13 апр. 2011 г.

Коментар „Економічній правді” щодо ситуації навколо продажу акцій НАК „Нафтогаз Україна”

Маємо констатувати, що цей супермонополіст працював з величезними збитками за 2010 рік. Чистий збиток "Нафтогазу" в 2010 році становив 21,4 мільярди гривень. Виникає питання, як це йому вдалося, якщо в 2009 році був прибуток 1,258 мільярда гривень? Надзвичайно, у великому обсязі зросли операційні видатки НАК в 2010 році, вони становили 23,2 мільярда гривень, а в 2009 році було 4,7 мільярда. Це витрати на здійснення поточної діяльності. Чому вони збільшились майже в 5 разів? Тут можна казати, що в цих 23,2 мільярда гривень є 17 мільярдів штучних по суті видатків. А ще варто додати, що дохід від реалізації продукції в 2010 році становив 107,2 мільярда гривень проти 87,3 в 2009 році. Тобто дохід збільшився, а чому ж тоді збитки?

Невідома ще одна компонента, яка фактично не висвітлюється. Це оцих 12,1 мільярди кубометрів газу, які потрібно віддати RosUkrEnergo. Можливо, збиток "Нафтогазу" пов’язаний з поверненням цього газу RUE. Що є неприйнятний явищем: "Нафтогаз" – державна компанія, за Конституцією – народна власність, тому вся документація про її діяльність повинна публікуватись у відкритому доступі. Звітність практично відсутня, тобто повна непрозорість компанії, а непрозорість – це корупція. Доводиться десь вишукувати, вихоплювати якісь шматочки інформації.

Наприклад, "Нафтогаз" віддав RUE в січні 2011 року 3,5 мільярда кубометрів газу, про це заявив голова правління компанії Євген Бакулін. Але RUE повернула 1,7 мільярда доларів, тих, що перерахував тоді нам "Газпром". Отже, коли Тимошенко забирала газ в RUE, то ціна тоді була 153,9 долара, тепер вона вдвічі більша. Якщо тоді ці 11 мільярдів кубометрів газу коштували 1,7 мільярда доларів, то тепер вони коштують вдвічі більше. Таким чином, RUE на рівному місці заробили 1,7 мільярда. У рішенні Стокгольмського арбітражу не була зафіксована ціна. Я не можу зрозуміти, чому наші адвокати в Стокгольмському суді не захищали комплексно саму суть суперечки, що ми взяли 11 мільярдів газу по ціні 153,9 долари. Залишається очевидним, що ці адвокати не захищали державні інтереси України.

Тоді казали Тимошенко, що не можна забирати цей газ, бо не було згоди керівництва RUE. Треба було закріпи ціну, по якій був забраний той газ. Тимошенко цього не зробила, і Бойко цього не зробив. А тепер ціна буде підніматись. Якщо зараз ціна 260 зі знижкою 100 доларів, то фактично ціна без знижки 360 доларів за тисячу кубів. Ніхто ж не знає, по якій ціні рахується газ, який Україна віддає RUE. Невідомо, скільки ми вже віддали газу. Але якщо ми цей газ не віддавали у 2010 році, то взагалі не зрозуміло, що це за операційні витрати. Тоді можна казати, що це якісь корупційні схеми, або дайте кошторис операційних витрат.

Фактично, ми фінансуємо "Газпром", який будує на ці гроші поза Україною "Північний" і "Південний" потоки. Зараз за три місяці ми вже заплатили "Газпрому" 4,25 мільярди доларів за газ. Найстрашніше, що не відомо, з яких джерел були взяті гроші, щоб розрахуватись за лютий та березень 2011 р. Вже була ситуація, коли ми розраховувались за рахунок так званих грошей за транзит газу територією України. Ми розрахувались з ними за рахунок передоплати за транзит.

Ми не знаємо, яка ціна за транзит газу в 2010 році, ми не знаємо, скільки грошей було зібрано за транзит газу в 2010 році. Ці цифри офіційно не публікуються. Я вважаю, що все таки ми розрахувались за лютий 2011 р. грошима за транзит, а вони повинні були піти на реконструкцію ГТС.

Транзитний газ не належить Росії. Цей газ, куплений європейськими компаніями. Отже, Росія через нас в 2010 році прокачала транзитом 94,6 мільярди кубометрів газу. Це означає, що 70% російського газу, який вона продає Європі, йдуть через Україну. Яку ми з цього суму отримали – невідомо, куди вона пішла – невідомо. Те, що за транзит Росія платить – теж не правильно. Виходить така річ, що за транзит газу мали б платити європейські компанії. Нам необхідно перезаключити договір. Виникає питання, чому Росія з нами розраховується за транзит чужого товару по українській території. Виходить, що вона на цьому заробляє і шантажує нас цим. Отже, нам потрібно змінити модель. Росія має постачати цей газ до україно-російського кордону, а вже по нашій території нам мають платити європейські компанії, яким належить відповідний газ, тоді все стало б на свої місця. Сьогодні ціна транзиту газу по території європейських країн складає не менше 6 доларів за тисячу кубометрів на 100 кілометрів. А скільки нам платять? Було 1,7 долара на тисячу кілометрів, скільки зараз – взагалі невідомо, навіть 2-2,5 долара, але ж це не 6 доларів. Ціна ж на газ росте, відповідно, повинна рости ціна на транзит.

Аргументи для перегляду газових домовленостей

Ми витримувати таке навантаження вже не можемо, ціна на газ буде весь час зростати. Як відомо, в угоду закладена формула, прив’язана до ціни на нафту, ціна на нафту буде рости. Сьогодні нафта коштує десь 117 доларів за барель. Після подій в Японії ця країна буде дуже багато нафти споживати. Припинається розвиток ядерної енергетики, отже, збільшиться споживання нафти. Треба очікувати, що ціна буде 120 доларів, якщо буде така ціна, то ціна на газ зі знижкою 100 доларів буде не менше 300 доларів.

Що треба робити? Україна не може виконувати умови того контракту, бо це суперечить будь-якому економічному глузду. Нам потрібно цей контракт розривати. Він оснований на законодавстві, яке підпорядковане юрисдикції Стокгольмського суду. Нам треба подавати туди в суд і розривати цей контракт, але перед цим треба денонсувати харківську угоду, оскільки вона повністю втратила будь-який сенс. Якщо ми денонсуємо цю угоду, то повернемось до того, що російський флот перебуватиме в Криму до 2017 року, тоді ми отримаємо можливість зміни ціни на перебування флоту на українській території. Ми можемо вимагати суттєвого збільшення ставок оренди від флоту. Це перший аргумент.

Другий аргумент. Треба довести, що Тимошенко не мала право підписувати контракт з Росією на постачання газу. Не мала право примушувати керівництво НАК підписувати цей контракт. Згідно з законом про РНБО, таким рішенням стосовно підписання контракту, контракту, дія якого – 10 років і не прописаний механізм його завершення, який регулюється закордонним законодавством і вирішується питання по цьому контракту тільки в Стокгольмському суді, Тимошенко суттєво перевищила свої повноваження прем’єра.

І був розкол на засіданні Кабміну, більшості не було у Тимошенко щоби підписати цей контракт. Президент не дав добро, на РНБО не розглядалося це питання, отже, вона не могла підписувати цей контракт. Починаємо говорити про цей контракт, тоді Тимошенко треба притягати за зраду національних інтересів, і Діденка, і Дубину.

Якщо в суді довести, що вона перевищила свої повноваження, якщо це буде доведено, тоді в нас є абсолютно вагомий аргумент для Стокгольмського суду, і ми тоді подаємо в цей суд для того, щоб розірвати контракт. Іншого варіанту я взагалі не бачу.

Третій наш аргумент – це те, що ми хочемо, щоб за транзит платила європейські країни. Але, що кажуть нам ці країни? А вони кажуть: „Ок, ми готові вступати з вами саме в цей переговорний процес, але ви, будь ласка, відокремте транзитну трубу від тих відгалужень, з яких газ забирається з цієї транзитної труби. І коли ми будемо бачити, що це йде газ який належить нам, тому ми будемо вам платити”. Вони не хочуть платити за газ для потреб України. І тоді ці гроші за транзит повинні використовуватися на модернізацію ГТС.
Але уряди не хотіли і не хочуть цього робити. Далі так функціонувати ми не зможемо.

НАК запозичує гроші у основних держбанків, це «Укрексімбанк» і «Ощадбанк». Там суми просто шалені, там просто десятки мільярдів на сьогоднішній день. «Нафтогаз» продає на умовах РЕПО свої ОВДП «Укрексімбанку» і «Ощадбанку». Він фактично формує так звану фінансову піраміду, яка повинна завалитись, і грошей для того, щоб погасити ці борги у НАКа немає.
Вони вже з цими боргами розрахуватись не можуть, і 15 грудня 2010 року уряд прийняв постанову про випуск "Нафтогазом" облігацій на 20,416 мільярда гривень для рефінансування заборгованостей перед «Ощадбанком». Зроблена дивна зв’язка між «Ощадбанком» і НАКом, якщо НАК стане банкротом, то і «Ощадбанк» однозначно стане банкротом, формується така ж зв’язка з «Укрексімбанком». В «Ощадбанку» вже повністю немає ресурсів, і 3 березня він розмістив євробондів на 500 мільйонів доларів. А цьому банку ще й "Родовід" дали. Таким чином, уряд Миколи Азарова зараз штучно опускає «Ощадбанк» в боргову яму. І штучно зараз теж саме роблять з «Укрексімбанком».

Отже "Нафтогаз" сьогодні банкрут, він же робить банкрутом «Ощадбанк». Це зроблено штучно, це зроблено для Росії, для того, щоб передати їм нашу ГТС. Ситуація в 2011 році стала ще гіршою, ніж була в 2010. Інформація повністю прихована.


IPO

Керівництво Уряду розуміє, що брати в борг вони не можуть, і красти вони вже не можуть, тому їм треба обрубати кінці. Як, щоб їх не посадили? Потрібно будь-що почати продаж НАК "Нафтогаз" іноземним компаніям, тому вони приймають таке рішення. При чому це не рішення має бути, а постанова, її треба провести через РНБО. Якщо буде розпочато відчуження НАКу, то це пряме порушення законів і завдання шкоди національним інтересам.

Або Янукович не розуміє, що він говорить, або він не розуміє всіх наслідків цієї заяви. Це порушення Конституції і Генпрокуратура повинна відкрити карну справу. Якщо президент не спростує свою заяву, проти нього парламент повинен починати процедуру імпічменту.

Не зрозуміло, що є власністю НАК. Газові сховища йому не належать, труби йому не належать. Газоперекачувальні станції йому не належать. Це все знаходиться в його користуванні.

Йти на спільне підприємство "Газпрому" з "Нафтогазом" нема сенсу, тим паче він будує два газопроводи в обхід України („Північний” і „Південний” потоки). Остаточно стане зрозуміло, хто готує цю оборудку (продаж 25% акцій НАК „Нафтогаз України”), коли на поверхню вийдуть особи, які будуть послідовно захищати її здійснення.

"Нафтогаз" має залишитись державною акціонерною компанією, необхідно усунути RUE з українського газового ринку та ліквідувати приватизовані облгази. Всюди треба поставити газові лічильники і чітко знати весь баланс газу. Необхідне чітке розділення видів діяльності НАК на видобуток, переробку, транспортування, транзит і реалізацію. Має бути чітка фінансова незалежність компаній НАК та повна прозорість їх діяльності.


Олег Соскін,

директор Інституту трансформації суспільства,
професор Національної академії управління

6 квітня 2011 року

Юрій Вінничук, "Економічна правда"

Комментариев нет: