24 мар. 2011 г.

Війна в Лівії - серйозний урок для української влади

Класики стверджують, що у війни жіноче обличчя і звіряча душа. Може й так... Їм, класикам, як то кажуть, видніше. Ось тільки, чи легше від цього простим людям, чиї будинки виявляються зруйнованими, а близькі - загиблими внаслідок цих страшних «танців зі Смертю»?

Своїми роздумами про війну в Лівії, її наслідки для світу в цілому, і, зокрема, для України, в ексклюзивному інтерв'ю з кореспондентом ForUm'у поділився політолог, директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін.


- Олегу Ігоровичу, учора США підтвердили кінцеву мету бомбардувань Лівії - «піти» Каддафі. Чи вийде?

- ...Поки що не виходить. Абсолютно ясно, що він досвідчений політик і, говоритимемо прямо, - стратег, яких треба пошукати, вміє організувати військові опору й спланувати вдалі для себе військові операції.

При цьому не варто не враховувати і наявність у Каддафі величезних коштів і численної, розгалуженої по всьому світу, прямої агентури. Його людьми напхані Італія і Франція; я майже впевнений, що вони є у Сполучених Штатах і Великобританії, оскільки свого часу Каддафі фінансував багатьох високопоставлених політичних осіб, в оточенні яких «заховані» агенти, контрольовані ним.

Тому США поки не в змозі прибрати Каддафі.

Крім того, абсолютно ясно, що він сьогодні готує певні точні «ножові» удари. Питання тільки в тому, де вони будуть нанесені спочатку. Я думаю, це станеться у Франції.

Каддафі і син, після того, як Саркозі визнав незаконний уряд лівійських бунтівників, дали точну характеристику французькому лідеру, якого вони фінансували «на президентство». Була також названа точна сума - 50 млн. доларів, тому, цілком логічно, що першою вони повинні вдарити Францію, яка, у свою чергу, зацікавлена ​​в усуненні Каддафі.

- Але, чому Саркозі на цьому так наполягає?

- Мабуть, серед повсталих проти Каддафі є потужні фігури, в яких він зацікавлений, як у майбутніх фінансових донорах. У Франції найближчим часом повинні відбутися президентські вибори, а оскільки у себе на батьківщині Саркозі і його політична сила зараз практично не мають ніякої підтримки, їм, щоб «відновити сили», вкрай необхідні кошти.

Тому вони, мабуть, і вирішили, що для підвищення власного рейтингу й отримання грошей від інших лідерів, які прийдуть до влади в Лівії, кращого приводу, ніж усунення Каддафі, не буде. Я думаю, це головна мотивація, чому Франція так сміливо й нерозважливо влізла в цю військову авантюру.

- Ну, гаразд, з Францією ясно, а у Великобританії яка потреба була вплутуватися?

- У молодого консервативного керівництва Великобританії просто спрацював імперський рефлекс. Мабуть, їм не дають спокійно спати лаври Тоні Блера (сміється). Я думаю, це дуже серйозна помилка з їхнього боку.

- Україна підтримала резолюцію ООН щодо Лівії, але чим це обернеться для нас, зважаючи на щільні економічні зв'язки з Лівією, і чи можливо було залишитися в стороні від цього?

- Не підтримати резолюції ООН і Ради Безпеки ми не могли, для нас це обов'язкове рішення. Але ми могли б утриматися, сприймаючи їх не активно. І думаю, це нам і слід робити.

Нам у жодному разі не можна втручатися. Це не наші питання, це нам ні до чого. Тим більше, що ми маємо для себе певні інтереси в Лівії. Ми повинні говорити про те, про що сьогодні говорять Росія і Китай, а саме - про необхідність припинення бомбардувань Лівії. Ситуація там уже стабілізована, основні наступальні елементи бойового ресурсу Каддафі або знищені, або підірвані, і вже немає загрози, що буде захоплено і знищено цивільне населення Бенгазі і декількох інших міст. Тепер процес повинен рухатися всередині країни іншим шляхом.

- Яким?

- Ворогуючі сторони повинні увійти між собою в переговорний процес. Ми бачимо, що певна частина населення Лівії, плюс ядро ​​армії, підтримують Каддафі, частина населення - тих, хто повстав проти його влади. І нехай тепер вони всередині своєї країни починають між собою розбиратися мирним шляхом.

Бомбардування Лівії має бути припинено. Це однозначно. Потрібно просто виконувати резолюцію ООН про те, щоб Каддафі і його збройні і танкові сили не здійснювали знищення мирного населення міст, що знаходяться під контролем повстанців - от і все. Це й має бути генеральною метою нашої політики по відношенню до Лівії.

Ми повинні сьогодні звернутися до Франції, США і Британії з проханням припинити бомбардування Лівії, оскільки це втручання у внутрішні справи лівійської держави. Резолюція ООН не дає права на «килимові» бомбометання та нанесення тотальних ракетних ударів. Сьогодні, коли шанси зрівнялися, нехай лівійці самі починають домовлятися між собою про якийсь вихід з цього глухого кута.

- Чи можна сьогодні говорити про те, що ситуація в Лівії - це прелюдія до Третьої світової війни...

- Я б не став говорити про те, що може розгорнутися Третя світова війна - занадто несумірні величини протистоять. Ми бачимо сьогодні величезну міць різних країн і те, що цій бойовій машині ніхто протистояти не може. Однозначно не може.

Якісь радикальні арабські сили, можливо, і спробували б почати здійснювати найпотужніші диверсії на території розвинених країн, але я не думаю, що це реально. Оскільки, по-перше, це нікому не потрібно, а по-друге, - все-таки немає таких можливостей на сьогоднішній день.

- Однак, чому все-таки небезпечно те, що відбувається в Лівії?

- Лівія може стати спусковим гачком. Уже ясно, що перемогти Каддафі виключно бомбометанням і ракетами не вдасться. І вбити його таким чином не вдасться. Якщо вже не змогли Усама Бен Ладена знищити, то, що там говорити про Каддафі, який сьогодні складає в цілому десять Бен Ладенів. Крім того, у нього найпотужніший клан і дуже розумний син, який керує всім процесом. Не забувайте і про потужну агентурну мережу на всіх рівнях, про яку ми говорили.

Для того, щоб не нагнітати ситуацію і тримати її під контролем, не допускаючи, щоб на бік Каддафі встали режими того ж Ємену або Судану з їхніми величезними людськими ресурсами, потрібно просто зупинитися і ввести все в спокійне русло. Бомбардування Лівії небезпечне ще й тим, що посилює радикальні мусульманські структурні організації по всьому світу і, зокрема, у всіх арабських країнах - і в африканських, і в азіатських. Зараз, бомблячи Лівію, міжнародна коаліція радикалізує Єгипет і Туніс, зміцнює там позиції братів мусульман і представників Аль-Каїди.

Крім того, арабське населення дуже незадоволене тим, що західні країни здійснюють бойові дії. Араби розцінюють їх як своєрідний, як вони кажуть, «хрестовий похід», вторгнення християнської цивілізації на Схід, хоча насправді це, звичайно, не відповідає дійсності.

І все ж, така «фішка» використовується, переходячи все більше в духовну площину, в боротьбу релігій, рас і національних етносів. І якщо ми не хочемо, щоб потужне багаття Третьої світової розгорілося сильніше, треба залишити війну в Лівії. Причому негайно! І тоді буде знята критична точка, перейшовши яку, неможливо повернутися в колишній простір і стан.

- Ви думаєте, що Каддафі, після всього, що сталося, погодиться на компроміс?

- Якщо припиняться бомбометання та нанесення ракетних ударів, так. Зараз він сильно постраждав і зазнав великих втрат. Плюс, є ж не тільки він, а і його оточення, якому дуже не хочеться втрачати своє багатство. Зрештою, є його сини - освічені і розумні люди.

Тому, якщо буде припинено бомбардування, процес у будь-якому разі увійде в еволюційне русло. Каддафі перший не зацікавлений у нанесенні ударів всередині країн міжнародної коаліції, йому не вигідні звинувачення в тероризмі. Тому він, однозначно, буде зацікавлений у початку переговорів, як і його син, клан, верхівка армії та інші структури.

- Але, що є компроміс у даному випадку?

- Якщо зараз війська коаліції повернуться на свої бази й утвориться передова переговорна точка, за нею піде формування нової моделі влади в Лівії, в центрі якої опиниться син Каддафі. Це потрібно сприймати спокійно, оскільки він - конструктивна людина, здатна до досягнення компромісів.

Думаю, Каддафі не сильно цьому опиратиметься, оскільки в нього, власне, іншого варіанту немає. А так йому дадуть спокій, надавши функцію «лідера у відставці», звичайно, із збереженням впливу. Сьогодні для нього головне - зберегти клан і людей, яких він привів до влади, і ось на цих шляхах треба шукати вирішення кризи.

Але, звичайно, якщо Каддафі і далі заганяти в кут, тоді війна буде на смерть, тому що він ні перед чим не зупиниться.

- Останнє запитання, Олегу Ігоровичу: як, по-вашому, чи спровокує ситуація в Лівії «довгоочікувану» хвилю глобальної фінансової кризи?

- Уже спровокувала. Ціна на нафту після подій у Лівії піднялася з 80 до 115 доларів за барель, ринки повністю дестабілізовані - ні Саудівська Аравія, ні інші нафтові арабські країни не змогли перекрити дефіцит. Енергетична модель постачання світу вже зламана і ясно, що до старої моделі не повернуться навіть після відновлення лівійського енергетичного потенціалу.

Сьогодні фінансова криза стукає в усі двері з усіх сторін. Те, що твориться в Лівії і Північній Африці, відбувається ще й на тлі краху японської економіки. Ці два фактори перестали бути підконтрольними, вони практично наганяють світову економіку в знову відкриту фазу кризи, з якої багато економік не вийшли ще з минулого разу.

Для України всі ці події прямо небезпечні, тому що наближають її до того, що я давно прогнозував, а саме - до безпосереднього відкритого юридичного дефолту країни.

«Завдяки» подіям у Лівії, тепер жодна країна не зможе застосувати, у разі народного повстання і стихійних виступів, військову силу, оскільки це автоматично призведе до дестабілізації всього навколишнього простору.

Тобто, якщо тепер у нас у зв'язку з підвищенням тарифів на «комуналку», газ або хліб почнуться і набудуть масового і постійного характеру народні виступи, керівництво країни вже не зможе застосувати проти цього бойові дії, оскільки є прецедент прийняття декларації Ради Безпеки ООН. Так що ситуація в Лівії для української влади - дуже серйозний урок. Хоча, і для народу теж...

Лєра Нєжина,
«ForUm»

Комментариев нет: