22 дек. 2010 г.

Україну очікує економічний дефолт і крах

Прийняття скандального Податкового кодексу, суперечлива адміністративна реформа, Житловий кодекс і пенсійна реформа, які готує уряд і проти яких вже протестують українці. Усі ці події потребують об’єктивної і незаангажованої оцінки. І в умовах, коли влада намагається показати лише позитиви від своїх реформ, оцінювати ситуацію доводиться експертам. На ці теми “Пошта” спілкувалася із політологом Олегом Соскіним, який завітав у гості до редакції.

Централізація влади

– Президент почав адміністративну реформу в державі. На Ваш погляд, чи дійсно щось змінилося в системі влади?

– Після указу Президента про адмінреформу сформувалися 16 міністерств. Але чи змінився сам принцип формування Кабміну? На жаль, ні. Просто відбулося механічне скорочення міністерств, і навіть їхні назви перенесено у старі відомства. Галузевий радянський принцип залишився, функції міністерств не змінилися. Отже, застосували механістичний підхід. Фактично відбулася дуже потужна централізація керівництва в уряді. Тепер кожен віце-прем’єр є й міністром в уряді, йому підпорядковується певна кількість державних служб і агенцій. І це означає, що за кожним віце-прем’єром закріплено відповідні фінансові ресурси і міністерств, і державних служб та агенцій. Тобто, відбувається вертикальна централізація всієї влади і ресурсів.

Ще одна ознака цієї адмінреформи – це те, що з влади фактично викинули людей, які не належали до донецького клану і були автономними, самодостатніми фігурами у команді уряду. Такі, скажімо, як Володимир Яцуба. Відбувається одо­нечення кадрової піраміди. Це дуже небезпечне явище. Витісняється один із сегментів донецької фінансово-корпоративної структури, яка підпорядкована Ринату Ахметову. Усунення міністра сім’ї, молоді та спорту Равіля Сафіуліна є ознакою цього. Також відбувається послаблення Сергія Тігіпка. За ним закріпили найбільш неприємну функцію – міністра соціальної політики.

– Якщо не помиляюся, саме він відповідатиме за такі непопулярні кроки, як пенсійна реформа, Житловий і Трудовий кодекси. Складається враження, що Сергію Тігіпку в уряді Азарова дали роль цапа відбувайла за усі непопулярні реформи. Це знизить чи підвищить його рейтинг?

– Ніхто йому вже нічого не підвищить. Народ не пробачить йому Податкового кодексу. Бо те, що він наробив, і це підтверджують місцеві вибори, його політичну силу перетворює на аутсайдера.

Бюджет повернення боргових зобов’язань

– Зараз у парламенті триває розгляд Держбюджету, який опозиційні політики вже умовно поділили на дві частини – для народу і для можновладців. На Вашу думку, яким буде головний фінансовий документ держави для нас, звичайних українців?

– За рік, який минає, державний борг України зріс до 52 млрд доларів, дефіцит Пенсійного фонду – до 70 млрд грн, облігацій внутрішньої державної позики випущено на 136 млрд грн, є великий дефіцит зовнішньоторговельного балансу. Сьогодні усі економічні і фінансові резерви вичерпані. Куди не глянь – всюди клин. Чи може бути наступного року щось позитивне? Ні.

Далі все відбуватиметься за тим же сценарієм, що й сьогодні. Борг перед МВФ досяг 14 млрд доларів. Наступного року, за словами самого Миколи Азарова, МВФ треба буде повернути близько 80 млрд грн. Звідки їх взяти? Відтак можемо говорити, що наступний бюджет буде бюджетом повернення тих боргових зобов’язань і обслуговування тих боргів, які накопичили і попередній, і теперішній уряди. Це дуже поганий бюджет для усіх громадян України. Вони будуть вимушені обслуговувати борги, які створили олігархи, аби зберегти свої мільярдні статки.

– Існує думка, що наступного року українці все ще затягуватимуть паски, а вже 2012 року влада згадає про вибори і кинеться виконувати усі обіцянки. А як вважаєте Ви?

– Щоб виконувати обіцянки, робити якісь позитивні кроки, треба мати основу для цього, а її немає. Нині ми маємо усвідомити, що в Україні немає розширеного процесу відтворення. Банки не фінансують економіку, підприємництво, фізичним особам кредити не видають узагалі, а деякі банки досі не повертають депозитів. Банківська система не просто хвора, вона не працює. Збитки банків становлять 12 млрд грн. Державний банківський сектор нині на межі банкрутства. У нас економічний дефолт, який не зникне і 2012 р. У рамках існуючої системи краще вже не буде, може бути тільки гірше.

Щоб було покращення, треба радикально міняти соціально-економічну модель розвитку із кланово-олігархічного капіталізму на модель народного капіталізму середнього класу. А правляча олігархія не буде цього робити. Податковий кодекс заклав антагоністичне протиріччя між олігархічною буржуазією та дрібною і середньою буржуазією. І це протиріччя не вирішили, а відклали на певний період. І воно вийде на поверхню не пізніше кінця цієї зими. Каталізаторами цього стануть підвищення цін на газ, виселення людей з житла, встановлення пені, подорожчання соціальних послуг і проїзду в громадському транспорті, зростання цін на пальне. Унаслідок всього цього подорожчають інші товари. Разом із тим, не зростають зарплата і пенсії. Народ убожіє. Офіційно рахункова палата визнає, що у нас майже 30% бідних – 12 мільйонів людей перебуває за межею бідності. А за експертними оцінками, на межі бідності нині живе 60% населення України. Тому звідки візьмуться позитиви у 2012 році, якщо у 2011-му нас очікує економічний дефолт і крах.

Ймовірність соціальних бунтів

– Деякі політики прогнозують навесні наступного року соціальні бунти, зокрема через ті причини, які Ви перерахували. На Вашу думку, українці досі не розчарувалися у різного роду майданах?

– Є кілька простих причин, чому це може початися: підвищення цін на комунальні послуги і проїзд у громадському транспорті, подорожчання зерна у світі. Навіть у Росії середня ціна зерна на рівні 300 доларів за тонну, а в Україні зерно продається у середньому по 150 доларів за тонну. Тобто, є розрив між світовою і внутрішньою цінами удвічі більший. Влада розуміє, що коли вона відпустить цю ціну, то це й призведе до масових бунтів. Але і тримати її вони не можуть і не мають права, бо це зерно належить приватним власникам, і ніхто не має права заборонити приватному власнику продавати своє зерно туди, де купуватимуть за реальною ціною. А реальна ціна – 300 доларів. Людям не дають можливості продати зерно за реальною вартістю.

Таким чином, зріє конфлікт, бо утискають сільську буржуазію – виробників продукції, фермерів – і не дають їм отримати реальні гроші за продукцію, яку вони виробили. Результати такої політики видно вже сьогодні – селяни засіяли озимих на 50% менше ніж торік. Якщо ціни на зерно піднімуться до реального рівня, то це призведе до швидкого зростання цін на інші товари. Виникає ситуація цухцвангу – кожен крок влади спричинятиме погіршення ситуації.

Тому вважаю, що наприкінці січня почнеться нова хвиля дрібнобуржуазної революції, яка, імовірно, співпаде з рішучими кроками зі захисту національного суверенітету, бо не секрет, що нинішня влада здає позиції національної безпеки.

– Попри все те, що Ви кажете, Європа начебто хвалить Україну, обіцяє нам безвізовий режим, а МВФ узагалі розглядає можливість виділення чергового кредиту, бо Україна виконує його вимоги. Якось не складається.

– Це все слова, обіцянка-цяцянка, а дурню радість, звичайне словоблуддя. Європа не зацікавлена в тому, аби у нас почалися серйозні збурення, бо у самій Європі не все спокійно. Там побоюються, що всі ці збурення об’єднаються в один процес. Зрозуміло, що Європа шукає можливостей знайти компроміси з українською владою. Але поле для домовленостей увесь час скорочується, бо влада донецької сім’ї Януковича постійно нарощує свій агресивний антидемократичний потенціал і промосковську залежність. Як наслідок – нині в Україні дуже швидко скорочується підтримка цієї сім’ї і донецької групи і, відповідно, Партії регіонів. Нині ця підтримка знаходиться на рівні 12%. Це падіння буде збільшуватися, у тому числі на Сході та Півдні України. Янукович опиниться в ізоляції, а Партія регіонів утратить свої впливи.

З іншого боку, Європа теж довго не буде бавитися у розмови, а вимагатиме конкретних дій і кроків із лібералізації, демократизації і приведення нашої системи у відповідність до європейських норм. А наша система йде шляхом формування диктатури, авторитаризму мафіозного типу. Період словоблуддя завершується. Європа нам грошей не дасть, бо їх у неї самої нема. А щодо МВФ, то усі його програми у різних країнах світу завершувалися потужними народними революціями. Ми й так багато взяли. Брати далі вже нема під що і віддавати вже не можемо. Цей ресурс вичерпано.

Для того, щоб взяти гроші МВФ, треба збільшити пенсійний вік на 10 років. Азаров відправив МВФ меморандум про збільшення до ринкового рівня тарифів на газ, підняття пенсійного віку, централізацію банківського капіталу, прийняття Житлового кодекс і підписання асоціації із Євросоюзом. А це неможливо, це недосяжні завдання, спрямовані проти широких верств населення. Люди зазнають великого утиску, бо вони не в змозі обслуговувати ці рішення, якщо такі будуть прийняті.

Газета "Львівська пошта"
№143 від 22.12.2010 р

Комментариев нет: