28 авг. 2009 г.

Україна – країна, яка пожирає сама себе

У випадку, якщо найближчим часом не буде введено секвестр бюджету, не припинять друкувати облігації державної позики і гривню, на початку 2010 року долар США може коштувати 15-20 гривень. Якщо ж термінові заходи будуть вжиті, можна буде уникнути внутрішнього дефолту, який загрожує в жовтні-листопаді 2009 року, а також утримати курс долара на рівні 8 гривень за долар.

За 7 місяців поточного року сукупний дефіцит платіжного балансу становив 8,2 млрд доларів. Іншими словами, країна на рівні юридичних та фізичних осіб спожила на 8,2 млрд доларів більше, ніж створила.

Фактично Україна – країна, яка сама себе пожирає. На мою думку, такі показники дефіциту платіжного балансу неминуче наближають країну до внутрішнього дефолту.

14 авг. 2009 г.

Ющенко виправдовується перед Медведєвим, як учень перед директором

Добре, що Ющенко дав відповідь Медведєву. Але як гукнулося, так відгукнулося. Це обмін листами, і що далі? Ющенко дав свої пояснення, запропонував діалог, але, думаю, треба розуміти, що звернення Медведєва - це ще один крок у намірах Росії встановити володарювання над Україною. Текст листа Ющенка свідчить про те, що він виправдовується і пояснює. Але він має навпаки говорити про агресію Росії, про те, що вона не визнає суверенітету України.

Лист Медведєва - імперський продукт, спрямований на те, щоб не розглядати Україну як самостійну державу. Лист Ющенка не дає відповіді на лист Медведєва.

Той, хто виправдовується, тим самим визнає свою меншовартість. Ющенко виправдовується, як перед директором школи учень, у якого знайшли цигарки і сірники. Чому Ющенко у відповідь не сказав, що також відкликає українського посла з Росії? Президент мав би закликати до реакції міжнародну спільноту, зокрема, це Рада Безпеки ООН. Росія не дає можливості усталити кордон, отож не визнає Україну як повноцінного суверена. Ми маємо розуміти усю небезпеку, Ющенко має це сказати. Він має негайно звернутися до США як гаранта нашої безпеки, до Великобританії та Франції, які підписали з нами і Росією Будапештський меморандум. Треба про це нагадати хлопцям з Росії.

Така відповідь Ющенка свідчить про те, що він вже повністю вичерпав себе як президент і більше не може протистояти потужному імперському тиску.

3 авг. 2009 г.

Молдова буде прагнути до ЄС і конфедерації з Румунією

Демократичні сили, які зараз перемагають, є абсолютними прихильниками євроатлантичного шляху Молдови. Але в цій опозиції є дуже потужній сегмент – прорумунські сили, які зацікавлені в приєднанні до Румунії. Як відомо, дуже багато громадян Молдови мають румунські паспорти. Мова однакова, традиції однакові, церква православна, культурні звичаї дуже близькі і дуже велика частина населення Молдови спокійно погодиться на конфедерацію з Румунією. Значним поштовхом в цьому плані є те, що, приєднуючись до Румунії, Молдова автоматично входить в структуру Європейського союзу. І для Молдови, як надзвичайно відсталої країни, це важливо. Разом з тим, є частина населення, яка має інше коріння і не вважає себе чистими молдованами, яка поки що орієнтована на Комуністичну партію.

Найкращим варіантом було б, якби в Молдові викристалізувалась партія зі слов’янськими інтересами, яка відійде від комуністичних стереотипів, але буде виступати за збереження незалежності країни.

За будь-яких обставин занепаду комунізму не уникнути. Комуністи будуть відверто просити підтримки у Росії, скинуть овечу шкуру, під якою до цього часу ховались, і це буде чиста п’ята московська колона. Але навряд чи це їм допоможе. Після захвату документів, у опозиції, скоріш за все, є достатньо компроматів на Компартію і особисто на Вороніна. І після виборів Воронін буде змушений тікати закордон.

На мій погляд, зараз Молдова стоїть на порозі великих змін: повної зміни політичної еліти, геополітичного вектору, тощо. В цих умовах Україна могла б навіть забрати собі Придністров’я, 70% якого - українці. Це наша генетична територія. І взагалі, якби в Україні було нормальне керівництво, а не мафіозні формування, ми б були регіональним геополітичним лідером на цьому просторі, і мали б відповідні переваги і можливості. Сьогодні Придністров’я саме пливе Україні в руки. Але навряд чи Україна зможе його забрати.