр соціальної політики Королевська, хоча сама родом з України, але має тісні зв’язки з Москвою, адже її рідний брат – колишній заступник міністра регіонального розвитку Російської Федерації.

Отже, складається враження, що кремлівський кадебістський стратегічний штаб інфільтрацію власних агентів не лише в Кабінет міністрів, але й здійснює у вищий законодавчий орган України, при чому, як у середовищі Партії регіонів, так і опозиції.

Тому, як виглядає, Україна стає все більш залежною від бандитсько-кадебістських структур Російської Федерації. Фактично мова йде про величезну загрозу національній безпеці України та державному суверенітету. А відтак в цій ситуації парламентській і позапарламентській опозиції настав час припинити бавитися в ігри і перейти до реальних справ, до порятунку України. Тим паче в умовах, коли вирішується доля української газотранспортної системи, яку прагне поглинути Москва. Всі свідомі, національні, про європейські сили мають готуватися до того, щоб дати рішучу відсіч кремлівським кадебістським окупантам та місцевим колабораціоністам.

Янукович здає Україну Кремлю. Що далі – війна?


Янукович під час пожежного візиту до Путіна в Сочі 26 травня 2013 року погодився уступити Москві контроль над магістральними трубопроводами української ГТС в обмін на зниження ціни на газ, повідомляєКоммерсантъ-Украина з посиланням на власне джерело. В той же час видання зазначає, що згідно із домовленостями, розподільчі трубопроводи перейдуть під контроль групи «ВЕТЕК» олігарха Сергія Курченка.

Якщо ця інформація підтвердиться, і Янукович дійсно готується здати українську ГТС Кремлю, то до яких наслідків може це призвести? Можна висунути версію, що в такому випадку в Україні слід очікувати початку національної війни за визволення від кремлівських окупантів і місцевих колабораціоністів, і на тернах, де проживають українці, можуть розпочатися бойові дії. Адже здача газотранспортної системи України Кремлю означає фактичну окупацію України кадебістською Московією.

Правлячий режим Януковича вже й так впродовж трьох років веде бездарну, антиукраїнську злочинну політику, яка призвела до того, що Україна фактично доведена до банкрутства, бізнесом в нашій державі займатися неможливо, інфраструктура знищена. Україна перетворена на відсталу периферійну державу, яка перебуває у стані дефолту. Якщо ж тепер Янукович таки підпише в Астані 28-29 травня якісь документи про здачу української ГТС та про вступ у Митний союз і повністю зрадить національні інтереси, то йому краще вже й не повертатися звідти назад в Україну.

Досить вже українцям терпіти владу зрадників і бандитів, які готові віддати Україну на поталу кадебістському Кремлю. В цій ситуації своє слово повинна нарешті сказати й церква. Досить мовчати. Вже продалися у 1686 році Москві, коли в часи гетьманування Самойловича Київська метрополія під керівництвом митрополита Гедеона Святополка-Четвертинського увійшла до складу Російської православної церкви, за що московський цар заплатив константинопольському патріарху Діонісію 200 рублів. І відомо, що сталося з тими, хто тоді продав церкву – вони всі загинули.

А Януковичу корисно було б дізнатися, яка доля спіткала Богдана Хмельницького і його синів. Як відомо, Хмельницький віддав на Україну на поталу Московії. Сам Хмельницький помер в страшних муках і стражданнях від хвороби чи отрути, його старший син Тимофій – від гангрени після того, як був поранений в пах, а молодшого сина Юрія засудили до смертної кари, задушили і кинули труп в річку.

Ось як закінчують своє життя зрадники. Тому Януковичу варто задуматися над тим, чи підписувати в Астані якісь документи про здачу української ГТС Кремлю і про вступ до Митного союзу. Адже у випадку, якщо він таки піде на зраду, події можуть розгортатися для нього драматично або ж навіть трагічно.

А всім іншим, в першу чергу лідерам парламентської опозиції, пора замислитися над тим, як розгортається ситуація. Досить гратися в дитячі ігри. Ставки щодня зростають. Україну може спіткати нова доба Руїни, і нехай лідери опозиції Яценюк, Кличко, Тягнибок потім не кажуть, що їх ніхто не попереджав.

25 мая 2013 г.

Януковича ждет провал в Астане на встрече с главами Таможенного союза


Янукович 28 мая отправляется в Астану на встречу с лидерами стран-членов Таможенного Союза. В провластных украинских СМИ появились оптимистические комментарии так называемых экспертов, о том, что эта поездка может принести большой успех, что Украина получит статус наблюдателя. Хотя в самом Таможенном союзе неоднократно давали понять, что такого статуса в этой организации вообще не предусмотрено.

Поэтому складывается впечатление, что Янукович хочет снова сыграть в свою любимую игру - качели, или енакиевскую карусель, что он снова хочет обмануть и восток, и запад. Хотя фактически Янукович уже не выездной, и ему нужно совершить хотя бы какой-то зарубежный визит после полного провала визита министра иностранных дел Кожары в США и Великобритании, где было четко продемонстрировано, что пока Янукович не выпустит Тимошенко, с ним вообще никто не будет говорить. Поэтому поездку Януковича в Астану следует рассматривать как чисто церемониальный визит, который в конце концов сведется к протокольным встречам, потому что для Путина, Лукашенко и Назарбаева переговоры с Януковичем очень неприятные, похоже, что они знают, что эти встречи ничем не закончатся, только останется неприятный осадок.

Рассмотрим одну из версий того, как будут разворачиваться события в Астане. Можно предположить, что Путин очень жестко объяснит Януковичу, что Украине нужно присоединяться к Таможенному союзу и отдавать трубу Москве. А Янукович будет объяснять, что националисты и другие оппозиционные силы оказывают на него давление внутри страны, а с другой стороны, давят европейские страны и США, и он бы и рад это сделать, но может обостриться конфликтная ситуация внутри Украины. Как выглядит, для Януковича сейчас главная цель - тянуть время, возможно, он готов обманывать своих международных партнеров, чтобы как можно больше захватить финансово-экономическую власть в стране и подчинить «Семьи» весь бизнес.

Согласно этой версии выглядит так, что Януковичу в Астане лидеры Таможенного союза поставят жесткий ультиматум с определением временных рамок. Может сложиться так, что Янукович вообще сбежит оттуда, а если и дождется конца визита, то приедет из Астаны, как ошпаренный. Похоже, что на этой встрече церемониться с Януковичем никто не будет. Потому что даже общие фотографии Путина, Назарбаева и Лукашенко с главой украинского государства для этих президентов будут компрометирующими. Потому что у них трех такого низкого уровня доверия и неприятие своими соотечественниками нет. И сообщества этих трех стран очень критично и негативно воспринимают Януковича, поэтому официальные появления лидеров этих трех стран с Януковичем будут приводить к снижению их рейтинга общественного мнения.

В целом можно предположить, что Януковича в Астане ждет полный провал, как и министра иностранных дел Украины Кожары. Вообще, похоже, что зарубежные лидеры уже понимают, что с Януковичем нет смысла встречаться и договариваться, потому что он все равно сделает так, как выгодно ему, а не как договаривались. Складывается впечатление, что переговоры ему нужны лишь для того, чтобы скрыть собственные намерения, а намерения у него только одни - обогащение собственного клана. Правы мы, или нет - увидим 28 мая.

Курченко зарабатывает под крылом власти


Новым собственником Одесского нефтеперерабатывающего завода, о покупке которого накануне сообщила группа «ВЕТЭК» молодого харьковского олигарха Сергея Курченко, будет числиться компания «Empson Limited», зарегистрированная на Кипре.



Курченко надеется через эти кипрские схемы возвращать НДС под видом покупки нефти и экспорта продукции. Главное обогащение будет не за счет неуплаты налогов внутри страны, а за счет именно НДС – посредством экспорта только на бумаге.

Курченко очень удобна эта схема, ведь собственником станет непонятная компания с Кипра, не известен ее уставной капитал. Все бы ничего, если бы этот завод был небольшим, но это – системообразующее в регионе предприятие, которое стоит на дорогой земле, это – выход на нефтяной поток. Сегодня завод отдали, завтра Барбадосу и непонятно кому отдадут трубу, облэнерго и Одесский припортовый. И сегодня такие объекты ни за что и ни про что отдают новому олигарху, хотя никто не знает этого мальчика Курченко. Только на основании этой аферы с Одесским НПЗ нужно возбуждать уголовное дело. «Лукойл» просто вынуждали сдавать завод. И в этой схеме однозначно будет замешан сын Януковича. Курченко зарабатывает под крылом власти», – прокомментировал ситуацию собеседник агентства.

Напомним, что «ВЕТЭК» приобрел Одесский НПЗ у российского «Лукойла». Согласно сообщению пресс-службы украинской группы, сделка должна быть закрыта до 1 июня 2013 года.

Мощность Одесского НПЗ составляет около 2,8 миллиона тонн в год. Предприятие приостановило свою работу в октябре 2010 года из-за экономической ситуации, сложившейся на украинском рынке нефтепродуктов: из-за роста цен на сырую нефть, поставляемую из России, почти все украинские НПЗ прекратили производство по причине убыточности.

24 мая 2013 г.

Шустеріада в Україні: коли ми побачимо її кінець?

Савік Шустер 24 травня 2013 року на черговий прямий ефір ток-шоу «Шустер Live» для обговорення питання силових провокацій, що відбувалися в Києві 18 травня, і, як виглядає, були режисовані правлячим режимом, запросив одіозних представників Партії регіонів – Вадима Колесніченка, Олену Бондаренко, Інну Богословську. Отже, можна припустити, що українським телеглядачам черговий раз впродовж кількох годин вішатимуть на вуха локшину про так званий фашизм, який насправді є фантомом сталінсько-кадебістської пропаганди.

Виникає питання: навіщо нам це потрібно? Чому ми дозволяємо на своїй землі влаштовувати таке антиукраїнське шоу і перед багатомільйонною телеаудиторією українофобам поливати брудом патріотів України і всю українську націю? Чому ми віддаємо свій інформаційний простір на поталу чужинцям?

Що взагалі робить в Україні Савік Шустер? Навіщо він тут комусь потрібен? Невже у нас мало своїх талановитих журналістів? Яка його мета? Чи сприяє він розвитку України? Ні, як виглядає, його діяльність не спрямована на користь української держави, українського народу. З ефіру в ефір він запрошує людей, які відомі своєї антиукраїнською позицією.

Тоді, можливо, Шустеру краще поїхати в Росію? Чи, наприклад, в Італію, адже Шустер позиціонує себе, як ліберал, борець проти дискримінації і расизму, якраз там є актуальна тема втікачів-нелегалів мусульман з Лівії, або ж нехай поїде у Францію, де дуже гостро стоїть питання щодо легалізації одностатевих шлюбів та загострились проблеми на ґрунті мультикультуралізму, там в нього буде можливість захищати інтереси трьох мільйонів африканців, які приїхали до Франції і розповідають французькій нації, як їй жити. До того ж зараз в Європі такі лідери, як Ангела Меркель, визнають, що політика мультикультуралізму на теренах національних європейських держав зазнала краху. Зокрема, це проявилося в тому, що завезено в Європейські держави мільйони арабів, африканців, мусульман, а вони разом із собою принесли власну культуру, звичаї, релігію і тепер фактично розпочали війну проти корінних титульних націй. Останній яскравий приклад цієї війни – вбивство озброєними сокирами мусульманами британського солдата в Лондоні чи заворушення у Стокгольмі. Ці мігранти не приймають норм суспільства, в якому починають нове життя, зберігають ознаки власних цивілізацій. Тому, по суті, вже всередині самої Європи триває цивілізаційна війна, щоб відібрати у білої раси життєвий простір. Чому б Шустеру не зосередитись на такій цікавій темі в якійсь із європейських країн? Наприклад, у Швеції. Там його образ прийняли б з великою шаною, він міг би вести прямі репортажі з гущі подій, за одно поставив би там свій автомобіль і подивився, що б з ним зробила в Стокгольмі розлючена юрба мігрантів.

Отже, як виглядає, Шустеру настав час полишити терени України і продемонструвати свій професіоналізм та мультикультуралізм в інших європейських країнах. А нас залишив би в спокої. Бо його постійна поява на кланових корпоративних телеканалах вже викликає відчуття відрази.

Українська Національна Консервативна партія звертається до всіх порядних українських політиків не брати участі в цих сурогатних водевілях з прописаними ролями та заздалегідь визначеним кінцем. Ми маємо надію, що кінець цієї «шустеріади» вже не за горами.

Чи підтримують Швеція і Фінляндія режим бандократії Януковича в Україні?


Відкрите звернення Української Національної Консервативної партії до прем’єр-міністра Швеції Фредріка Райнфельдта та прем’єр-міністра Фінляндії Юркі Катайнена

Кожара, міністр закордонних справ України, збирається 28 травня 2013 року з офіційним візитом відвідати Фінляндію, а 29 травня - Швецію. Про це 21 травня під час брифінгу заявив виконуючий обов’язки директора департаменту інформаційної політики Міністерства закордонних справ України Євген Перебийніс.

Однак, як можуть цивілізовані, демократичні держави приймати міністра закордонних справ країни, де встановлено режим бандократії , який топчеться по правам і свободам людини, де лідер політичної опозиції і колишній прем’єр-міністр перебуває у в’язниці, де неприпустимо високий рівень корупції, де журналістів б’ють на очах працівників правоохоронних органів, які не хочуть на це належно реагувати? Як відомо, міжнародна правозахисна організація Freedom house віднесла Україну поряд із Замбією та Південним Суданом до частково вільних країн, які за рейтингом свободи у світі зайняли 131-133 місця і останніми увійшли до числа частково вільних, після них розташовуються повністю невільні держави.

Тому, якщо цивілізована європейська держава приймає таких осіб, як Кожара, для яких взагалі треба ввести заборону на в’їзд в країни Європи, то чи означає це, що ці країни підтримують мафіозний режим бандократії в Україні?

Якщо ж офіційні особи Швеції та Фінляндії вирішать зустрічатися з Кожарою, то може скластися враження, що вони вступають з ним у кругову поруку. Тоді як на це мають реагувати мешканці Фінляндії та Швеції, якщо їх державні посадові особи зустрічаються з представниками режиму узурпаторів, що діє в антиконституційному полі?

Українська Національна Консервативна партія заявляє, що для режиму Януковича та його представників у Європі має бути введена ізоляція, адже вони лише посилюють репресії і йдуть шляхом встановлення диктатури. Підтвердженням цього стали події 18 травня в Києві, коли ми побачили загони ескадронів смерті, які готові розправлятися з опозицією, а Міністерство внутрішніх справ, як виглядає, лише керує цим процесом, а Генеральна прокуратура практично паралізована, і схоже, що її керівництво перебуває під контролем Януковича.

23 мая 2013 г.

Приватизацію «Нафтогазу» може здійснити лише Сім’я, вона контролює всі грошові потоки


Верховна Рада найближчим часом може розглянути урядовий законопроект, яким пропонується дозволити здійснювати приватизацію української газотранспортної системи. Здійснити приватизацію об’єктів «Нафтогазу» сьогодні в Україні може лише Сім’я.

Всі розуміють, що «Нафтогаз» – банкрут. Чому всі українці стають заручниками цієї системи, а «Нафтогаз» набирає величезні борги, щоб придбати у Росії газ? Ця система вже добігає свого кінця. Треба її зробити прозорою, тому, зрозуміло, що реформування потрібне. У всіх інших країнах газотранспортна система, система постачання газу не приносить збитків, там немає субсидування, доплати через бюджет, доплати місцевим бюджетам за газ для споживачів. Там система працює в рамках нормального ринкового механізму. Адже газ – це продукт праці, він стає товаром, тому що потрібен іншим людям для задоволення їхніх потреб. Тому і люди, у суб’єкти господарювання готові за нього платити гроші. Але питання полягає в тому, скільки вони готові платити, і на яких умовах.

Для того, щоб зробити всю цю систему прозорою, треба вийти на закон вартості. Газ як товар має реальну ціну на ринку. З іншого боку, сама собівартість його видобутку в тій же Росії дуже низька. Якщо Росія сьогодні нам продає газ з врахуванням 100-доларової знижки по 420 доларів за тисячу кубометрів, то собівартість видобутку цього газу не перевищує 50 доларів. І ще нехай 25 доларів іде на транспортування цього газу по її території. Тоді виникає питання, а маржа в сумі 300 доларів чи, якщо без знижки, 400 доларів, куди дівається? Ця маржа належить Росії. Але ж наші теж хочуть присмоктатися до цього прибутку.

Хто сьогодні купує газ? Його можуть купити хімічні, металургійні комбінати, коксохіми, машинобудівні підприємства, тобто це величезне поле споживачів, яким потрібен газ. І є міста, яким теж потрібен газ, тому що їх теплоелектроцентралі працюють на газі. Наприклад, така ситуація в Києві. Це величезна кількість газу, яка іде на те, щоб виробляти тепло і гарячу воду. Але ж це архаїзм, це древні технологічні уклади, це все застаріло, так можуть жити лише тубільці. Не можна просто спалювати газ, адже це дуже цінна сировина, до якої треба ставитися з величезною ощадливістю. Зараз існують альтернативні системи, які дозволяють забезпечувати будинки теплом, гарячою водою, електроенергією і так далі. Але це не стосується України. У нас клани зацікавлені в тому, щоб газ просто спалювався. Бо ж якщо ти сидиш на трубі, по якій іде газ, то ти володієш грошима. Наприклад, сьогодні Росія нам платить за транспортування газу близько 3 доларів на 100 кілометрів за тисячу кубометрів. Тому, якщо порахувати, Україна могла би отримувати до 4 млрд. доларів в рік за транзит газу в Європу. Але ми не знаємо, скільки насправді отримує наша держава, тому що ця цифра весь час приховується. Доводиться збирати дані про діяльність «Нафтогазу» по крупинкам, тому що якби вся ця інформація вийшла на поверхню, ми б змогли побачити механізм розкрадання, як грабують народ.

Тому головне питання – кому будуть належати наші трубопроводи і газові сховища? Бо ж Європа без транзиту газу не зможе функціонувати зимою, осінню і весною. Тому відбувається боротьба за те, хто буде господарем цієї газової системи. І хто сяде на ці величезні потоки грошей? Зрозуміло, що приватизацію чи орендування газосховищ може собі дозволити тільки Сім’я. Тому що сьогодні всі грошові потоки замикаються на Сім’ю. Де б не рухалися якісь гроші, всюди сидить смотрящий.

Іллєнко та Мірошниченко в Київраді показали, як треба діяти, щоб очистити Київ від окупантів


Народні депутати Юрій Іллєнко та Ігор Мірошниченко 22 травня були змушені силою проштовхуватися на засідання Київської міської ради. Цей крок двох представників партії «Свобода» одразу викликав лавину критики з боку посіпак правлячого режиму Януковича, які вдалися до своєї улюбленої риторики про фашистів.

Однак, чому ж лідери опозиції не стали на захист Іллєнка та Мирошниченка, чому не підтримали їхні дії? Адже сьогодні є головне питання: в Києві відбувається відкрита узурпація влади.

Зрозуміло, що Київська міська рада повинна негайно піти у відставку, і не може Конституційний суд вирішувати питання призначення виборів в Києві, це питання не належить до його компетенції. Головним суб’єктом реалізації свого права керування містом є громада, і саме це записано у Європейській хартії місцевого самоврядування і Конституції України. Громада сама повинна сформувати найкращу модель своєї життєдіяльності, щоб ця модель була успішною і йшла громаді на користь, упорядкувати свою систему управління, свій устрій, самоврядування. І їй не потрібні ніякі рішення Конституційного суду, громада чинить в рамках діючої Конституції, де чітко прописано, що народ є джерелом влади. Як відомо, в Україні діє принцип щодо розподілу влади на законодавчу, виконавчу, то ж повинна бути Київська міська рада і міський голова, який очолює законодавчий орган, депутати Київської міської ради і міський голова мають відкрито обиратись на основі конкуренції, і нести відповідальність перед тими, хто їх обирає.

На жаль київську громаду позбавляють влади, повноважень, грошей, які вона заробляє, землі і власності, що їй належать, на її території якісь групи чужинців будують об’єкти, що зовсім не потрібні київській громаді і завдають їй шкоди, їй не дають створити модель щодо запобігання нагромадженню шкідливих відходів, забезпечення себе чистою водою. Центральна влада не дає громаді реалізувати свої конституційні права, а так звані депутати Київради – це ренегати, колабораціоністи, які стали на бік чужинської окупаційної влади.

Тому київська громада шляхом віче, різних зустрічей має домогтися проведення виборів в місті Києві і сформувати таку владу, яка відповідатиме її потребам і захищатиме інтереси громади. І в цьому київській громаді мають допомогти народні депутати, обрані в мажоритарних округах Києва і лідери опозиції, яка весь час звертається до киян за підтримкою. Нехай і сама опозиція допоможе киянам, тоді вони зрозуміють, що їй можна довіряти.

Адже Київ – це плацдарм опозиції, захопивши який, можна буде розпочати очищення решти території України від окупаційного режиму бандократії. Тому дії Іллєнка та Мірошниченка треба однозначно підтримати, потрібно розробити відповідну модель щодо зміни влади в Києві. І якщо депутати Київради не захочуть складати свої повноваження, то тоді треба проводити київські народні віче і обирати делегатів до міського комітету, який прийме рішення про процедуру обрання нової влади в Києві. Чекати вже немає чого, не потрібно ніякого Конституційного суду. Хто дав право якійсь групі людей втручатися в життя мільйонів киян? Як може якась група вирішити ці питання? Це абсолютно не їхня компетенція.

Київська громада має сама визначати, як їй жити, яку обирати владу і яким шляхом рухатись. Киянам – київську владу!

21 мая 2013 г.

Януковича треба усувати негайно, інакше ми втратимо Україну


Янукович і його правлячий режим ведуть Україну до неминучої прірви. Всі фінансово-економічні показники свідчать, що крах нашої держави неминучий. На жаль, дії парламентської опозиції підтверджують те, що вона збирається усувати Януковича лише в результаті президентських виборів 2015 року. Однак, Україна може і не дожити до того часу.

Як же можна усунути правлячий режим Януковича, не чекаючи президентських виборів? Спробуємо окреслити кілька найбільш важливих кроків, які для цього необхідно здійснити.

По-перше, формування практичних умов для усунення Януковича має відбутися через проведення виборів київського міського голови і депутатів Київради. Без сумніву, Партія регіонів та її сателіти комуністи програють ці вибори. І якщо опозиції вдасться здобути перемогу, то це дозволить очистити Київ від Януковича та його кліки, зайняти в столиці командні висоти і перетворити Київ на майданчик для головного удару по правлячому режиму.

По-друге, опозиція має першочергово прийняти рішення про перерозподіл влади, повернення до парламентсько-президентської республіки. Саме на цьому можна перевірити діючу Верховну Раду. Це повернення до парламентсько-президентської республіки покаже, хто в Україні виступає за диктатуру, а хто за європейський парламентаризм. Адже в Європі немає сильних президентів, головна сила в Європі – це парламенти і місцеві органи самоврядування.

Тому в Україні не можна допускати, щоб президент мав такі широкі повноваження, адже будь-яка особа на такій посаді буде тяжіти до узурпації, формування диктатури. Як відомо, в результаті Помаранчевої революції частину повноважень у президента забрали і передали парламенту. Однак, чому тоді так і не відбулися незворотні зміни? Тому що помаранчева влада не здійснила наступного кроку і не провела адмінтериторіальну реформу і реформу місцевого самоврядування. Саме з цієї причини диктатура знову повернулась назад, коли до влади прийшов Янукович.

Тоді відбулася технічна помилка, через яку Конституційний суд скасував зміни до Конституції, і повернув Януковичу дуже широкі, майже диктаторські повноваження. Хоча Конституційний суд не мав права скасовувати реформу, треба було лише виправити цю технічну помилку. Але, на жаль, відбулася безпрецедентна подія, коли Януковича вибирали з одними повноваженнями, а зараз він править вже із значно більшими повноваженнями, на основі іншого закону.

Тепер цю помилку треба виправити і знову повернутися до парламентсько-президентської республіки. Таким чином посада президента втратить свою надмірну привабливість, коли за неї готові просто вбивати, тільки щоб домогтися президентського крісла. А коли буде посилена парламентська влада, можна буде змінювати закони, запроваджувати відкриті виборчі списки, скасовувати пенсійну реформу, Податковий кодекс, проводити адмінтериторіальну реформу та реформу місцевого самоврядування і змінювати все інше.

По-третє, треба вимагати негайного звільнення Юлії Тимошенко та інших політичних в’язнів.

По-четверте, опозиція вже зараз повинна назвати прізвище свого лідера, який ітиме у президенти. Виглядає так, що сьогодні на місце єдиного кандидата від опозиції на посаду президента підходить Кличко. Не тому, що він найкращий з усіх можливих кандидатів, а тому, що на цей момент у нього найбільше шансів перемогти Януковича.

По-п’яте, всі ці кроки дадуть можливість вимагати негайної відставки Януковича та уряду Азарова-Арбузова. Не треба чекати виборів 2015 року, адже країна до них може просто не дожити.

Тоді можна буде підняти людей, тоді українці розумітимуть, чому вони повинні підніматися, за що вони будуть виступати. Бо поки що громадяни не знають, чим буде кращий Кличко чи Яценюк від Януковича, якщо не змінити систему в цілому. Саме тому, на жаль, 18 травня 2013 року в Києві на вулиці вийшло лише кілька десятків тисяч українців, а не сотні тисяч і не мільйони. Хоча зрозуміло, що негайного усунення Януковича і правлячого режиму бандократії від влади бажає переважна більшість українського народу.

Отже, жити так далі не можна. Провал опозиційної акції показав, що об’єднана опозиція має негайно змінити свою стратегію і модель поведінки. Тільки так можна залучити до боротьби проти узурпаторів мільйони, а не тисячі. Тоді народ не залишатиметься осторонь і зробить все можливе, щоб очистити Україну від Партії регіонів і правлячої Сім’ї Януковича.

20 мая 2013 г.

Підписання нового меморандуму між МВФ та Україною посилить режим Януковича


Відкрите звернення Української Національної Консервативної партії до директора-розпорядника Міжнародного валютного фонду Крістін Лаґард

Міжнародний валютний фонд висунув перед Україною ряд вимог для відновлення співпраці між нашою державою та МВФ. Ці вимоги були виражені у проекті Меморандуму про економічну та фінансову політику між Україною і МВФ, який потрапив у розпорядження тижневика "Дзеркало тижня".

Зокрема, МВФ висунув Україні наступні вимоги:


1. Щоб дефіцит українського державного бюджету (без урахування дефіциту НАК "Нафтогаз") не перевищив 2% ВВП у нинішньому і 1,9% - у наступному році.

2. Утриматися від підвищення зарплати для першого базового розряду (852 грн.).


3. Утримувати темпи підвищення мінімальної заробітної плати у відповідності з показником середньорічного зростання, що становить 5%, як передбачено в бюджеті на 2013 рік.

4. У держбюджеті-2014 має бути передбачено скасування запланованого зниження ставки ПДВ із 20% до 17%, а також "політика нульового зростання реальної заробітної плати в державному секторі" при обмеженні витрат на товари та послуги.

5. Одна із ключових вимог МВФ – підвищення тарифів на газ для населення на 40%.

Як відомо, уряд Азарова-Арбузова хоче отримати від МВФ 15 млрд. доларів, про що неодноразово заявляли члени Кабінету міністрів. Зрозуміло, що цього в жодному разі не можна робити, оскільки це призведе до стрімкого зростання державного боргу. Бо сьогодні й так попередні борги перед МВФ повертаються лише за рахунок нових запозичень.

Однак, окрім збільшення державного боргу, зростання тарифу на газ для населення на 40% призведе відповідно і до зростання цін на всі інші товари, що може привести до трагічних наслідків для економіки держави.

Варто зазначити, що Україна за час правління режиму Януковича все більше скочується до диктатури, міжнародна правова організація Freedom house віднесла Україну поряд із Замбією та Південним Суданом до останніх з числа країн, яких можна назвати частково вільними, після цих трьох країн в рейтингу свободи розташовуються диктатури. І останні події навколо мітингу опозиції в Києві 18 травня 2013 року засвідчили, що правлячий режим готовий брутально порушувати базові конституційні права і свободи громадян України. Тому надання Україні з боку МВФ суми у розмірі 15 млрд. доларів можна буде трактувати як підтримку з боку Міжнародного валютного фонду встановлення в Україні диктатури.

Як відомо, сьогодні фактично відбувається агонія правлячого режиму, з кожним днем фінансово-економічне становище держави погіршується, посилюється ізоляція Януковича та його групи на міжнародній арені. А отже Партія регіонів і її лідер Янукович мають бути якнайшвидше усунені від влади, і лише після цього можна буде говорити про відновлення співпраці між Україною та МВФ у тому чи іншому вигляді.

Тому Українська Національна Консервативна партія звертається до керівництва Міжнародного валютного фонду в жодному разі не надавати фінансової підтримки правлячому режиму бандократії, який здійснив узурпацію влади в Україні і повністю порушив Конституцію.

17 мая 2013 г.

Янукович, породжуючи антифашистську істерію, сам собі риє могилу


Янукович та його поплічники рухаються шляхом нагнітання соціально-політичної ситуації в Україні. Складається враження, що правлячий режим взагалі втрачає відчуття реальності, і керуючись власними корисливими інтересами, використовуючи всі можливості державної машини, примушує людей, які працюють у бюджетному секторі , брати участь в безглуздому антиукраїнському сатанинському шабаші під назвою антифашистські мітинги і марші.

Такої безвідповідальності, такої зухвалої поведінки для осіб, які займають державні посади, неможливо собі уявити. До того ж ця штучна антиукраїнська істерія відбувається на тлі тотального фінансово-економічного обвалу в усіх царинах господарської діяльності України. В чому ж проявляється цей фінансово-економічний крах?

1. Впродовж січня-квітня 2013 року промислове виробництво в річному вимірі впало на 4,2%. Зокрема, у квітні 2013 р. до квітня 2012 р. промвиробництво знизилося на 2,2%, у квітні 2013 р. до березня 2013 р. знизилося на 1,5%. Зрозуміло, що в травні ситуація не покращиться, оскільки країна півмісяця святкувала, гуляла і не працювала, а отже слід очікувати ще більшого падіння промислового виробництва.

2. В той же час грошей в бюджеті немає, і уряд, здійснивши впродовж чотирьох місяців 2013 року запозичень на загальну суму понад 60 млрд. гривень (майже 8 млрд. доларів), використовує ще одну схему, коли запозичення здійснюються не лише самим урядом, а й державними підприємствами. Зокрема, «Укразалізниця» 16 травня 2013 року провела розміщення 5-річних єврооблігацій на суму 500 млн. доларів під 9,5% річних.

Як будуть повертати ці гроші? Очевидно, що кожного року треба буде сплачувати 9,5% на обслуговування цього боргу, але, крім цього, також щороку треба відкладати 20% цієї суми, щоб повернути через 5 років саме тіло боргу. Отже, разом виходить, що кожного року щонайменше слід витрачати 29,5% від 500 млн. доларів, або 147,5 млн. доларів. Відтак,прибутковість використання цих грошей має складати щонайменше 29,5%. Але це тільки щоб повертати борг, а потрібно буде ще й покривати накладні видатки, виплачувати зарплату там, де ці гроші працюватимуть. Тому, треба знайти такий напрямок використання цього запозичення для «Укрзалізниці», який би давав близько 40% рентабельності, щоб за 5 років віддати цю суму. Крім цього, оскільки «Укрзалізниця» це державне підприємство, то гарантом цього боргу виступає держава, тобто всі українські громадяни, платники податків.

3. Дані відносно ВВП України у 2013 році приховуються, але якщо промислове виробництво падає, то зрозуміло, що й ВВП не може зростати. Виникає питання, на скільки вже в річному вимірі воно впало – на 2%, 3%, 4%?

4. В першому кварталі 2013 року дефіцит зовнішньої торгівлі товарами і послугами склав -1,904 млрд. доларів, а дефіцит зовнішньої торгівлі товарами склав -1,987 млрд. доларів.

5. Станом на 30 квітня 2013 року золотовалютні запаси складають 25,238 млрд. доларів, хоча ще у вересні 2011 року золотовалютні резерви становили 34,95 млрд. доларів.

Крім цього, в НБУ нагромаджено облігацій внутрішньої державної позики на суму 125,87 млрд. гривень, а всього в обігу перебуває ОВДП на суму 217 млрд. гривень. Отже, Нацбанк тримає в руках ОВДП уряду на 15,75 млрд. доларів. Виникає питання, куди ці активи включаються, за рахунок чого вони придбані, адже Нацбанк – це не комерційна установа і не має права надавати кредити? Чи накопичує Нацбанк боргові зобов’язання державних компаній – «Укрзалізниці», «Укравтодору», які у нього стосунки з «Ощадбанком», «Ексімбанком», «Укргазбанком»?

6. Агентство Moody’s у грудні 2012 року знизило рейтинг державних облігацій України на один щабель – з “B2” до “B3”, прогноз – “негативний”. Можна сказати, що «В3» – це рейтинг вигрібної ями. Нижчим рейтингом може бути тільки «С», але в такому випадку цінними паперами України взагалі можна буде розпалювати піч.

7. Міжнародна правозахисна організація Freedom house за рівнем свободи віднесла Україну до частково вільних держав. Україна посіла 131-133 місце в світі разом із Замбією та Південним Суданом.

8. Відбувається банкрутство міських бюджетів, міста практично не фінансуються, їхні бюджети не виконуються.

Отже, якщо в країні безліч цих корінних питань, якщо спостерігається обвал економіки і повний безлад, якщо Україна потрапляє в міжнародну ізоляцію, на межі зриву підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, якщо державний борг росте в геометричній прогресії, і по суті, відбувається розвал державного бюджету, то невже в цей період для правлячого режиму немає нічого важливішого, окрім як організовувати і витрачати гроші на проведення антиукраїнських заходів, так званих антифашистських мітингів і маршів, які по своїй суті є шкідливими для держави. Як відомо, Партія регіонів на чолі з Януковичем сама стимулює проведення антидержавними силами по всій Україні цих штучних маршів, куди примусово заганяються люди. Можна припустити, що ці провокації мають на меті дестабілізувати ситуацію і розколоти країну. Це абсолютно безвідповідально, це означає проведення антиукраїнської політики, повне банкрутство правлячого режиму бандократії.

Тоді виникає питання, а чому ж мовчать депутати міського рівня, обласних рад, міські голови, голови обласних рад, невже вони не розуміють, до яких наслідків можуть привести ці антифашистські шабаші? Адже ця антифашистська істерія лише відволікає увагу від реальних проблем, від політичного, економічного, фінансового, соціального, міжнародного краху.

Тому висновок може бути лише один. На сьогоднішній день Янукович і його група не спроможні керувати державою, Янукович як президент порушив Конституцію і не захищає національні інтереси, його діяльність, як виглядає, веде до розпалювання національної ворожнечі. Складається враження, що він потрапив під вплив промосковських , чужинських антиукраїнських сил, яких він вводить у політику. Схоже, що Янукович перетворюється на ляльку в руках Медведчука, якого вважають креатурою Кремля. Навіщо нам такий президент і його правлячий режим? Отже, у всіх свідомих українців і проукраїнських національних сил має сьогодні бути лише одне генеральне завдання: Янукович має негайно піти у відставку, а Партія регіонів усунена з політичної арени України.

14 мая 2013 г.

Кожара – могильщик зовнішньої політики України?


Кожара, міністр закордонних справ України, перебуваючи з офіційним візитом в Лондоні, 13 травня 2013 року зробив кілька гучних заяв. Перша із них стосувалася того, що, на його думку, Україна вже цього року зможе підписати Угоду про асоціацію з ЄС, а друга заява полягала в тому, що, за його словами, Юлія Тимошенко не буде звільнена на вимогу Європейського Союзу, оскільки вона завдала величезних збитків державі, і в те, що вона засуджена справедливо, вірять мільйони українців.

Зазначимо, що дуже характерною ознакою, за якою можна виділяти некомпетентних осіб, дилетантів, які не готові виконувати ті функції, які передбачає займана ними посада – це коли в них в голові стикуються несумісні речі. У них відсутні знання і відсутнє логічне мислення, і тому вони можуть в себе в голові поєднувати кілька речей, які неможливо одночасно реалізовувати. І Кожара – це класичний приклад дилетанта, можна припустити, що тут даються взнаки прогалини у його вихованні, освіті, розвитку. Взагалі, це характерна риса всіх тих, хто обслуговує інтереси Януковича, і це характерно для самого Януковича та його найближчого оточення.

Наприклад, Кожара неодноразово заявляв, що можна одночасно рухатися і в Митний Союз, і в Європейський Союз. Йому пояснюють, що це не можливо, тому що це дві системи, які базуються на різних, несумісних між собою, базових цінностях. Якщо Європейський Союз – це конкуренція, свобода, трудова приватна власність, середній клас, місцеве самоврядування, демократія, то Митний Союз – це диктатура, кланово-олігархічні монополістичні системи, це тиранія, позбавлення людей права вибору, свободи слова, права на мирні зібрання, на власну думку. Врешті-решт, якщо Європейський Союз – це потужна розвинута система, яка рухається вперед, то Митний Союз, навпаки, це відстала модель стагнації і загнивання. Тому як їх можна поєднати? Це неможливо. Але в Кожари у голові вони поєднуються.

Зараз він знову говорить подібні речі: що Україні підпише угоду про асоціацію, а Тимошенко буде сидіти у в’язниці. Тоді виходить, що Кожара живе в одному вимірі, а всі лідери Європейського союзу і державні лідери Сполучених Штатів живуть в іншому вимірі. І керівники цивілізованих кажуть вслід за рішенням Європейського суду з прав людини стверджують, що Тимошенко – це політичний в’язень, а Кожара каже, що вона буде сидіти і цього хочуть мільйони українців. Зрозуміло, що Європейський Союз не може порушити свої базові принципи і цінності, і підписати угоду з країною, на чолі якої стоять узурпатори, диктатори. Але, з другого боку, небезпечно те, що Кожара вперше заявив, що мільйони українців бажають, щоб Тимошенко сиділа у в’язниці. В даному випадку він застосував сталінську аргументацію. Саме під цим приводом Сталін здійснював розправи зі своїми політичними опонентами, саме так він аргументував переслідування Троцького, Камєнєва, Зінов’єва, потім організував публічну справу проти Бухаріна, П’ятакова, Рикова і Єжова. І кожного разу він казав,що робить це не для того, щоб розправитися зі своїми опонентами, конкурентами, суперниками, а тому що цього хоче радянський народ.

Зараз Кожара використовує саме сталінський алгоритм для боротьби з опонентами правлячого режиму бандократії, і це дуже небезпечно, тому що тоді Кожара іде по стопам Молотова. Але він повинен розуміти, що далі було з Молотовим, адже Сталін нікого не щадив, і навіть дружина Молотова сиділа в концтаборах. Тому Кожара повинен замислитися, щоб і з його близькими не було того ж самого. Тим паче, що багато тих, входив в коло Сім’ї і підтримував її на різних етапах, які підтримували Януковича, або викинуті на смітник, або сидять у в’язницях, наприклад, Волга, колишній спікер кримського парламенту Гриценко, а є такі, що вже померли, як, наприклад, Кушнарьов, Євген Щербань чи Ахать Брагін. Тому Кожарі треба обережніше поводити себе з цими аргументами. Йому настав час нарешті визнати, що він абсолютно невдалий міністр закордонних справ, і найкраще, що він може зараз зробити, щоб не продовжувати себе ганьбити – негайно піти у відставку. Щоб з ним не сталося ще чогось гіршого.

Навіщо Кожара продовжує здійснювати закордонні візити, якщо він офіційно заявив, що Україна не виконуватиме вимогу Європейського союзу щодо звільнення Юлії Тимошенко? Навіщо ж витрачати гроші українських платників податків на ці даремні поїздки і сидіти під дверима в європейських міністрів? Скільки вже витрачено мільйонів, наших мільйонів, бо ж він не їздить за власні кошти чи за кошти Януковича. Скільки коштували його поїздки до США, в Нью-Йорк і Вашингтон, де беруться гроші на ці безглузді, безрезультатні візити? Треба, щоб він відзвітував, в яку суму обійшлися його поїздки у США та Великобританію, скільки з ним їздило людей, скільки вони витратили на перельоти, на їжу, на проживання, на добові, на додаткове перебування у Вашингтоні?

Скільки можна їздити закордон, якщо його все одно ніхто не сприймає всерйоз, як компетентного фахівця у міжнародних справах? Такого бездарного дилетанта міністра у нас ніколи не було. Чи не була передчасна смерть одного з найкращих наших міністрів закордонних справ Удовенка спричинена сумом, розпачем та моральними стражданнями , що такі, як Кожара, сьогодні очолюють МЗС? Удовенко ніколи не думав, творячи Міністерство закордонних справ, що такі як Кожара стануть міністрами. Це ганьба для всіх працівників МЗС – мати такого бездарного, некомпетентного, міністра, у якого навіть відсутня власна позиція, він просто поводить себе, як лакуза перед паханом. Скільки можна це терпіти? Чому мовчать посли, дипломати? Чи є в нас гідні дипломати, які дадуть йому оцінку? Чи будуть всі мовчати? Чому не чути Зленка, Тарасюка, Огризка, колишніх міністрів закордонних справ, відомих послів, заступників міністра? Адже ця особа дискредитує корпорацію дипломатів.

Отже, Кожара повинен негайно звільнити посаду міністра закордонних справ і не ганьбити українську націю. Йому треба чітко зрозуміти, що все одно в Україні переможуть національні, демократичні сили, тому він повинен піти у відставку, доки не пізно. Бо буде відповідати перед українським народом разом з Януковичем.

13 мая 2013 г.

Янукович та Азаров ведуть Україну до фінансового краху


Європейський банк реконструкції і розвитку 10 травня 2013 року в огляді регіональних економічних перспектив погіршив прогноз щодо економіки України. На думку аналітиків ЄБРР, ВВП України в поточному році не зростатиме, а навпаки впаде на 0,5%.

Перед цим негативні прогнози щодо української економіки давали Світовий банк і Міжнародний валютний фонд, але ЄБРР навіть погіршив ці попередні прогнози. Це підтверджує ті аналітичні викладки, які були зроблені мною та Інститутом трансформації суспільства. Але наш прогноз ще більш песимістичний, на жаль, є підстави говорити про те, що у 2013 році ВВП України впаде в межах 5%, оскільки всі фактори – політичні, економічні, соціальні та інші – свідчать, що можливості не те, що для зростання, а навіть для стримування падіння на сьогоднішній день уряд в Україні і президентська адміністрація не мають. І показовим свідченням цього є те, що приховується інформація стосовно того, чи розрахувалася Україна з МВФ, а також з «Газпромом» і структурами Фірташа за спожитий у квітні газ. Нагадаємо, до 8 травня Україна мала сплатити МВФ 1,4 млрд. доларів, а також заплатити 300 млн. доларів за газ.

Натомість, ми бачимо лише словоблуддя з боку Колобова, Азарова, Арбузова, безвідповідальні нісенітниці про те, що в Україні добрий фінансово-економічний стан, стабілізація і покращення у сіх сферах. Цю демагогію вони несуть не лише для внутрішнього споживання, але і назовні. Останньою демонстрацією таких непрофесійних нісенітниць є виступ Колобова 10 травня 2013 року на конференції ЄБРР в Туреччині про те, що Україна оптимістично оцінює шанси підписати найближчим часом угоду з МВФ про відновлення кредитування на суму 15 мільярдів доларів. "Позиція обох сторін полягає в тому, що переговори пройшли дуже плідно, і в найближчому майбутньому обидві сторони готові підписати цю угоду", - заявив Юрій Колобов.

Чи розуміє Колобов, про що він говорить? В чому суть програм від Міжнародного валютного фонду? Він дає ці гроші не у вигляді кредитів, як таких, це програма, спрямована на те, щоб країна вийшла з зашморгу, щоб стабілізувати економічну ситуацію, адже в рамках світового господарства наявність падаючих країн є дуже небезпечною, оскільки вони ламають весь світовий процес відтворення, зазнають фінансово-економічного краху, у них починається колапс, розвалюється вся система, і це достатньо серйозний удар по глобальній економіці. І щоб такого не трапилося, МВФ, як міжнародна фінансова організація, членами якої є 188 країн, виробила відповідні стабілізаційні механізми, в тому числі й програму «stand by».

Суть цієї програми полягає в тому, що домовленості забезпечують країні-члену гарантію того, що в межах визначеної суми і протягом терміну дії угоди вона може при дотриманні обумовлених в угоді умов безперешкодно отримувати від МВФ іноземну валюту в обмін на національну. Це означає, що для нормалізації фінансово-грошового обігу і платіжного балансу МВФ дає конвертовану валюту у певній сумі, а взамін забирає на цю суму національної валюти на збереження на певний період. Ця операція нагадує переливання крові, коли з організму надбирають погану кров, а взамін вливають здорову. Але це дуже гострий засіб, сильнодіючі ліки, з ними треба поводитися дуже обережно. Це короткотривалі програми, розраховані на 2-3 роки, після чого гроші треба повертати з відсотками, а взамін МВФ повертає назад національну валюту. Ці гроші даються тій чи іншій країні для того, щоб стабілізувати фінансову ситуацію і провести реформи. Тобто, програма «stand by» означає не кредитування країни, а проведення з нею обміну валютами. Україна, як відомо, за час правління Ющенка-Тимошенко і Януковича-Азарова вже неодноразово брала гроші в МВФ, але після цього ставало ще гірше, адже ці гроші не були витрачені ефективно, їх проїли, пропили, прогуляли, витратили на популістські заходи, вони не оздоровили ситуацію в Україні, навпаки погіршили її, оскільки лише збільшився державний борг.

Тому пропозиція Колобова взяти в МВФ ще 15 млрд. доларів є для України страшною. Адже надання Україні з боку МВФ такої величезної суми призведе до фінансового краху держави, оскільки виплачувати борг по суті не буде чим. В такому випадку ці 15 млрд. доларів додадуться до боргу, виплата і обслуговування якого вже і так лежить величезним тягарем на державному бюджеті.

Зокрема, державний і гарантований державою борг у порівнянні з 1 січня 2007 станом на 1 квітня 2013 року збільшився з 15,95 млрд. доларів до 67,41 млрд. доларів (в 4,2 рази), а валовий зовнішній борг України виріс із 54,5 млрд. доларів станом на 01.01.2007 до 135,05 млрд. доларів станом на 01.01.2013 року (в 2,5 рази), а на сьогодні, за експертними оцінками, цей показник досягає 140 млрд. доларів. Отже, якщо до цього боргу додати ще 15 млрд. доларів, то ситуація виглядатиме просто катастрофічно.

Зрозуміло, що спочатку буде спостерігатися одномоментне покращення, але воно триватиме дуже недовго, а після цього почнеться різке погіршення фінансово-економічної ситуації. Організм буде не лише не вилікуваним, а його хвороба тільки посилюватиметься. Це нагадує ситуацію із наркотиками, коли кожен новий прийом отрути приносить короткочасну ейфорію, але щоразу наближає смерть людини.

Тому за жодних обставин не можна брати грошей в МВФ. По-перше, банда, яка сьогодні перебуває при владі, все одно ці гроші розкраде, по-друге, ці гроші не використовуватимуться для проведення реальних структурних реформ, а будуть спрямовані на продовження агонії правлячого режиму. По-третє, якщо МВФ дасть ці гроші, то це означатиме порушення базових принципів Міжнародного валютного фонду, тому що уряд не виконав вимоги, поставлені МВФ – не ліквідував корупційні схеми, не продав державні банки, не зробив прозорою діяльність газотранспортної системи і не зробив вільними ціни на газовому ринку. Отже, жодне із базових положень угоди між Україною та МВФ не виконано. А тому за жодних обставин не можна знову давати гроші режиму Януковича. В протилежному випадку дії керівництва МВФ треба буде розглядати як корупцію і підтримку режиму бандокртаїі в Україні.

Відтак, заяви Колобова про те, що Україна оптимістично оцінює шанси підписати найближчим часом угоду з МВФ про відновлення кредитування на суму 15 мільярдів доларів, це – демагогія і прояв панічних конвульсій. Потрібно дивитися на речі реально, і чітко говорити: якщо Янукович не піде у відставку, і Партія регіонів не буде усунена від влади, то Україну чекає суверенний дефолт, банкрутство і політичний безлад.

11 мая 2013 г.

Новинський – новий кремлівський смотрящий?


В Україні в середовищі нуворишів і масних котів, піднімається, як виглядає, ще одна нова фігура, ім’я якої Вадим Новинський. Чому на, нашу думку, виникла потреба більш ретельно придивитися до цієї особи, російського мільярдера? Вирішальним є те, що він раптом став дуже наближеним до Сім’ї, а саме до Януковича і його синів. Так на початку травня, коли Янукович відпочив у Криму, він всюди за собою возив і піарив цього олігарха. Раніше, 29 травня 2012 року своїм указом Янукович надав Новинському громадянство України, як особі, що має визначні заслуги перед Україною.

Як відомо, Янукович просто так подібні рішення не приймає. Оскільки Янукович, як виглядає, людина меркантильна і працює з дуже великими грошима, то для того, щоб він видав відповідний указ і активно піарив якусь особу, потрібно було отримати доступ до тіла Януковича, щоб у нього виникла в цьому величезна зацікавленість. Знаючи кримінальне минуле Януковича, можна висловити версію, що він працює з людьми, які мають рівноцінний статус в кримінальних колах, або ж є представниками структур, що пов’язані з КДБ. В даному випадку можна припустити, що Новинський належить до другого типу осіб, зважаючи на його поведінку, на те, хто керує службою безпеки у структурах Новинського – екс-голова СБУ Ігор Дріжчаний, який свою кар’єру починав в часи СРСР із роботи в прокуратурі, а отже, теж міг бути пов’язаний із радянськими спецслужбами. Можна висунути версію, що Новинський – це особа, яка представляє в Україні інтереси вищих кадебістських сил Кремля.

Спробуємо зробити певний ретроспективний аналіз минулого Новинського. Народився він у 1963 році в Новгородські області Російської Федерації. Закінчив Академію цивільної авіації (Ленінград, 1985 рік), за фахом інженер систем управління. У 1985–1989 роках працював у Петрозаводському авіазагоні цивільної авіації (Карелія); у 1989–1991 на Кафедрі систем управління та обчислювальної техніки Академії цивільної авіації (Ленінград); у 1991–1996 в Центрі перспективних досліджень (Санкт-Петербург). Водночас видання Forbes.ua зазначає, що на початку 1990-х Новинський організував бізнес: купував в Карелії газетний папір, продавав його в Болгарії, на виручені гроші купував в Україні «запорожці» і продавав їх в Карелії. Але виникає питання, що в такому випадку Новинський возив із Болгарії, у якій тоді не було нічого, окрім коньяку? Зрозуміло, що для того, аби в ті часи прокручувати таку схему, потрібно було мати необхідний «дах», який тоді могли дати лише в КДБ.

У 1996-1998 роках Новинський разом з партнерами створив «Лукойл - Північно-Захід». Прикметно, що якраз у 1996 році компанія «Лукойл» через Одесу зайшла в Україну. Це був ударний загін московитів, і важливу роль у процесі захоплення українського економічного простору московитами відіграв Кучма та посол Російської Федерації Віктор Чорномирдін, який мав хороші стосунки із Новинським. Але звідки у простого інженера систем управління цивільної авіації раптом з’являються такі гроші, і як він отримує карт-бланш на діяльність у секторі торгівлі нафтопродуктами? Як відомо, більшості з тих, які в 90-ті роки починали працювати у цьому бізнесі, вже немає в живих, а Новинський не лише не зник, а весь час продовжує посилюватися і став доларовим мільярдером.

Якщо розглянути його прихід в Україну наприкінці 1990-их років, може скластися враження, що він виконує певне завдання або ж доручення. Його діяльність нагадує героїв у російських фільмах-боєвиках про Другу Світову війну, про те, як професійно і зухвало діяли радянські комуністичні енкаведистські шпигуни в тилу у ворога. Якщо подивитися на те, як зараз діє в економічній царині Новинський, як він захоплює різні сфери економіки України, і йому дозволяють це робити, то все це якраз і нагадує діяльність відповідного агента кремлівських спецслужб. До того ж, як відомо, Новинський є власником блокуючого пакету акцій структури «Метінвест», що входить до групи «СКМ» Ахметова». Зрозуміло, що Ахметов просто так будь-кого до себе не бере. Враховуючи, що Ахметов і Новинський діють за схожими принципами, будують свої бізнес-імперії за подібними моделями, що вони обоє мають такий карт-бланш в Україні на те, щоб скуповувати масу промислових та інших об’єктів, що вони фактично з’явилися нізвідки, складається враження, що і Ахметов, і Новинський можуть походити з одного кремлівського кадебістського інкубатора.

Однак, треба підкреслити, що до того, як Новинський увійшов в довіру до Януковича, у нього складалися добрі стосунки з групою Ющенка, Єханурова, Ульянченко. Зазначимо, бурят Єхануров, і Віра Ульянченко, яку дехто може вважати чи то російською, чи то американською шпигункою, та й сам Ющенко, пристосувалися в умовах панування режиму Януковича, і добре себе почувають. Як відомо, чоловік Ульянченко Віктор Івченко був заступником у міністра-українофоба Табачника, а Єхануров, як виглядає, купив собі прихильність Януковича тим, що саме на ньому, як на іуді, висить провина за ув’язнення Юлії Тимошенко, схоже, що саме він її здав, і показання Єханурова лягли в основу обвинувачення проти екс-прем’єра. Крім цього, Вадима Новинського називають близьким до церковних кіл Української православної церкви Московського патріархату, видання «Лівий берег» навіть зазначає, що Новинський був основним лобістом в питанні призначення ректора Київської духовної семінарії та академії владики Антонія (Паканича) митрополитом , правою рукою глави УПЦ МП Сабодана. Отже, складається враження, що Новинський виступає в Україні людиною Кирила (Гундяєва).

Якщо подивитися, як Новинський виходить на економічне поле України, то ми бачимо, що він всеїдний, хапає все, що лежить перед ним, це теж дуже показово, подібним чином діє й Ахметов. Виникає питання: звідки у Новинського гроші, адже для того, щоб купувати стільки різних підприємств, треба мати багато вільних, не тяжко зароблених коштів. Зрозуміло, що в Україні він їх заробити не може, і для того, щоб скуповувати об’єкти оптом і в роздріб, треба, щоб гроші, які йому дістаються, були дуже легкими і дешевими. Можна висловити припущення, що це могли би бути гроші воровських общаків Росії, або ж гроші КДБ. А, як відомо, контроль над фінансами воровських общаків теж здійснювався спецслужбами. Саме таким чином КДБ формувало і в сталінські часи, і в брежнєвські свою економічну резидентуру в різних країнах світу. Саме так діє і відмиває гроші воровський общак, кидаючи їх в будь-які галузі, щоб відмити, навіть якщо деякі проекти виявляються невдалими. Схоже, що подібним чином діє і Новинський. Зрозуміло, що він, будучи за фахом інженером систем управління цивільної авіації, нездатний бути генеральним, стратегічним менеджером, отже можна висловити думку, що існує певна група, яка ним керує. Найбільш потужні такі групи якраз функціонують у вигляді симбіозу, який представляє фінансові інтереси воровських общаків та спецслужб Росії.

Тепер задамо собі питання: чому взагалі Новинський тут з’явився і чому Янукович дав йому, ще й в такій виклич для української нації формі, громадянство України, і які це в нього заслуги перед українським народом? Можна припустити, що кадебістському Кремлю потрібна людина, яка немає українського коріння, чужинець, що не пов’язаний з нами ментально, духовно, що буде представником московських окупантів на нашій території. Новинський ідеально підходить для цієї функції. А після того, як Янукович надав йому українське громадянство, згідно із законодавством, Новинський може висуватись кандидатом у народні депутати (до отримання громадянства він вже виконав іншу вимогу щодо постійного проживання впродовж 5 років на території України).

Як відомо, Ахметов, із яким ми вже неодноразово порівнювали Новинського, теж був депутатом Верховної Ради попереднього скликання. Але в чому відмінність між Новинським та Ахметовим? Працюють вони за схожими принципами, використовують одні і ті ж прийоми, мають спільний бізнес, але якщо на Ахметова можна знайти багато компромату, то на Новинського у ЗМІ поки не публікується нічого компрометуючого. Адже Новинський завезений сюди із Московії, вся його біографія лежить там, а в Україні він з’явився раптово і нізвідки, наче вистрибнув з табакерки. Тому дуже важливо здійснити його глибоке сканування і дослідження. Чи проходив він спецпідготовку, чи був він завербований КДБ, якщо так, то коли, за яких обставин? Чи був він пов’язаний з якимись кримінальними структурами, наприклад, наркоторгівлею?

Важливо зрозуміти справжню природу Новинського, оскільки виглядає так, що він іде до Верховної Ради виконувати певне чітке завдання. Як ми вже зазначали в одному із попередніх матеріалів, зараз для Януковича дуже важливо здійснити приватизацію газотранспортної системи України, а для цього потрібна стабільна більшість у Верховній Раді, яка дозволить провернути цю аферу. Тому не виключено, що перед Новинським буде поставлено генеральне завдання – зібрати таку більшість з числа позафракційних депутатів, тушок і напівтушок, щоб розв’язати руки Сім’ї і дати їй можливість дограбувати ті багатства українського народу, які ще не дограбовані. Така більшість може створюватися під нового прем’єр-міністра, наприклад, Клюєва або Арбузова. Це може призвести до створення нової конфігурації альянсу Сім’ї, і Новинський якраз може бути тієї фігурою, якої не вистачає для створення нової конфігурації.

Тому завдання всіх патріотичних національних сил, неупереджених засобів масової інформації, громадських активістів, інтелектуалів, експертів якомога швидше вивести Новинського на чисту воду, розкрити його справжню сутність і показати істинні завдання, які, ймовірно, поставлені перед ним Кремлівським центром управління. Складається враження, що Новинський може стати безжалісним катом-українофобом, який виконуватиме завдання кадебістського Кремля і воровських общаків. Нам не потрібні завезені кадебістські клони, які повинні знищити українську суверенну державу і перетворити її на колоніальний анклав Московії.

Але чому цим питанням займається тільки Українська Національна Консервативна партія? Хотілось би побачити якісь дії і від парламентської опозиції. Чи їй бракує хисту, кадрів для стратегічного аналізу? В такому випадку ми можемо їй в цьому допомогти.

Янукович своїми гульбищами веде Україну до дефолту


Травневі свята і майже півмісяця гулянок та відпочинку поступово завершуються, треба повертатися до повсякденного життя. А в ньому за період свят нічого на краще не змінилось, а навпаки, фінансово-економічна ситуація в державі, а відповідно і в містах для більшості пересічних українців тільки погіршилась. Все відбувається, як в приказці танцювали, веселились, а прокинулись, протверезились – просльозились. 15 днів господарський комплекс країни практично не працював, банківська система стояла, підприємницькі структури теж. Країна не виробляла багатства, і суттєво зменшила виробництво додаткової вартості.

А треба відзначити, що поки українці веселились і ходили маршами, борги нікуди не поділися. Зокрема, до 8 травня уряд мав повернути 1,4 млрд. доларів Міжнародному валютному фонду, а також розрахуватися з «Газпромом» і структурами Фірташа за спожитий у квітні газ. Поки що немає жодної офіційної інформації про те, чи розрахувалася Україна з цими боргами. Якщо не розрахувалася, то на цю суму щодня нараховується пеня, яку теж потрібно буде сплатити. До того ж до кінця року Україна має повернути МВФ ще 3 млрд. доларів, а також наповнити порожні газосховища. Так, за офіційною інформацією Міністерства енергетики та вугільної промисловості, у першому кварталі Україна здійснила видобуток власного газу в об’ємі 5,14 млрд. кубометрів, імпортувала 7,07 млрд. кубометрів, але спожила впродовж трьох місяців 20,73 млрд. кубометрів газу. Отже, звідки уряд взяв ще 8,52 млрд. кубометрів природного газу? Якщо із власних газосховищ, то для того, щоб їх знову наповнити доведеться придбати газу на суму 3,54 млрд. доларів (якщо виходити із ціни на російський газ у березні 2013 року, яка складала 416 доларів за тисячу кубометрів).

Отже, доки українці півмісяця веселились, економічна ситуація аж ніяк не покращилась, і борги нікуди не поділися. Адже, як відомо, впродовж січня-квітня 2013 року уряд Азарова-Арбузова здійснив запозичень на суму 62 млрд. гривень. Триває падіння промислового виробництва, яке у першому кварталі 2013 року склало 5%. Якщо в Україні скорочується промислове виробництво, якщо уряд Азарова-Арбузова впродовж своєї діяльності, як виглядає, цілеспрямовано знищує малий і середній бізнес, а олігархи виводять всі свої вкрадені в українського народу гроші в офшори, то звідки в дохідній частині бюджету візьмуться кошти, щоб профінансувати всі заплановані видатки?

Хтось має за це відповідати. А де президент? Він відпочиває, прем’єр-міністр взагалі невідомо куди подівся, голова Верховної Ради весь час займається тільки тим, що покладає квіти до пам’ятників і ходить по церквам, парламентська опозиція гуляє. Хто ж буде працювати? А поки вся країна гуляє, кредитори вимагають вчасного погашення та обслуговування боргів, а також нараховують пеню за затримку із виплатами. І дефолт теж не зважатиме на свята і вихідні. Отже платити треба. А оскільки вся країна живе в борг, то з кожним днем платити доводиться все більше.

Тому, напрошується висновок, що правляча група Януковича та його Сім’ї нічого не вміє робити, окрім як переодягатися у гімнастерки, як Колесніченко, роздавати солдатську кашу, обшукувати дітей в «Артеку» під прицілами снайперів, влаштовувати гулянки енкаведистів. А як жити? Хто повертатиме борги? Наприклад, Київ витрачає гроші на святкування 9 травня, Дня міста, Попов саджає троянди в центрі міста, на які з міського бюджету йдуть мільйони гривень, займається власним піаром, встановлює нові пам’ятники, начебто їх ще не вистачає в Києві, і все це коштом Київської громади, а насправді Київ банкрут, борг міста перевищує 10 млрд. гривень. Як Попов віддаватиме ці борги? Невже зі своєї кишені?

Однак, на тлі катастрофічної ситуації в економіці, на тлі того, що держава живе в борг, що сотні українських міст є банкрутами, по всій Україні влаштовуються 9 травня шабаші, гульбища, співи і танці, військові паради з технікою комуністичних московських окупантів та особами у формі НКВС. Але звідки антинародна влада взяла гроші на ці гульбища? Чому від народу приховується інформація, скільки витратили з державного і місцевих бюджетів на святкування так званого Дня перемоги? Може ці заходи профінансовані креатурами Москви, агентами кремлівського впливу? Тоді ці шабаші варто розглядати, як спецоперацію, спрямовану проти Української держави. Чи, може, всі ці паради окупантів під сталінськими прапорами профінансували якісь кримінальні структури? Чи може бути так, що комуністичні шабаші в Криму та Севастополі або Запоріжжі профінансував Новинський, новоспечений громадянин України, олігарх, який чомусь втік з Росії, і якого впродовж останніх днів так активно піарив і всюди возив з собою Янукович? Як відомо, Янукович нікого просто так піарити і возити за собою не став би.

Але хто дав право витрачати гроші на такі масштабні гульбища, якщо країна живе в борг? Якщо не вистачає грошей на школи і садочки, на медицину? Чому місцева влада в західних областях, яка належить опозиційним політичним партіям, дозволила влаштовувати паради із антиукраїнською, сталінською символікою, і витрачати на ці гульбища на людських кістках гроші? Де ж були народні депутати від опозиції, чому вони не зупинили ці гуляння? Наприклад, ми знаємо, що у Львові робили народні депутати Михальчишин, Фаріон, секретар Львівської міської ради Павлюк, і голова фракції «Свободи» у міській раді Лопачак. А де була опозиція, в першу чергу «Свобода», в інших західних областях. Де був, обраний до Верховної Ради від міста Рівне народний депутат від «Свободи» Осуховський, родич Тягнибока? Чому він дозволив проводити у місті паради у формі окупантів?

Де були інші опозиціонери? Чому у Львові нічого не було чути про Васюника, обраного до Верховної Ради громадою Галицького і Франківського районів Львова? Чому про нього нічого не чути, куди поділась ця особа, яка перед виборами всюди ходила із білою пов’язкою на голові і написом «Нас єднає мова» і позиціонувала себе героєм із американських боєвиків, новим Сталоне-Рембо? Може він не готовий бути народним депутатом? Де молодий герой народний депутат Гінка? І, зрештою, що робив в Житомирі лідер «УДАРу» Кличко? Він вже нарешті вивчив різницю між Українською повстанською армією і Червоною армією окупантів?

Для чого народ обирав цих осіб до Верховної Ради, до міських та обласних рад, якщо вони дозволяють витрачати гроші платників на вшанування окупантів і шабаші на людських кістках? Врешті-решт настав час це припинити, країна не може витримати таке навантаження, вона може просто розвалитись на частини. Терпіти далі подібну безвідповідальність і невігластво неможливо. Цьому треба покласти край. Вже видно, що такі керівники, як голова Запорізької ОДА Пеклушенко, прем’єр-міністр Криму Могильов, голова Рівненської ОДА Берташ, міський голова Рівного Хомко заведуть Україну в могилу.

Українська національна Консервативна партія звертається до всіх здорових сил суспільства об’єднуватися і брати владу в свої руки на основі 5 статті Конституції. В протилежному випадку треба готуватися до найгіршого. Адже дурити об’єктивні економічні закони не можливо, а ті, хто намагається це робити, рано чи пізно платять за це дуже високу ціну.

10 мая 2013 г.

Янукович і Кожара вішають локшину на вуха американцям?


Кожара, міністр закордонних справ України, в п’ятницю 10 травня повинен зустрітися із державним секретарем США Джоном Керрі. Нагадаємо, раніше МЗС України офіційно повідомляло, що візит Кожари до США триватиме 6-9 травня. А також з’являлася інформація про те, що запланована на 8 травня зустріч українського міністра із Джоном Керрі, зірвалася з ініціативи американської сторони, і Керрі замість зустрічі з Кожарою відбув до Москви.

Чому ж Кожара вирішив залишитись у Вашингтоні чекати цієї зустрічі, у якій йому спочатку було відмовлено у доволі жорсткій та недипломатичній формі? Можна висунути версію, що в Януковича зараз дуже складна ситуація, і він будь-що хоче отримати якісь гарантії від США.

Не можна виключати, що для того, аби зустріч все-таки відбулась, Кожарі могли привезти якісь документи від Януковича особисто на ім’я Обами, якийсь лист-прохання, що міг би змінити ситуацію, адже так просто цю зустріч американці не погодились би відновити. Як виглядає, у Януковича також могло щось не скластися у відносинах із Росією, можливо, він в черговий раз не зміг про щось домовитися із Путіним. Так чи інакше, існують якісь підводні течії, які поки що не вийшли на поверхню.

Важливо, що напередодні зустрічі Кожари та Керрі Американсько-Українська бізнес-рада організувала вечерю на честь приїзду міністра закордонних справ України, на якій Кожара заявив, що Україна шукає шляхи диверсифікації енергетичних ресурсів, висловив сподівання, що найбільші енергетичні компанії (такі, як ExxonMobil, Chevron Corporation) прийдуть в Україну і залишаться надовго.

Отже, про що йде мова? Можна припустити, що про сланцевий газ, який насправді нікому в Україні не потрібен, адже його видобуток – це відсталі технології, від яких тхне нафталіном. В той час, коли розвинені країни вже відмовляються навіть від атомної енергетики, наприклад, Німеччина, Японія, Австрія, Швейцарія, про який сланцевий газ може бути мова? Невже Кожара за дорученням Януковича поїхав до США здавати національні інтереси України, віддавати державу на поталу імперіалістичним транснаціональним корпораціям? Щоб Україна внаслідок добування сланцевого газу знищила власну екологію і перетворилась на пустелю?

Україні навпаки треба відмовитися від видобутку не лише сланцевого газу, а й вугілля. Бо ж видобуток корисних копалин – це відсталі технологічні уклади – другий, третій, а зараз в розвинених країнах мова вже іде про шостий технологічний уклад. А 5-6 технологічні уклади – це сонячні батареї, вітряні двигуни. І в Європейському Союзі вже поставлена мета – щонайменше 20% енергії отримувати із альтернативних відновлюваних джерел. Саме за цими новітніми технологіями майбутнє, і нам треба дивитися не в минуле, а в майбутнє.

Однак, якщо вірне наше припущення про те, що Янукович будь-якою ціною хоче досягнути якихось домовленостей із Сполученими Штатами, то треба проаналізувати, якими можуть бути його подальші кроки. Як Янукович зазвичай себе поводить? Скидається на те, що коли він відчуває якісь великі загрози для себе, тоді він готовий іти на будь-які поступки і давати будь-які обіцянки, вся його біографія побудована на цьому. Так він себе поводив у стосунках з Ахметовим, так він поводив себе з Кучмою на початках, так він взяв на службу Кушнарьова. А потім, коли позиції Януковича посилюються, він, як виглядає, може ошукати тих, кого про щось просив, хто йшов йому на поступки. І зараз відбувається те ж саме, спочатку він шукав домовленостей з Юлією Тимошенко, а потім посадив її у в’язницю, за подібним сценарієм, схоже, складаються і його стосунки із Ющенком, з Кучмою, який виростив Януковича, і він тепер хоче запроторити Кучму у в’язницю.

Отже, виглядає так, що Янукович розуміє, що головною силою в світі зараз є Сполучені Штати, і їх керівництво, президент Обама. І Янукович будь-що хоче з ними домовитися, він готовий на все, тому що з усіма іншими державами відносини у Януковича, схоже, не просто зіпсовані, а взагалі зайшли в глухий кут – і з Європейським Союзом, і з Путіним. І зараз він хапається, як за рятівну соломинку, за США, і, як виглядає, готовий їм обіцяти все, що завгодно. В Януковича зараз немає грошей, а йому ще 8 травня треба було віддати МВФ 1,4 млрд. доларів, а до кінця року – ще 3 млрд. Також треба розрахуватися з «Газпромом» за спожитий у квітні газ, а потім потрібні гроші на заповнення українських газосховищ. Тому Янукович хоче з Міжнародним валютним фондом укласти нову програму, а посприяти цьому, підтримати його бажання можуть лише США.

Але йому вірити не можна, тому що Янукович завжди ошукує всіх, і так чи інакше будь-які домовленості з ним закінчуються улюбленою грою Януковича – єнакіївськими наперстками.

Українська Національна Консервативна партія має надію, що у керівництва Сполучених Штатів є чимало мудрих аналітиків і радників, які не дадуть керівникам США піти на жодні поступки режиму бандократії в Україні. У Сполучених Штатах мають розуміти, що у випадку, якщо вони підтримають Януковича, то відіграють вирішальну роль у встановленні в Україні відкритої диктатури на зразок Сирії чи Лівії.

То ж для відновлення конструктивного діалогу між Україною та США зараз може бути лише одна умова – Янукович має негайно піти у відставку. І коли відбудуться нові вибори, президентом український народ обере іншу, справді достойну, людину, лише тоді можна відкривати нову сторінку у відносинах України з іншими державами світу, в тому числі й США.

Тому, незалежно від того, чи буде Кожара зустрічатися з Керрі, чи не буде, маємо надію, що Сполучені Штати і їх керівництво не зрадять базовим принципам демократії і свободи. І не піддадуться на ці колисково-ліричні тюремні пісні на блатному жаргоні у виконанні Януковича та Кожари.

8 мая 2013 г.

Янукович готується одягти криваві шати диктатора?


Події, які відбуваються впродовж травня, свідчать, що в донбаському баронаті наростають протиріччя, які набувають антагоністичного характеру. Особливо це кинулось в око під час святкування Великодня.

По-перше, в цей період ми побачили, що правляча донбаська група розділилась. Дуже рельєфно це виглядало під час ритуалів богослужінь, коли раптом Янукович, який настільки стомився, що вже поїхав відпочивати до своєї резиденції в Криму, пішов на службу не до Сабодана, а вирішив відвідати храм Святого Володимира в Севастополі. Важливо, хто стояв поряд з ним на цьому ритуалі – це Пшонка, Лавринович, Клюєв, молодший син Януковича, Каськів і Могильов. В той же час на богослужінні в Печерській лаврі ми побачили стару гвардію – Азарова, Табачника, Рибака з дружиною. Отже, була порушена давня комуністична радянська традиція, коли керівник держави під час таких ритуальних подій завжди знаходиться поряд з іншими очі влади – прем’єр-міністром і головою Верховної Ради.

По-друге, на телеканалах демонструвалися окремі вітання на Великдень з боку прем’єр-міністра і президента, які ішли як рекламні ролики. Президент стояв на другому поверсі Софії, а Азаров себе позиціонував як прибічник Сабодана, і за ним знаходилась Печерська лавра.

По-третє, останнім часом посилились нападки на Азарова. Іноді навіть не зрозуміло, хто є їх ініціатором. Особливо символічно, що 7 травня народні депутати, лідер фракції «УДАР» Кличко та його колега Каплін, раптом звернулись до міністра внутрішніх справ Захарченка, щоб він почав слідство з приводу інциденту, який відбувся ще 27 березня 2013 року, коли Азаров застосував силу і вигнав народного депутата Капліна із засідання Кабміну. Однак, подія відбулась в березні, чому ж тоді Кличко і Каплін чекали до травня, щоб раптом згадати про цей випадок? Адже ми радили їм це зробити ще більше місяця тому. Для чого знадобилося стільки часу чекати, щоб звернутися до Захарченка?

По-четверте, невідомо, чи розрахувався уряд Азарова із МВФ та «Газпромом». Зокрема, до 7 травня треба було віддати «Газпрому» та структурам Фірташа за спожитий у квітні газ 300 млн. доларів, і до 8 травня сплатити МВФ 1,4 млрд. доларів. Невідомо, чи розрахувався уряд з цими боргами, чи ні. Чи він повинен проголосити суверенний дефолт української держави?

По-п’яте, 7 травня Мінфіну не вдалося розмістити облігації внутрішньої державної позики. Отже, ми бачимо, що відбувається погіршення всіх фінансово-економічних показників, але складається таке враження, що Азаров вже навіть не звертає на це уваги. Зрозуміло, що для Януковича зараз наступають дуже складні часи, йому потрібно вирішити фінансово-економічні питання. І виглядає так, що Азаров не може вирішити ці питання, наповнити бюджет, і головне, що Азаров не здатен сформувати більшість, яка б голосувала за всі потрібні для Сім’ї законодавчі акти. А експеримент із проведенням так званого паралельного засідання Верховної Ради виявився дуже невдалим. І головне, що не може забезпечити Азаров, а можливо, і не хоче, розуміючи всі негативні наслідки – дозволити приватизувати газотранспортну систему України разом із газосховищами. Схоже, що Азаров не погоджується піти на цей крок, усвідомлюючи, що це державний злочин і зрада національних інтересів України. Також Азаров вже не є дуже зацікавленим в тому, щоб Тимошенко продовжувала перебувати за ґратами.

Таким чином, розкол у владному кланово-корпоративному консорціумі виходить на поверхню. Вже виглядає так, що наближаються зіткнення, які будуть спровоковані Сім’єю в особі Януковича, його дітей і тих, хто став на його бік, відданих йому керівників, наприклад, Пшонки, який, схоже, виконує при ньому функцію Малюти Скуратова, Лавриновича, що, як виглядає, претендує на роль Гіммлера, і Клюєва, який, мабуть, готовий очолити Кабінет міністрів замість Азарова. Ця група вже вирішила іти на пролом. Схоже, вже визріли всі умови, щоб усунути Льовочкіна, як центральну фігуру у групі Хорошовського, Фірташа, Бойка, до яких, можливо, також тяжіють і Кличко та Яценюк, і підтримують з ними певні стосунки. Адже компромат на Януковича, який ймовірно міг дістатися Льовочкіну у спадок від батька, голови Державного департаменту України з питань виконання покарань в 2001–2005 роках, вже не є вирішальним фактором. Після рішення Європейського суду з прав людини у справі Тимошенко, після того, як вже майже зірвані переговори Януковича з Європейською комісією щодо підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, після зриву переговорів із США, та несприйняття Януковича з боку Путіна, наближається момент, коли Янукович потрапить у повну ізоляцію на світовій і європейській арені, коли до Януковича і його оточення можуть застосувати міжнародні санкції, внести його та членів правлячої Сім’ї в список невиїзних осіб, на зразок списку Магнітського, арештувати їхнє майно нерухомість, рахунки в офшорах. Тому, можна припустити, що Янукович, після провалу спроби якимось чином отримати підтримку від Сполучених Штатів, після того, як провалився візит Кожари до США, якому в брутальній формі було відмовлено у зустрічі з держсекретарем США Керрі, визрів дожорстких дій. Можна висунути версію, що Янукович та його Сім’я готуються до спроби здійснити встановлення відкритої диктатури в Україні.

Увертюрою до цього можуть стати драматичні події, які, ймовірно, розгортатимуться 9 травня по всій Україні. Стає очевидно, яку роль тут відіграють комуністи, здійснюючи провокації і посилюючи напругу в суспільстві, а також така особа, як Колесніченко, в біографії якого дуже багато темних періодів, невідомо де він знаходився впродовж цілих років. І його активізація завжди відбувається в періоди, коли готуються великі провокацій. Виглядає так, що Янукович вже готовий до переходу в радикальну фазу, що він визрів для того, щоб змінити Азарова, розпускати Верховну Раду, призначати Клюєва прем’єр-міністром, або ж виконуючим обов’язки глави уряду буде поки що Арбузов , і до того, щоб переходити до прямого президентського правління. Таким чином, Сім’я, як виглядає, готова до заколоту і до встановлення диктаторського режиму.

Але чи готова до спротиву цьому опозиція, чи готовий український народ жити так, як в диктаторській Білорусії, Казахстані чи Сирії, коли почнуться прямі зіткнення? Чи до поглинання України з боку Московії?

Якщо вірні наші припущення, і Янукович визрів до того, щоб встановити диктатуру, то питання полягає в тому, яким чином він цей план реалізовуватиме? Хто допомагатиме йому здійснювати силове захоплення влади? Чи можна припустити, що в колоніях по Україні створені відповідні групи, загони, які здійснюватимуть напади на активних представників опозиції, засоби масової інформації, на мерів міст, які не захочуть коритися Януковичу? Як відомо, в Україні 182 установи Державної пенітенціарної служби, в яких утримується 142 тисячі осіб. То ж чи не сформовані на «зонах» загони смерті, на зразок тих, які діяли в Аргентині та інших країнах Латинської і Центральної Америки? Але тоді цих бандитів треба годувати, задовольняти їхні фізіологічні потреби, в тому числі і в жінках, для чого потрібно дуже багато грошей. Де їх взяти? Як виглядає, найкращим джерелом отримання легких грошей могла б слугувати українська ГТС, яка може давати мільярди доларів прибутку. Тоді, для Януковича найважливішим завданням буде знайти такого прем’єр-міністра, який буде здатен забезпечити приватизацію газотранспортної системи в інтересах Сім’ї. А для цього потрібно, що новий прем’єр-міністр був в змозі створити для правлячої Сім’ї стабільну більшість у Верховній Раді. Скидається на те, що Клюєв міг переконати Януковича, що саме він міг би створити для нього більшість у парламенті. Відтак, українська ГТС може стати для Януковича тим інструментом, за допомогою якого він фінансуватиме групи кримінальних елементів, загони смерті.

Але в такому випадку, для Януковича приклад аргентинського диктатора-президента Хорхе Відели, який вів проти аргентинців так звану «брудну війну», здійснюючи масові вбивства, катування, ґвалтування та викрадення опозиціонерів й інакодумців, має бути дуже показовим, адже той був за свої злочини перед аргентинським народом засуджений до довічного ув’язнення.

Якщо наш сценарій вірний, то всім українцям треба об’єднатися для того, щоб дати відсіч узурпаторам. Потрібно негайно розробити систему заходів з боку всіх опозиційних парламентських та позапарламентських сил, щоб знешкодити імовірний сценарій Януковича та його Сім’ї. І тут потрібні не плач, стогін і ридання, як це роблять пенсіонери з так званої групи «першого грудня», а необхідні рішучі, звитяжні, жорсткі дії щодо недопущення встановлення диктатури в Україні і відправлення Януковича та його Сім’ї на смітник історії. Але ж сам Янукович і його Сім’я добровільно з політичної та економічної сцени України в небуття не підуть вони будуть зубами триматися за свою владу, щоб і надалі пити кров з української нації.

Українська Національна Консервативна партія попереджає, що часу залишилось обмаль. Тому зараз потрібно всім лідерам опозиції виходити на поле бою, досить розважатись і займатися самопіаром та відпочинком за кордоном. Час вирішальної битви наближається. І вона чітко розставить все на свої місця і покаже, хто є хто в Україні, хто зрадник української нації, а хто її захисник.