30 мар. 2013 г.

2,5 млн киевлян брошены на произвол судьбы

Действующий председатель Киевской городской госадминистрации Александр Попов — это "чистый гауляйтер", а Киевсовет полностью деградировал.


Что делает в принципе местная власть, любая, везде? Она оказывает услуги. За счет чего? За счет наших денег, собирая с нас налоги.

Если подходить с таких позиций к ситуации в Киеве, то в городе царит полный коллапс.

Мы видим фактически, во-первых, узурпацию власти. Гауляйтер назначен в Киеве. Попов - это чистый гауляйтер.

Мы видим фактически Киевский городской совет, полностью деградировавший, он просто занимается неизвестно чем во главе с назначенным секретарем (Галиной Герегой - ред.) - человеком с огромными доходами, который думает только об одном: о своем бизнесе и о своем муже, которого она отдала заложником в Партию регионов.

Таким образом 2,5 млн киевлян брошены на произвол судьбы.

Исходя из сложившейся ситуации, эксперт считает, что не надо ждать 2 апреля, когда запланирована акция киевлян под стенами Верховной Рады, а уже протестовать.

Чего уж ждать? Мы увидели фактически полный коллапс.

Янукович і його режим провалили все. Яких наступних катастроф нам чекати?


Янукович і його режим з кожним днем своїми діями наближають Україну до системної загибелі. Так, 29 березня в нашій державі трапилась масштабна технологічна катастрофа, пожежа зруйнувала Вуглегірську теплоелектростанцію. Українська Національна Консервативна партія неодноразово наголошувала, що на чолі держави стоять абсолютні дилетанти, і події в Світлодарську 29 березня ще раз це підтвердили. Протягом півдоби згоріла ціла теплоелектростанція, яка генерувала 2% всієї електроенергії України, і 20% усієї енергії донецьких ТЕС.

Постає питання, чим буде перекрито дефіцит електроенергії на Донбасі? Отже, це удар по всім потужностям України. Це – екологічна катастрофа для цілого міста, а поряд знаходиться ще й такий великий населений пункт, як Дебальцево. Хто буде виплачувати людям компенсації? Чи була застрахована станція? Як могло таке трапитись? А де гарантія, що завтра, наприклад, не згорять Курахівська, Миронівська чи Слов’янська станції? Ми побачили повну некомпетентність уряду Азарова, зокрема, Ставицького, Бойка, не здійснено правильних професійних кроків, на станції не було умов для того, щоб загасити пожежу. Це результат повного технологічного безладу та неефективності діючої влади.

Снігопади були першим випробовуванням, яке уряд програв повністю на всіх рівнях, продемонстрував безпорадність і Арбузова, і Азарова. Як виглядає, вони вміють лише витрачати народні гроші, випускати все нові і нові боргові зобов’язання. Отже снігопад показав повну неефективність правлячого режиму, який не зміг забезпечити, щоб держава могла функціонувати, як і всі її ланки, міста, дороги, в результаті економіка зазнала величезних багатомільярдних збитків.

Тепер втратили цілу електростанцію, завдано колосального удару по енергетичній галузі та тим промисловим підприємствам, які вона забезпечувала теплом та електроенергією. Це випробовування для того ж міністра енергетики та вугільної промисловості Ставицького , і він виявився до нього повністю не готовим. Паралельно відбувається обвал бюджету. Таким чином, можна казати, що настає крах України, як держави, і винні в цьому Партія регіонів, Янукович, Азаров, Арбузов, Ставицький, Бойко та інші представники правлячого режиму. Почався каскадний лавиноподібний процес обвалу, працює вир низхідного руйнівного типу. Чи варто тепер чекати нових катастроф і катаклізмів? Чи треба нам готуватись, що тепер Україна зазнає фінансового краху, що якісь банки розпадуться, чи вийдуть з ладу якісь хімічні заводи, металургійні, гірничо-збагачувальні комбінати, атомні станції, шахти, чи прорвуться очисні споруди, дамби, що водою затопить міста, наприклад, українську столицю? І якщо вже в Україні згорають цілі електростанції, то що тоді говорити про сланцевий газ, видобування якого навіть в Сполучених Штатах становить небезпеку? Хіба зможе ця влада гарантувати екологічну безпеку при його добуванні?

Вже очевидно, що правлячий режим та існуюча модель управління повністю себе вичерпали. Ця модель вже не просто зруйнувалась на методологічному, менеджерському рівні, вона вже ламається на практичному рівні, на рівні масштабних технологічних, техногенних аварій. І потуги правлячого режиму якось вплинути на ситуацію виглядають недолугими і безпорадними. Наприклад, наскільки аматорським був виступ Януковича на засіданні РНБО 29 березня, наскільки безсилою була його поведінка! Це свідчить, що з Януковичем Україна довго не втримається.

Тому ще раз підтверджується наш висновок, що Україну може врятувати лише негайна відставка Януковича та Кабінету Міністрів Азарова-Арбузова і формування професійного, патріотичного уряду національного порятунку, інакше на нас чекають такі катастрофи і такі випробовування, яких Україна як держава просто не витримає, особливо в умовах розгортання другої хвилі світової кризи і фази падіння великого циклу Кондратьєва.

Отже, ми звертаємось до всіх свідомих українців, особливо до міських голів, голів районних та обласних рад. Потрібно негайно скликати зібрання і приймати відповідні рішення, усувати цю владу і формувати прямі механізми народовладдя, бо відлік часу щодо фінансово-економічного,соціального і політичного колапсу держави під навою Україна вже пішов навіть не на місяці, а на дні.

Мітюков. Сірий фінансовий кардинал правлячого олігархату


Україна опинилась за крок до повного фінансово-економічної краху. Одна із причин такої катастрофічної ситуації – стрімке зростання державного боргу, який постійно збільшується за рахунок нових запозичень у вигляді облігацій внутрішньої і зовнішньої державної позики.
Як виглядає, до стрімкого зростання державного боргу України має пряме чи опосередковане відношення така фігура, як Ігор Мітюков. Ми вважаємо, що настав час звернути увагу на цю персону і її роль у фінансово-економічному колапсі України. Отже, в офіційній біографії Мітюкова вказано, що у 1994 році він працював заступником голови Національного банку України, згодом віце-прем’єр-міністром з питань фінансової та банківської діяльності, у 1995-1997 рр. був спеціальним представником уряду України при Європейському Союзі (м. Брюссель) з повноваженнями віце-прем'єра. У 1997–2001 рр. працював міністром фінансів України. У 2002 році заснував і очолив громадську організацію «Інститут фінансової політики». Впродовж 2002–2005 рр. обіймав посаду Надзвичайного та Повноважного Посла України в Об'єднаному Королівстві Великобританії та Північної Ірландії, а також представляв Україну у Міжнародній морській організації. У 2008 році очолив українське представництво американського інвестиційного банку «Morgan Stanley», паралельно у 2010 році Янукович призначив його позаштатним радником глави держави і членом Комітету по економічним реформам.
Тепер перейдемо до суті справи. Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) – це фінансові зобов’язання уряду, запозичення, які здійснюються начебто для того, щоб фінансувати дефіцит державного бюджету. Ці запозичення беруться під відсотки, обслуговування яких, як і повернення тіла кредиту, лягає на державний бюджет. Хто від цього виграє, хто користується цими грошима? Це таємниця за сімома печатками. Хто ж фінансує ці боргові зобов’язання уряду та відсотки по їх обслуговуванню? Громадяни України, які податковими платежами формують державний бюджет. Ми цих грошей не бачимо, їх витрачають на фінансування суддів і прокуратури, але ми ці борги повертаємо і сплачуємо по них відсотки.
Вперше такий інструмент, як ОВДП, у нас з’явився у 1995, коли ще Україна не мала своєї національної валюти. В цей період Мітюков був у Брюсселі, мабуть, вивчав досвід застосування цього механізму. Тоді цих облігацій було випущено на суму 304 млн. гривень (в еквіваленті), в наступному 1996 році – на 3,72 млрд. гривень. На той час гривня була дуже сильною, її курс коливався на рівні 1,85-1,89 грн. за долар. У лютому 1997 року Міністерство фінансів України очолив Ігор Мітюков, і випуск ОВДП був поставлений на конвеєр: у 1997 році через продаж ОВДП до бюджету було залучено 8,86 млрд. гривень, у 1998 році – 8,1 млрд. Отже, саме із приходом Ігоря Мітюкова на посаду міністра фінансів пов’язаний в часі масовий випуск ОВДП – за два роки на суму близько 17 млрд. гривень. Треба зазначити, що у 1997 році вся грошова маса в Україні (готівка плюс безготівка) складала 9,05 млрд. гривень, у 1998 році вона вже становила 10,33 млрд. гривень, а в 1999 році 14,09 млрд. гривень, тобто за два роки грошова маса зросла на 55,7%. Вже у серпні 1998 року гривня завдяки таким діям уряду знецінилася майже втричі, і її курс на багато років встановився на рівні близько 5 грн. за долар. В цей час до червня 1997 року прем’єр-міністром України був Павло Лазаренко, згодом виконуючим обов’язки – Василь Дурдинець, а в липні 1997 року прем’єром став Валерій Пустовойтенко. Посаду президента України обіймав Леонід Кучма, головою Національного банку України в цей час був Віктор Ющенко, а Микола Азаров – головою Державної податкової адміністрації.
В той же період, у 1998 році Україна розпочала продавати також облігації зовнішньої державної позики, так звані євробонди. Того ж року було отримано 1 млрд. німецьких марок і 500 млн. ЕКЮ (євро). Одним із лід-менеджерів, тобто компаній, які займалися розміщенням боргових зобов’язань уряду України на той час виступила компанія CS First Boston, швейцарсько-американський інвестиційний банк, представником якого в Україні був Олександр Базаров. До речі, CS First Boston був одним із найбільших покупців і російських облігацій, тоді були дуже високі відсотки під обслуговування цих облігацій, ті, хто їх купував, заробляли шалені гроші, це була фактично фінансова піраміда.
Отже, перший обвал гривні можна пов’язати із масовим випуском облігацій внутрішньої державної позики та єврооблігацій, яке призвело до різкого збільшення грошової маси. Необхідно з’ясувати, яку роль в цьому відіграли Ігор Мітюков та Олександр Базаров.
27 грудня 2001 року Мітюков пішов з посади міністра фінансів України, і в першій половині 2000-их років Україна щороку розміщала ОВДП не більше, ніж на 1-2 млрд. гривень. У 2002 році Мітюков став Надзвичайним та Повноважним послом України у Великобританії. До речі, з 2001 року в Лондоні працював і Олександр Базаров в банку «Credit Suisse» керівником групи по роботі з клієнтами країн Центральної і Східної Європи. В даному контексті ця держава цікава в першу чергу тим, що в числі територій, які перебувають під її контролем, є багато офшорних зон, зокрема це острів Мен, три острова, що входять в групу Нормандських островів, Гібралтар, а також в Карибському морі – Ангілья, Британські Віргінські острови, Монтсеррат, Каймани, Теркс і Кайкос, і в Атлантичному океані – Бермудські острови.
Після того, як Мітюков у 2008 році знову з’явився в Україні в якості представника «Morgan Stanley», випуск ОВДП знову набув масового характеру. Наскільки це співпадіння, а наскільки закономірність, – це питання, на яке, без сумніву, потрібно буде дати відповідь. Якщо у 2007 році було розміщено ОВДП на загальну суму 3,62 млрд. гривень, то у 2008 – 23,54 млрд. гривень, у 2009 році – 74,53 млрд. гривень. Загалом станом на 1 лютого 2007 року в обігу було ОВДП на суму 7,28 млрд. гривень, а в січні 2009 року – 29,15 млрд. гривень. Паралельно відбувалось зростання грошової маси, у 2009 порівняно з 2007 роком грошова маса зростає на 91 млрд. гривень (на 21%), а гривня знецінюється більш, ніж в 1,5 рази – з 5 грн. за долар майже до 8 грн. за долар. Отже, виглядає так, що діяв той самий механізм, що й 1997-1999 роках, з тією різницею, що тоді Мітюков був міністром фінансів, а з 2008 року представляє в Україні транснаціональне імперіалістичне утворення, яким є «Morgan Stanley».
З приходом до влади на початку 2010 року Януковича активне розміщення ОВДП продовжується. У 2010 році їх розміщено на суму 70,7 млрд. гривень, у 2011 році – на 50,3 млрд., у 2012 на 59 млрд., а в січні-березні 2013 року на 29 млрд. гривень. І якщо в січні 2010 року загалом в обігу перебувало ОВДП з різним терміном погашення на суму 85,7 млрд. гривень, то в січні 2011 року – на суму 136,2 млрд. гривень, в січні 2012 – 157,6 млрд. гривень, а станом на 29 березня 2013 року в обігу знаходиться ОВДП на суму 212,1 млрд. гривень. При чому 7 грудня 2011 року Верховна Рада дозволила випускати ОВДП не лише в гривнях, а й в доларах. Конвеєрний випуск ОВДП дійшов до того, що деякі облігації уряд Азарова продавав взагалі на 2 місяці, тобто за те, що Кабінет Міністрів впродовж двох місяців користувався певною сумою грошей, з державного бюджету треба було сплачувати десятки, а то й сотні мільйонів гривень відсотків. Більше того, основна кількість ОВДП уряду України перебуває у руках Нацбанку, зокрема, на сьогоднішній день в нього зосередилось 57% всіх ОВДП України, які перебувають в обігу. Хоча законом «Про Національний банк України», зокрема, статтею 54, НБУ прямо заборонено купувати боргові зобов’язання уряду. Фактично ж ситуація виглядає так, що НБУ кредитує злочинний уряд Азарова.
Але з початком правління Януковича пов’язане і різке зростання продажу облігацій зовнішньої державної позики. Так за період з 2003 до 2009 року Україна здійснювала продаж єврооблігацій всього чотири рази на загальну суму 2,7 млрд. доларів і 600 млн. євро. На обслуговування цих боргів треба витратити з державного бюджету 1,9 млрд. доларів і 297 млн. євро. Але в травні 2010 року Міністерство фінансів обрало лід-менеджера, тобто управляючого, для здійснення випуску та розміщення облігацій зовнішньої державної позики. Конкурс виграло три структури: JP Morgan, Morgan Stanley (який представляє в Україні Мітюков) та російський банк VTB. Згодом до цього числа додався ще один російський банк – Сбербанк, старшим віце-президентом в якому працює Базаров. Відтак з 17 вересня 2010 року до 14 листопада 2012 року (впродовж 2 років і 2 місяців) було продано єврооблігацій на загальну суму 9,6 млрд. доларів, по яких з державного бюджету треба буде сплатити 5,25 млрд. доларів відсотків (42 млрд. гривень). При чому згідно із угодою, лід-менеджери за розміщення українських єврооблігацій не отримують ніяких комісійних. За що ж вони тоді працюють? Просто так? Зрозуміло, що ні. Значить тут є якийсь прихований механізм. Чому б нам не згадати період, коли Мітюков працював послом у державі, якій належить стільки офшорів? Чи можна припустити, що й Morgan Stanley і JP Morgan якимось чином пов’язані із офшорами? Чи тримають на британських офшорах гроші Азаров, Арбузов, Соркін, зрештою, Сім’я Януковича? Може, саме тому вони так спокійно себе поводили в період краху Кіпру, оскільки їхні гроші зберігались не на Кіпрі, а на британських офшорах?
Ще одне важливе питання, на яке треба дати відповідь – хто купує облігації внутрішньої і зовнішньої державної позики? Хто є власниками боргових зобов’язань уряду, може якраз члени Сім’ї? Може саме вони наживаються на державному бюджеті, з якого сплачуються відсотки, можливо, саме тому уряд Азарова постійно випускає нові облігації? Чи причетні до цього Арбузов, Клименко, син Януковича, Соркін? Чи знає керівництво Morgan Stanley, чим займається Мітюков, про його справжню діяльність, про те, що тут може тхнути корупцією?
Тому парламентська опозиція має негайно поставити ці питання руба, здійснити секвестр бюджету, і не давати можливості правлячому режиму розподіляти нові гроші, як це відбулось на останньому засіданні бюджетного комітету, коли із суми 1,7 млрд. гривень виділили десятки і сотні мільйонів на прокуратуру, міліцію, СБУ. Потрібно негайно припинити випускати ОВДП, і створити спеціальну комісію Верховної Ради для розслідування діяльності Азарова, Мітюкова, Базарова Арбузова, Соркіна, Клименка та інших, щодо випуску, механізму розміщення облігацій, хто є їх власниками, кому вони потрапили до рук і по якій ціні. Чому б цим питання не поцікавитись прокуратурі, мабуть, це все ж таки важливіше, ніж займатись переслідуванням політичних опонентів, перетворювати Україну на політичний концтабір в центрі Європи. Тут би може й Фролова пригодилась, показала би разом з Кузьміним свою кваліфікацію, що вони не лише справи Тимошенко вміють розслідувати.
Кличко, Яценюк, Тягнибок, як лідери парламентської опозиції, мають негайно взяти ці питання на особистий контроль. Якщо самі не можете, то запросіть тих, хто знає, спеціалістів по міжнародним фінансам, вони вам розкажуть, як це робиться, проведуть майстер-класи, тренінги. Треба працювати не лише руками і язиком, а й головою. Настав час парламентській опозиції та її лідерам демонструвати свою зрілість.

29 мар. 2013 г.

Азаров став на шлях заколоту?


Азаров 27 березня 2013 року пішов на брутальне порушення Конституції України, коли під час засідання Кабінету Міністрів дав наказ охоронцю вигнати із зали народного депутат України із фракції «УДАР» Сергія Капліна.

Отже, відбулась безпрецедентна подія, при чому сам Азаров сказав, що він бере на себе відповідальність, відтак, він свідомо порушив Конституцію України, дав злочинний наказ, а охоронець, який виставляв народного депутата з приміщення, згідно із Конституцією, не мав права виконувати завідомо злочинний наказ (стаття 60 Конституції). Тому, цього охоронця треба негайно звільнити, розпочати службове розслідування і порушити проти нього кримінальну справу.

Чому немає заяви голови партії «УДАР», її керівних органів. Чому немає заяви фракції «УДАРу» у Верховній Раді. Адже сталась така надзвичайна подія! Де Кличко? Чи їм бракує професіоналізму, чи у них немає консультантів? Тоді нехай звертаються до експертів, до тих, хто на цих речах розуміється. Виходить так, що члени «УДАРу» дозволили сплюндрувати свою партію і завдати величезного удару по її авторитету, як і по авторитету своєї фракції у Верховній Раді.

Порушено статус народного депутата, адже в Конституції чітко закріплені його права, в першу чергу, право на недоторканість (стаття 80). Отже, Азаров діяв в цій ситуації, як заколотник. По суті, він розпочав путч, і цим вчинком поставив себе поза межами закону.

«УДАР» одразу після цих зухвалих дій Азарова мав прийняти політичну заяву. Те, що цього не було зроблено, свідчить про незрілість, некомпетентність і самого Кличка, і керівництва партії.

Кличко повинен був негайно зібрати керівництво партії і її фракції у Верховній Раді і йти до Азарова, з’ясовувати це питання. Після цього він мав провести прес-конференцію, а потім звернутися до керівництва Угорщини, щоб в цій країні не приймали Азарова, як особу, яка поставила себе поза законом і немає конституційного права представляти Українську державу на офіційному рівні. І керівництву Угорщини не слід було приймати Азарова.

Треба було негайно провести координаційну зустріч з керівниками інших парламентських опозиційних партій. Тому що у них така ж ситуація. Адже, як ми пам’ятаємо, у Харкові зухвало цинічно побили трьох народних депутаток із фракції «Батьківщини», ніхто не став на їх захист, нікого за це не притягнуто до відповідальності. Отже, «Батьківщина» на чолі з Яценюком і Турчиновим повела себе так само, як «УДАР», вона теж не захистила Кужель, Слюз і Денисову, як і не захистила Власенка. Оскільки генпрокурор Пшонка так і не дав відповіді на питання, хто в Харкові побив трьох народних депутаток, то його треба викликати до Верховної Ради. Бездіяльність «Батьківщини» призвела до того,що Тимошенко опинилась в повній ізоляції, і психологічний терор та наруга проти неї посилились. А «Свобода» не стала на захист Ірини Сех, на яку у Верховній Раді підняв руку Артем Семенюк, прийомний син голови Чернівецької ОДА Папієва.

Отже, у всіх трьох парламентських опозиційних партій одна і та сама проблема. Їх просто зливають в унітаз, а вони з цим погоджуються. Що їм зараз робити? Треба негайно іти до Азарова і вести з ним чоловічу розмову в його кабінеті. Для цього треба зібрати групу народних депутатів, у кількості 40-50 чоловік і йти з’ясовувати стосунки з Азаровим. І не слід цього боятися. Крім цього, потрібно взятися і за сина Азарова. А також розгорнути відповідну інформаційну кампанію по всіх напрямах діяльності Азарова-Пахло. Мабуть, все-таки у цієї людини є комплекс неповноцінності, якщо він дозволяє собі таке витворяти. Те, що голова виконавчої влади і лідер Партії регіонів дозволяє собі прямо порушувати Конституцію зі словами «я беру на себе відповідальність», нагадує дії Шикльгрубера (Гітлера), який теж так говорив, здійснюючи узурпацію влади. Невже у нас з’явився свій фюрер – Пахло-Азаров?

Якщо ж Пшонка не назве винних у побиті Кужель, Слюз і Денисової, а Азаров публічно не вибачиться перед Капліним, то треба розпочинати блокування Верховної Ради та Кабінету Міністрів, і не давати можливості їм діяти, бо якщо не покарати винних, то ці два органи стануть структурами, де перемогли заколотники, а не демократичними інституціями. На засідання Кабінету Міністрів слід приходити у складі 40-50 народних депутатів, і не давати можливості Азарову його проводити, доки він публічно не вибачиться перед Капліним та перед українським народом, адже саме народ довірив Капліну та іншим народним депутатам представляти у Верховній Раді свої інтереси. А керівник депутатського комітету з питань регламенту та депутатської етики Володимир Макеєнко має розпочати розгляд питання щодо Семенюка, який завдав фізичних тортур Ірині Сех. Треба починати розмовляти з Семенюком по-чоловічому. Тому що він порушив честь і гідність жінки. Він повинен нести за це відповідальність, як і його названий батько Папієв, поплічник Медведчука, Кучми і Януковича.

Такі конкретні дії має робити опозиція в умовах, коли Азаров фактично здійснив заколот, грубо порушив Конституцію і поставив себе поза законом, коли над народними депутатами, тим більше, жінками, чиниться зухвала наруга. Настав час парламентській опозиції та її лідерам дорослішати, адже на них сьогодні лежить величезна відповідальність за весь український народ.

28 мар. 2013 г.

Сланцевий газ єднає українців. У боротьбі проти сланцевого геноциду Схід і Захід – єдині!

Сланцевий газ і проблему його видобутку обговорювали 27 грудня 2013 року в передачі «Народний контроль» в ефірі телеканалу «ZIK». Впродовж двох годин глядачі мали можливість почути думки фахівців та політиків, і тих, які виступають проти видобутку сланцевого газу на Львівщині, і тих, хто цю ідею захищає.

Добре, що ведучий Дмитро Добродомов запросив на передачу народного депутата Ірину Сех, яка послідовно обстоює інтереси громад, які проживають в межах Олеської та Юзівської площ і критикує підписання угоди про розподіл продукції із транснаціональною імперіалістичною компанією «Шелл». Але не зрозуміло, для чого в якості другого експерта було запрошено представника організації «Український вибір». З якою метою ця структура, що, як виглядає, стоїть на антиукраїнських позиціях, яку очолює кум Путіна Медведчук, фігурувала в ефірі львівського телеканалу? Навіщо її запрошувати, навіщо представника «Українського вибору» саджати поряд з Іриною Сех, так, що в когось може навіть формуватися враження, що у них може бути щось спільне?

Але що справді здивувало під час ефіру,то це позиція голови Львівської обласної державної адміністрації Віктора Шемчука і колишнього депутата Верховної Ради Тараса Стецьківа. Чому Стецьків так активно захищає ідею видобутку сланцевого газу на Львівщині і в Україні в цілому? Невже він не розуміє усіх пов’язаних із цим загроз і небезпек? Невже щось відбулося з цією людиною? Не хочеться же ж вірити, що Тараса Стецьківа ще в далекі часи могли завербувати в КДБ. Але чому ж він тоді на пару з ще одним екс-депутатом Верховної Ради Олександром Гудимою так активно виступають на боці транснаціональних, імперіалістичних компаній «Шелл» та «Шеврон»?

Натомість Шемчук знову продемонстрував, в чому може критися одна із причин, для чого Янукович призначив його головою Львівської ОДА. Виглядає так, що перед ним все ж таки поставлено завдання будь-якою ціною домогтися підписання угоди з «Шеврон», хоча сам він під час передачі це припущення спростовував. Але все ж таки Шемчук працює головою ОДА вже достатньо часу для того, щоб вивчити всі аспекти, пов’язані із видобутком сланцевого газу, оцінити всі екологічні ризики, пов’язані із цим, щоб усвідомити, що добування сланцевого газу – це відвертий геноцид проти місцевих громад.

Чому ні Шемчук, ні Стецьків так активно не захищали ідею переходу України на альтернативні джерела енергії, адже саме за цими технологіями – майбутнє. В успішній європейській державі треба вести мову не про відсталі, екологічно небезпечні технології, такі, як видобуток сланцевого газу, а про сонячну, вітрову, геотермальну та гідро електроенергію.

Якщо ж Шемчук справді хоче відстоювати інтереси українського народу, а не правлячої бандократії, то він повинен виступити проти добування сланцевого газу на Львівщині і проти підписання угоди з «Шеврон», і відкрито заявити про це Януковичу. Тим паче, що й присутні на телепередачі представники місцевого самоврядування, і телеглядачі проголосували однозначно проти сланцевого газу в Україні.

Українська Національна Консервативна партія, яка послідовно виступає проти видобутку в Україні сланцевого газу, постійно здійснює моніторинг процесів, пов’язаних із сланцевим газом. Вже чітко видно, що місцеві громади і на Заході, і на Сході України виступають проти того, щоб на їхній землі здійснювалось добування сланцевого газу. Вони повстають проти його видобування, найсвіжіші приклади мітингів це масові народні акції, які проходили у Краматорську, Слов’янську, Донецьку, Харкові, Ізюмі, Артемівську та багатьох інших містах і селах. В цьому і Схід, і Захід єдині.

Отже, добре, що телеканал «ZIK» підняв це гостре питання і привернув до нього увагу ще більшого кола громадян. Потрібно і надалі висвітлювати цю тему, але хтілось би, щоб в ефірі більше не з’являлися представники тих чи інших організацій, які займають відверто антиукраїнську позицію та особи, які не є виразниками ні національних інтересів, ні інтересів місцевих громад. Не варто, щоб в ефірі з’являлися кремлівські креатури.

УНКП підтримує роботу, яку розпочав «ZIK», але вважає, що це має здійснюватися більш відкрито, системно і комплексно, з врахуванням тих зауважень, які зараз були нами сформульовані.

Арбузов має відповісти за фінансово-економічний колапс України


Арбузов, як колишній голова Національного банку України і нинішній перший віце-прем’єр-міністр є однією із тих персон, які несуть особисту відповідальність за повний фінансово-економічний, соціальний і політичний колапс в Україні. Арбузова можна вважати, поряд із Азаровим, Януковичем, Рибаком та іншими руйнаторами із правлячого режиму, одним із організаторів нового геноциду проти України та українського народу, який розпочався у ХХІ столітті.

В попередньому матеріалі ми вже писали про результати діяльності Арбузова, про те, як його некомпетентність, непрофесіоналізм привели до руїни економіки та фінансів України. Тепер спробуємо детальніше проаналізувати його особисті якості.

Варто зазначити, що Арбузов є одним із тих молодих представників правлячої кліки, що узурпувала всі найвищі посади у виконавчій владі України, яких можна назвати «людьми без біографії». До початку 2010 року про Арбузова ніхто нічого не чув, жоден банкір чи економіст не знав його прізвища, але за три роки він здійснив карколомну кар’єру, і тепер фактично є другою людиною в уряді, після Азарова.

Що ж відомо з його офіційної біографії? Народився Арбузов в Донецьку, але немає жодної інформації про те, яку він закінчив школу, як вчився. Арбузов у своїй біографії зазначає, що у 1997 році він закінчив Донецький державний університет за спеціальністю «фінанси і кредит», але також не уточнює, на якому факультеті вчився, які отримував оцінки, і чи вчився він на стаціонарі. Тим паче, що вже з 1995 року Арбузов працював у Донецькому філіалі «Приватбанку», і, як припускають засоби масової інформації, туди його влаштувала матір. Яким чином у 2000 році він став директором Костянтинівського філіалу цього банку? Хотілось би пролити світло на історію звільнення Арбузова з цієї посади у Костянтинівці, чи відбувалося там відмивання грошей?

В його офіційній біографії також вказано, що він – кандидат економічних наук, але не згадується, де він отримав цю ступінь, на яку тему писав дисертацію, не зрозуміло, коли він цим займався, враховуючи, що ще за два роки до закінчення університету він почав працювати у банку. Чи була ця дисертація просто куплена, як з нею можна ознайомитись, чи є там плагіат? Чи має Арбузов відношення до конвертаційних центрів? Чи відмивав гроші бандитських «общаків», отримані від торгівлі наркотиками, продажу краденого, нелегального ігрового бізнесу і проституції?

Треба зрозуміти, яку роль у його кар’єрному зростанні мала матір нинішнього першого віце-прем’єра, Валентина Арбузова. Адже сьогодні вона керує Всеукраїнським банком розвитку, комерційною структурою, яку вважають власністю старшого сина Януковича.

Ще одне важливе питання – чого так боїться Арбузов, чому він завжди оточений такою кількістю охорони, яка не відступала від нього ні на крок, навіть у стінах Національного банку, навіть тоді, коли Арбузов був лише першим заступником голови НБУ? Що таке з Арбузовим? Чи він боїться, що його вб’ють? Як зазначають ЗМІ, приїжджаючи у Донецьк, Арбузова супроводжує більше охорони, ніж Ахметова. Може у нього є якісь дуже небезпечні вороги? Може він комусь кредити не віддав чи «кинув» когось? І тепер його борги стають проблемою національної безпеки України?

Треба відзначити, що Арбузов не має персонального ідентифікаційного коду. Сам він це пояснює своїми релігійними переконаннями. Але для чого ж тоді змушувати всіх українців отримувати цей код, без якого неможливо відкрити власну справу і здійснювати самозайнятість? Так звані релігійні переконання Арбузова втілилися ще й в тому, що його новий робочий кабінет як першого віце-прем’єра, освячувало одразу шість священиків. Принаймні про це писало видання «Хвиля», яке зазначало, що Арбузов не хотів без освячення займати кабінет, яким користувався його попередник Хорошковський, оскільки останній начебто є сайєнтологм, послідовником релігії, створеної американським письменником Роном Хаббардом.

Також треба додати, що Арбузов був членом «Нашої України» з 2005 року, у 2006 році навіть обіймав посаду заступника керівника виборчого штабу партії у Донецькій області. Значився №6 у виборчому списку партії на виборах до Донецької обласної ради.

Ще один штрих до портрету Арбузова додає той факт, що незрозуміла організація ZIKK, яка була начебто авторитетним німецьким центром, визнала Арбузова в кінці 2012 року кращим державним банкіром у Східній Європі. Але німецьке видання «Deutsche Welle» виявило, що сайт цього так званого авторитетного центру не працює, телефони мовчать. А офіс цього центру був розміщений у звичайній квартирі в одному із будинків спального району на околиці Кельну.

Отже, в Арбузова немає відповідних професійних та менеджерських навиків, компетентності, щоб займати посаду чи то голови Нацбанку чи то першого віце-прем’єр-міністра України. Як виглядає, всі його заслуги зводяться до того, що він має відношення до старшого сина Януковича. Вся діяльність Арбузова зводиться до посилення фіскального тиску на бізнес, запровадження нових податків та обмежень і спрямована на знищення в Україні середнього класу, самодостатніх і самозайнятих громадян, які не залежать від подачок уряду і здатні чинити опір правлячому режиму бандократії. Тому Арбузова разом матір’ю треба негайно усувати з посади і притягнути до відповідальності за все зло, яке він заподіяв українській державі та українській нації.

27 мар. 2013 г.

Арбузов знищує Україну?!


Україна впродовж останніх трьох років доведена до руїни. Правляча кліка Януковича своїми діями поставила нашу державу на межу системного колапсу. Сьогодні є усі підстави говорити, що Янукович та його посіпаки продовжують у ХХІ столітті чорну справу катів українського народу Ульянова-Бланка (Леніна), Бронштейна (Троцького), Джугашвілі (Сталіна), Кагановича та інших, здійснюючи геноцид щодо України та української нації. Одним із організаторів цього геноциду, людиною, яка своєю некомпетентністю, непрофесіоналізмом довела фінансово-економічне становище України до повного краху є екс-голова Національного банку, нинішній перший віце-прем’єр-міністр Сергій Арбузов.

Щоб підтвердити цю тезу, спробуємо дати оцінку професійних та менеджерських якостей Арбузова. Отже, до чого призвела його діяльність в Нацбанку та уряді Азарова?

1. Різке погіршення сальдо платіжного балансу. Якщо у 2010 році воно було позитивним і складало 5,03 млрд. доларів, то вже у 2011 році воно стало негативним і становило мінус 2,45 млрд. доларів, а впродовж 2012 року погіршилося ще на 70% і складало мінус 4,17 млрд. доларів. Станом на лютий 2013 року сальдо платіжного балансу позитивне і становить 1,7 млрд. доларів. Але завдяки чому було досягнуто такого показника?

По-перше, завдяки позитивному сальдо поточних трансфертів в обсязі 372 млн. доларів. Поточні трансферти – це стаття, яка відображає операції міждержавного передання матеріальних ресурсів, коли в обмін країна не отримує ніякого вартісного еквіваленту. Залежно від напряму, трансферти відображаються лише за кредитами або дебетами. Отже, виникає питання, кому Україна на міждержавному рівні передала якісь матеріальні ресурси? Що це були за ресурси? По-друге, в цілому баланс вирівнявся за рахунок кредитів та облігацій (1,34 млрд. доларів), а також прямих (855 млн. доларів) та портфельних (486 млн. доларів) інвестицій. Але треба підкреслити, що сума прямих інвестицій у січні-лютому 2013 року порівняно із аналогічним періодом 2012 року знизилась в 1,7 рази – з 1,46 млрд. доларів до 0,86 млрд. доларів. При чому розмір інвестицій в Україну продовжуватиме скорочуватись у зв’язку із ситуацією на Кіпрі, адже відомо, що саме ця держава виступила найбільшим інвестором в українську економіку. Зокрема, за роки незалежності частка Кіпру в усіх іноземних інвестиціях в Україну складає 31,7%, а у 2012 році – 29%. Отже, головним інвестором української економіки був Кіпр, через якого фактично здійснювали інвестиції українські, російські та білоруські компанії. Оскільки Кіпр тепер вибув з числа інвесторів, адже він перестав бути європейською пральнею по відмиванню брудних грошей, то тепер, відповідно, звідти вже не йтиме прямих та портфельних інвестицій. Крім того, умови для ведення бізнесу в Україні стали настільки поганими у зв’язку з ухваленням Податкового кодексу, запровадженням податку на нерухомість, створенням нового монстра у вигляді Міністерства доходів і зборів на чолі з Клименком, репресій з боку податківців, митників, прийняттям недолугого Митного кодексу, обмеженням на здійснення валютних операцій, неможливістю нормально купувати нерухомість, землю, що в економіці України настає повний параліч, то ж варто очікувати на скорочення інвестицій і з інших держав. І це – результат дій Арбузова.

2. Золотовалютні запаси України скоротилися з 38,2 млрд. доларів станом на вересень 2011 року до 24,7 млрд. доларів станом на лютий 2013 року (на 35,3%).

3. При Арбузові Нацбанк масово скуповував облігації внутрішньої державної позики. Із випущених на суму 204,8 млрд. грн. облігацій внутрішньої державної позики 120,9 млрд. грн. знаходиться у Національного банку України.Вже ніхто не купує боргові зобов’язання уряду, окрім Нацбанку. При чому процентна ставка ОВДП зростає. Якщо у 2010 році середня дохідність ОВДП становила 10,4%, то вже у лютому 2013 року – 14,3% річних. Але слід зазначити, що така діяльність НБУ суперечить Закону України «Про Національний банк України», зокрема, статті 54, яка прямо забороняє НБУ «купувати на первинному ринку цінні папери, емітовані Кабінетом Міністрів України, державною установою, іншою юридичною особою, майно якої перебуває у державній власності». Отже, купівля Нацбанком ОВДП – це пряме порушення закону, яке веде до підриву грошової системи України і монетизації державного боргу.

4. Впродовж трьох років державний і гарантований державою борг зріс на 63% – з 316,9 млрд. гривень (39,7 млрд. доларів) станом на 31 грудня 2009 року до 516,4 млрд. гривень (64,6 млрд. доларів) станом на 31 грудня 2012 року. На кінець лютого 2013 року цей показник зріс до 66,55 млрд. доларів. А валовий зовнішній борг (державний + корпоративний) за три останніх роки зріс із 103,4 млрд. доларів до 135,05 млрд. доларів. Таке стрімке зростання державного боргу призвело до того, що Україна вже не в змозі не лише виплачувати, але й обслуговувати свої боргові зобов’язання без нових запозичень. Отже, Янукович, Азаров та Арбузов довели Україну до стану реального дефолту.

5. Станом на лютий 2013 року на стадії ліквідації перебувало 23 комерційних банки, отже, до цього часу ця помийна яма не вичищена, вона ламає всю банківську систему України. До того ж, банкрутство банків продовжується, останній приклад цьому – ситуація навколо банку «Таврика». Також треба підкреслити, що в результаті діяльності Арбузова з України пішли західні банки – саме ті прозорі, стабільні установи, які забезпечували стабільність гривні. Якраз завдяки їм ми витримали кризу 2008 року, а сьогодні замість них в Україну заходять російські банки.

6. Фактично НБУ створив корупційну схему по отриманню грошей з повітря. Суть її полягає в тому, що базова ставка Нацбанку становить 7,5%. А Нацбанк здійснює рефінансування інших банків, в тому числі й державних – Ексімбанку та Ощадбанку. В обох державних банках до наглядової ради входить Ірина Носачова, яка одночасно очолює податкову службу в місті Києві, а також вважається близькою до правлячої «Сім’ї», зокрема, працювала на високих посадах в Українському Бізнес Банку, що, як виглядає, контролюється старшим сином Януковича. Середня ставка рефінансування становила у 2012 році 8,13%. Загалом у 2012 році рефінансування Нацбанком інших банків в порівнянні із 2011 роком зросло у 3,4 рази – із 28,8 млрд. гривень до 97,6 млрд. гривень. При чому державні банки, в свою чергу, здійснюють рефінансування державних монополій, в першу чергу, «Нафтогазу», які фактично збанкрутували. Так, борг «Нафтогазу» перед «Ощадбанком» перевищує 20 млрд. гривень.

7. Саме завдяки діяльність Арбузову агентство Moody’s у грудні 2012 року знизило рейтинг державних облігацій України на один щабель – з «B2» до «B3», прогноз – «негативний». Можна сказати, що «В3» – це рейтинг вигрібної ями. Нижчим рейтингом може бути тільки «С», але в такому випадку цінними паперами України взагалі можна буде розпалювати піч та обклеювати туалети.

8. У 2012 році експорт товарів і послуг з України склав 68,8 млрд. доларів, а імпорт товарів і послуг в Україну – 84,65 млрд. доларів, таким чином, негативне сальдо становило у 2012 році -15,84 млрд. доларів. Отже, цей показник за час правління Януковича погіршився у три рази (у 2009 році негативне сальдо складало – 5,7 млрд. доларів). Впродовж перших двох місяців 2013 року негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу товарів і послуг склало мінус 938 млн. доларів.

9. На момент, коли Арбузов став на чолі Національного банку в грудні 2010 року, грошова маса (готівка + безготівка) становила в Україні 597,87 млрд. гривень, за рік ця сума збільшилась до 685,52 млрд. гривень (на 14,7%), а станом на 1 березня 2013 року виросла до 786,6 млрд. гривень, тобто зросла у порівнянні з груднем 2010 року на 31,6%. В той же час, готівкова гривнева маса зросла із 182,99 млрд. гривень у грудні 2010 року до 201,44 млрд. гривень станом на 1 березня 2013 року, тобто збільшилась на 10%.

10. У 2013 році почалось падіння обсягу депозитів юридичних осіб в іноземній валюті. Це результат ще однієї злочинної інновації Арбузова – запровадження норми щодо обов’язкового продажу 50% валютної виручки для юридичних осіб. Депозити фізичних осіб в іноземній валюті теж починають скорочуватись. Отже, народ не вірить державі, боїться, що гроші у них можуть забрати. А в підприємств закінчується валюта, і немає чого тримати на депозитах.

Оскільки провідні українські експерти та засоби масової інформації неодноразово наголошували на тому, що Арбузов має безпосереднє відношення до правлячої «Сім’ї», зокрема, є близьким до старшого сина Януковича, то постає також питання,чи даються якісь преференції Українському банку розвитку та Українському Бізнес Банку, комерційним установам, що, за твердженням експертів, мають прямий стосунок до «Сім’ї»?

Отже, вище наведені факти свідчать, що Арбузов - некомпетентна людина, без достатнього рівня професіоналізму, і снігопади та бурі, технологічний та екологічний колапс, які з 22 березня тривають в Києві та в Україні, засвідчили, що Арбузов взагалі не володіє менеджерськими навичками і не в змозі, як перший віце-прем’єр-міністр, забезпечити нормальне функціонування держави. Таким же чином Арбузов проявив себе і під час Кіпрських подій, адже не зміг нічого сказати українським громадянам про те, як ця криза відобразиться на Україні, на що варто чекати українцям.

Тому така людина, як Арбузов не має жодного права перебувати на посаді чи то першого віце-прем’єр-міністра, чи то голови Нацбанку. Своїми діями Арбузов засвідчив свою повну некомпетентність та непрофесіоналізм. Кожен день його перебування на вищих щаблях виконавчої влади завдає непоправної шкоди економіці та фінансам України. Арбузова треба негайно усувати з посади, він має відповісти за всю ту шкоду, якої завдав Українській державі та українському народу.

25 мар. 2013 г.

Київ на межі масштабної катастрофи. Коли опозиція згадає про киян?


Київ продовжує потерпати від наслідків снігопадів і повної некомпетентності міської влади, яку представляють окупанти-чужинці Попов та Герега. Європейська столиця перетворюється на завалені снігом та непотребом нетрі. Сміття не вивозиться, очевидці повідомляють по купи невивезеного сміття у Шевченківському районі.

5-ий день вулиці Гончара, Ярославів Вал, Воровського, Франка, Чапаєва не розчищені. Сніг лежить на проїжджій частині і значною мірою на тротуарах. До речі, саме в цьому районі розташовано багато посольств – Канади, Чехії, Словаччини, Польщі. Виникає питання, чи це навмисно Попов створює такий імідж України серед іноземних держав?

Також ЗМІ повідомляють про 10-бальні корки з самого ранку, на зупинках громадського транспорту черги, сварки, наростає масова істерія. А київська влада в особі загарбників Попова те Гереги у цих умовах показала свою повну неспроможність.

Але головне питання: чому мовчить опозиція? Якщо Герега відмовляється скликати на вимогу «Батьківщини» сесію міської ради, то тоді опозиція має переходити до негайних дій. В такому випадку необхідно збирати депутатів Київради і народних депутатів, які перемогли у мажоритарних округах Києва, зокрема, куди поділись Терьохін, Ярема, Яворівський, Чумак, Іллєнко, Ляпіна, Бригинець, Ар’єв, Бондаренко, Чорноволенко, Ємець, Андрієвський?

Вони спільно мають створити надзвичайний комітет під керівництвом лідерів парламентської опозиції. Адже Київ треба негайно починати рятувати від колапсу, столиця розвалюється, нищиться, вона не спроможна до функціонування, завалена тонами відходів, порушився баланс підвезення продуктів харчування, дороги паралізовані корками. Окрім цього Русанівський канал покрився жовтою речовиною невідомого походження, схожою за кольором на фекалії. І хоча державні органи заспокоюють киян, що це нормальне явище, у багатьох мешканців столиці закрадається підозра, що жовта речовина могла потрапити у воду із Бортницької очисної станції. Якщо там трапиться аварія, то Київ може стати епіцентром екологічної катастрофи. До того ж киянам загрожує масштабна повінь, низка екологів попереджає про імовірність прориву київської дамби, в результаті чого тисячі людей можуть загинути. Заблоковані під’їзди до Києва, підприємці зазнають багатомільйонних збитків? Хто їх покриватиме? Попов, Герега, Азаров, Янукович?

Тому на тлі повної неспроможності, бездіяльності київської влади, Попова, Гереги та їх посіпак, які фактично зрадили інтереси киян, опозиція має взяти владу в українській столиці у свої руки, щоб запобігти справжньому колапсу і врятувати Київ. Здійснювати це треба через механізм народних віче, народних зборів і через депутатів у Київради та народних депутатів-мажоритарників від Києва, з числа тих, які сьогодні готові обстоювати інтереси киян. Очолити цей процес повинні три людини – Кличко, Яценюк і Тягнибок. Вони разом з депутатами мають увійти в зал Київради, створити постійно діючий комітет, Київські народні збори і починати керувати Києвом, перебирати владу в Києві, в тому числі і фінансову, на себе, покликати серйозних фахівців, які готові працювати, інакше на столицю чекає повний розвал.

Треба діяти негайно, щоб не допустити в Києві катастрофи – екологічної, транспортної, комунальної, соціальної. Якщо опозиція цього не зробить, то Яценюк, Кличко і Тягнибок не гідні бути лідерами опозиції. Значить вони не професіонали, не мають кваліфікації, або ж працюють спільно із правлячим режимом бандократії. Треба переходити до активних професійних комплексних дій щодо порятунку Києва. Негайно. Часу більше не залишилось.

Києву – негайні вибори. Попов, Герега, Черновецький, Аделаджа мають відповісти за все


Київ з 22 березня повністю паралізований наслідками снігопаду. Стихія найкраще продемонструвала повну недолугість, незграбність, неефективність влади в особі загарбників-чужинців Попова і Гереги, і її нездатність керувати містом. Тепер вже кожному пересічному киянину абсолютно зрозуміло, що вибори не просто потрібні Києву, а що їх слід проводити негайно, не пізніше 2 червня 2013 року, як це передбачено законодавством.

Стихійне лихо засвідчило, що влада на рівні Київської міської ради, рядових депутатів, і секретаріату ради на чолі з Герегою, повністю прогнила і не здатна обстоювати інтереси киян. З другого боку, свою неефективність довела виконавча влада в місті Києві в особі Попова та КМДА. Висновок однозначний: в Києві має бути обраний міський голова, який повинен бути наділеним всією повнотою виконавчої влади, і має бути обрана діюча ефективна міська рада. Потрібно негайно відновити та унормувати виборчу владу в районах, яка має також сформувати відповідні виконавчі органи влади.

Тому Києву вкрай необхідні вибори, зрозуміло, що вони будуть перехідними, тому що відповідно до закону, у 2015 році потрібно буде проводити нові вибори. Але це питання вже наступного етапу. А зараз необхідно вичистити Київ, адже Янукович та Азаров, Партія регіонів разом з Поповим, Черновецьким, сектою Аделаджі перетворили українську столицю на Авгієві стайні.

Терпіти це неподобство далі неможливо. Кияни повинні взяти справу у свої руки. Якщо ляльковий так званий Конституційний суд прийме рішення вибори в Києві до 2015 року не проводити, то кияни власними силами мають створити Комітет корінних киян, і згідно із Конституцією, Європейською хартією місцевого самоврядування приступити до формування народних зборів в місті Києві. Ці народні збори мають сформуватись на основі делегатів, обрати яких потрібно на народних віче у 60 округах міста Києва, по два представника від кожного округу. Вони повинні обрати голову цих народних зборів та виконавчу владу у вигляді міського голови і його заступників, та розпочати роботу по наведенню ладу у столиці.

Потрібно буде вирішити багато завдань, але першочергове питання – притягнути до відповідальності Попова, Черновецького та членів їх команд, таких, як Кільчицька, Аделаджа, Басс, Довгий, Голубченко, Крамаренко, Журавський та ін. За будь-яких обставин треба провести очищення Києва. Або це буде зроблено завдяки проведенню виборів 2 червня, або кияни здійснюватимуть це через інші механізми, які прописані в Конституції і будуть легітимними з точки зору Європейської хартії,яка ратифікована Україною і повинна виконуватися. Це треба робити швидко, активно, а опозиція має цей процес всіляко підтримувати та очолювати. В протилежному випадку її може спіткати доля Партії регіонів.

Тому Яценюку, Кличкові, Тягнибоку немає чого ділити між собою, тут потрібно діяти одностайно і злагоджено. Якщо вони будуть займатися перетягуванням ковдри один на одного, то таким чином їм Януковича перемогти не вдасться. Тільки одностайні дії всіх трьох лідерів парламентської опозиції можуть гарантувати успіх. Плюс підтримка польової, політичної та громадської, духовної опозиції. Обов’язково має бути підтримка церкви. Ще раз підкреслюємо, що церква врешті-решт в особі своїх ієрархів – і Філарета, і Шевчука, і Мефодія, і Володимира – має почати активні дії. Досить вже церковникам сидіти в кущах і казати, що це не їх справа. Вони моляться з людьми, вони моляться за народ, тому вони повинні захищати український народ, а не служити мамоні і своєму благоденству.

Очищення Києва на часі. Чим швидше, радикальніше і повномасштабніше це буде зроблено, тим краще для всіх. Тому що хвороба набула дуже серйозного характеру, і кожен день затягування веде до її посилення і до того, що виправити ситуацію буде все важче.

23 мар. 2013 г.

Дефолт Кіпру може стати початком краху фінансової системи України


Ситуація на Кіпрі має колосальне політичне та економічне значення для України.

Україна і Кіпр так само як і Росія та Кіпр – це сполучені посудини. І гроші кланово-корпортаивних груп з України ішли на Кіпр, а потім поверталися в Україну, як прямі інвестиції. З 52 мільярдів доларів прямих інвестицій, які за всі роки незалежності були вкладені в Україну, 37% інвестицій ішли з Кіпру. Тобто, це інвестиції українських, російських, і може навіть трохи білоруських олігархів.

Дефолт Кіпру, повне блокування грошей і розгубленість керівництва Кіпру – це, по суті, початок краху фінансової системи України. Якщо там гроші паралізовані, то почнеться паралізація грошей в Україні. Зв’язок тут простий: гроші – це кров, яка рухається банківськими судинами. Дві системи – Кіпру та України – пов’язані між собою. Гроші постійно рухалися: з України – в офшори, і з Кіпру – в Україну. Тепер цей кровообіг неначе заблокований тромбом з боку Кіпру, і тепер нічого не рухається ні звідси, ні туди. А українська банківська система не може не рухатися, вона й так на останньому диханні.

Гроші повинні рухатися, якщо вони не рухаються – вони помирають. Рухалася система, працювали величезні корпорації, весь час переховувалися гроші на Кіпр, в інші місця, а потім поверталися в Україну. Вони надходили як оборотні засоби для діяльності компаній, і раптом все з того боку зупинилось. Тоді треба створити нові канали, треба встигнути вивести ті гроші з Кіпру, а вивести неможливо, тому що на Кіпрі все заблоковано, а уряд Кіпру до цього часу не прийняв ніякого рішення. В таких ситуація треба діяти дуже швидко, як діяли греки, португальці, іспанці. Головне – не зупинятися. Це як доменна піч, де залишився розплавлений метал. Якщо вона зупинилась, то потім треба всю піч розбирати. Те саме зараз відбувається з банківською системою Кіпру.

Але Кіпр був третім в рейтингу з країн з ризиком дефолту, а Україна – четверта. Друга – Аргентина, а перша – Греція. І в кінці 2013 року рейтингові агенції понизили кредитний рейтинг України до «В3». Нижче вже нема куди, нижче вже починається кредитний рейтинг «С», а рейтинг «С» – це вже просто помийна яма. Якщо нам дадуть рейтинг «С», то Арбузову, Азарову і Соркіну вже навіть не треба буде євробонди випускати, вони зможуть цими паперами свої туалети обклеювати. Наші євробонди вже нікому не будуть потрібні. Ось що нас може чекати.

За січень-лютий 2013 року падіння промислової продукції в річному вимірі склало 6%, ВВП в річному вимірі теж впало на кілька відсотків. А в минулому році зростання ВВП практично не було, відбувалося падіння промислового виробництва. Валовий зовнішній борг на кінець року досягнув 135 млрд. доларів. Це вже цілий річний ВВП. А цей борг треба обслуговувати, тобто 15-16 млрд. доларів цього року треба віддати лише на обслуговування боргу. А де їх взяти? У нас немає процесу розширеного відтворення. Дефіцит платіжного балансу в минулому році склав понад 4 млрд. доларів. Тобто, ми – країна, яка споживає набагато більше, ніж виробляє. До кінця року Азаров має повернути МВФ 6 млрд. доларів. Вже до кінця березня треба віддати 500 млн. доларів.

Оскільки великі компанії, які тримали гроші на Кіпрі, мають виплачувати зарплату своїм працівникам, сплачувати податки, які в свою чергу мали піти на пенсії, соціальні виплати, зарплати бюджетникам, то події на Кіпрі, за словами експерта, можуть відобразитися і на звичайних українцях.

Пенсійний фонд уже практично банкрут. Чому вони хочуть зараз запровадити новий податок на купівлю валюти? Тому що грошей в Пенсійному фонді немає. Уже мова йде про те, щоб зняти Королеську з її посади, тому що вона нічого не може зробити.

Кіпр для нас дуже показовий. Населення Кіпру, так би мовити, відпочивало. У них хороший клімат, прекрасні умови для відпочинку, банківська офшорна система, приходило багато грошей і країна жила в такому ритмі, на зразок карнавальної нації – хліба і видовищ. А тепер це все припинилось. Треба платити по рахункам. А, нагадаю, Кіпр був перед нами за ризиком дефолту, ми – наступні. Тому українцям треба дивитись, що зараз відбувається на Кіпрі. А якщо у нас закриються банки, банкомати, неможливо буде зняти гроші, все буде заблоковано, не будуть здійснюватися платежі? А у нас же ситуація ще гірша, Кіпр же все-таки член Євросоюзу, а ми – ні. Нам же ніхто не допоможе. Ось таким є один із сценаріїв.

В правлячій Сім’ї є два крила – яструби і голуби. Яструби будуть ще більше закручувати гайки


В правлячій «Сім’ї» є два крила – більш радикальні яструби і помірковані голуби.

Якщо брати старшого сина Януковича – це чистий яструб. Його оточення – це Арбузов, Клименко, Захарченко, Соркін. Або наприклад, новий голова Львівської обласної державної адміністрації Шемчук. Це все його люди. Я їх називаю «зуби дракона». Вони дуже жорстко орієнтуються на закручування гайок. У них досвіду немає, це ще дуже молоді люди, тому вони думають, що вони ще можуть закручувати гайки. Але вони ще не були в полум’ї, ще не знають, що це таке, коли все палає. Але можуть потрапити у вогонь. Адже що відбувається? Чи вони фізику не вчили? Там є такий закон: сила дії породжує адекватну силу протидії.

А голубами виступає група Льовочкіна, напевно, Азаров, Єфремов. Вони ж розуміють, вони вже биті люди. Група Льовочкіна – це група таких собі космополітів, лібералів. Я взагалі не розумію, чому вони ще досі там, вони вже давно мають бути в «УДАРі». А якщо брати таких, як Азаров, то вони просто знають, як кров пахне. А Єфремов теж все це розуміє.

Януковича – у відставку, владу і гроші – містам і громадам

Янукович та його правлячий режим своїми діями перетворили Україну на одну із найвідсталіших держав Європи і цілого світу. Усі макроекономічні, фінансові, соціальні показники України з кожним днем лише погіршуються.

Так, 21 березня 2013 року Нацбанк нарешті опублікував дані щодо валового зовнішнього боргу України (державний борг плюс корпоративний) у 4 кварталі 2012 року, який, згідно з цією інформацією, виріс до 135,05 млрд. доларів (на 2,6 млрд. доларів більше, ніж у третьому кварталі 2012 року), і можна спрогнозувати, що на середину березня 2013 року ця цифра зросла приблизно до 137 млрд. доларів. Отже, впродовж трьох років правління Януковича валовий зовнішній борг України зріс на 33,6 млрд. доларів (32,5%) – із 103,4 млрд. доларів станом на кінець 2009 року. Згідно із даними Держкомстату, ВВП України у 2012 році склав 1,4 трлн. гривень, або 176 млрд. доларів.

Отже, валовий зовнішній борг держави дійшов до позначки 76,7% ВВП. Але при цьому слід врахувати, що ВВП України – штучно завищений, цей показник подається у поточних цінах, без врахування інфляції попиту та інфляції пропозиції, він обраховується у невідповідності із міжнародними стандартами, то ж можна припустити, що якби ці міжнародні стандарти були дотримані, ВВП України складав би близько 130 млрд. доларів.

Ми вже неодноразово наголошували, що інші економічні показники так само стрімко погіршуються – скорочення золотовалютних резервів, зростання дефіциту державного бюджету, зростання прямого державного боргу, безробіття, банкрутство міст і державних монополій, зростання дефіциту Пенсійного фонду. При цьому уряд Азарова-Арбузова демонструє повну некомпетентність і непрофесіоналізм. В цьому можна було переконатися 22 березня під час виступу міністра соціальної політики Королевської у стінах Верховної Ради. Складається таке враження, що вона взагалі не розуміє, як керувати цими процесами в соціальному секторі.

Отже виглядає так, що в українців залишився лише один вихід із ситуації. На нашу думку, в умовах повного фінансово-економічного, соціального, політичного колапсу, посилення диктатури, свавілля карально-репресивних органів міста, райони та області України мають почати самі себе рятувати. Адже райдержадміністрації та обладміністрації виявилися абсолютно недієздатними, і довели свою безпорадність під час снігопадів у Західних областях 15 березня та на більшій території України 22 березня. Символічно, що вже навіть природа втомилася від влади правлячого режиму Януковича, але українці поки що продовжують мовчки терпіти свавілля узурпаторів. Тому потрібно негайно переходити до формування народних органів влади на місцях.

Обласні та районні ради повинні розпочати створення своїх виконкомів, як це зроблено в Польщі, Чехії, Словаччині та інших європейських країнах. Оскільки і правлячий режим, і парламентська опозиція декларують свою відданість курсу на євроінтеграцію, оскільки в Україні ратифікована Європейська хартія місцевого самоврядування, то необхідно почати робити реальні кроки для того, щоб ставати європейською державою і створювати народні органи виконавчої влади на місцях, в першу чергу в тих областях, де Партія регіонів 28 жовтня 2012 року програла вибори до Верховної Ради, зокрема у Волинській, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях і місті Києві.

Українська Національна Консервативна партія вітає дії опозиційних політичних партій у Черкаській області, які виступили із вимогою усунути з посади голови Черкаської ОДА представника Партії регіонів, оскільки ця партія програла вибори на Черкащині. Потрібно, щоб до цього процесу долучалися органи місцевого самоврядування інших вище перелічених областей. Не зрозуміло, чому до цього процесу не долучилася обласна рада Львівської області, де більшість мають ВО «Свобода», «Фронт змін», «УДАР», адже Галичина повинна бути в авангарді європейських демократичних процесів трансформації Української держави. Але тішить те, що ці процеси вже почалися, і треба їх тільки посилювати.

В цій ситуації міським головам нема чого пасти задніх, потрібно встановлювати свою народну владу у районах, зміщати спільно з районними радами райдержадміністрації і формувати свої виконавчі органи влади. Чим швидше це буде зроблено, тим краще.

Першим кроком має стати припинення перераховування податкових платежів, які збирає громада, до Казначейства. Потрібно створити регіональні комунальні банки і відкрити у них рахунки громад,а також розпочати формування народних сил підтримання порядку на територіях.

Тому що вже зрозуміло, що Партія регіонів і те зміїне поріддя, яке вона розставила по Україні на державних посадах, не здатні до якоїсь конструктивної професійної діяльності, вони лише виконують волю свого вождя Януковича, а інтереси громад їх не цікавлять.

Тому УНКП звертається до депутатів районних та обласних рад, щоб вони почали згідно 5 статті Конституції, Європейської хартії місцевого самоврядування, Закону України «Про місцеве самоврядування» формувати виконавчі органи і перебирати на себе владу. Крах всіх елементів існуючої системи вже фактично відбувся, і щоб українські міста, райони та області не затягнуло у вир цієї руїни, слід взяти на озброєння принцип: порятунок потопаючих справа рук самих потопаючих.

22 мар. 2013 г.

Янукович та його режим за крок до прірви?!


Акції протесту українців у 2013 році набирають все більшого розмаху і ваги. Є сподівання, що в цьому році буде перевершена кількість протестних акцій 2012 року, яких в свою чергу, було на 60% більше, ніж у 2011 році.

Демонстрації, пікети, народні виступи, блокади, підтверджують дані соцдосліджень, зокрема, дослідження, оприлюдненого 18 березня Центром Разумкова, згідно із яким, 63% українців вважають, що Україна розвивається в неправильному напрямку. За даними соціологів, 32,7% опитаних допускають власну участь в санкціонованих мітингах та демонстраціях, 16,9% – у страйках, 16,7% – у несанкціонованих мітингах та демонстраціях, 13,4% – у бойкоті рішень органів влади, 9,0% – у блокуванні руху на дорогах та залізницях, 4,3% – у вуличних заворушеннях, 4,0% – у створенні незалежних від Президента та уряду збройних формувань.

Отже, українці готові брати участь в активних діях щодо зміни влади, її повалення,усунення Януковича, Азарова і правлячого режиму. Дуже символічно, що ці акції охоплюють всю територію України. Так, 21 березня народні виступи відбувалися в Одесі і Житомирі, 20 березня – в Донецьку, Слов’янську, Умані, 19 березня – у Львові, 18 березня – у Києві та Донецьку, 17 березня відбулися народні виступи проти сланцевого газу більш ніж в 10 містах Донецької, Харківської областей та Криму, того ж дня відбулася акція протесту в Ялті на захист заповідника, а також мітинг шахтарів в Димитрові. Раніше, тисячі людей виступили у Борзні Чернігівської області проти свавілля міліції, не припиняються акції футбольних вболівальників і просто небайдужих громадян на підтримку засуджених Павліченків.

Таким чином, протестні настрої в українському суспільстві наростають. Зараз на весні, коли тане сніг, ці потічки мають перерости у загальноукраїнський антиолігархічний,антибандитський криголам. Дуже важливо, щоб це був розумний, інтелектуально спрямований процес, щоб сформувався справжній дев’ятий вал, який змете режим бандократії на чолі з Януковичем, Азаровим, Арбузом та іншими представниками правлячої кліки. Зараз дуже важливо, щоб всі народні виступи почали відбуватися під одними гаслами: Януковича – у відставку! Партію регіонів, уряд Азарова і керівництво Верховної Ради на чолі з Рибаком – усунемо від влади! Партія регіонів довела Україну до краху, і нас чекає доля Кіпру і Греції, правлячий режим спіткало повне фінансове та економічне фіаско, і замість того, щоб починати фінансово-економічні та соціальні трансформації в умовах другої хвилі світової кризи, режим Януковича націлений на те, щоб ще більше закручувати гайки і перекласти цей тягар на простих людей. Але громадяни цього не терпітимуть, адже українці вже не отримують зарплати, у багатьох сферах спостерігається значне недофінансування, тому з кожним разом відбувається все більше акцій протесту, в яких бере участь все більше невдоволених людей.

Тепер дуже важливо, щоб ці акції не зупинялися. І головними темами народних виступів мають стати: заборона видобутку сланцевого газу, припинення свавілля карно-репресивних органів, скасування Податкового кодексу, ліквідація Міністерства зборів і доходів на чолі з Клименком, адже такого монстра немає в жодній цивілізованій країні, скасування пенсійної реформи, ліквідація Пенсійного фонду та інших фондів, як корумпованих та паразитичних. Громадяни мають виступати за проведення реформи місцевого самоврядування, за негайне встановлення прямого народовладдя на основі 5 статті Конституції, за те, щоб гроші залишались на місцях, а не перераховувались в казначейство, бо там все одно їх розкрадуть, а те, що залишиться – віддадуть на утримання міліції, прокуратури, судів, СБУ та інших карно-репресивних монстрів, а друга їх частина піде на утримання «Сім’ї» Януковича і його межигірського лігва. І якраз весна має стати періодом очищення, катарсису, коли Україна повинна здолати цю криворізько-єнакіївську гідру.

Українська Національна Консервативна партія повністю підтримує дії опозиції щодо негайної відставки Азарова. Потрібно також піднімати питання про термінову відставку Рибака, обом їм вже виповнилось по 65 років, видно, що вони не здатні займатися продуктивною діяльністю, їх дії ведуть тільки до руїни, загибелі України, вони породжують конфлікти і навіть українську мову не можуть вивчити, не кажучи вже про інші, більш складні, речі. Окрім конфліктів та деструкції, ні Рибак, ні Азаров нічого не можуть породити. Так само, як і Арбузов, Клименко і так звана молода генерація Сім’ї Януковича. Їх також треба негайно гнати геть, тому що це – дилетанти, не фахові, не професійні люди, які взагалі не розуміються на системних макроекономічних речах.

УНКП підтримує в цьому напрямку парламентську опозицію і звертається до всіх демократичних, проєвропейських сил долучитися до активних дій щодо усунення правлячого режиму. Також дуже важливо, щоб у цьому процесі активну роль відіграла церква. Патріарху Філарету не треба думати, на чому їздить Папа Римський, йому зараз слід негайно почати роз’яснювати пастві, що потрібно підніматися, не мовчати. Глава УПЦ КП має стати на захист українців, а не критикувати Папу Римського. Треба своєю паствою займатися і своїми внутрішніми справами. Так само має стати на бік українського народу Греко-Католицька церква, як і УПЦ МП, якщо вона ще в змозі щось робити. Досить московському патріархату, його керівництву і митрополиту Володимиру підтримувати Януковича та Азарова. Те, що вони їздили на Афон і в Єрусалим, не означає, що вони стали святими чи отримали індульгенцію. І хоч Азаров став рицарем православних хрестоносців Святого храму гробу Господнього, це не означає, що він звільнився від своїх гріхів перед українською нацією та українським народом. Тому церква має зараз зайняти дуже жорстку позицію стосовно олігархату і правлячої кліки. Не можна одночасно служити двом господарям – і Богу, і Мамоні. Церква повинна визначитися, з ким вона – з бандократією, олігархічним режимом, чи з народом.

Так само міські голови, депутати місцевих рад, голови обласних рад мають стати на бік народу. Адже їх обирав народ, і вони несуть повну відповідальність за свої дії. Бо хвиля народного гніву піднімається, і вони можуть стати першими, хто в ній захлинеться.

Ще раз підкреслюємо необхідність збирати в містах народні віче і перебирати владу на себе згідно 5 статті Конституції. Досить мовчати, треба робити так, як інші цивілізовані європейські країни. В Україні ратифікована Європейська хартія місцевого самоврядування, її треба реалізовувати. Якщо всі в Україні заявили, що ми йдемо в Європу, то треба здійснювати реальні кроки для того, щоб стати європейською державою. І не треба говорити про якісь перепони на рівні закону. Є базові статті Конституції, вони мають пряму дію і пріоритетний актуалітет, і є відповідні європейські догмати. Україна ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування, тому вона повинна виконувати її положення.

А в тих областях, де Партія регіонів 28 жовтня 2012 року програла вибори, влада на всіх рівнях має бути негайно змінена. Народ в цих областях чітко висловив свою позицію. Тому члени Партії регіонів та ставленики правлячого режиму не можуть обіймати посад на районному та обласному рівнях. Їх всіх треба замінити на фахівців, яким довіряє народ, на тих, за кого в цих областях проголосувала більшість громадян. Їх представники повинні зараз негайно взяти владу в свої руки згідно із народним волевиявленням, яке було здійснене під час виборів до Верховної Ради в рамках базової 5 статті Конституції. 28 жовтня 2012 року було здійснене народне волевиявлення, тому призначення представників Партії регіонів на посади в тих областях, де Партія регіонів програла, це дії, які можна прирівняти до заколоту, це – узурпація влади.

Ми ще раз звертаємося до лідерів опозиції на всіх рівнях негайно перейти до активних польових дій на рівні міст, районів та областей. Досить терпіти, мовчати і чекати!

Сланцевий газ в США та в Україні: розвінчання міфу про безпечність. (Частина 2)

Сланцевий газ і наміри правлячого режиму здійснювати його видобування в Україні продовжують створювати соціальну напругу в українському суспільстві. З кожним днем це питання набирає все більшої гостроти. Українська Національна Консервативна партія зайняла принципову позицію щодо цієї проблеми, жорстко виступаючи проти добування в Україні сланцевого газу методом гідророзриву.

Ті, хто захищає ідею видобутку в Україні сланцевого газу, висувають свої аргументи. Наприклад, часто у нас запитують, чому ж тоді в Сполучених Штатах, цивілізованій, розвиненій країні, успішно добувають сланцевий газ? Спробуємо дати відповідь на це запитання.

По-перше. Промислове добування сланцевого газу, по суті здійснюється сьогодні лише в Сполучених Штатах і Канаді, але остання поступово переходить на технологію газового розриву пластів, а не водного, яка несе за собою менше екологічних ризиків. Варто врахувати, що найбільші об’єми сланцевого газу у США добувають у малозаселених штатах, в першу чергу Техасі. Наприклад, в одному із районів тут на 1,5 тисячах кілометрів квадратних живе всього 82 мешканців. У багатьох районах густота населення становить 3-4 людини на квадратний кілометр. Є район, площа якого перевищує, наприклад, площу Чернівецької області, а живе там всього 2,5 тисячі мешканців. Натомість в Харківській області середня густота населення складає 87 чоловік на квадратний кілометр, Донецькій – 166, Львівській – 116, Івано-Франківській – 99.

По-друге. Спочатку добування сланцевого газу велося лише у пустельних районах Техасу. Лише впродовж останніх років промислове добування нетрадиційного газу поступово переходило і в більш заселені Пенсильванію чи штат Нью-Йорк. Після цього й почали фіксуватися значні екологічні проблеми, які змусили владу штату Нью-Йорк заборонити видобування сланцевого газу майже у всіх округах, серйозні обмеження на добування сланцевого газу накладені і в інших штатах. Отже, лише впродовж останніх кількох років у США почали приділяти серйозну вагу екологічним аспектам добування сланцевого газу. Так, лише наприкінці 2012 року з’явилась стаття американського ветеринара Мішель Бамбергер та професора молекулярної медицини Роберта Освальда про вплив добування сланцевого газу на здоров’я тварин. Вчені довели, що рідина, яка використовується при гідророзриві пластів, масово вбиває свійську худобу. А спеціалісти американської організації Earth Justice відзначають, що в штаті Пенсильванія в районах, де ведеться видобуток сланцевого газу, рівень метану у воді перевищує норму в 17 разів, це призвело до того, що вода у 85% криниць і водних скважин на цій території є отруйною. З огляду на інформацію про екологічні небезпеки, яка почала з’являтися в ЗМІ, конгрес США у 2010 році дав доручення Управлінню охорони навколишнього природного середовища США провести комплексну перевірку екологічних небезпек, які несе за собою гідророзрив пластів. Але детальний звіт Управління буде опублікований лише у 2014 році. Окрім цього, лише у 2011-2012 роках американські вчені змогли довести наявність зв’язку між добуванням сланцевого газу і зростанням кількості землетрусів на цих територіях у 6 разів. Отже, проблема екологічних небезпек, пов’язаних із сланцевим газом, лише починає масштабно вивчатися у США, в той же час невідомо, скільки людей вже втратили своє здоров’я.

По-третє. У 2011 році ціна на традиційний природний газ у Сполучених Штатах становила близько 140 доларів, натомість сланцевий газ коштував 180-240 доларів за тисячу кубометрів. Відтак, у 2010-2011 роках кількість бурових свердловин у США скоротилася майже на 2%, в той час, коли лише у 2009 році вона зросла на 28%. Аналітики відзначали, що багато компаній в США, які займаються розробкою родовищ сланцевого газу, працювали у 2011 році собі у збиток лише для того, щоб в не втратити ліцензії в надії на те, що ціни все ж виростуть.

По-четверте. Якщо вже прихильникам добування в Україні сланцевого газу так хочеться брати приклад із Сполучених Штатів Америки, тому чому вони не вимагають, щоб в Україні були такі зарплати, як в США, таке пенсійне забезпечення, щоб у нас, як в США, було медичне страхування, право на вільне володіння вогнепальною зброєю, такий же рівень освіти?

Слід також підкреслити, що сьогодні українському суспільству насаджується думка, що всі виступи проти добування сланцевого газу організовуються в Україні «Газпромом». Але чомусь ці особи не говорять, хто фінансує діяльність тих, хто захищає сланцевий газ? Чому вони так активно, незважаючи на реальні екологічні загрози, захищають інтереси імперіалістичної компанії «Шелл» та бізнес-інтереси «Сім’ї» Януковича, яка, як виглядає, має у видобутку сланцевого газу свою зацікавленість? Схоже, що на дискредитацію руху на захист національних інтересів та екології України планомірно витрачаються значні зусилля і ресурси. Але місцеві громади, які проживають на територіях, де йде підготовка до видобутку сланцевого газу, вже побачили, на чиєму боці правда, і в численних містах та селах вийшли на багатотисячні мітинги проти сланцевого геноциду.

Тому УНКП ще раз наголошує: шлях до енергетичної незалежності України лежить не через екологічно небезпечну застарілу технологію добування сланцевого газу шляхом гідророзриву пластів, а через енергоефективність, облік споживання газу і використання альтернативних джерел енергії.

20 мар. 2013 г.

Україна в недалекому майбутньому може повторити долю Кіпру

Кіпр опинився у фінансовій прірві, фактично, ця держава стала банкрутом і зазнала національної катастрофи. Для нас приклад Кіпру дуже показовий з точки зору того, що може чекати на Україну в найближчому майбутньому. Адже в рейтингу країн за ризиком суверенного дефолту, складеним агенцією Business Insider у 2012 році Кіпр займав третє місце, більшим ризик дефолту був лише в Греції та Аргентині, а четвертою після Кіпру розташувалась Україна.

Одна із причин такого жахливого фінансового стану Кіпру є те, що народ Кіпру не реагував на стрімке накопичення державного боргу – з 8,4 млрд. євро у 2008 році (48,9% ВВП країни) до 13,23 млрд. євро у 2012 році (74,6% ВВП країни). Люди не виходили на демонстрації, на мітинги, вони мирилися із такою політикою уряду і вели паразитичний спосіб існування. І хоча в Кіпрі ситуація була набагато краща, ніж в Україні, адже це член Європейського Союзу, до того ж, тут діє офшорна зона, але ми бачимо, чим там все закінчилося – національною катастрофою, чергами в банкоматах, які спочатку видавали до 1000 євро, потім не більше 600 євро, після чого в більшості банкоматів взагалі закінчилась готівка, а перевести гроші на інший рахунок стало неможливим.

Європейський Союз висунув для Кіпру ряд критеріїв, але він відмовився їх виконувати. Після цього ЄС погодився надати Кіпру допомогу у розмірі 10 млрд. євро, у випадку, якщо той виконає ряд вимог, але й ці вимоги Кіпр виконувати відмовився, натомість пішов шукати допомоги у Російської Федерації і країн Близького Сходу.

В результаті Кіпр фактично зазнав банкрутства, національної катастрофи. Не набагато краща ситуація в Греції та Аргентині. Чому українці не хочуть робити висновки на прикладі цих країн? Адже фінансово-економічні параметри України свідчать про наближення колапсу. Наведемо декілька промовистих прикладів.

Агентство Moody’s у грудні 2012 року знизило рейтинг державних облігацій України на один щабель – з “B2” до “B3”, прогноз – “негативний”. Зниження кредитного рейтингу в Moody’s пояснили “слабкою інституційною стійкістю”; браком зовнішньої ліквідності, що збільшує ризик ослаблення місцевої валюти і подальшого поглиблення фінансової та економічної кризи; а також негативним прогнозом щодо української економіки в цілому. Можна сказати, що «В3» – це рейтинг вигрібної ями. Нижчим рейтингом може бути тільки «С», але в такому випадку цінними паперами України взагалі можна буде розпалювати піч.

Впродовж останніх 17 місяців золотовалютні резерви України скоротилися на 35,3% – з 38,2 млрд. доларів станом на вересень 2011 року до 24,7 млрд. доларів станом на лютий 2013 року. На кінець 2012 року державний і гарантований державою борг становив 64,6 млрд. доларів, з них державний борг – 50 млрд. доларів. У 2013 році Міністерство фінансів запланувало збільшити державний борг з 50 млрд. доларів до 60,4 млрд., або на 21%. Валовий зовнішній борг на кінець 2012 року становив 132,4 млрд. доларів, або 75,3%, а в 2013 році Національний банк взагалі почав приховувати цей показник.

Чого ж очікують українці, чи хочуть, щоб було те саме, що на Кіпрі, в Греції, Аргентині? Зрілість нації проявляється саме в тому, що її представники б’ють на сполох завчасно, а не тоді, коли вся будівля вже палатиме. Скільки можна вести карнавальний спосіб буття, існувати, як охли і люмпени? Де відповідальність, де еліта нації? Де духовна, релігійна, економічна еліта? У нас вже всі показники свідчать про повний фінансово-економічний крах. Але ж Україну ніхто рятувати не буде. Приклад Кіпру наочно це демонструє. Ця держава вирішила не лікувати хворобу згідно із рекомендаціями ЄС, хоча вона є членом Європейського союзу і рішення ЄС для неї є обов’язковими, натомість Кіпр кинувся шукати допомоги в Росії, але вона відмовилась надавати йому цю допомогу.

Для України це дуже показовий приклад, що ілюструє, як чинитиме Росія з нами, якщо у нас теж буде повний фінансово-економічний розвал держави. Російська Федерація – це монстр, вампір, який ніколи нікому нічого не дає, і готовий здерти останню сорочку. Тому думати, що в Митному союзі можна щось знайти – це утопія, там Кремль нас обдере до нитки, і Кіпр – приклад цього.

Що ж робити в цій ситуації? Треба виокремити кілька першочергових найважливіших кроків:

1. В жодному випадку не вступати до Митного союзу.
2. Відставка продажної колабораціоністської ренегатської влади правлячого режиму Януковича, Азарова, Арбузова та Партії регіонів.
3. Негайне подання позову до міжнародного арбітражного суду і припинення дії газових контрактів із Росією.
4. Негайне розірвання харківських угод.
5. Перегляд розміру орендної плати російського флоту в Україні, підняття ставок щонайменше в десять разів за його перебування на території України.
6. Жорстка фінансова монетарна політика стосовно російських банків в Україні.
7. Підписання угод з європейськими компаніями щодо транзиту їх газу територією України.

Якщо ж Україна негайно не здійснить цей ряд першочергових заходів, то найближчим часом економіка і фінанси нашої держави зазнають повного краху.

19 мар. 2013 г.

Азаров – архітектор української руїни?

Азаров 19 березня 2013 року під час зустрічі із заступником держсекретаря США Венді Шерман у Києві заявив, що не існує жодної можливості розірвати газові контракти, які були підписані між Україною та Росією у 2009 році. Про це написало видання Forbes.ua. За словами Азарова, він би вже давно розірвав цей договір, якби була хоча б найменша юридична можливість для цього.

Але якщо Азаров не бачить жодної можливості для того, щоб розірвати кабальні для українського народу та держави Україна газові контракти, то такого прем’єр-міністра треба просто гнати втришия, тому що його діяльність завдає величезної шкоди національним інтересам та громадянам України.

Чому Азаров про себе і про свою сім’ю подбати може, а захищати національні інтереси – ні? Адже його син 19 березня очолив міжфракційну групу Україна-Франція. Отже, свого сина він зробив народним депутатом, і сам став небідною людиною, але для України він чомусь не може зробити нічого корисного.

Навіщо нам прем’єр-міністр, який не може бути ефективним? Якщо Азаров заявляє, що немає жодної можливості розірвати газові контракти, які для України є грабіжницькими, але для Росії – дуже вигідними, то постає питання, чи не пов’язано це із тим, що він,можливо, є агентом впливу кадебістського Кремля? Тоді зрозуміло для чого його сюди інфільтрували у 1984 році, і що він тут робить.

Азаров завалив все, що міг. Такої шкоди, якої він завдав Україні, годі собі уявити. Тому, як виглядає, саме Азаров є архітектором руїни України. Саме він створив податкову адміністрацію, податкову міліцію, він нав’язав українському народу індивідуальні ідентифікаційні номери. Йому належить ідея створення Податкового кодексу, який знищив в Україні малий і середній бізнес, дрібну і середню національну буржуазію, середній клас, саме через цей Податковий кодекс впродовж двох років в Україні згорнули свою діяльність мільйони підприємців. Саме Азаров став одним із тих, хто створив Партію регіонів, разом з Рибаком, саме він привів у Партію регіонів Януковича, зробив його головою цієї партії. Таким чином, по суті, Азаров виступає архітектором знищення України.

Але треба пам’ятати, що Азаров нічого не робить просто так, його кроки – це витончені елементи цілої схеми. Це – людина, яка володіє знаннями математичного моделювання, і продумує стратегічні кроки щодо знищення української нації та Української держави.

Настав час негайно гнати його в шию! А газовий контракт треба розривати невідкладно, і ніяких орендних підприємств разом з Росією щодо української ГТС створювати не можна. Не потрібні українцям ні Азаров, ні такий Кабінет Міністрів, які не можуть вирішити це питання. Годі терпіти ґвалтівника України та української нації, одного із архітекторів геноциду проти українців.

Азаров – це особа, чию шкоду українцям та Українській державі можна порівняти із шкодою, яку завдав нам кат України, поплічник бандита Джугашвілі (Сталіна), україножер Каганович. Тому Українську державу потрібно негайно очистити від Азарова, його учня Арбузова та інших їм подібних!

Українська Національна Консервативна партія ще раз звертається до всіх свідомих громадян України. Годі мовчати. Адже сховатися не вдасться нікому. Азаровські вампіри прийдуть до кожного, і з кожного здеруть шкуру!

Давайте ликвидируем это социальное корыто!

Зарплата «в конверте» - результат старой советской социально-пенсионной системы.

Все время говорят, что у нас зарплаты в конвертах — так сделайте нормальную социально-пенсионную систему, уничтожьте социально-пенсионное корыто, когда люди отдают деньги до 40 %, платят куда-то в будущее: когда они через 30-40 лет станут пенсионерами, то им что-то из этого корыта выплатят, - считает экономист. - Осталась советская система. А люди так не хотят. Они говорят: давайте мы будем платить свой взнос 15-16 % на свой пенсионный счет. Давайте ликвидируем это социальное корыто, и каждый будет знать, что он собирает себе деньги или на случай болезни, или на пенсию. У каждого будет свой депозитный счет, и он знает, что если он умрет, то он может завещать его кому-то из своей семьи. А не как сегодня: платишь-платишь, потом человек умирает, а деньги достаются неизвестно кому, или же ты дожил до пенсии, два года пожил, а сдавал в этот котел 40 лет».

Необходимо поменять и систему налогообложения, упростить ее, потому что старая система, построенная на НДС и налоге на прибыль, не работает. Надо иметь налог с продаж и на покупку — автоматические налоги. И надо менять пенсионную систему, чтобы люди пользовались тем, что он накапливают за свою жизнь.

Поскольку сегодня этого нет, предприниматели будут платить зарплату «по-черному», а люди будут брать конверты, потому что людям это выгодно — они сегодня получают деньги, а не то, что им обещают, что они якобы получат через 30-40 лет.


Поменяем систему — будет развитие бизнеса, капитализма, будет самозанятость. Вся Польша, Чехия и Словакия обвешаны плакатами: «Вкладываем деньги в людской капитал». Капитал — это такое существо органическое, что если капиталу невыгодно, то его победить нельзя, никакими запретами его нельзя контролировать".

Янукович та Азаров перетворили Україну на концтабір в центрі Європи


Янукович, Азаров та правлячий режим впродовж трьох років перебування при владі перетворили Україну на одну із найвідсталіших і найдепресивніших країн не лише Європи, а й цілого світу. По суті, Україна стала концтабором у самому центрі Європи. Наведемо соціально-економічні та фінансові показники, які достеменно це підтверджують.

1. За розміром номінального ВВП Україна посідає 52 місце в світі, а в перерахунку на душу населення – 109 місце, серед європейських країн по цьому показнику наша держава – передостання, нижчий номінальний ВВП на душу населення лише у Молдови. Україну випередили такі держави, як ДР Конго, Кабо-Верде, Сальвадор, Албанія, Східний Тімор, Беліз, Ямайка, Ангола, Ботсвана, Габон.

2. В рейтингу економічних свобод Україна посідає 163 місце із 177, більший рівень економічних свобод експерти знайшли навіть у диктаторській Білорусії. За індексом глобальної конкурентоспроможності наша держава посідає 73 місце в світі зі 144 можливих. В рейтингу якості доріг – 137 із 144, в рейтингу людського розвитку – 78 із 187, в рейтингу здоров’я – 99 із 145, в рейтингу туристичної конкурентоспроможності – 76 із 140, в рейтингу благополучності – 100 із 151. Україна посідає друге місце в світі за рівнем смертності, її випереджає лише одна Південно-Африканська республіка. Менший рівень смертності навіть у таких відсталих країнах, як Чад, Лесото, Свазіленд, де на СНІД хворіє мало не кожен четвертий – кожен третій мешканець. До речі, рівень захворюваності на СНІД в Україні найвищий у Європі.

3. З кожним місяцем економічні показники України продовжують швидко погіршуватися, на яку сферу ми б не звернули увагу, всюди можна помітити занепад, руйнацію, погіршення. Падіння промислового виробництва в підсумку за 2012 рік склало 1,8%, у січні воно прискорилось до 3,2%, вже у лютому – до 6% у річному вимірі. Також за офіційною інформацією, зростання ВВП сповільнилось із 5,2% у 2011 році до 0,2% у 2012 році. Січень і лютий 2013 року демонструють падіння ВВП, і показувати його ріст уже не вдається навіть завдяки статистичним фальсифікаціям. Тільки офіційно зареєстроване безробіття у лютому 2013 року в порівнянні із січнем 2013 року зросло на 24,6 тис. А якщо порівняти лютий 2013 із жовтнем 2012, то безробіття зросло на 164,6 тис. (41%) – із 400 тисяч до 564,5 тисячі.

4. У 2012 році експорт товарів і послуг з України склав 68,8 млрд. доларів, а імпорт товарів і послуг в Україну – 84,65 млрд. доларів, таким чином, негативне сальдо зовнішньої торгівлі становило у 2012 році -15,84 млрд. доларів. Отже, цей показник за час правління Януковича та Азарова погіршився у три рази (у 2009 році негативне сальдо складало – 5,7 млрд. доларів), і хоча дані за 2013 рік Держкомстатом приховуються, можна очікувати, що торгівельне сальдо України лише погіршиться.

5. Відбувається процес банкрутства найбільших державних монополій. Наприклад, станом на початок 2013 року заборгованість «Нафтогазу» перед «Ощадбанком» становить 20,3 млрд. гривень. Фактично, Азаров, Арбузов, Янукович, Бойко та їх поплічники довели «Нафтогаз» до банкрутства, у цього державного підприємства вже немає можливості розраховуватися за російський газ. Так у січні 2013 року вперше за останні роки Україна не змогла вчасно розрахуватися із «Газпромом», у лютому 2013 року повідомлення про перерахування грошей «Газпрому» з’явилося лише 13 числа, хоча здійснювати щомісячні платежі Україна повинна не пізніше 7 числа. Крім цього, у січні-лютому 2013 року Україна купила на 44% або на 2,2 млрд. кубометрів менше газу, ніж за аналогічний період 2012 року. Отже, швидше за все, НАК «Нафтогаз» вже не має грошей для того, щоб купувати газ у «Газпрому», і виглядає так, що у лютому уряд Азарова брав газ із українських газосховищ.

Впродовж трьох років режим Януковича свідомо знищує дороги. Про це свідчить те, що «Укравтодор» доведений до фінансової руїни. А де ділися мільярди гривень, які, в тому числі перераховуються «Укравтодору» з кожного купленого на АЗС літру бензину? Остаточно про фінансовий стан «Укравтодору», про те, що він наближається до банкрутства, свідчить те, що за останні місяці «Укравтодор» взяв у борг 14 млрд. гривень під державні гарантії під 16,3% річних. Отже спочатку Колесніков, а тепер Козак довели «Укравтодор» до банкрутства, те ж саме можна сказати і про «Укрзалізницю».

6. Впродовж останніх 17 місяців золотовалютні резерви України скоротилися на 35,3% – з 38,2 млрд. доларів станом на вересень 2011 року до 24,7 млрд. доларів станом на лютий 2013 року. Сальдо платіжного балансу України у 2010 році було позитивним і складало 5,03 млрд. доларів, вже у 2011 році воно стало негативним і становило –2,45 млрд. доларів, а впродовж 2012 року погіршилося ще на 70% і становило –4,17 млрд. доларів. За три роки правління режиму Януковича державний і гарантований державою борг зріс на 63% – з 316,9 млрд. гривень (39,7 млрд. доларів) станом на 31 грудня 2009 року до 516,4 млрд. гривень (64,6 млрд. доларів) станом на 31 грудня 2012 року. При цьому заборгованість за облігаціями внутрішньої державної позики зросла у 4,5 рази – з 5,09 млрд. доларів до 23,3 млрд. доларів. А валовий зовнішній борг України впродовж 3 років зріс на 32% – з 103,4 млрд. доларів станом на кінець 2009 року до 137 млрд. доларів за експертними оцінками (реальна цифра приховується) станом на лютий 2013 року.

Загалом Міністерство фінансів запланувало у 2013 році збільшити прямий державний борг на 21%. Якщо на обслуговування і погашення боргів у цьому році доведеться витратити 116 млрд. гривень (14,5 млрд. доларів), то нових запозичень уряд запланував взяти на суму 135,5 млрд. гривень (16,9 млрд. доларів). Таким чином, прямий державний борг зросте із 400 до 483 млрд. гривень. Це означає, що у Кабінету міністрів просто немає можливості виконувати свої боргові зобов’язання без нових запозичень, тобто фактично Україна вже перебуває у стані дефолту.

7. Дефіцит державного бюджету одразу після приходу Януковича та Азарова до влади у 2010 році порівняно із 2009 роком зріс на 81% – до 64,3 млрд. гривень, у 2011 році дефіцит становив 23,6 млрд. гривень, у 2012 році – 53,4 млрд. У бюджеті на 2013 рік закладено дефіцит у розмірі 50,5 млрд. гривень, але якщо у минулому році перших три місяці були бездефіцитними, то у 2013 році вже в січні з’явився дефіцит держбюджету у розмірі 1,6 млрд. гривень.

8. В Україні практично зруйнований малий і середній бізнес, внаслідок діяльності режиму Януковича майже знищено середній клас.

Таким чином, все, за що б не взялися Азаров, Арбузов, Янукович та їх поплічники, зазнає повного краху. Усі сфери життєдіяльності держави перебувають у повному занепаді. З кожним днем ситуація лише погіршується. А все, на що здатний Азаров в цій ситуації, – кидатися на журналістів за те, що вони його критикують. Або ж породжувати безглузді, нереальні фантазії. Наприклад, 19 березня 2013 року він заявив, що Кабінет Міністрів має намір розгорнути в Україні масштабну програму індустріалізації, яка передбачає 400 млрд. гривень інвестицій. Він додав, що значну частку фінансування цієї програми дасть і державний бюджет, шляхом залучення кредитів. Більшої нахабності годі собі уявити. Замість того, щоб говорити про скорочення видатків на утримання Януковича, Верховної Ради, уряду, Міністерства зборів і доходів, міліції, прокуратури, СБУ, суддів, Азаров з пафосом обіцяє ще більше затягувати борговий зашморг на шиї української нації.

Зрозуміло, що доки Янукович, Азаров і правляча кліка перебуватимуть при владі, ситуація в Україні з кожним днем буде лише погіршуватися. З цими особами, які очолюють Партію регіонів і проводять україножерську політику, Україна може і не пережити Великий піст.

Тому Українська Національна Консервативна партія вимагає негайної відставки уряду Азарова-Арбузова і президента Януковича. В Україні необхідно негайно створити уряд національного визволення. Тільки так можна врятувати Україну від остаточного краху чи й навіть зникнення із політичної карти світу. Досить терпіти, досить махати прапорами, парламентські опозиційні партії та їх лідери – Яценюк, Тягнибок, Кличко – мають ставити питання руба: тільки негайне усунення Януковича, Азарова та правлячого режиму бандократії можуть врятувати Україну від остаточної руїни!

18 мар. 2013 г.

Сланцевий газ в Україні: чи братиме Королівство Нідерландів участь в екологічному геноциді?!


Відкритий лист голови Української Національної Консервативної партії Олега Соскіна до Надзвичайного та Повноважного посла Королівства Нідерландів в Україні Пітера Яна Волтерса


Шановний пане посол!

В Україні все більшої гостроти набуває проблема щодо видобутку сланцевого газу. Ця проблема зараз стає в центрі уваги все більших кіл української громадськості. Для мільйонів українців питання видобутку сланцевого газу не було відомим, воно до останнього часу не обговорювалося в українському суспільстві. Тому для всього українського народу стало величезною несподіванкою підписання 24 січня 2013 року в Давосі угоди між Україною та компанією «Роял Датч Шелл» про розподіл продукції від видобутку сланцевого газу на Юзівському родовищі в Харківській і Донецькій областях.

Як відомо, у підписанні цієї угоди брав участь прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте. До того ж, підписанню цієї угоди передувала зустріч 21 січня 2013 року Януковича із Клаусом Мангольдом, віце-головою компанії «Ротшильд Європа», що, як ми розуміємо, виступає одним із акціонерів компанії «Роял Датч Шелл».

Зараз розгортається все більша дискусія навколо того, чи потрібно взагалі добувати сланцевий газ в Україні. Як відомо, це питання в світі дуже контроверсійне, і противників його видобутку на сьогоднішній день значно більше, ніж прихильників. Тим паче, при видобутку сланцевого газу виникає величезна маса проблем, в першу чергу екологічних, які перекреслюють всі позитиви, які можна від нього отримати.

Отже, питання видобутку сланцевого газу в українському суспільстві не обговорювалось, ні його позитиви, ні негативи. Це рішення приймалось кулуарно правлячою «Сім’єю» на чолі з Януковичем. Згідно з цим рішенням, передбачається, що кілька транснаціональних компаній, які в Україні оцінюються як імперіалістичні, повинні зайти на територію України для видобутку сланцевого газу. На сьогоднішній день зайшла компанія «Роял Датч Шелл», яка пов’язана із Королівством Нідерланди. Схема, за якою вона зайшла, не є прозорою, вона втаємничена, засекречена, по суті, це нагадує жорсткі неоколоніальні часи, як свого часу імперіалістичний капітал експлуатував відсталі африканські та азійські колонії. Тому для нас дивно, що уряд Нідерландів, як і Королівська сім’я, підтримали входження цієї компанії в Україну.

Зараз питання видобутку сланцевого газу стає все більш болючим, і вже десятки тисяч людей як на Сході, так і на Заході України, які мешкають в районах, де запланований видобуток сланцевого газу, піднімаються проти його розробки. Особливо це набуває величезної гостроти на Сході. Так, тільки 17 березня 2013 року акції протесту проти видобутку сланцевого газу відбулися у десятках українських міст, селищ та сіл, найбільші з них пройшли у Слов’янську (5 тисяч учасників), Ізюмі (2 тисячі учасників), Краматорську (1,5 тисячі учасників), а також в Донецьку, Харкові, Маріуполі, Артемівську, Костянтинівці, Керчі, Джанкої, Луганську.
Українська Національна Консервативна партія постійно і дуже детально моніторить процеси, пов’язані із видобутком сланцевого газу. Вже чітко можна сказати, що в Україні негативні сторони від його видобутку переважають позитивні. І зрозуміло, що ситуація буде ще більше загострюватися, тим паче, населення тих територій, де «Роял Датч Шелл» планує здійснювати розробку сланевого газу, пов’язує його видобуток із кланом Януковича.

УНКП хотіла би попередити Вас щодо подальшого стилю поведінки і уряду Нідерландів, і компанії «Роял Датч Шелл» в Україні. В умовах наростаючого соціального протесту найкраще буде, щоб ця компанія розірвала дану угоду, пішла з України і припинила реалізацію цього ризикованого проекту. На нашу думку, це відповідатиме духу добрих відносин, які склалися між Україною та Королівством Нідерланди. Якщо ж компанія та уряд Нідерландів і, відповідно, Королівська сім’я будуть іти далі по шляху спроб здійснювати розробки цих свердловин, то нічого, окрім наростання конфлікту в українсько-нідерландських відносинах, очікувати не можна.

Тоді можуть статися різні негативні і драматичні несподіванки. За прикладом далеко ходити не треба, варто пригадати лише загибель кількох десятків працівників газодобувної компанії «Sonatrach» в Алжирі на початку 2013 року, або ж постійні збройні сутички повстанців із Руху за звільнення дельти Нігеру із представниками нафтових компаній у Нігерії.

Ми сподіваємося, що в уряді Нідерландів і компанії «Роял Датч Шелл» працюють розумні та моральні люди, і вони не будуть намагатися перейти ту межу, яка може призвести до некерованих процесів, до погіршення відносин між нашими державами і якихось негативних речей, на зразок пікетування, блокування чи, не дай Боже, якихось гірших подій, пов’язаних із Вашим посольством в Києві.

З надією на розуміння та сподіваннями на плідну співпрацю

Отказ Кипра от офшоров - колоссальный удар для Украины


Отказ Кипра от офшорной деятельности является колоссальным ударом для корпоративно-кланового капитала Украины, который влил в кипрский офшор 53 млрд. долларов.

На сегодняшний день Кипр является членом ЕС, поэтому он должен выполнять все требования в финансово-банковской сфере ЕС. И для того, чтобы получить деньги от ЕС и МВФ, надо, по сути, отказаться от основных элементов офшора.


Прежде всего, ему надо отказаться от офшорной деятельности в пользу стран бывшего СССР, куда попадает и Украина. Для корпоративно-кланового капитала Украины это колоссальный удар, потому что на сегодняшний день за весь период независимости Украины сюда влито 53 млрд. долларов. Из Кипра вошло 17 275 млрд. долл. — 31,7 %. Все деньги от офшоров — это фактически все деньги украинских олигархов, или российских олигархов, или белорусских.

В 2012 году из Украины на Кипр ушло порядка 6 млрд. долларов. «Получается как бы кругооборот денег украинских олигархов: они уходят на Кипр, а оттуда 50-60 % возвращается сюда. Причем основная часть денег, которые ушли на Кипр в 2011-2012 гг. - это деньги с Донбасса.

Поднятие корпоративного налога до 15 % и до 9,9 % - налога с депозитов для капитала, который находится в офшоре на Кипре, это будет очень серьезный удар. «Наши и крупные, и средние предприниматели оказались не готовы к таким процессам на Кипре, и они не успеют вывести эти деньги. Это будет существенная потеря для украинских капиталистов, а следовательно, это потом будет удар и по всей экономике Украины, потому что если брать 2012 год, то в Украину зашло 4,1 млрд. чистых прямых инвестиций, и 3,9 из них были с Кипра. То есть Кипр является единственным источником прямых инвестиций в Украину, а с другой стороны, Украина — наибольший донор Кипра. Поэтому можно говорить, что Кипр был как бы филиалом украинских корпоративных банков, а теперь он перестанет им быть. ЕС начинает наводить там порядок.


Если малого бизнеса изменения на Кипре, не коснется, то среднего бизнеса коснется обязательно, потому что многие люди вложили в банки деньги. «Те, кто имел 50-100 млн капитала, тоже работали через оборотные средства кипрских банков. То есть источник текущих кредитов тоже будет прекращен, а это очень большой удар для финансового и бизнес-сектора Украины. Средний бизнес получал оттуда небольшие кредиты для оборотных средств, а теперь количество этих денег сразу же уменьшится.

Ситуація з фінансами на Кіпрі сколихне середній бізнес в Україні

Ситуація, яка склалась на Кіпрі, з введенням податку на прибуток із банківських вкладів, матиме вагоме значення і для України.

Іноземних інвестицій в Україні найбільше саме з Кіпру. А отже, фінансова криза в цій країні сколихне і середній, і великий бізнес в Україні. Це буде загалом дестабілізація економічної ситуації, оскільки вже не відбуватиметься цільове поповнення оборотних коштів з Кіпру.

Олігархи України, які мають вклади в банках Кіпру будуть переводити свої банківські рахунки в інші банки світу. Але на сьогодні вони вже багато втратили.

Європейський союз має свою налагоджену банківську систему, головний принцип якого - офшорам у Європі уже не бути, і він вимагає виконання цих принципів іншими країнами - членами ЄС. Кіпр, на думку економіста, змушений до таких дій, хоча країна вже не буде так процвітати як зараз.

Кіпр завжди був найбільшим офшором для пострадянського простору, а сьогодні один із кандидатів на економічний дефолт. Тому такі дії уряду спричинені бажанням хоча б стабілізувати ситуацію, яка склалась в країні. Але повернутись до розквіту фінансової системи не вдасться. Схожа ситуація свого часу була у Швейцарії.

Внаслідок проблеми фінансового сектору Кіпру, Євросоюз узгодив виділення країні 10 млрд євро допомоги. Однак , влада Кіпру зобов’язується цим ввести одноразовий збір у розмірі 9,9% на депозити кіпрських банків розміром понад 100 тис. євро.