7 июн. 2012 г.

Консерватизм – це генетична складова геному кожної нації

На тлі нестабільності і вкрай негативних соціальних тенденцій в Україні ще є люди, в яких не опускаються руки, і які вірять, що в Україні може жити співдружність заможних і вільних громадян. Один із таких оптимістів – Олег СОСКІН, голова Української національної консервативної партії, директор інституту трансформації суспільства, який люб’язно погодився поспілкуватись із кореспондентом «МедіаСтару».


- Пане Олеже, навколо ХХІ століття – Інтернет, новітні технології, айподи, гаджети… Як в таких умовах сприймати консерватизм? Чи це сигнал про зупинку, сигнал про те, що варто повернути назад? Чи це пропозиція рухатись вперед, але з іншим вектором?

- Консерватизм, або українською мовою «традиціоналізм» – це генетична складова геному будь-якої нації, будь-якої країни. Без консерватизму в сучасних умовах виклику будь-яка національна держава сьогодні функціонувати не зможе. Адже ми переходимо від космополітичної моделі побудови світу, від ідеологічної моделі, до природної моделі, на якій вся людська цивілізація розвивалась десятки тисячоліть, заснованої на національній самоідентифікації будь-якого державного утворення. Без цього неможливий розвиток стійкої процвітаючої країни, особливо в нинішніх умовах, коли все більше набирає ваги цивілізаційна конкуренція, змагання різних цивілізацій. Дуже важливо, коли в країні є національна однорідність, коли сформована титульна нація. Це не означає нетерпимість чи національну зверхність, експлуатацію національних меншин. Але повинен бути громадянський націоналізм. Самоідентифікація. Ми бачимо, що 7,5 мільйонів українців виїхало на заробітки в інші країни. Чому вони тут не захотіли себе реалізувати? Чому вони цю землю віддали на поталу ворогам? Ці люди виїхали, коли консерватори були не при владі. Потрібно, щоб консервативна парадигма стала пануючою у нашому суспільстві, тоді люди зрозуміють, чому треба тут залишатись, де твоє коріння, де могили твоїх пращурів, батьків. Національний консерватизм – це сьогодні уособлення традиційного українського націоналізму.

- Ви сказали, що українською консерватизм звучить як «традиціоналізм». Що ж для Вас є традицією? До яких традицій Ви апелюєте?

Традиція – це віра в Бога, християнство, як системний світогляд. Ми часто говоримо «наша ера», до «нашої ери». Коли ж розпочалася наша ера? Коли Ісус Христос прийшов в цей грішний світ. Це одна з найбільших наших світоглядних платформ. Друге – це трудова приватна власність. Це власність, яку ти сам заробив шляхом створення власного родинного підприємства. Третя цінність – це родина, знання свого коріння, спорідненість зі своїми пращурами. Репутація роду – це теж частина українського консерватизму. Наступне – це те, щоб не було цього «червоного ока», мовляв, нехай у мене не буде одного ока, головне, щоб у сусіда не було обох очей. Тоді у нас сформується дрібна і середня національна буржуазія і ми формуємо середній клас. А середній клас не може бути рабом. У нього немає «концтабірного» світогляду, він ніколи не житиме за законами бараку. Окрім цього – українська мова, наша культура, наш світогляд. І ще: місцеве самоврядування. Адже завжди у нас була система вільних міст, магдебурзьке право, народне віче, у нас все громада вирішувала. І ще б я назвав вільну кооперацію, співробітництво між різними родинами, різними бізнесами. «Свій до свого по своє», так би мовити.

Консервативній ідеології належить майбутнє на європейському континенті

– Ось ми говоримо про такі цінності, як релігія, сім’я. Але хочемо ми того, чи ні, поступово рухаємося в Європу, де, як ми бачимо, всі соціологічні дослідження свідчать про те, що падає роль релігії, падає роль сім’ї. Як в таких умовах консервативна ідеологія може розраховувати на електоральний успіх?

– Так дійсно було недавнього часу, але зараз в європейських країнах відбувається піднесення оцих базових цінностей. Вже навіть Саркозі у другому турі своєї виборчої кампанії почав говорити, що була зроблена помилка, що було виключено із конституції базові християнські цінності. І Меркель сказала, що мультикультуралізм загинув і треба повертатися до національної культурної парадигми, що потрібно плекати націю. І така ж сама ситуація в Австрії, і в інших країнах відбувається посилення партій, які сповідують розвиток національної буржуазії, розвиток громад, зменшення етатизму. Криза валюти Євро і уніфікації, за яку виступали космополіти в Європейському Союзі, показала, що цей шлях веде в нікуди. Тому прийнято рішення посилити національні традиційні підвалини. Останні вибори у Франції, коли майже п’яту частину зібрали націоналісти, які обстоюють середній клас, християнські родинні цінності, свідчать, що цей процес спрямовано на реновацію, на нове прочитання консерватизму, як ідеології, якій належить майбутнє на Європейському континенті, і що саме національний консерватизм може зберегти європейські країни в жорсткій боротьбі різних цивілізацій і від експансії з боку таких наступальних цивілізацій, як китайська, мусульманська і африканська.

– Нещодавно з’явилася інформація, що Ви плануєте виставити свою кандидатуру на майбутніх парламентських виборах в одному із мажоритарних округів Львова. Як Ви це прокоментуєте?

– Зараз ми аналізуємо цю ситуацію, якщо виявиться, що є певна початкова, базова підтримка національно-консервативної ідеології, і мене, як одного з творців цієї ідеології, і ця підтримка громади буде в одному з львівських округів, то, я вважаю, необхідно спробувати, якщо для цього будуть базові об’єктивні умови.

Немає іншого варіанту, окрім українського націоналізму

– Якщо дійсно трапиться так, що Ви потрапите до парламенту, то чи будете Ви в лавах нинішньої опозиції?

– Я і так є абсолютним опозиціонером. Але ж є опозиція кланово-олігархічна, одна частина кланово-олігархічних партій зараз бореться з другими кланово-олігархічними партіями, які зараз при владі. Це не опозиція, це внутрішньовидова боротьба різних олігархічних політичних структур в рамках існуючої кланово-олігархічної системи за більшу частку прибутку. Але якщо говорити про реальну опозицію, позасистемну, народну опозицію, то Українська національна консервативна партія належить до цієї польової позасистемної опозиції. Але ми є опозиціонерами до існуючої системи, і виступаємо за ліквідацію існуючої в Україні кланово-олігархічної моделі державного монополістичного капіталізму. Вона фактично сформувала модель геноциду української нації. Тому якщо в одному з округів Львова мешканці довірять мені таку місію, то я зроблю все, щоб існуючу кланово-олігархічну систему знищити, і замість неї у нас готовий план побудови національного капіталізму, народного дому, а не комуністичного бараку, чи резервації, яку сьогодні олігархат готує для українського народу. І я вважаю, що є також інші партії, наприклад, те ж ВО «Свобода», вона теж в опозиції до кланово-олігархічної моделі.

– Ви згадували, наприклад, слово «націоналізм», яке вороже сприймається українською нацією. Чи є у Вас на озброєнні слова, здатні консолідувати українську націю?

– Немає іншого варіанту, окрім українського націоналізму. Але це не біологічний націоналізм, а громадянський націоналізм. Немає значення, яке у тебе прізвище, структура крові, череп. Має значення, чи ти сповідуєш українську сутність. Чи ти пишаєшся своєю державою? Чи хочеш, щоб твої діти тут навчались? Чи плекаєш ти свій рід? Ти знаєш, що тут тебе поховають, будуть приходити на твою могилу, будуть за тебе молитись, ти знаєш, що твоє ім’я не буде стертим. А так, хоч ти й пішов з фізичного світу, але ти присутній тут.


25 % населення України перетворилися в біоістот

– Який вектор у зовнішній політиці Ви пропонуєте суспільству?

– Може бути тільки євроатлантичний вибір, оскільки ми належимо до європейської цивілізації, до європейської системи цінностей. Ми живемо у єдиній із ними матриці стандартів, це: свобода, трудова приватна власність, вільне думання, своя особистість, власна самоідентифікація, належність до певного ареалу традицій, звичка до свободи. Тому європейські цінності для нас є дуже важливими, адже у Фінляндії 79 % суспільства становить середній клас, у Норвегії – 82 %, в Австрії і Швейцарії – до 80 %, у Польщі – 66 %, а у нас всього 20 %. А за статистикою ООН 80 % населення України живе на межі, або за межею бідності. А 25 % населення України – це вже маргінали, які не піддаються соціальній реновації, тобто люди, які живуть на дні, вони втратили соціальний статус, перетворилися в біоістот.

– Якби Ви потрапили до парламенту, то які б реформи запропонували провести?

– Перше, що потрібно зробити – повернути українському народу вкрадені у нього природні ресурси, корисні копалини, гірничо-збагачувальні комбінати, родовища металів. Це не може бути у приватній власності. Треба повернути обленерго у власність спілок громад. Потрібно 90 % грошей забрати в олігархату. Інакше неможливо відновити справедливість. Не може у бідній країні бути мільярдерів, це неприродно, це по-хижацьки.

Повинні бути заможні, багаті, але не може бути такого страшного розриву. Також рівень прибутковості будь-якого бізнесу не повинен перевищувати 40 %, якщо прибутковість перевищує цю межу, відбувається мутація капіталу, капітал стає загарбницьким. Підтримка української мови культури взагалі повинна бути автоматичною. Зрозуміло, що треба відновити євроатлантичний курс України. Обов’язкова реформа місцевого самоврядування і адміністративно-територіальна реформа. Повна ліквідація центральної вертикалі – районних, обласних державних адміністрацій. Міський голова буде обиратися в два тури, вибори будуть відбуватися за відкритими списками. Буде ліквідована комуністична партія.

Буде проведена люстрація всіх агентів, які дали підписку про співпрацю з КДБ. Буде скорочена роль держави, будуть ліквідовані всі ці дозволи, заборони, ліцензії. Малий бізнес буде працювати три роки без оподаткування. Головною цінністю стане людина, а головний девіз держави: «Як тобі допомогти стати заможною людиною?»

Інтерв’юював Микола КРАТ, Mediastar

Комментариев нет: