Юрій Бойко – агент комуністичного диктаторського Китаю?!

За намірами комуністичного режиму Китаю дати НАК «Нафтогазу України» кредит у розмірі 3,65 млрд. доларів стоять наміри розпочати експансію і колонізацію нашої держави.

Азаров, Бойко та НАК «Нафтогаз» вирішили здійснити оборудку з комуністичним Китаєм. Зокрема, на початку грудня з’явилася інформація про те, що правління НАК «Нафтогазу» та уряд Азарова, в першу чергу тодішній міністр палива та енергетики Юрій Бойко, вирішили взяти у комуністичного Китаю кредит в розмірі 3,65 млрд. доларів. В повідомленнях йшлося про те, що НАК «Нафтогаз» вже акцептував (прийняв) пропозицію Державного банку розвитку Китаю.

Згідно з умовами позики, кредит надається до 2031 року, і його обслуговування коштуватиме українським платникам податків 2,4 млрд. доларів. Тобто загалом українцям доведеться повертати 6,1 млрд. доларів боргу. Ця інформація про кредит набуває драматичного звучання стає, якщо врахувати, що згідно з умовами договору, 60% кредиту надаватиметься у товарній формі – у вигляді китайського обладнання. А повертати позику доведеться грошима. Окрім цього, як відомо, разом із обладнанням комуністичний Китай завозить і власну робочу силу, китайців, які навколо промислових об’єктів споруджують власні чайнатауни. Таке явище набуло масового характеру в багатьох африканських країнах, зокрема у Замбії, Анголі, Малі, Конго, Уганді тощо. Подекуди через масовий наплив китайських мігрантів у цих країнах мали місце етнічні зіткнення, оскільки у бідних африканських країнах і так бракує робочих місць для власного населення. Мешканці Замбії навіть почали з сумом жартувати, що скоро вони із замбійців перетворяться на замботайців.

Також всередині грудня у світові ЗМІ просочилася новина, що Лукашенко дав дозвіл на те, щоб до Мінська споруджувати технопарк приїхало 650 тисяч китайців. Зрозуміло, що білоруський народ в умовах диктатури перетворився на біомасу і вже не здатен чинити опору такій зухвалій колонізації. Але чи будуть українці мовчати, як мовчить народ Білорусії? Якщо білоруси згодні перетворитися на білотайців на чолі з диктатором Лукашенком, то чому ми повинні брати з них приклад? Для нас це абсолютно чужинська цивілізація, яка поклоняється дракону. Тим більше, що в Україні достатньо людей, які не мають роботи. Крім цього, з досвіду інших країн можна з упевненістю сказати, що китайці не створюють нових робочих місць для місцевого населення. До того ж в Україні достатньо своїх наукових шкіл у сфері енергетики.
Слід підкреслити, що в таких країнах як Уганда, Намібія, Зімбабве, ПАР китайське обладнання масово виходило з ладу, а споруди, які вони зводили, давали тріщини. Тому для чого нам потрібна ця азійська техніка, досить уже «Хюндаїв» Колеснікова. То ж Бойка, Азарова і Колеснікова треба притягнути до відповідальності. І з’ясувати, як сталося так, що вище керівництво держави погодилося взяти цей кредит? Чи можна це рішення пов’язати з роботою агентів комуністичного Китаю, чи давали ці агенти хабарі українським можновладцям, чи вели переговори із Азаровим, сином Януковича та іншими впливовими людьми?

А лідерам опозиції – Кличку, Яценюку і Тягнибоку – треба думати не про відпочинок і курорти, а займатися нагальними державними справами, ставити питання про зраду національних інтересів з боку вищого керівництва держави, а не розпускати членів своїх фракцій у відпустки. Адже український народ їх обирав не для того, щоб вони святкували і відпочивали в дорогих апартаментах, а для того, щоб вони працювали, захищали національні інтереси.
Україна опинилася у небезпеці, і національно-патріотичні сили повинні зробити все можливе, щоб наша держава не зробила ще один крок в бік боргової прірви, над якою ми останнім часом балансуємо, а також покласти край зухвалим спробам комуністичної диктатури Китаю розпочати колонізацію української держави, і перетворити нас на рабів.

Українська Національна Консервативна партія ще раз звертається до лідерів опозиції розпочати негайні дії щодо захисту України від експансії китайської комуністичної диктатури і продемонструвати громадянам,що опозиція здатна не лише ділити портфелі та вступати в дискусії в стінах парламенту.